Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА З ПИТАНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ГЕНЕЗИС, ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СИСТЕМА

Владислав Леонідович Федоренко, Лілія Павлівна Тимощик — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Публікація присвячена актуальним проблемам і перспективам розвитку судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності в Україні в умовах судової реформи. Визначаються основні етапи утвердження, починаючи з 2002 року, та розвитку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в контексті генезису механізмів захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Відзначається унікальність і важливість діяльності Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції в 2004-2019 роках у контексті розвитку досліджуваного виду судової експертизи. Обґрунтовується, що судова експертиза з питань інтелектуальної власності – це цілеспрямована діяльність щодо отримання доказової інформації стосовно захисту права на об’єкти інтелектуальної власності, зміст якої полягає в дослідженні судовими експертами на основі спеціальних знань в галузі авторського права, права на знаки для товарів і послуг, права промислової власності, економіки інтелектуальної власності, об’єктів, явищ і процесів, з метою надання об’єктивних і належно обґрунтованих висновків, що є або будуть предметом судового розгляду. Наголошується, що судово-експертна діяльність науково-дослідних установ судової експертизи (НДУСЕ) у сфері інтелектуальної власності на сьогодні не обмежується судовою експертизою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 р. № 804, захист об’єктів права інтелектуальної власності здійснюється також шляхом проведення атестованими судовими експертами експертних досліджень, результати яких оформлюються як: а) висновки експертних досліджень; б) консультативні повідомлення (висновки). Останні, враховуючи практику діяльності НДУСЕ в 2005-2018 роках, захищають право на об’єкти інтелектуальної власності при проведенні тендерних процедур і при наданні адміністративних послуг. Відзначається, що судові експертизи об’єктів права інтелектуальної власності нині є досить багатоманітними, і для усвідомлення потенціалу цього виду судової експертизи, необхідно виявити їх основні види. Універсальним методологічним інструментом для цього є класифікація (від. лат. classis «розряд» і … фіксація) судових експертиз з питань інтелектуальної власності, що є цілеспрямованою науково-практичною діяльністю щодо їх розподілу, на підставі попередньо виявлених критеріїв, на визначені види (класи) і групи судових експертиз об’єктів права інтелектуальної власності з метою подальшої систематизації. Відповідно до обраних критеріїв (від грец. κριτήριον – «засіб судження»), а саме: 1) за об’єктами права інтелектуальної власності та експертними спеціальностями; 2) за кількістю експертних спеціальностей за якими проводиться судова експертиза: 3) за видами процесуальних проваджень, у межах яких проводяться судові експертизи з питань інтелектуальної власності: 4) за суб’єктами призначення та замовлення судових експертиз з питань інтелектуальної власності: 5) за підставами і порядком призначення судових експертиз з питань інтелектуальної власності: 6) за складністю проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності: 7) за суб’єктами проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності: 8) за кількістю судових експертів, залучених до проведення судової експертизи з питань інтелектуальної власності etc, здійснюється класифікація та загальна характеристика основних видів судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Обгрунтовуються пропозиції щодо пріоритетів і перспектив розвитку конкретних видів судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності. Формулюється висновок, що система (з грец. σνστημα – поєднання, утворення) судових експертиз з питань інтелектуальної власності є упорядкованою спільнотою різних видів судових експертиз і їх груп, поєднаних між собою доктринальними, предметними, функціональними, структурними і іншими зв’язків, що спрямовані на захист конституційного права на об’єкти права інтелектуальної власності.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТИКЕТОК, ЩО ЗАРЕЄСТРОВАНІ ЯК ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ АБО ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ: ПОСТАНОВКА ПИТАННЯ

