Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки

СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА КОНВЕРСІЇ ЧЕРЕЗ ВІДПОВІДНІСТЬ ПОЛІТИЦІ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ

2024-12-24T16:02:17+02:00

У статті основна увага зосереджена на розгляді стратегії підвищення коефіцієнта конверсії підприємств через дотримання політики конфіденційності, оскільки цей аспект є важливим у сучасному бізнес-середовищі. В умовах зростання обсягу даних та інтенсивного використання цифрових технологій, питання захисту особистої інформації є ключовим фактором для переважної кількості споживачів. Відповідність політиці конфіденційності не лише підвищує рівень довіри клієнтів, але й може істотно вплинути на рішення щодо подальшої купівлі онлайн. Стаття визначає які фактори формують сприйняття споживачами політики конфіденційності та як вони впливають на їхню готовність здійснювати покупки. Показано, що прозорість у використанні персональних даних, а також наявність чіткої та зрозумілої політики конфіденційності значно підвищує рівень довіри до бренду. Споживачі, яка відчувають захищеність власних даних, значно активніше здійснюють покупки в Інтернеті, не боячись, що їхніми персональними даним заволодіють треті особи. Зосередженість рітейлерів на правильному веденні сайтів продаж має на меті привернути більшу увагу споживачів. Висока конверсія є основним показником успішності інтернет-магазину, оскільки відображає відсоток відвідувачів, які здійснили покупку. Щоб досягти цього, рітейлери впроваджують інтуїтивно зрозумілі навігаційні рішення та оптимізують дизайн сайтів. Важливим аспектом є забезпечення швидкого завантаження сторінок, оскільки споживачі можуть швидко втрачати інтерес до сайту, якщо він працює повільно. Крім того, рітейлери активно використовують якісні фотографії та детальні описи товарів, щоб зменшити невизначеність споживачів і максимізувати їхню впевненість у покупці. Включення відгуків та рейтингів продуктів також може значно підвищити рівень довіри до бренду і заохотити нових покупців до здійснення покупок. Тригери довіри, такі як гарантія повернення товару та наявність сертифікатів безпеки, також відіграють важливу роль у підвищенні конверсії. Рітейлери повинні постійно аналізувати дані про конверсії, щоб виявляти слабкі місця у бізнес-процесах і коригувати свої стратегії. Використовуючи сучасні аналітичні інструменти, вони можуть визначати, які кампанії й тактики маркетингу надають найбільший ефект. Загалом, зосередженість на високому рівні конверсії допомагає рітейлерам досягти стабільного зростання та зміцнення позицій на ринку.

СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЇХ МІСЦЕ І РОЛЬ ПІД ЧАС ВВЕДЕННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

2024-12-24T16:06:29+02:00

У даній статті розглянуто проблематику щодо суб’єктів адміністративно-правового забезпечення під час введення правового режиму надзвичайного стану. Проаналізовано наукові праці вчених, розглянуто законодавчі акти, що регулюють адміністративно-правове забезпечення спеціальними суб’єктами правового режиму надзвичайного стану. З’ясовано, що адміністративно-правове забезпечення правового режиму надзвичайного стану характеризується такими ознаками як: регламентованість виключно законодавством; забезпечується уповноваженими суб’єктами за допомогою норм права через спеціальний механізм упорядкування; здійснюється з метою попередження або усунення реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Сформульовано поняття суб’єкта адміністративно-правового забезпечення правового режиму надзвичайного стану як уповноважені посадові особи та органи державної влади, що за допомогою адміністративно-правових норм права, засобів, методів і процедур забезпечують регулювання, охорону і захист суспільних відносин шляхом попередження або усунення реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Здійснено класифікацію суб’єктів адміністративно-правового забезпечення під час введення правового режиму надзвичайного стану за критеріями спеціальних та загальних компетенцій. Так, під час введення правового режиму надзвичайного стану, є суб’єкти, які приймають закони, підписують укази, виносять постанови, тобто вони наділенні повноваженнями прийняття та видання нормативно-правових актів (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет міністрів України тощо), в той же час інші суб’єкти – (Міністерство внутрішніх справ, обласні державні (військові) адміністрації, Міністерство оборони України тощо) займаються безпосереднім виконанням цих нормативно-правових актів, тобто законодавчим приведенням в дію.

