Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки

ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ ОРГАНАМИ ПОЛІЦІЇ: СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ

Олексій ВОЙЧЕК — 2025-12-30

У статті здійснено комплексний аналіз ступеня наукової розробки проблеми функціонування Національної поліції України як провідного суб’єкта запобігання злочинності. Мета дослідження полягає у критичному переосмисленні існуючих теоретико-методологічних підходів до визначення ролі поліції в системі превенції правопорушень, а також у верифікації малодосліджених аспектів, що потребують подальшої наукової детермінації. Автором ґрунтовно досліджено генезис та сучасний стан доктринальних розробок зазначеної проблематики протягом періоду незалежності України. Констатовано, що питання підвищення ефективності правоохоронної діяльності у сфері запобігання злочинності перебували у центрі уваги багатьох вітчизняних науковців, що зумовило формування потужного теоретичного підґрунтя для подальших розвідок. Систематизація та критичний аналіз сучасного масиву дисертаційних досліджень, присвячених проблематиці превенції злочинності у різних галузях юридичної науки, дозволяє констатувати дефіцит комплексних монографічних розробок, об’єктом яких є функціонування Національної поліції України як суб’єкта запобігання кримінальним правопорушенням у контексті новітніх викликів. Зокрема, поза увагою науковців залишається трансформація правоохоронної діяльності в умовах повномасштабної збройної агресії та в процесі євроінтеграційного поступу держави. На сучасному етапі наукового пошуку актуалізується необхідність першочергового дослідження низки лакун, а саме: теоретико-методологічного забезпечення превентивної функції поліції в умовах особливого правового режиму (воєнного стану), а також компаративного аналізу зарубіжного досвіду функціонування поліцейських інституцій у сфері запобігання злочинності з метою його подальшої імплементації у вітчизняну практику. Обґрунтовано висновок, що розробка концептуальних теоретико-прикладних засад функціонування поліції як провідного суб’єкта запобігання злочинності набуває статусу пріоритетного наукового завдання на сучасному етапі державотворення. Це передбачає імперативну необхідність розв'язання комплексу корелятивних фундаментальних та прикладних проблем, що зумовлено стратегічними векторами розвитку України: утвердженням суб'єктності в європейському правовому просторі, зміцненням інституційної спроможності держави та необхідністю ефективної протидії екзистенційним викликам збройної агресії.

ПРОФЕСІЙНО-ПРАВОВА ПІДГОТОВКА ПОЛІЦЕЙСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Віра ГАЛУНЬКО — 2025-12-30

В статті здійснено дослідження професійно правової підготовки поліцейських Національної поліції України. У сучасних умовах, що характеризуються реформуванням системи правоохоронних органів, збройною агресією проти України, дією воєнного стану та зростанням суспільного запиту на дотримання прав і свобод людини, особливого значення набуває професійно-правова підготовка поліцейських. В умовах сьогодення виникає необхідність формування нового типу поліцейського висококваліфікованого, морально стійкого, правосвідомого фахівця, який здатний діяти відповідально, законно та ефективно. Від рівня професійної підготовки поліцейських безпосередньо залежить стан публічної безпеки, дотримання прав і свобод людини, довіра громадян до державних інституцій та здатність протидіяти злочинності. Саме, професійно-правова підготовка поліцейських є основною складовою їх службової компетентності, адже саме рівень правових знань, умінь і навичок безпосередньо впливає на законність застосування заходів примусу, ефективність виконання службових повноважень, дотримання прав людини та рівень довіри населення до поліції. Поліцейський у своїй повсякденній діяльності стикається з необхідністю оперативного прийняття правомірних рішень у складних і часто екстремальних умовах, що вимагає глибокого розуміння норм національного та міжнародного права, а також сформованої правової культури. Особливу роль у цьому процесі відіграє поєднання теоретичної правової освіти з практичною підготовкою, використання інтерактивних методів навчання, моделювання службових ситуацій та формування стійких навичок правомірного прийняття рішень. Зроблено висновок, що професійно-правова підготовка поліцейських Національної поліції України є фундаментальною умовою ефективного виконання покладених на них завдань щодо забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод людини та протидії злочинності. Високий рівень правової підготовленості поліцейського виступає запорукою законності його дій, мінімізації зловживань владними повноваженнями та підвищення довіри громадян до правоохоронних органів. Розвиток та модернізація професійно-правової підготовки поліцейських мають стати одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері правоохоронної діяльності, що сприятиме підвищенню ефективності роботи Національної поліції України, утвердженню принципу верховенства права та забезпеченню належного рівня захисту прав і свобод людини в українському суспільстві.

