Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки

ПОСТВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У КОНТЕКСТІ ПРИСКОРЕННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

М. М. Кривоберець — 2024-09-27

Актуальність даної теми обумовлюється низкою факторів. Війна завдала значної шкоди туристичному сектору України, зруйнувавши інфраструктуру, спричинивши людські жертви та значно скоротивши потік туристів. Багато об'єктів туристичної індустрії зруйновані або пошкоджені. Зростання цін на енергоносії та інші ресурси, відтік кадрів, а також логістичні проблеми ускладнили діяльність туристичних підприємств. У зв'язку з вищезазначеними факторами, туристичний сектор України потребує масштабної повоєнної відбудови та модернізації. Це передбачає відновлення зруйнованої інфраструктури, оновлення матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій та інновацій, а також підготовку кваліфікованих кадрів. Євроінтеграція є важливим аспектом у розвитку вітчизняного туризму. Україна зацікавлена в інтенсифікації відносин з Європейським Союзом у галузі туризму, що дає низку переваг, а саме: значні впливання іноземних інвестицій, збільшення туристичних потоків на території України, розбудову вітчизняної інфраструктури, поповнення державного та місцевих бюджетів, поліпшення якості надання туристичних послуг тощо. Для того, щоб скористатися цими можливостями, український туристичний сектор має відповідати європейським стандартам і адаптуватися до змін, щоб залишатися конкурентоспроможним. Отже, тема повоєнного відновлення та модернізації туристичного сектору України в контексті прискорення євроінтеграції є надзвичайно актуальною і потребує ретельного вивчення та аналізу, а також розробки та впровадження ефективних стратегій управління змінами.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ HR-ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

М. О. Бялошицький — 2024-09-27

Підхід до цифровізації HR-процесів включає різноманітні цілі, які визначаються специфікою бізнесу та потребами його клієнтів. Автором розглянуто ключові переваги цифровізації HR-процесів, які полягають у наступному: високий рівень конкурентоздатності, спрощення роботи з масивом інформації, економія коштів, позитивне ставлення до іміджу підприємства. Зазначено, що для успішного використання цифрових технологій у управлінні персоналом необхідно акцентувати увагу на розвитку навчальної культури та технологічних компетенцій персоналу. Автором відмічено, що у найближчому майбутньому очікується дефіцит цифрових талантів у всьому світі. Найбільшою проблемою стає не навіть кібербезпека або обсяг інвестицій, а саме нестача кваліфікованих кадрів, які можуть адаптувати, впроваджувати, навчати та оптимізувати процеси, побудовані на нових технологіях. Одним з ключових факторів, який впливає на темпи розвитку цифровізації HR-процесів на підприємстві, є інституційне середовище. Це охоплює державну політику, законодавчу та нормативну базу, фіскальні інструменти. Розглядаючи порівняння класичної парадигми управління персоналом і цифровізованих HR-процесів, автором статті виокремлено наступні відмінності: головний ресурс, тип завдань для персоналу, розподіл праці, стиль управління, сфокусованість, використання технологій. На основі проведених досліджень виокремлено три основні напрями цифровізації HR-процесів: цифрова робоча сила, цифрове робоче місце, цифровий HR.

ПЕРСПЕКТИВИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ЧАСТИНИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ

М. І. Дрозач — 2024-09-27

В статті розглядаються перспективи співіснування штучного інтелекту та людства, зокрема з точки зору трудового потенціалу та ситуації на ринку праці. Автори аналізують існуючу ситуацію, перспективи її розвитку, та розглядають імовірності реалізації різних стратегій співіснування людства зі штучним інтелектом. Для досягнення поставленої мети виконані наступні завдання: проаналізовано поточну ситуацію та перспективи розвитку штучного інтелекту; проаналізовано основні причини та цілі, заради яких люди створили ШІ та розширюють його можливості; проаналізовано ключові об’єктивні та суб’єктивні фактори, які знижують або підвищують імовірність втілення в реальність різних стратегій співіснування людства та ШІ. В результаті аналізу точок зору профільних науковців та фахівців, авторами запропоновано один із найбільш вигідних шляхів співіснування людства та ШІ.

ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Г. І. Костьов’ят — 2024-09-27

Проаналізовано вплив цифрової трансформації на стратегічне управління підприємствами у сучасних реаліях. Підкреслено, що успішна цифрова трансформація здатна не лише покращити операційну діяльність підприємств, але й значно підвищити їхню здатність до адаптації в умовах швидкозмінного середовища. Визначено, що впровадження цифрових інструментів у стратегічне управління дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень, підвищити конкурентоспроможність підприємства. Дослідження також зосереджено на вивченні пріоритетних методів управління, які сприяють швидкій адаптації підприємств до цифрових змін. Доведено необхідність переосмислення традиційних підходів до стратегічного планування та управління, враховуючи можливості, що відкриваються завдяки цифровим технологіям. Визначено комплекс методів та інструментів, що забезпечують ефективну інтеграцію технологій у бізнес-процеси.

ОСОБЛИВОСТІ РЕВОЛЮЦІЙНОГО ТИПУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІНОЇ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ

Т. О. Морозов — 2024-09-27

Стаття присвячена аналізу революційного типу розвитку інноваційної економіки держави, його переваг і недоліків. В умовах глобальної конкуренції та стрімкого технологічного прогресу державам необхідно обирати ефективні стратегії для забезпечення стійкого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності. Революційний тип розвитку передбачає активне впровадження передових технологій, масштабні інвестиції в дослідження та розробки, а також створення інноваційної інфраструктури. Такі дії сприяють прискоренню економічного зростання, підвищенню рівня життя населення та зміцненню позицій країни на світовому ринку. У статті розглядаються ключові переваги революційного типу розвитку, такі як прискорення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності країни на глобальній арені, створення нових робочих місць і залучення значних обсягів інвестицій. Наводяться конкретні приклади країн, що успішно використовують цей підхід, і розглядається їхній досвід у сфері інноваційного розвитку. Водночас аналізуються і недоліки цієї стратегії, включно з можливими економічними ризиками, нерівномірністю розподілу благ від інновацій і викликами, пов'язаними з адаптацією населення та бізнесу до нових умов. Особлива увага приділяється можливим негативним наслідкам для соціальної стабільності та екологічної стійкості, які можуть виникнути в результаті надмірного акценту на швидкому технологічному прогресі. У статті також досліджуються приклади країн, що обрали революційний тип розвитку, і аналізується їхній досвід з точки зору економічних і соціальних наслідків. У завершальній частині підводяться підсумки аналізу, обговорюються перспективи застосування цієї стратегії в умовах сучасної глобальної економіки та пропонуються рекомендації для країн, що розглядають можливість переходу на революційний тип розвитку. У статті розкрито сутність поняття «революційного типу розвитку інноваційної економіки держави». Зокрема розкрито різні наукові підходи щодо його трактування. А саме економічний, стратегічний та статистичний, надано авторське визначення. Тема статті надає можливість досліджувати актуальні питання та проблеми з якими стикається економіка держави в період формування вектору розвитку та може привести до розуміння того, які фактори мають визначальне значення для отримання максимального економічного та соціального ефекту. У статті встановлено, що революційний тип розвитку інноваційної економіки може суттєво прискорити економічне зростання та підвищити конкурентоспроможність держави на світовому ринку.

МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Л. В. Слюсарева — 2024-09-27

Метою цього дослідження є комплексний аналіз концепції маркетингу територій та вивчення того, як органи місцевого самоврядування формують і реалізують політику розвитку територіальних громад, використовуючи сучасні маркетингові інструменти та технології. Вивчаючи ці процеси, дослідження прагне виявити унікальні особливості та виклики, з якими стикаються місцеві органи влади у просуванні та розвитку своїх регіонів. Крім того, дослідження має на меті розробити оригінальне визначення маркетингу, яке відображає його роль як життєво важливого компонента політики місцевого розвитку. Це передбачає розуміння того, як маркетингові стратегії можуть ефективно підтримувати соціально-економічне зростання громад, залучати інвестиції, підвищувати якість життя та створювати стале середовище для мешканців і бізнесу. Завдяки такому аналізу дослідження надасть цінну інформацію про інтеграцію маркетингу в ширшу структуру територіального розвитку, пропонуючи практичні рекомендації для політиків та місцевих лідерів щодо.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ТРАНСКОРДОННА КОРУПЦІЯ: ВИКЛИКИ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

