Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління

ЩОДО ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ МЕДІАЦІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Віра Миколаївна Барановська — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується сучасний стан та тенденції розвитку міжнародної комерційної медіації як складової багаторівневої системи вирішення спорів. Обґрунтовується, що медіація трансформується з альтернативного інструменту врегулювання конфліктів у самостійний елемент глобальної системи правосуддя, орієнтований на досягнення юридично значимих і потенційно виконуваних результатів. Проаналізовано еволюцію нормативної бази медіації, зокрема роль модельних актів, міжнародно-договірних механізмів і національного законодавства, а також окреслено значення Сінгапурської конвенції у формуванні механізму транскордонного виконання медіаційних угод. Здійснено порівняльно-правовий аналіз підходів до інституціоналізації медіації у різних юрисдикціях, включаючи Україну, Велику Британію, США та Сінгапур, із акцентом на ролі інституційної інфраструктури та процесуальної інтеграції. Окрему увагу приділено діяльності провідних міжнародних інституцій та їх впливу на формування практики медіації як ринкового механізму. Розкрито особливості процедурних моделей медіації, включаючи фасилітативну, оціночну та трансформаційну, а також гібридні форми, що поєднують медіацію з арбітражем. У статті також проаналізовано проблеми виконання медіаційних угод, конфіденційності та процесуального привілею, роль адвокатів у медіаційному процесі та значення професійних стандартів. Обґрунтовується, що ефективність міжнародної комерційної медіації визначається інтеграцією нормативних, інституційних, процедурних та економічних чинників. Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку інституційного середовища медіації в Україні з урахуванням міжнародного досвіду. Окремо підкреслюється, що подальший розвиток міжнародної комерційної медіації залежить не лише від удосконалення нормативної бази, а й від формування сталої практики її застосування. У цьому контексті особливого значення набувають інституційна спроможність медіаційних центрів, прозорість статистичних даних, стандартизація процедур, належна професійна підготовка медіаторів і представників сторін, а також здатність національних правових систем забезпечувати передбачуваність та виконуваність досягнутих угод.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ірина Григорівна Богатюк, Денис Віталійович Ягупа — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

