ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2023-1(25)-62-67Ключові слова:
державно-приватне партнерство, якість медичних послуг Європейського Союзу, охорона здоров’я, медична інфраструктура, правова базаАнотація
Автором досліджено що, на сьогоднішній день в нашій країні, в сучасному світі медичні послуги стають все більш вимогливими, а клієнти стають більш свідомими щодо своїх прав та вимог до якості надання медичної допомоги. Держави не завжди здатні забезпечити якісну та доступну медичну допомогу своїм громадянам самостійно, тому співпраця з приватними медичними установами та фахівцями може допомогти вирішити цю проблему. З’ясовано, що ДПП може забезпечити більш ефективне використання ресурсів та технологій, які доступні приватному сектору, а також забезпечити більш гнучкий та ефективний підхід до надання медичних послуг. Приватний сектор може ввести значний вклад у розробку та впровадження інноваційних технологій та методів діагностики та лікування, що дозволить покращити якість медичної допомоги та знизити витрати на її надання. Визначено, що ДПП може стати ефективним механізмом підвищення якості медичних послуг в європейських країнах, забезпечивши співпрацю між державним та приватним сектором у галузі охорони здоров’я. Завдяки ДПП можна забезпечити доступність та якість медичної допомоги для населення, враховуючи різноманітні потреби та вимоги пацієнтів. Досліджено, шо ДПП може допомогти у забезпеченні розвитку медичних технологій, відкриваючи можливості для приватного сектору вкладати кошти в дослідження та розробки. Підкреслено, ДПП необхідно дотримуватись відповідних правових норм та регулювань, щоб забезпечити захист прав пацієнтів та запобігти можливим конфліктам інтересів. Крім того, важливо забезпечити прозорість та ефективність управління проектами ДПП, щоб запобігти можливим корупційним схемам.
Посилання
Бондаренко І. О. Розвиток державно-приватного партнерства в охороні здоров’я України. Економіка та суспільство. 2017. С. 137–141.
Гнатюк С. Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я: світовий досвід та перспективи застосування в Україні. Медична галузь України. 2016. С. 58–61.
Гуцуляк І. Державно-приватне партнерство як механізм модернізації охорони здоров’я в Україні. Економіка. Фінанси. Право. 2017. С. 17–21.
Добко М. М. Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я: проблеми та перспективи розвитку в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2019. С. 42–46.
Калиновська Т. В. Потенціал розвитку державно-приватного партнерства в охороні здоров’я України. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 2018. С. 67–73.
Кір’якова Ю. М. Державно-приватне партнерство: зарубіжний та вітчизняний досвід. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. 2016. С. 139–148.
Крупська І. Ю. Державно-приватне партнерство у сфері охорони здоров’я як інструмент модернізації системи. Економіка і підприємництво. 2016. С. 406–411.
Куліченко М. О. Стан та перспективи розвитку державно-приватного партнерства в Україні. Економіка та управління підприємствами зовнішньоекономічної діяльності. 2017. С. 20–31.
Оксенюк О. І, Данильченко В. І. Розвиток державно-приватного партнерства в Україні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 2018. С. 85–92.
Рейтер М. В. Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я: міжнародний досвід та перспективи реалізації в Україні. Медична галузь України. 2017. С. 67–70.
Самойленко О. В. Державно-приватне партнерство як механізм модернізації охорони здоров’я України. Публічне управління та адміністрування. 2018. С. 87–96.
Семенчук С. М. Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я в Україні: досвід та перспективи. Соціальна фармація: стан, проблеми та перспективи. 2018. С. 7–13.
Semenets-Orlova, I., Teslenko, V., Dakal, A., Zadorozhnyi, V., Marusina, O., & Klochko, A. (2021). Distance Learning Technologies and Innovations in Education for Sustainable Development. Studies of Applied Economics, 39(5).
Semenets-Orlova, I. (2015). Strateghichne upravlinnja jak systemnyj zasib upravlinnja osvitnimy zminamy [Strategic management as a systemic tool for managing educational change]. Theory and practice of public administration, 3, 52–60.