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

2024-12-24T16:10:39+02:00

Мета роботи. Уточнити класифікацію проектів та ризиків державно-приватного партнерства як форми реалізації державної політики розвитку аграрного бізнесу. Методологія. Інформаційною базою є праці іноземних та українських учених, дослідження в галузі публічного управління, нормативно-правові та законодавчі акти у системі реалізації державної політики розвитку аграрного бізнесу. У статті використано методи дослідження: аналіз, синтез, наукова абстракція, логічне узагальнення та групування; системно-структурний аналіз; структурної декомпозиції. Наукова новизна. У ході дослідження встановлено, що для проекту державно-приватного партнерства доцільно обирати форму та механізм його реалізації у рамках поставленої мети. Ризики між партнерами проекту мають бути розподілені ефективно та справедливо. Крім того, уточнено категорії «справедливий розподіл ризиків», «ефективний розподіл ризиків» за проектами державно-приватного партнерства. Розроблено формалізовані описи умов справедливого та ефективного розподілу ризиків між учасниками, запропоновано механізми поділу рівня ризикованості між учасниками. Виявлено особливості аналізу ризиків щодо проектів державно-приватного партнерства. Висновки. У статті представлений методичний підхід до держпідтримки аграрного бізнесу, згідно з яким гармонізація цілей суб'єктів економічної макросистеми передбачає пошук і реалізацію таких рішень, коли власні ризики та ризики макросистеми спільно не перевищуватимуть допустимих значень. Допустимо розглядати ризики взаємодії як міру відхилення від оптимальних рішень, що відповідають поточним та короткостроковим умовам діяльності суб'єктів та економічної системи в цілому.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ПІДСИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

2024-12-24T16:13:16+02:00

У статті досліджено правові норми структури територіальної підсистеми загальнодержавної системи боротьби з тероризмом в Україні. Актуальність обраної тематики тісно пов’язана з реаліями гібридної війни російської федерації на території України та потребу проведення антитерористичних операцій в регіонах України. Адже потужна діяльність «держави-терориста» на усій території нашої держави вимагає від наукової спільноти вироблення пропозицій щодо протидії тероризму на основі сучасних реалій. Це стосується, насамперед діяльності територіальної та функціональної підсистеми єдиної державної системи загальнодержавної системи боротьби з тероризмом, від яких залежить як життя та безпека громадян, так й цілісність та суверенітет країни. Проте, ефективність загальнодержавної системи боротьби з тероризмом значною мірою залежить від чітко побудованої системи та структури органу, який забезпечує антитерористичну безпеку України. Тому, саме такі підходи потребують дослідження для вироблення єдиної моделі реагування та протидію тероризму. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність територіальної підсистеми загальнодержавної системи боротьби з тероризмом, вимагають удосконалення із урахуванням потенційних загроз та приведення у відповідність до сучасник викликів та загроз. У цій науковій статті, проведено дослідження нормативно-правових актів, які регламентують функціонування згаданої територіальної підсистеми, акцентовано увагу на певних недоліках та запропоновано шляхи щодо їх вирішення, а саме: розглянути можливість внесення змін до законодавства.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

2024-12-24T16:16:23+02:00

У статті розглянуто правові аспекти регулювання інноваційної діяльності енергетичної галузі України. Визначено, що забезпечення правового регулювання надасть можливість для створення сприятливих умов розвитку та впровадження інновацій в частині: розробки і впровадження нормативно-правових актів, фінансової підтримки інноваційних проектів, спрощення процедур ліцензування і сертифікації, сприяння співпраці між науковими установами та бізнесом та розвиток інфраструктури для інновацій Мета роботи є глибокий аналіз функцій органів влади, що сприяють розвитку та впровадженню інноваційних технологій у енергетичній галузі України. Наукова новизна. Розглянуто та систематизовано повноваження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, які полягають в наступному: отримання інформації, залучення спеціалістів, скликання нарад, представництво України на міжнародному рівні. Зазначено завдання та функції, які виконує Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, полягають у наступному: формування державної політики, участь у розробці державних програм, схвалення нормативних актів, розробка та контроль програм, паливно-енергетичні баланси, закупівлі для державних потреб, моніторинг і контроль, державна експертиза, норми і стандарти, наукові дослідження, інвестиційна політика, альтернативні види пального, моніторинг фінансованих проектів, управління державним майном, когенераційні установки, державна таємниця, співробітництво з ЄС, інформаційна діяльність, енергетичний аудит, кіотський протокол, енергетичне маркування, цінова і тарифна політика. Методи та методологія. У процесі дослідження застосовувалися різноманітні методологічні підходи, включаючи аналіз і синтез, історичне та логічне моделювання. Результати. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу аспектів функціонування органів влади, що сприяють розвитку та впровадженню інноваційних технологій у енергетичній галузі України. Висновки. Роль повноважень Державної інспекції з енергозбереження у контексті НАЕР є надзвичайно важливою для забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів і реалізації національних цілей у сфері сталого розвитку. Авторами запропоновано внести відповідні доповнення до Положень про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та про Державну інспекцію з енергозбереження. Розширення спектру нормативно-правових актів підвищить ефективність управлінських рішень, оскільки це дозволить органам не лише регулювати, але й активно формувати практики енергозбереження, пропонуючи рекомендації та інструкції, які будуть легше впроваджувати на рівні підприємств та організацій.

КІБЕРКАПІТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИРАДАРНОЇ СИСТЕМИ В ОБОРОНІ УКРАЇНИ

2024-12-24T16:22:51+02:00

В умовах російської військової агресії проти України важливе значення має наукове дослідження та врахування загальних закономірностей і характерних особливостей протирадарної системи в обороні України. У новітній період державотворення в Україні було закладено правові основи системи оборони та необхідні умови для подальшого адміністративно-правового забезпечення оборонної функції держави. Було створено систему оборони держави, яка включала органи державної влади у сфері оборони, Збройні Сили України та інші військові формування, систему забезпечення, елементи оборонно-промислового комплексу та систему військового законодавства, яка регулювала їх діяльність. Сучасна протирадарна системи нашої держави в її довоєнний період відзначалась недостатньо якісним рівнем в обороні України, що зумовила реальну загрозу нанесенням ракетних та авіаційних ударів з боку російського агресора. Тому, саме квантовий принцип суперпозиції та невизначеності щодо кіберкапітального забезпечення протирадарної системи в обороні України є надзвичайно актуальною проблемою. Досліджено космічну фрактальність як кіберкапітальне забезпечення у міжнародному праві. Зокрема, освоєння космічного простору обумовлює необхідність комплексного вирішення складних правових, технічних, технологічних, економічних, організаційних питань. Одним із таких є актуальні питання кібербезпеки як фрактальності космічного об’єкта в міжнародному праві, що на міждисциплінарному рівні захищає особу, державу та суспільство від будь-яких загроз. Саме в результаті досягнень синергетики як неврівноваженості та нелінійності розвитку сучасного соціуму фрактальність є нерегулярною подібністю малих частин у якісній структурі космічної природи (атому, молекули, клітини). У цьому розумінні фрактальною є і природа людської особистості, її правової ідентичності, зокрема резонуючої людської «клітини» із Всесвітом. Такий фрактальний об’єкт може бути представлений у космічному праві з огляду ціннісної матриці як ідентичність, що становить постійний аерокосмічний моніторинг, переважно у спецпідрозділах силових структур. Тому формування та розвиток сектору безпеки і оборони, який має забезпечити адекватне і гнучке реагування на кібернетичні загрози, раціонально використовуючи можливості і ресурси, є одним з пріоритетів політики національної безпеки.