ОСОБЛИВОСТІ ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ПРАВОПОРУШЕНЬ НА ВОДНОМУ ТРАНСПОРТІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇХ ДОПУСТИМІСТЬ ТА НАЛЕЖНІСТЬ

Ігор ГОРБАНЬОВ — 2025-12-30

У статті здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз особливостей збирання доказів у кримінальних провадженнях щодо правопорушень на водному транспорті крізь призму забезпечення критеріїв їхньої допустимості та належності. Автори обґрунтовують, що специфіка доказування у цій сфері визначається синергією факторів: складні гідрометеорологічні умови, динамічність акваторій, віддаленість місця події від берегової лінії та технічну складність навігаційного обладнання. Зазначено, що фізична нестабільність об’єктів дослідження та агресивність зовнішнього середовища входять у пряме протиріччя зі статичними вимогами КПК України щодо процедури фіксації слідчих (розшукових) дій. Особливу увагу приділено цифровізації доказової бази, зокрема проблемі трансформації технічної інформації навігаційних систем у статус допустимих доказів. Виокремлено виклики, пов’язані з пропрієтарністю іноземного програмного забезпечення та відсутністю уніфікованих методик верифікації електронних даних. Розглянуто процесуальний статус капітана судна як уповноваженої службової особи. Розкрито правовий парадокс, за якого особа, чиї дії можуть бути об’єктом розслідування, одноосібно здійснює первинну фіксацію доказів. Для розв’язання конфлікту інтересів запропоновано систему «стримувань і противаг», що включає дистанційний прокурорський нагляд у реальному часі, використання натільних відеокамер та механізм заміщення капітана – старшим помічником. На прикладі скидання забруднюючих речовин суднами в акваторію Чорного моря, доведено критичну вразливість умов та можливостей зберігання хімічних зразків. Автори наголошують на необхідності законодавчого надання капітанам права на невідкладний відбір проб за міжнародними стандартами та впровадження уніфікованих криміналістичних наборів на борту українських суден. У висновках акцентовано на необхідності переходу від формально-статичного до функціонально-технологічного підходу в кримінальному процесі на воді.

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Станіслав ГОЦАЛЮК — 2025-12-30

В статті досліджені питання пов'язані з особливостями формування змісту сутності аспектів дієвості інституту регулювання інклюзивної освіти в Україні. Зроблено узагальнення, щодо функціонування регулятивних засад чинного законодавства, а також визначено координаційні дії розвитку шляхів забезпечення інклюзивної освіти в нашій державі. Визначені чинники, які допоможуть захистити інтереси категорії громадян, означені останніми дослідженнями в освітній сфері, що стосуються забезпечення освітою осіб з інвалідністю з дитинства. У статті розглянуто сумісність засад адміністративно-правового забезпечення координаційних дій комплексного підходу державної політики імплементації до положень чинного законодавства прав осіб з особливими освітніми потребами та осіб з інвалідністю з дитинства. Акцентується на необхідності підтримки та правового забезпечення державою дітей з порушенням психофізичного розвитку. Наголошено на тому, що сьогодні, регулювання інклюзивної освіти в Україні, має відповідати стандартам міжнародних організацій та діючому національному законодавству з урахуванням взаємовідносин та плідній гуманістичної їх спрямованій співпраці. Проаналізовано гуманістичну спрямованість механізмів регулювання інклюзивної освіти та трансформовану систему їх впливів на загальний юридичний простір нашої держави в контексті її входження до структур Європейського Союзу. Окремої уваги в здійсненому дослідженні заслуговують механізми шляхів оптимізації системності грунтовного індивідуального підходу до кожної дитини з особливими освітніми потребами з боку системи державних органів України. Процес адміністративно-правового регулювання інклюзивної освіти в Україні, на сьогодні, дієво відповідає усталеним світовим стандартам гуманістично-правових міжнародних відносин. Висновки спрямовані на визначення шляхів розв’язання зазначеної проблеми автором дослідження, науковим співтовариством і імплементації системи нормативно-правових актів в чинне законодавство України, щодо забезпечення навчанням дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю з дитинства.

МІЖНАРОДНІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЯКІ ВЧИНЕНІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВІЙСЬКОВИМИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ТА МОЖЛИВІСТЬ ПРИТЯГНЕННЯ ЗЛОЧИНЦІВ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Володимир ЗАРОСИЛО — 2025-12-30

Стаття присвячена комплексному дослідженню міжнародних кримінальних правопорушень, учинених військовослужбовцями Російської Федерації на території України у контексті збройної агресії, що триває з 2014 року та набула повномасштабного характеру з лютого 2022 року. У роботі здійснено аналіз правової природи та сутності основних категорій міжнародних злочинів, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду, зокрема злочину агресії, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Окрему увагу приділено дослідженню нормативно-правових засад міжнародної кримінальної відповідальності, історичних передумов формування системи міжнародного правосуддя, а також розвитку сучасної практики Міжнародного кримінального суду у справах, пов’язаних з агресією проти України. Проаналізовано ключові напрями міжнародного реагування на злочини РФ, зокрема діяльність МКС, Євроюсту, Ради ООН з прав людини, спільних слідчих груп (JIT) та національних прокуратур європейських держав, які застосовують принцип універсальної юрисдикції. Розглянуто прецедентні ордери МКС щодо В. Путіна, М. Львової-Бєлової, С. Шойгу, В. Герасимова та інших осіб, причетних до депортації українських дітей і масованих атак на енергетичну інфраструктуру. У статті висвітлено актуальні проблеми доказування міжнародних злочинів, зокрема документування фактів катувань, сексуального насильства, масових убивств цивільного населення, а також труднощі, пов’язані з імунітетами вищих посадових осіб держави-агресора та колізією між нормами міжнародного і національного права. Обґрунтовано необхідність удосконалення національного кримінального процесу з урахуванням стандартів МКС і практики ЄСПЛ, посилення взаємодії між українськими та міжнародними органами правосуддя, створення ефективного механізму обміну цифровими доказами (OSINT, супутникові дані, дані з відкритих джерел). За результатами дослідження визначено перспективні напрями підвищення ефективності розслідування міжнародних злочинів, серед яких – створення спеціального трибуналу за злочин агресії проти України, розробка міжнародної політики репарацій, уніфікація підходів до імунітетів державних посадових осіб, а також формування багаторівневої системи невідворотності покарання.

ПРАВОВІ МЕЖІ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА: ВЗАЄМОДІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ НОРМ, ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ, ВИКЛИКИ ТА ПОТРЕБИ ВОЄННОГО ЧАСУ

Анна ПАНЧУК — 2025-12-30

Стаття присвячена аналізу сучасних трансформацій у правовому регулюванні діяльності державних унітарних підприємств в Україні в контексті законодавчих ініціатив щодо реформування господарського законодавства. На основі норм Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію між Україною та ЄС), спеціальних законів та підзаконних актів досліджено відповідність національних регуляторних підходів європейським стандартам правової визначеності, пропорційності та передбачуваності. Особливу увагу приділено аналізу колізій, що виникають у зв’язку з втратою чинності Господарського кодексу України та реформування державних підприємств, включно із застосуванням інституту узуфрукта, та впливом таких колізій на забезпечення стратегічних інтересів держави, економічну безпеку й стабільність системи управління державним майном. У роботі обґрунтовано, що державні підприємства, зокрема ті, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, повинні залишатися у фокусі спеціального правового регулювання, що відповідає міжнародним стандартам корпоративного управління, зокрема Керівним принципам ОЕСР. Показано, що скасування Господарського кодексу України та запровадження нових механізмів, таких як узуфрукт державного майна, потребує глибокої наукової оцінки, правового узгодження та врахування ризиків воєнного стану. Зроблено висновок, що для забезпечення правової стабільності та захисту стратегічних активів держави необхідним є системний перегляд спеціального законодавства у сфері управління державною власністю, усунення нормативних колізій та запровадження регуляторних рішень, які відповідають вимогам Конституції України, європейським стандартам та інтересам національної безпеки.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ПРАВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Василь ПАРАСЮК — 2025-12-30