А. В. Хаванов — 2024-09-27

У статті розглядається проблема транскордонної корупції в умовах глобалізації та її вплив на економічну безпеку держав. Акцент зроблено на складність корупційних схем, що перетинають національні кордони, що ускладнює їхнє виявлення та припинення. Проаналізовано основні форми транскордонної корупції, такі як підкуп іноземних посадових осіб та відмивання грошей через міжнародні фінансові системи. Оцінено ефективність міжнародних механізмів боротьби з корупцією, включаючи Конвенції ООН та ОЕСР, а також виявлено їхні недоліки. Зроблено висновки щодо необхідності посилення міжнародного співробітництва, підвищення прозорості фінансових операцій та зміцнення правозастосування на національному рівні. Розглядаються перспективи подальших досліджень та розробка інноваційних антикорупційних механізмів для забезпечення глобальної економічної безпеки.

ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМТСВА ТОРГІВЛІ В ПЕРІОД ВІЙНИ

К. Ю. Чекотун — 2024-09-27

Стаття присвячена актуальним питанням вивчення конкуренції на споживчому ринку України в період війни (повномасштабного вторгнення). Проаналізовано стан конкуренції на споживчому ринку України та фактори, що вплинули на зміни у взаємодії між учасниками ринку. Досліджено приклади зміни поведінки суб’єктів господарювання на ринку з початку війни. Окреслено основні види змін конкурентного становища на споживчому ринку та їх причини. Установлено, що складність дослідження конкурентоспроможності підприємств торгівлі в умовах війни пояснюється існуванням ряду особливостей: насамперед конкурентоспроможність може виникати і бути оціненою тільки за наявності конкурентів; вона є відносним поняттям і має різний рівень по відношенню до різних конкурентів; залежить від рівня конкурентоспроможності товарів, галузі, країни тощо. Ідентифіковано фактори конкурентоспроможності підприємств торгівлі в умовах війни. Охарактеризовано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища.

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ СУБ’ЄКТІВ РИНКУ НА ЗАСАДАХ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ БЛОКЧЕЙН

О. О. Мухін — 2024-09-27

В статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти формування конкурентних переваг суб’єктів на ринку нерухомості на засадах застосування технології блокчейн. Акцентовано, що використання блокчейну в різних сферах національної економіки, зокрема ринку нерухомості, надає суб’єктам цих ринків численні переваги, зокрема чинить позитивний вплив на прозорість, безпеку, децентралізацію, ефективність, зниження витрат, швидкість транзакцій, надійність даних, доступність, моніторинг ланцюга поставок, можливість токенізації. Визначено найперспективніші та найважливіші напрямами використання блокчейну на ринку нерухомості: токенізацію нерухомості, смарт-контракти, прозорість ланцюга власності, безпечного зберігання та верифікації особистих даних учасників ринку. Детально розглянуто інструменти, за допомогою яких блокчейн здійснює вплив на зміну ринку нерухомості, забезпечуючи його прозорість, безпеку та ефективність.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОСНОВНИЙ СКЛАДНИК ЇХ АДАПТАЦІЇ ДО СУЧАСНИХ УМОВ АГРОБІЗНЕСУ

М. О. Багорка — 2024-09-27

В статті досліджено основні показники конкурентоспроможності та фактори середовища, розглянуто методи аналізу та оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств та здійснено обґрунтування маркетингових управлінських рішень, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності для адаптації агарних підприємств до сучасних умов ведення агробізнесу. Встановлено, що аграрним підприємствам критично важливо вчасно ідентифікувати та реагувати на зміни в конкурентному середовищі, аби оптимізувати свої стратегії та мінімізувати потенційні ризики. Відповідно, комплексне розуміння та аналіз цих аспектів є критично важливими для ефективного оцінювання саме маркетингового середовища. Оцінка конкурентоспроможності аграрного підприємства має відбуватися через порівняння його умов, ресурсів та продуктивності з аналогічними показниками підприємств галузі з використанням відповідних методів.