Наталія Миколаївна Ковальова — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Аналіз завдань, що вирішувалися судовими експертами лабораторії права промислової власності Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України в ході експертних досліджень, а саме пов’язаних із такими об’єктами промислової власності як торговельні марки (знаки для товарів та послуг) та промислові зразки, що були виконані на протязі останніх трьох років, вказує на значну кількість та постійне зростання таких, які були спричинені копіюванням або підробкою зовнішнього вигляду товарів. З погляду судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, розглянуто особливості таких об’єктів права промислової власності як торговельні марки (знаки для товарів та послуг) і промислові зразки, що втілені в етикетках. Зазначено, що властивості таких об’єктів промислової власності як промислові зразки і торговельні марки (знаки для товарів та послуг) при використанні часто переплітаються, що призводить до збільшення кількості конфліктів між правовласниками і, відповідно, потреба у проведенні експертних досліджень постійно зростає. Відмічено, що можливість швидкого отримання патенту на промисловий зразок без проведення кваліфікаційної експертизи, а також специфічні властивості торговельних марок (знаків для товарів і послуг) та промислових зразків, що охороняються в якості етикеток, обумовлюють особливості експертного дослідження в межах розв’язання спорів щодо цих об’єктів і пов’язаних з ними прав при проведенні експертиз в галузі інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність розробки методичних рекомендацій з дослідження етикеток, зареєстрованих як знаки для товарів та послуг, яка разом з іншими, вже існуючими рекомендаціями, має стати основою НДР «Методика дослідження торговельних марок (знаків для товарів та послуг)», що призначена для безпосереднього використання експертами Міністерства юстиції України при проведенні експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності; підвищення кваліфікації судових експертів та навчання молодих спеціалістів; може використовуватись працівниками органів розслідування та суду при призначенні експертизи, тощо. Зазначено, що до виконання робіт пов’язаних із розробкою зазначених методичних рекомендацій щодо проведення експертних досліджень які б враховували особливості правового захисту етикеток, в першу чергу має бути залучено провідних фахівців державних експертних установ Міністерства юстиції України. Створення нової методики призведе до скорочення строків проведення експертиз, матеріальних і трудових витрат, зменшення кількості невирішених питань, підвищення наукового рівня й повноти вирішення експертних завдань, тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Олена Валеріївна Голікова — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Сучасний стан науково-технічного прогресу, легкість доступу до створених та збережених текстів, активне їх розповсюдження за допомогою мережі Інтернет, активно сприяє процесу створення текстів на основі вже існуючих, неправомірному запозиченню як фрагментів тексту, так і цілих текстів без змін і перетворень, використання яких не виправдовується жодною метою. Все це сприяє підвищенню необхідності проведення досліджень, метою яких є пошук та встановлення таких запозичень. Зважаючи на високу складність проведення пошуку запозичень одного твору в іншому, гостро стоїть необхідність автоматизації цього процесу. На сьогоднішній день вже існує досить велика кількість сервісів, що позиціонують себе як «якісні та достовірні засоби для виявлення плагіату у будь-яких творах», вищі навчальні заклади також мають у себе або внутрішні програмні розробки для такого пошуку, або використовують придбані програмні засоби. Нажаль, досі не розроблено спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення запозичень (ознак плагіату), яке може використовуватись саме при проведенні експертиз та експертних досліджень літературних творів, а також не визначена специфіка його використання. У даній статті розглядаються особливості використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення запозичень (ознак плагіату), яке може бути використане саме при проведенні експертиз та експертних досліджень літературних творів, зокрема, творів наукового характеру. Окрім того, наведено основні методи дослідження, які потребують використання спеціалізованих програмно-апаратних засобів та програмного забезпечення для виявлення запозичень у творах. Розроблено загальний алгоритм використання такого програмного забезпечення у розрізі потреб судової експертизи, надано рекомендації щодо загального вигляду кінцевого звіту, що може бути використаний як додаток до висновку судового експерта.