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

2024-12-24T16:27:00+02:00

Стаття присвячена історико-правовому аналізу становлення та розвитку інституту юридичної відповідальності за незаконне позбавлення волі в українському праві. Дослідження охоплює період від Київської Русі до сучасної незалежної України. Розглядається еволюція правових норм, що регулювали відповідальність за незаконне позбавлення волі, починаючи з перших кодифікованих актів, таких як «Руська Правда», в якій переважно захищалися майнові інтереси феодалів. У роботі аналізується вплив Литовських статутів, на розвиток законодавства щодо захисту особистої свободи на українських землях. Особлива увага приділяється процесуальним гарантіям, які з'являються у цих документах, зокрема обмеженням влади князя та посадовців у питаннях незаконного арешту та позбавлення волі. Також досліджується правова система Російської імперії, що діяла на українських територіях, зокрема «Уложення про покарання кримінальні та виправні» 1845 р., яке вперше закріпило особисту свободу як окремий об’єкт кримінально-правового захисту. У радянську добу кримінальна відповідальність за незаконне позбавлення волі передбачала покарання за насильницьке позбавлення свободи, що відрізнялося від дореволюційного права посиленою увагою до фізичних і моральних страждань потерпілих, однак законодавство залишалося обмеженим за кількістю складів злочинів і зосереджувалося переважно на насильницьких аспектах таких діянь. Законодавство радянської доби продовжувало діяти в незалежній Україні, проте поступово зазнало суттєвих змін. Воно було адаптовано до нових реалій шляхом впровадження правових норм, спрямованих на захист прав людини, зокрема через прийняття Кримінального кодексу України у 2001 р. У статті підкреслюється, що розвиток інституту відповідальності за незаконне позбавлення волі пройшов складний етап трансформації від захисту майнових інтересів до забезпечення прав людини та її основних свобод. Важливим досягненням сучасного українського законодавства є розширення кола злочинів проти волі особи та вдосконалення механізмів їхнього кримінально-правового регулювання.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2024-12-24T16:32:36+02:00

У статті розглядається проблема адміністративно-правового захисту нематеріальної культурної спадщини в країнах Європейського Союзу, що має важливе значення для збереження культурного різноманіття та ідентичності європейських народів. Автор аналізує ключові законодавчі акти та ініціативи, спрямовані на збереження та популяризацію нематеріальної культурної спадщини на національному та міжнародному рівнях, зокрема, на основі положень Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Особлива увага приділяється аналізу ролі місцевих громад у збереженні та передачі культурних традицій, а також механізмам міжнародного співробітництва, що сприяють обміну досвідом між країнами-членами ЄС. У статті також розглядаються виклики, з якими стикаються країни ЄС у процесі реалізації адміністративно-правового захисту нематеріальної культурної спадщини. Зокрема, це глобалізація, збройні конфлікти, зміни клімату та зникнення окремих громад. Автор наголошує на необхідності зміцнення існуючих правових механізмів та розробки нових стратегій для ефективного захисту культурної спадщини. Дослідження підкреслює значення участі місцевих громад у процесі прийняття рішень, пов'язаних із захистом нематеріальної культурної спадщини, а також важливість підвищення обізнаності суспільства щодо її збереження. Крім того, автор акцентує увагу на тому, що досвід країн ЄС у сфері адміністративно-правового захисту нематеріальної культурної спадщини має особливе значення для України, яка прагне інтеграції з Європейським Союзом. У статті пропонуються рекомендації щодо адаптації успішних законодавчих новел ЄС до українських реалій, що сприятиме вдосконаленню національних механізмів охорони культурної спадщини. Автор зазначає, що захист нематеріальної культурної спадщини є не тільки питанням збереження минулого, але й важливим елементом побудови спільного майбутнього, заснованого на повазі до культурного різноманіття та колективної пам'яті людства. Таким чином, стаття робить вагомий внесок у розуміння важливості адміністративно-правового захисту нематеріальної культурної спадщини в контексті європейської інтеграції, підкреслюючи необхідність зміцнення міжнародного співробітництва, підвищення суспільної обізнаності та залучення всіх зацікавлених сторін до процесу збереження культурної спадщини.