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ: ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ТА НАРОЩУВАННЯ

Б. О. Барандич — 2024-09-27

Питання ефективності формування та нарощування кадрового потенціалу в будівельній галузі на сьогодні постає вкрай гостро. Достатня забезпеченість підприємств необхідними висококваліфікованими кадрами та їх раціональне використання має велике значення для ефективного функціонування і економічного зростання будівельної галузі. Саме будівельний сектор забезпечує необхідну матеріальну базу для функціонування всіх інших галузей економіки, включаючи інфраструктуру, дороги, будівлі, промислові та виробничі споруди, тобто всі матеріальні блага, які задовольняють потреби суспільства. Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей економіки за обсягом витрачених коштів та кількістю зайнятих у ній людей, що зумовлює необхідність розробки комплексних організаційно-економічних механізмів її функціонування. Якість її розвитку є сигналом для економічної системи всієї країни та чітким індикатором рівня життя населення. Розвиток людського капіталу – складний і багатогранний процес. Важливо підходити до нього своєчасно і комплексно, а також вивчати набутий досвід. У статті проаналізовано термін «кадровий потенціал» та його трактування вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Визначено основні фактори, що впливають на кадровий процес та його основні складові.

АДАПТАЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ У СФЕРІ ІТ В УМОВАХ ГНУЧКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

В. Ю. Бондар — 2024-09-27

У статті досліджуються основні аспекти підтримки та розвитку корпоративної культури в умовах віддаленої роботи. Автор аналізує такі ключові практики, як залучення співробітників через віртуальні зустрічі, використання крос-функціональних команд, організація програм навчання та розвитку, а також управління різноманітністю у розосереджених командах. Особлива увага приділяється ролі HR у забезпеченні інклюзивного робочого середовища та використанню технологічних інструментів для підтримки ефективної комунікації. У висновках статті підкреслюється важливість адаптації корпоративної культури до умов гнучкої роботи для збереження конкурентоспроможності та сталого розвитку компанії. Перспективи подальших досліджень зосереджуються на вивченні довгострокового впливу гнучких форм роботи на лояльність співробітників, їхню продуктивність та інноваційність.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ: СУЧАСНІ ТРЕНДИ, ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

Ю. М. Мельник — 2024-09-27

У даному дослідженні здійснено аналіз сучасних тенденцій впровадження цифрових технологій у сфері менеджменту персоналу, наголошено на актуальності цифрової трансформації у цій сфері, оскільки використання сучасних технологій дозволяє приймати більш обґрунтовані та об’єктивні управлінські рішення. Були виділені чотири основних тренди розвитку менеджменту персоналу, а саме, використання штучного інтелекту, хмарних сховищ і сервісів, чат-ботів, технологій віртуальної і доповненої реальності. Описано основні функції управління персоналом і визначено головні шляхи в реалізації цифрової трансформації. Слід зазначити, що цифровізація систем управління персоналом не виключає необхідності у відділах кадрів, але вимагає чітких правил взаємодії людини з цифровими технологіями і постійного підвищення кваліфікації в цій області.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ІТ-ФІРМ