Інтенсивний розвиток міжнародної цивільної авіації в умовах глобалізації супроводжується пропорційним зростанням її негативного впливу на навколишнє природне середовище та кліматичну систему планети. Специфіка авіаційного транспорту полягає у його транскордонному характері, адже основна маса викидів парникових газів та акустичного забруднення здійснюється у міжнародному повітряному просторі або над територіями різних держав під час виконання транзитних польотів. Це унеможливлює ефективне вирішення екологічних проблем галузі винятково за допомогою інструментів національних юрисдикцій і виводить питання забезпечення екологічної безпеки безпосередньо у площину міжнародного права. Сучасна міжнародно-правова парадигма вимагає від авіаційної галузі суттєвої декарбонізації та інтеграції принципів сталого розвитку. Відтак, дослідження ефективності чинного міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки в авіації та пошук шляхів усунення наявних юрисдикційних колізій є надзвичайно актуальними завданнями для сучасної юридичної науки. Метою дослідження є комплексний аналіз стану та перспектив розвитку міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки цивільної авіації, виявлення наявних правових прогалин, а також розробка обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення міжнародних механізмів мінімізації негативного впливу авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище. Матеріалами дослідження є: 1) міжнародно-правові акти, якими врегульовані питання екологічної безпеки цивільної авіації; 2) праці вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері міжнародного публічного, міжнародного екологічного та повітряного права, що стосуються проблематики забезпечення екологічної безпеки у сфері цивільної авіації. В процесі дослідження були застосовані: діалектичний метод – для вивчення еволюції екологічних стандартів у сфері авіації; порівняльно-правовий метод – для аналізу та зіставлення міжнародних норм (зокрема стандартів ІКАО) із сучасними екологічними викликами; формально-юридичний метод – для тлумачення положень міжнародних конвенцій та правових актів, що регулюють вплив авіації на клімат; аналітичний метод – для узагальнення ефективності глобальних ринкових механізмів (таких як CORSIA) у системі міжнародного повітряного права. Результати та обговорення. Доведено, що сучасне міжнародно-правове забезпечення екологічної безпеки авіації потребує системного оновлення та переходу від рекомендаційних стандартів до імперативних норм контролю за емісією парникових газів і шумовим забрудненням. Визначено, що ефективність існуючих програм (зокрема щодо досягнення нульових викидів вуглецю до 2050 року) знижується через їх переважно добровільний характер на початкових етапах. Обґрунтовано необхідність глибшої імплементації міжнародних екологічних директив у національні законодавства держав. Встановлено, що проблема забезпечення екологічної безпеки авіації має чітко виражений транскордонний характер, а отже, її вирішення неможливе без консолідації зусиль міжнародного співтовариства. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на питаннях усунення юрисдикційних колізій між глобальними та регіональними системами екологічного контролю, а також створення дієвого міжнародно-правового механізму відповідальності за недотримання екологічних квот та стандартів суб’єктами авіаційної діяльності.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДІАЦІЇ У ВРЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ: ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Катерина Леонідівна Каращук — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується ефективність медіації як альтернативного способу вирішення земельних спорів в умовах сучасного розвитку земельних відносин та судової реформи. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості земельних конфліктів, спричинених відкриттям ринку сільськогосподарських земель, підвищенням економічної цінності земельних ресурсів та необхідністю забезпечення ефективного захисту земельних прав. Традиційні судові процедури часто потребують значних часових і фінансових витрат, що актуалізує пошук альтернативних механізмів врегулювання спорів. Метою дослідження є аналіз правової природи медіації, визначення її переваг і обмежень у сфері земельних відносин, а також оцінка ефективності як інструменту вирішення земельних спорів. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий, системний та прогностичний методи, що дозволили комплексно дослідити роль медіації у захисті земельних прав. Установлено, що медіація є добровільною, конфіденційною та структурованою процедурою, яка дає можливість сторонам за допомогою нейтрального медіатора досягти взаємоприйнятного рішення. Особливу увагу приділено специфіці земельних спорів, зокрема спорів щодо меж земельних ділянок, договорів оренди землі, сервітутів, спільної власності та добросусідського землекористування. Обґрунтовано, що медіація є особливо ефективною у спорах, де важливим є збереження довгострокових відносин між сторонами. Визначено основні критерії оцінки ефективності медіації, серед яких часові, економічні, комунікативні та результативні показники. До переваг медіації віднесено процесуальну гнучкість, зниження рівня конфліктності, менші фінансові витрати, скорочення строків вирішення спору та можливість врахування не лише правових, а й нематеріальних інтересів сторін. Водночас дослідження акцентує увагу на певних обмеженнях медіації, пов’язаних із добровільністю участі сторін, відсутністю примусового механізму виконання домовленостей та обмеженою можливістю застосування медіації у спорах, що зачіпають значний публічний інтерес. Зроблено висновок, що медіація має значний потенціал для подальшого розвитку в Україні та може стати важливим елементом системи захисту земельних прав. Запровадження медіаційних механізмів у сфері земельних відносин сприятиме покращенню доступу до правосуддя, зменшенню навантаження на суди, підвищенню рівня правової визначеності та формуванню культури діалогу і співпраці в суспільстві.