ДОПОМОГА АДВОКАТА В ОСКАРЖЕННІ АКТІВ ТА ВИСНОВКІВ ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКОЇ КОМІСІЇ

2024-12-24T16:38:58+02:00

Юридична правова допомога щодо проходження військово-лікарської комісії не лише військовослужбовців, а цивільних осіб в сучасних реаліях нашого життя нині відіграє по особливому важливу роль. Адже з кожним днем, від висновків лікарів, на сьогоднішній день, залежить в якомусь сенсі, життя людини. І досить часто такі рішення, висновки, акти військово-лікарської комісії являються далеко не правомірними. І для оскарження дій лікарів нашим громадянам потрібна правильна і чітка правова допомога. Ознайомлення з відповідними документами, складання судових позовів, захист прав людини в суді, цим всім займається юрист, який охоче допомагає всім тим, хто потребує такої допомоги. Мета даної статті полягає у тому, аби висвітлити наскільки важлива роль адвоката, юриста в оскарженні актів та висновків військово-лікарської комісії, не лише в теорії, а й на практиці, вдосконалюючи навики адвокатів, юристів, як спеціалізованих фахівців у військовому праві. А також визначаються основні нормативні документи, які необхідні для оскарження висновків військово-лікарської комісії в досудовому та судовому порядках, зосереджуючи увагу на специфіку роду військ, в яких проходить військову службу громадянин, а також на те, як повинна і проводиться військово-лікарська комісія в сучасних реаліях України. Встановлено те, що в сучасному періоді нашого життя дотримання законів являється однією з головних умов для нормального життя кожного громадянина кожної країни. Але враховуючи таку ситуацію в нашій країні, як оголошення військового стану, для усію осіб призовного віку, допомога юриста, адвоката являється неабияк важливою в тому, аби впевнено та чітко відстояти свої права перед законом. У статті розглядаються шляхи оскарження військово-лікарської комісії правовим способом за допомогою адвокатів.

ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИН ГЕНОЦИД

2024-12-24T16:42:08+02:00

В Україні проводиться підготовка нового Кримінального кодексу, періодично публікуються проєкти Кримінального кодексу, в яких здійснюється вдосконалення норм кримінального права, враховуються міжнародні документи, позиції національних та закордонних експертів, усуваються недоліки правового регулювання, вносяться перспективні зміни та ідеї з метою ефективної кваліфікації злочинів. Мета статті – проаналізувати проєкти Кримінального кодексу України від початку 2024 року в частині перспективи вдосконалення кримінальної відповідальності за вчинення злочину геноциду. В Кримінальному кодексі України визначення злочину загалом повторює міжнародні документи. В тексті проєкту Кримінального кодексу України (станом на 25.02.2024 року) застосовується поняття тяжке насильство, яке викликає запитання. В наступній статті надається поняття геноциду, наявне уточнення вбивства при геноциді, прямо передбачено, що вбити можна одну людину при наявності мети знищити певну групу. Порівняно з Кримінальним кодексом України, в якому визначається позбавлення життя членів такої групи, що не вказує однозначно на вчинення одного вбивства важливе уточнення, адже в науковій юридичній літературі висловлюється позиція, що геноцид потрібно визнавати при умові вчинення одного вбивства. З вказаного зрозуміло, що проєкт викликає певні запитання і потребував вдосконалення, що частково втілено в наступних проєктах. Проєкт Кримінального кодексу України (станом на 16.06.2024 р.) передбачає п’ять статей в розділі, внесена стаття про ознаки, що підвищують на один ступінь тяжкість злочинів, передбачалося керівництво вчиненням злочину геноциду. В тексті проєкту КК України (станом на 02.07.2024 р.) статті про керівництво вчиненням злочину геноциду не згадується. Злочин геноцид визначається в національному та міжнародному кримінальному праві. Правове регулювання геноциду зважаючи на практичну необхідність потребує вдосконалення.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

2024-12-24T16:45:03+02:00

Під адміністративно-правовим регулюванням підприємницької діяльності слід розуміти вид регулювання, що впливає на суспільні відносини у певній сфері. Воно здійснюється уповноваженими органами державної влади за допомогою спеціалізованих органів. Дійсно, можна сказати також, що це методи та система юридичних прийомів, що виникають у сфері підприємницької діяльності під впливом відповідних адміністративно-правових норм, а також процеси та умови їх виникнення. Нормативно-правова база, що регулює підприємницьку діяльність включає низку законів, у тому числі й такі регламенти. Основні з них включають наступні положення Конституції України [11], Господарському кодексу України [14], Цивільному кодексові України [15], Митному кодексові України [16]. Варто також згадати закони України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII [1], «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII [2], «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI [3], «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV [4], «Про фермерське господарство», від 19.06.2003 р. № 973-IV [5] та багатьох інших. Підсумовуючи, можна сказати, що поняття та структура адміністративно-правових механізмів налаштування та контролю за підприємництвом заслуговують на увагу як об'єкт наукового дослідження. Це пов'язано з особливостями адміністративного права та об'єктивною необхідністю вивчення механізмів регулювання у цій сфері з метою повноти та всебічності наукового дослідження. У статті досліджено особливості поняття «правове регулювання». Здійснено аналіз адміністративно-правового механізму регулювання в підприємництві. Досліджено нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність. Узагальнено отримані результати.