І. І. Рекуненко — 2024-09-27

Дана стаття присвячена стратегіям управління ризиками, які є важливими для підтримання конкурентоспроможності IT-компаній, із застосуванням якісного підходу та вторинних джерел даних. Враховуючи швидку еволюцію та складність IT-індустрії, ефективне управління ризиками є необхідним для того, щоб компанії могли долати різноманітні виклики. У дослідженні розглядаються ключові ризикові зони, такі як кібербезпека, дотримання нормативних вимог, адаптація до ринку, операційна ефективність, фінансове управління, стратегічне планування та управління людськими ресурсами. За допомогою тематичного аналізу ідентифіковано та інтерпретовано закономірності та теми в сучасній літературі, звітах та галузевих документах. Результати дослідження свідчать про те, що надійні заходи кібербезпеки, дотримання нормативних стандартів, постійні інновації, оптимізація операційної діяльності, фінансова стабільність, стратегічне узгодження та ефективне управління талантами є критично важливими для підвищення стійкості та конкурентоспроможності. Дослідження також звертає увагу на роль корпоративної культури в управлінні ризиками, підкреслюючи важливість формування культури стійкості та адаптивності всередині компаній. Важливою частиною дослідження є аналіз впливу зовнішніх факторів, таких як зміни в законодавстві та міжнародні економічні тренди, на стратегії управління ризиками в IT-секторі. Крім того, дослідження пропонує підходи до інтеграції інноваційних технологій у процеси управління ризиками, що може сприяти підвищенню ефективності та зменшенню витрат. Особлива увага приділяється необхідності постійного навчання та розвитку персоналу як ключового елементу в побудові успішної стратегії управління ризиками. Підсумовуючи, дослідження підкреслює важливість гнучкого та ефективного підходу до управління ризиками, що дозволяє IT-компаніям швидко реагувати на зміни ринку та залишатися конкурентоспроможними. Дане дослідження також додає вагомий внесок у розуміння взаємозв’язку між управлінням ризиками та конкурентоспроможністю, пропонуючи цінні рекомендаціє для IT-менеджерів та політиків.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ В ЗАКЛАДАХ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

І. М. Чернявська — 2024-09-27

У статті розглядаються особливості управлінської праці в медичних закладах, які полягають в складнощах порівняння її витрат з результатами та визначенням величини корисного ефекту. Основними завданнями, які стоять перед системою охорони здоров’я в частині роботи з персоналом є вдосконалення методів роботи, формування адміністративного апарату, контроль та маркетинг персоналу, організація HR діяльності. Розкрито зміст управлінської праці як особливого виду людської діяльності. Наведено загальні принципи роботи з персоналом. Доведено, що прийняте рішення є продуктом управлінської праці та визначено основні завдання, які стоять перед системою охорони здоров’я в частині управління персоналом. Запропоновано напрями розвитку та критерії оцінювання готовності керівника закладу системи охорони здоров’я до мотивації власної діяльності.

ІННОВАЦІЇ В АГРАРНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ: ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ

С. М. Тегіпко — 2024-09-27

В умовах наявності високої конкуренції в аграрному секторі особливого значення набуває досягнення балансу між споживачами аграрної продукції. Економічно визначено, що основним важелем забезпечення конкурентоспроможності є не лише ефективність господарської діяльності, а й ефективність, досягнута впровадженням у виробництво інноваційних технологій. Саме запровадження інновацій в агровиробництво на всіх етапах здатне підвищити, продуктивність а отже і конкурентоспроможність аграрних компаній. Ефективність використання та динаміка розвитку інноваційної сфери стали вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності економіки та багато в чому визначальним місцем кожної країни у світі. У вітчизняному аграрному секторі наголошується низка проблем, які не дозволяють ефективно використати свій інноваційний потенціал: низький рівень фінансової підтримки інноваційного сектору; нерівномірний розподіл інновацій по регіонах; неефективне використання наявного наукового потенціалу; відсутність належної бази та відповідності міжнародним стандартам правового захисту інтелектуальної власності відповідності міжнародним стандартам правового захисту інтелектуальної власності. В статті розглядаються можливості та перспективи запровадження результатів інноваційної діяльності в економіку, зокрема в аграрний сектор, використовуючи досвід розвинених країн. У сучасних умовах, що характеризуються нестабільністю світових фінансових та агропродовольчих ринків, відбувається перерозподіл інноваційних потоків у напрямку зростання інновацій у фармацевтику, медицину, біотехнології, а також організації, що виробляють програмне забезпечення та інформаційно-комунікаційні технології. Проте зростаючий попит на агропродовольчу продукцію диктує необхідність створення високоефективного інноваційного АПК в Україні. У роботі досліджуються потенційні можливості запровадження інноваційного розвитку в аграрний сектор та економіку в цілому, що розроблені міжнародними та вітчизняними організаціями, внаслідок чого були виявлені найпрогресивніші інновації впровадженні в аграрний сектор країн-лідерів, наведено фактори, що перешкоджають впровадженню інновацій у сільське господарство.