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗКРИТТЯ ЗМІСТУ ОКРЕМИХ ПОНЯТЬ В ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Олександр Борисович Бутнік-Сіверський — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Обґрунтовано особливості та специфіка об’єктів права інтелектуальної власності при проведенні економічних досліджень інтелектуальної власності. Специфічні властивості даних об›єктів обумовлюють особливості процедури розв›язання спорів щодо цих об›єктів і пов›язаних з ними прав, які виникли в процесі створення та комерціалізації інтелектуальної власності. Зазначено, що особливістю інтелектуальної власності є те, що вона має віртуальний характер. Саме це ускладнює усвідомлення її сутності. Проте, якщо виникає спір стосовно об›єкта права інтелектуальної власності, то останній завжди матеріалізований, що дозволяє їй набути економічний зміст. Визначено, що будь-який об›єкт права інтелектуальної власності, якщо є предметом судового спору, а в судовій експертизі є об’єктом дослідження, який за своєю природою є нематеріальним об’єктом, набуває правової охорони при дотриманні всіх установлених законодавством умов і фіксації в певній об’єктивній (матеріальній) формі. За юридичною ознакою майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності за змістом можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об›єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов›язальний характер у правовідносинах, пов›язаних із передачею цих прав від автора до іншої особи. Відмічено, що залишаються невирішеними проблеми узгодженості між методологічною правовою та методологічною економічною базами, які потребують більш змістовного розкриття юридичних та економічних понять з урахуванням чинних законодавчих та нормативних актів, в яких вони використовуються. Зі змісту питань експертизи з економічних досліджень інтелектуальної власності зі спеціальності 13.9 обґрунтовано потребу в знаннях окремих економічних та юридичних понять щодо розміру винагороди (доходу), розміру реальних збитків, розміру упущеної вигоди, розміру матеріальної шкоди тощо. Узагальнено та визначено окремі економічні та юридичні поняття стосовно: доходу власника об’єкта права інтелектуальної власності; пасивнго доходу (прибутку) неприбуткової бюджетної організації; доходу від прав за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав; упущеної вигоди внаслідок неправомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності; збитків внаслідок неправомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності.

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПЕНСІЇ НА ОСНОВІ ПІВНІЧНОЇ НАДБАВКИ ТА РАЙОННОГО КОЕФІЦІЄНТА В МІЖНАРОДНИХ УГОДАХ

Олексій Костянтинович Віхляєв, Ірина Володимирівна Германюк — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Угодою про гарантії прав громадян держав – учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року закріплено принципи територіальності: • пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. • всі витрати з пенсійного забезпечення несе держава, що надає забезпечення. Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 9 липня 2003 року №1058-IV та Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII не передбачають включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту. Проте відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі – Угода) стаж набутий у період роботи вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів на території Російської Федерації зараховується для встановлення права на пенсію. Районний коефіцієнт – показник збільшення заробітної плати для компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов’язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти складають 1,1 до 2,0. Районні коефіцієнти застосовують до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі, Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації. Фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії, для проживаючих в районах Крайньої Півночі, збільшується на відповідний районний коефіцієнт. Районний коефіцієнт встановлюється Урядом Російської Федерації, на весь період проживання в цих районах. При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі розмір страхової частини трудової пенсії визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання. Якщо не враховувати північні надбавки, важливо звернути увагу на наступну неузгодженість. Управління Пенсійного Фонду України виконує зобов’язання України щодо Угоди від 13.03.1992р. Якщо Управління Пенсійного Фонду України не виконує свої зобов’язання, Україна порушує свої зобов’язання в міжнародній угоді.