ВИДИ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Роман Борисович Ковальський — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджуються основні підходи до класифікації віртуальних активів та їх значення для формування ефективної системи адміністративно-правового регулювання обігу таких активів. Проаналізовано міжнародні та національні підходи до визначення поняття віртуального активу, а також особливості його правової природи у сучасному праві. Окрему увагу приділено положенням Регламенту Європейського Союзу про ринки криптоактивів (MiCA), рекомендаціям Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та підходам, що застосовуються у міжнародній практиці щодо класифікації криптоактивів. У статті розглянуто технологічний, функціональний та регуляторний підходи до класифікації віртуальних активів. Проаналізовано особливості криптовалют, токенів, стабільних токенів та невзаємозамінних токенів, а також визначено їх основні функції у цифровій економіці. Зазначено, що віртуальні активи можуть виконувати платіжну, інвестиційну, утилітарну та інші функції, що обумовлює необхідність застосування диференційованих підходів до їх правового регулювання та державного нагляду. Акцентовано увагу на тому, що класифікація віртуальних активів має важливе значення для визначення правового режиму відповідних активів, формування механізмів державного контролю та застосування заходів фінансового моніторингу. Встановлено, що відсутність єдиного підходу до класифікації віртуальних активів ускладнює формування ефективної системи адміністративно-правового регулювання їх обігу та створює правову невизначеність у сфері функціонування ринку цифрових активів. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення підходів до систематизації віртуальних активів з урахуванням їх технологічних, економічних та правових характеристик.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУТУ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ ВІДПОВІДНО ДО ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ВИКЛИКІВ ВОЄННОГО ЧАСУ: ПРАВОВИЙ ВИМІР НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анна Олександрівна Нестеренко — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню трансформації інституту екологічного аудиту в Україні в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Повномасштабна збройна агресія спричинила масштабне руйнування екосистем, актуалізувавши екологічну безпеку як пріоритетний складник національної безпеки держави. Доведено, що традиційна ринкова модель екоаудиту як добровільного інструменту приватного сектора, спрямована на мінімізацію комерційних ризиків у мирний час, повністю вичерпала свій потенціал. Виявлено нормативний вакуум у Законі України «Про екологічний аудит», який позбавлений правових механізмів для процесуальної фіксації, оцінки й верифікації шкоди, завданої довкіллю воєнними факторами. З метою подолання виявленого деструктивного дисонансу обґрунтовано необхідність переведення екоаудиторської діяльності у вертикаль публічно-правового забезпечення безпеки держави. Оновлений інститут має виступити обов’язковим юридичним фільтром під час реалізації національного Плану відновлення. Впровадження стратегічного екоаудиту постраждалих регіонів та детекції земель сільськогосподарського призначення визначено як єдиний спосіб забезпечення зобов’язань України щодо Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року та залучення іноземних інвестицій за європейським принципом «Do No Significant Harm» (не завдавай значної шкоди довкіллю). Сформульовано пропозиції щодо реформування законодавства. Обґрунтовано доцільність інтеграції до профільного Закону спеціального воєнного розділу, легалізації правового статусу «військово-екологічного аудитора» та внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України задля визнання висновків екоаудиту офіційним джерелом доказів у провадженнях за фактами екоциду. Комплексна модернізація інституту закладе тривкий фундамент для довгострокового безпечного розвитку суспільства.

АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ПРАВА ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЄС: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ

Артур Васильович Плескач — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснюється комплексний доктринальний та практичний аналіз концептуальних засад інтеграції антикорупційної політики в архітектуру права внутрішнього ринку Європейського Союзу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що фрагментація національних антикорупційних законодавств створює передумови для регуляторного арбітражу та системно викривляє конкурентне середовище для транскордонного бізнесу. Метою статті є розкриття ролі антикорупційних стандартів не лише як демократичних цінностей, але і як суворої інструментальної передумови успішного функціонування єдиного європейського простору. Дослідження доводить, що відсутність уніфікованих правових дефініцій корупції у приватному секторі генерує регуляторні прогалини, які призводять до фінансових втрат європейської економіки від 179 до 990 млрд євро щорічно. У роботі ретельно досліджено юрисдикційну природу антикорупційних норм ЄС крізь призму компетенції Союзу, PIF-директиви та розв’язання колізій правових баз, визначених статтями 83 та 325 ДФЄС. Практична реалізація концептуальних підходів розглядається на прикладі нової Директиви ЄС про боротьбу з корупцією, ухваленої у 2026 році. Деталізовано ключові новації акта: уніфікацію складів правопорушень, запровадження корпоративних санкцій до 5% від світового обороту та відповідальність за «нездатність запобігти» злочину. Зроблено висновок про зміщення вектора до превентивного комплаєнсу. Наголошується, що для України як держави-кандидатки ці трансформації та розвиток інституційної спроможності визначають обов’язковий напрям адаптації законодавства для доступу до внутрішнього ринку ЄС.