БАЗОВІ ЦІЛІ СПІЛЬНОЇ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ТА ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ПВЗВТ УКРАЇНА – ЄС

С. М. Кваша — 2024-09-27

Співпраця України та Європейського Союзу є пріоритетним напрямом зовнішньої політики України, що реалізується у тому числі і у контексті співпраці у рамках сільського господарства. Сільське господарство є експортоорієнтованою галуззю, тому для України важливим на сьогодні є впровадження норм аграрної політики ЄС у даній сфері, у тому числі і Спільної аграрної політики. Вагомим це є у контексті розвитку ПВЗВТ Україна – ЄС. Мета роботи – визначити та детально проаналізувати базові цілі Спільної аграрної політики європейських країн та проаналізувати еволюцію розвитку ПВЗВТ Україна – ЄС. Проведено детальний аналіз особливостей Спільної аграрної політики ЄС. Розглянуто структуру Спільної аграрної політики Європейського Союзу. Визначено базові цілі Спільної аграрної політики ЄС. З’ясовано роль базових цілей. Розглянуто зміни у контексті цілей Спільної базової політики Європейського Союзу, які були внесені з прийняттям відповідних нормативно-правових актів у 2021 році. Визначено особливості відносин України та ЄС у рамках ПВЗВТ. Підкреслено важливість інтеграції норм Спільної аграрної політики ЄС та базових цілей Спільної аграрної політики з метою покращення розвитку відносин України – ЄС у контексті ПВЗВТ Україна – ЄС.

АГРОПРОДОВОЛЬЧИЙ РИНОК: ЕТАПИ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Ю.В. Самойлик — 2024-09-27

У статті здійснено концептуальне переосмислення класичних та сучасних наукових підходів до визначення сутності категорії «ринок», включаючи наукові погляди класичної, неокласичної, монетарної, марксистської та інституціональної шкіл. Узагальнено історичні етапи еволюції цієї категорії за науковими школами та організацією взаємодії між учасниками ринку. Виявлено, як зміни в економічній думці впливають на сучасне розуміння ринкових відносин. Визначено основні тенденції змін у поведінці споживачів (дауншифтінг, екологічна свідомість, здорове харчування, «zero waste», шерингова економіка) та їхній вплив на агропродовольчий ринок, що підкреслює важливість адаптації виробників до нових вимог та очікувань споживачів. Проаналізовано сучасні підходи до розвитку міжнародних ринків, які сприяють глобальній продовольчій безпеці та сталому розвитку аграрного сектору. Запропоновано бачення агропродовольчого ринку, як складної системи соціально-економічних відносин, яка формується внаслідок виробництва, переробки, зберігання та реалізації товарів і послуг.

TAX HELL INDEX ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

О. А. Сливка — 2024-09-27

В роботі проаналізовано зв'язок між ефективністю податкової системи та обсягами залучених прямих іноземних інвестицій. В якості показника ефективності застосовано Tax Hell Index, висвітлено методику побудови та проаналізовано його аналітичні можливості шляхом декомпозиції на дві основні компоненти. На основі оцінки ефективності податкової системи виділено три групи країн: «податкове пекло», країни із ризиковою податковою системою та країни із нормальною податковою системою. На основі результатів кореляційного аналізу, в розрізі трьох груп досліджуваних країн, виявлено наявність оберненого зв’язку між фіскальною компонентою та компонентою «якість управління». Результати аналізу взаємозалежності між фіскальною компонентою індексу та обсягами прямих іноземних інвестицій для країн-членів ЄС засвідчили про наявність слабкого оберненого зв'язку між даними показниками.