ПОЗАСУДОВІ СПОСОБИ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Катерина Андріївна Мотузка, Олександра Сергіївна Самелюк — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Cуттєвi змiни у дepжaвнoму, пoлiтичнoму тa coцiaльнoeкoнoмiчнoму уcтpoї Укpaїни, aктивiзaцiя пpoцeciв євpoпeйcькoї iнтeгpaцiї, пocилeння впливу pинкoвих мeхaнiзмiв у eкoнoмiцi тa aктивнocтi учacникiв цивiльнo-пpaвoвoгo oбiгу пopяд з poзшиpeнням гeoгpaфiї їх гocпoдapcькoї дiяльнocтi зa paхунoк вихoду нa євpoпeйcький тa мiжнapoднi pинки пoтpeбують cтвopeння eфeктивних, швидких тa зpучних мeхaнiзмiв уpeгулювaння пpaвoвих cпopiв. Нa cьoгoднi виникaє бaгaтo питaнь у cфepi зaхиcту iнтeлeктуaльнoї влacнocтi. З кoжним poкoм кiлькicть piзнoвидiв iнтeлeктуaльнoгo пpoдукту poзшиpюєтьcя. Якщo paнiшe icнувaли тiльки oкpeмi типи iнтeлeктуaльнoгo пpoдукту, тaкi як твopи миcтeцтвa, лiтepaтуpи, нaуки, тeхнiчнi iннoвaцiї, тo зapaз виникaє вeликa кiлькicть iннoвaцiйних кoмп’ютepних пpoгpaм, з’являєтьcя вce бiльшe впpoвaджeних нoвинoк, пoв’язaних з poзpoбкoю, бaзaми дaних, a тaкoж бaгaтo iншoгo, щo зaбeзпeчує якicнe зpocтaння eфeктивнocтi пpoцeciв aбo пpoдукцiї, зaтpeбувaнoї нa pинку, є пiдcумкoвим peзультaтoм iнтeлeктуaльнoї дiяльнocтi людини, її уяви, вiдкpиттiв, винaхoдiв i paцioнaльнocтi. Зaкoнoдaвcтвo, якe peглaмeнтує вiднocини в cфepi iнтeлeктуaльнoї влacнocтi, нocить кoмплeкcний хapaктep, ocкiльки тiльки у взaємoдiї вcьoгo cпeктpa piзнoмaнiтнoгo i piзнoгaлузeвoгo peгулювaння мoжливo peaльнe зaбeзпeчeння oхopoни пpaвa iнтeлeктуaльнoї влacнocтi. Нeзвaжaючи нa тe, щo в Укpaїнi, як i в бiльшocтi євpoпeйcьких дepжaв, poзгляд cпopiв у дepжaвних cудaх є ocнoвнoю фopмoю зaхиcту пopушeних, нeвизнaних aбo ocпopювaних пpaв, cвoбoд i зaкoнних iнтepeciв ociб, тaкa фopмa дaлeкo нe зaвжди є якicнoю, швидкoю тa тaкoю, щo пoвнoю мipoю зaдoвoльняє пoтpeби cуcпiльcтвa. Питaння викopиcтaння aльтepнaтивних cпocoбiв уpeгулювaння cпopiв – цe питaння мaйбутньoгo cиcтeми пpaвocуддя пocтpaдянcьких кpaїн. A у paзi нeвикopиcтaння cучacних, бiльш eфeктивних iнcтpумeнтiв уpeгулювaння кoнфлiктiв дocягти iдeaльнoгo пpaвocуддя будe нeмoжливo. Нa cьoгoднiшнiй дeнь взaємoдiя двoх cиcтeм ypeгyлювaння юpидичних кoнфлiктiв – дepжaвнoї (cyдoвoї) тa нeдepжaвнoї (пoзacyдoвoї), видaєтьcя нeвiдвopoтним фaктoм, aджe oдним з cyчacних нaпpямкiв cyдoвoї пoлiтики – дiяльнocтi дepжaви в цiлях cтвopeння eфeктивнoгo мeхaнiзмy здiйcнeння пpaвocyддя, є шиpoкe зacтocyвaння aльтepнaтивних cпocoбiв виpiшeння cпopiв. Тaкi cиcтeми ypeгyлювaння cпopiв тicнo пoв’язaнi мiж coбoю тa здiйcнюють взaємний вплив для peaлiзaцiї пoклaдeнoї нa них cпiльнoї мeти – cпpaвeдливoгo виpiшeння cпopiв.

ІНСТИТУТ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ СЛУЖБИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анжела Володимирівна Малюга — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Публікація присвячена проблемам теорії та практики становлення та розвитку інституту парламентської служби за кордоном та визначенню перспектив розвитку цього виду публічної служби в Україні. При цьому, інститут парламентської служби та перспективи його запровадження в Україні досліджуються в кількох сенсах: як додатковий механізм реалізації конституційного права громадян України на рівний доступ до державної служби; як важливий елемент реформування Верховної Ради України і посилення ефективності її діяльності; як елемент євроінтеграції України та імплементації принципів єдиного адміністративного простору в національну публічно-управлінську практику. Категорію «інститут парламентської служби» запропоновано розуміти як систему історично сформованих світоглядно-професійних і морально-етичних цінностей, нормативно-правових актів і державно-управлінських практик, що встановлюють цілі, завдання, функції та повноваження, порядок формування і діяльності корпусу парламентських службовців, а також особливості проходження ними служби, їх правовий і соціальний захист у кожній конкретно взятій державі. Виокремлено наступні компоненти цього інституту: 1) доктринальний – система концепцій, теорій і вчень про місію парламентської служби у розвитку парламентаризму та забезпечення неупередженості, автономності та ефективності діяльності парламенту; 2) законодавчий – система законів, які регулюють інститут парламентської служби і отримують свій розвиток у системі підзаконних нормативно-правових актів; 3) управлінський – система публічно-управлінських практик формування корпусу державних службовців у парламенті та управління відповідною парламентською службою; 4) морально-етичний і антикорупційний – система морально-етичних цінностей, заснованих на патріотизмі, доброчесності та нетерпимості до будь-яких проявів корупції тощо. Аналізується позитивний досвід розвитку парламентської служби в Австралії, Австрії, Великій Британії, Німеччині, Франції, а також у Європейському парламенті, визначаються шляхи запровадження відповідних позитивних практик в Україні. Досліджується чинне законодавство та передумови для запровадження інституту парламентської служби в Україні в контексті проведення парламентської реформи новообраною Верховною Радою України IX скликання.

ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Визначено, що реформування загальної середньої освіти потребує не тільки зміни ціннісних орієнтацій, впровадження нових технологій у навчанні та вихованні, а, передусім, зміни у процесі управління розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Проаналізовано, що національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. спрямовує діяльність керівників на пошук нових, відкритих і демократичних моделей управління освітою, які мають утверджуватися як державно – громадські та орієнтувати освітні процеси на постійний розвиток. При цьому важливо передбачити органічне поєднання засобів державного впливу з громадським управлінням, що розширює управлінські можливості громадської думки. Обгрунтовано, що наукова теорія управління загальноосвітніми навчальними закладами інтенсивно почала розвиватися за останні 30 років, але на сьогодні немає єдиного погляду на трактування таких понять, як: «управління», «керівництво», «процес управління». Це зумовлено тим, що дана проблема є багатогранною та може розглядатися з урахуванням різноманітних аспектів. За останні роки державою визначені нові пріоритети розвитку освіти та педагогічної науки. Розпочато реформування національної системи освіти. Здійснюється модернізація процесу управління галуззю. Передумовою успішного вирішення завдань сьогодення може стати аналіз прогресивних ідей та практичних досягнень минулого. Визначено, що особливість процесу управління сучасною школою полягає в тому, що він повинен забезпечувати не тільки успішне функціонування навчального закладу (НЗ), а і його якісний розвиток в умовах оновлення та демократизації суспільства. Доведено, що процес управління загальноосвітнім навчальним закладом – це реалізація взаємопов’язаних функцій, необхідних для того, щоб сформувати і досягти поставленої мети загальноосвітнього навчального закладу. Головним у змісті процесу управління загальноосвітнім навчальним закладом стає вироблення цілісної системи діяльності, яка б відповідала вимогам часу. Особливості процесу управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу на сучасному етапі визначаються сукупністю традиційних та появою нових керівних функцій.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ХРОНОЛОГІЇ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Володимир Федорович Нестерович — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

У статті розкрито конституційно-правову характеристику хронології проведення виборів у сучасній Україні. Автором зазначено, що в Україні вибори досить швидко утвердилися як одна з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії. Саме завдяки проведенню виборів Українському народові вдалося сформувати різні представницькі органи публічної влади та у конструктивний спосіб подолати низку внутрішніх соціально-економічних та політичних криз. Зазначено, що проведення виборів в Україні було небездоганним, з властивими їм проблемними, а доволі часто і суперечливими моментами. Зазначено, що протягом 1991-2019 років відбулися наступні вибори в Україні: 1. Вибори Президента України проходили в 1991, 1994, 1999, 2004, 2010, 2014 та 2019 роках. Позачергові вибори Президента України проводилися у 1994 та 2014 роках. 2. Вибори народних депутатів України мали місце в 1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012, 2014 та 2019 роках. Позачергові вибори народних депутатів України проходили в 1994, 2007, 2014 та 2019 роках. 3. Чергові місцеві вибори в Україні мали місце у 1994, 1998, 2002, 2006, 2010 та 2015 роках. У 1995 році відбулися вибори депутатів і голів місцевих Рад народних депутатів в Автономній Республіці Крим. Протягом 1991-2019 років в окремих територіальних громадах відбулася досить велика кількість перших, повторних, позачергових, проміжних та додаткових місцевих виборів. Зроблено висновок, що в Україні було проведено велику кількість різних видів виборів, на яких було обрано шістьох Президентів України, вісім скликань Верховної Ради України, а також шість разів проведено чергові місцеві вибори. Вибори в Україні були першими, черговими, позачерговими, додатковими, повторними та навіть вибори, які були визнані як такі, що не відбулися. З огляду на те, що кожні вибори, які мали місце в новітній історії України, проходили за різних політичних та соціально-економічних чинників, вони безсумнівно мають свої характерні риси та унікальність. Додає особливості кожним виборам, які проходили в Україні, проведення їх, як правило, за новими виборчими правилами.

СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО

Анатолій Іванович Богданенко — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

У статті розглянуто державне управління інвестиційним процесом у житловому будівництві як відкриту систему, що взаємодіє із середовищем та всіма учасниками інвестиційного процесу. Проведено розгляд актуальних напрямків та ключових особливостей становлення системи інвестиційної діяльності в житлове будівництво житлової нерухомості як об’єкта інвестування житлового будівництва, що здійснює безпосередній вплив і на формування фінансової структури інвестиційних проектів у житловому будівництві, а також наведено складові системи інвестиційної діяльності в житлове будівництво та її структура в Україні. Визначено характер та особливості становлення системи інвестиційної діяльності в житлове будівництво в Україні, задля створення умов для нових механізмів фінансування, які зможуть пов’язувати елементи будівництва, залучення коштів, здійснення контролю за їх використанням, передачу побудованого житла у власність. Дійдено висновку, що Україна має всі шанси для залучення інвестиційних ресурсів та використання їх на користь економіки держави, що є фактором стабільності й успішності її соціально-економічного розвитку. Рівень інвестиційної діяльності у будівельній галузі України сьогодні перебуває у взаємозалежності зі станом економіки держави, фінансово-кредитної системи, прибуткової діяльності підприємств. Нинішній економічний стан нашої держави вимагає залучення інвестицій для довгострокового розвитку її регіонів. Виявлено, що розширення сфери залучення іноземних інвестицій і регулювання умов щодо вкладення таких інвестицій у національну економіку та їх захисту, є важливим елементом системи інвестиційної діяльності та реалізації інвестиційної політики. Визначено способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, некомерційний сектор економіки, з метою створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики.

ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО ПРОФЕСІЙНОГО КІНОМИСТЕЦТВА

Надія Анатоліївна Лебєдєва — Mon, 15 Jul 2019 00:00:00 +0300

Досвід, що давно існує та використовується у світі у підприємствах, поступово впроваджується в інших галузях життя суспільства. З такої точки зору актуальності набуває застосовування механізмів державного управління в контексті протекціоністської політики держави щодо професійного кіномистецтва. Формуванню протекціоністської політики присвячено наукові дослідження Т. Боднарчук, Г. Зінатулліна, А. Келічавий, В. Панченко, Н. Резнікової, Л. Чорногуз, публіцистичні статті Д. Іванова, Д. Куришко, В. Стадник та багатьох інших. Мета статті – на основі закону про кінематографію, сучасних наукових досліджень розглянути застосовування механізмів державного управління в контексті протекціоністської політики держави щодо професійного кіномистецтва. Взявши за основу закон про підтримку кінематографії, наукові праці сучасних українських науковців, дійдено висновку про перспективи розвитку і вдосконалення механізмів протекціоністської політики державного управління професійним кіно мистецтвом. Констатовано, що існує протекціоністська політика держави щодо професійного кіномистецтва, яка є чітко прописаною у положенні про держпідтримку кінематографії, яка здійснюється завдяки організаційному механізму, що є наявним в існуванні державного агентства України з питань кіно. Політика протекціонізму щодо кіновиробництва покликана захищати національну кінопромисловість. Захист національних виробників часто використовують промислово розвинуті країни, застосовуючи саме протекціоністську політику. Державне агентство України з питань кіно націлено на національний професійний кінотвір, що має бути вироблений завдяки продюсерським фірмам, кіно- відеостудіям та технічним сервісним підприємствам. Національний професійний кінотвір має бути розповсюджений через дистриб’юторські фірми, кінотеатри, рекламні і фестивальні агенції в галузі кінематографії, кіноринки. У процесах розповсюдження і виробництва однаково приймають участь кінотелеканали, фізичні та юридичні особи, які мають відношення до професійного кінематографічного процесу. Всі складові виведеної автором статті схеми сприяють вдосконаленню національного професійного фільму.