КРИПТО-МЕХАНІЗМИ ОБХОДУ САНКЦІЙ ЯК ВИКЛИК ДЛЯ МІЖНАРОДНОЇ AML/CFT-АРХІТЕКТУРИ: КЕЙС A7A5 ТА ІНІЦІАТИВА УКРАЇНИ ЩОДО НОВОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ІНСТРУМЕНТУ ЄС

Владислав Миколайович Ржемовський — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

Ефективність міжнародних санкційних режимів, запроваджених проти рф після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 р., значною мірою визначається здатністю правових механізмів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (AML/CFT) адаптуватися до нових технологічних реалій. Криптовалютна «схема A7A5», що обробила $93,3 млрд за 10 місяців, продемонструвала, що існуюча регуляторна архітектура ЄС – Регламент ЄС про ринки криптоактивів (MiCA), Регламент ЄС про створення Органу з протидії відмиванню коштів (AMLAR), санкційний механізм, передбачений статтею 215 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) містить системні правові прогалини, які унеможливлюють оперативне реагування на децентралізовані криптоінфраструктури обходу санкцій. Дослідження спирається на емпіричні дані Chainalysis 2026 Crypto Crime Report, праці N. Mulder, M. Kaldor, J. Zarate щодо фінансових санкцій та «фінансового фронту» збройних конфліктів, а також чинне законодавство ЄС (MiCA, AMLAR, ДФЄС) та стандарти Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF). Невирішеною залишається проблема відсутності автономного превентивного санкційного інструменту ЄС для протидії криптомеханізмам обходу, що функціонують поза юрисдикцією Союзу. Мета статті – ідентифікувати системні правові прогалини існуючої AML/CFT-архітектури на основі «кейсу A7A5» та розробити конкретні пропозиції «de lege ferenda» (авторські пропозиції) і дорожню карту їх реалізації Україною. Результати. На основі аналізу п’яти структурних правових прогалин (юрисдикційна неосяжність, відсутність екстериторіальності MiCA, вимога одностайності ст. 215 ДФЄС, залежність від Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC), «сірі юрисдикції» поза FATF) запропоновано п’ять заходів «de lege ferenda»: «Євро-Section 311», «Євро-кореспондентський контроль», тематичний огляд Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL), Резолюція Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) та поширення належна перевірка клієнтів (KYC/CDD) на технічних посередників. Розроблено чотирифазну інституційну дорожню карту: MONEYVAL – ПАРЄ – Єврокомісія. Висновки. «Кейс A7A5» підтверджує архітектурну нездатність чинної AML/CFT-системи ЄС протидіяти промисловим криптомеханізмам обходу санкцій. Україна, використовуючи членство в MONEYVAL, лідерство у проєкті «Proceeds and Conflicts» та статус кандидата на вступ до ЄС, може ініціювати створення автономного санкційного інструменту у горизонті 14–18 місяців.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КОРУПЦІЙНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Ганна Миколаївна Степанова, Вікторія Володимирівна Зарубей — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості міжнародного співробітництва під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень. Проаналізовано нормативно-правові засади міжнародної взаємодії у кримінальному провадженні, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами та спеціальним антикорупційним законодавством. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері протидії корупції набуває особливого значення в умовах транснаціонального характеру сучасних корупційних схем, використання іноземних юрисдикцій для приховування активів, легалізації доходів та уникнення кримінальної відповідальності. У роботі охарактеризовано основні форми міжнародного співробітництва під час досудового розслідування, серед яких міжнародна правова допомога, створення спільних слідчих груп, екстрадиція, міжнародний обмін інформацією, а також розшук і арешт активів за кордоном. Окрему увагу приділено процесуальному порядку направлення та виконання запитів про міжнародну правову допомогу, ролі Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України та інших уповноважених суб’єктів міжнародної взаємодії. Визначено, що одними з найбільш поширених проблем залишаються тривалі строки виконання міжнародних запитів, складність отримання банківської та фінансової інформації, відмінності кримінального процесуального законодавства різних держав, а також проблеми допустимості доказів, отриманих у порядку міжнародної правової допомоги. У статті також досліджено окремі аспекти судової практики щодо оцінки доказів, отриманих у межах міжнародного співробітництва, та значення дотримання належної правової процедури під час їх отримання і використання у кримінальному провадженні. Зроблено висновок про необхідність удосконалення механізмів міжнародної взаємодії, цифровізації обміну інформацією, розширення співпраці з міжнародними антикорупційними інституціями та подальшої гармонізації кримінального процесуального законодавства України з міжнародними стандартами.

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ У СФЕРІ РАДІОЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Анастасія Андріївна Тернавська — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний кримінологічний аналіз судової практики у справах про кримінальні правопорушення у сфері радіоекологічної безпеки. На підставі офіційних статистичних даних Офісу Генерального прокурора та Державної судової адміністрації України досліджено стан правозастосовної діяльності щодо цієї категорії кримінальних правопорушень упродовж 2004–2025 років. Проаналізовано співвідношення між кількістю облікованих кримінальних правопорушень, кількістю осіб, щодо яких судові рішення набрали законної сили, та кількістю засуджених осіб, а також визначено особливості структури судимості за видами кримінальних правопорушень і призначених покарань. Встановлено, що домінуючу частку у структурі судимості займає порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267¹ КК України), тоді як застосування інших норм у цій сфері має поодинокий характер. Окрему увагу приділено аналізу практики призначення покарань, звільнення від їх відбування та оцінці ефективності відповідних кримінально-правових норм. З’ясовано, що за наявності альтернативних санкцій суди переважно застосовують штрафи та інші більш м’які види покарання, а у випадках безальтернативного позбавлення волі нерідко використовують механізм звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовано висновок про надмірну караність санкції ч. 1 ст. 267¹ КК України та запропоновано замінити покарання у виді обмеження і позбавлення волі громадськими роботами та пробаційним наглядом. Зазначено, що такий підхід дозволить віднести відповідні діяння до категорії кримінальних проступків і забезпечити більш адекватну відповідність санкцій рівню їх суспільної небезпечності, а також сприятиме підвищенню ефективності кримінально-правового реагування у сфері радіоекологічної безпеки.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ДОБРЕ ВІДОМИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Максим Сергійович Шиманський — Tue, 09 Jun 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню особливостей правового режиму добре відомих торговельних марок в Україні у світлі сучасних трансформацій законодавства у сфері торговельних марок. Розглянуто міжнародно-правові засади охорони добре відомих торговельних марок, а також особливості їх імплементації у національному законодавстві України. Проаналізовано чинну модель визнання торговельної марки добре відомою в адміністративному та судовому порядках, зокрема з урахуванням сучасної судової практики. Окрему увагу приділено проблемним аспектам функціонування інституту добре відомих торговельних марок у контексті наближення національного законодавства до стандартів Європейського Союзу, а саме у зв’язку з розробкою нового закону у сфері торговельних марок та, відповідно, введенням нових понять, процедур та підходів. Висвітлено потенційні правові та процедурні невизначеності, що можуть виникнути у зв’язку із трансформацією підходів до правової охорони добре відомих торговельних марок, а також окреслено ризики для їхніх правовласників у процесі подальшого реформування законодавства.