У статті досліджено особливості цифровізації трудового права України в умовах воєнного стану, зумовлені необхідністю забезпечення безперервності трудових відносин і реалізації трудових прав у надзвичайних умовах. Визначено, що процес цифрової трансформації у сфері праці набув особливого значення після початку повномасштабної російської агресії, коли дистанційна та гнучка зайнятість стали основними формами трудової діяльності. Цифровізація трудового права розглядається як закономірна реакція держави та суспільства на нові виклики, пов’язані з мобільністю працівників, збереженням кадрового потенціалу, оптимізацією управління персоналом і спрощенням доступу до державних послуг у сфері праці. Увагу приділено аналізу електронних трудових договорів, електронного документообігу, функціонування електронних трудових книжок та можливостей використання електронного підпису в кадровій роботі. Особливо підкреслено роль державних цифрових платформ, зокрема порталу «Дія», у модернізації трудових процесів і взаємодії між працівником, роботодавцем та державними органами. Розкрито проблемні питання щодо автентифікації працівників, захисту персональних даних, юридичної сили електронних документів та забезпечення доказової бази у трудових спорах. Проаналізовано законодавчі новації, передбачені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими спрощено процедури укладення трудових договорів, обміну інформацією між сторонами, запроваджено гнучкі форми праці. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання цифрових трудових відносин, зокрема гармонізації національного законодавства з нормами Європейського Союзу. Зроблено висновок, що цифровізація трудового права в умовах війни є не лише вимушеним кроком, а й потужним стимулом для формування сучасної, адаптивної та людиноцентричної системи трудових відносин, заснованої на принципах правової визначеності, соціальної справедливості та інформаційної безпеки. Окрему увагу приділено питанню підготовки фахівців у сфері трудового права до роботи в умовах цифрової економіки. Зазначено, що розвиток цифрових компетентностей юристів, кадровиків і представників державних інституцій є ключовим чинником ефективної імплементації електронних трудових інструментів. Наголошено на важливості правової освіти, підвищення цифрової грамотності населення та формування культури довіри до цифрових сервісів, що сприятиме стабільності трудових відносин навіть в умовах воєнних викликів і післявоєнного відновлення країни.

ВИДАТНІ ОРГАНІЗАТОРИ РОЗВІДКИ ЗА ЧАСІВ ГЕТЬМАНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Іван СЕРВЕЦЬКИЙ — 2025-12-30

У статті здійснено комплексний аналіз розвідувальної діяльності часів Національно – визвольного рушу (1648-1657рр,). Розглянуто видатні постаті розвідувальної діяльності, які займались організацією розвідувальної діяльності під час гетьманства Богдана Хмельницького на початковому етапі Національно-визвольної війни середини XVII століття. Основний акцент зроблено аналізу розвідувальної діяльності видатних осіб, які займались та організовували визвольну боротьбу Українського народу. Завдяки їх таланту козаки швидко реагувати на зміни військово-політичної обстановки: перехоплювати ініціативу, відволікали сили противника на периферійні театри воєнних дій і добивались успіхів на полі бою. Саме організатори розвідки планували та проводили масштабні агентурні операції поза межами власних володінь, що суттєво послаблювало оборонні можливості Речі Посполитої. Для організації розвідувальної діяльності залучались найкращі і найталановитіші козаки, які об’єднувались навколо єдиного центру керівництва розвідувальною діяльністю, що сприяло формуванню спеціальної служби держави. Зроблено висновок про надзвичайно важливу роль керівникам розвідувальних підрозділів за часів Гетьманства Богдана Хмельницького, що заклало основи и для формування національної спеціальної служби України.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ

Руслан ЧОРНОЛУЦЬКИЙ — 2025-12-30

У статті досліджено сучасні проблеми реалізації та захисту цивільних прав осіб, які постраждали від збройної агресії проти України. Проаналізовано правові механізми, що забезпечують відновлення порушених прав у сфері власності, житлових і сімейних відносин, відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю громадян. Розглянуто особливості правового режиму воєнного стану та його вплив на здійснення конституційних і цивільних прав. Додаткову увагу приділено проблемам ефективності державних і міжнародних механізмів компенсації збитків, а також питанням удосконалення законодавчої бази щодо захисту постраждалих осіб. Запропоновано рекомендації щодо посилення інституційного забезпечення реалізації цивільних прав у післявоєнний період.

ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ СОЦІАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ

Олександра ЧУЄНКО — 2025-12-30

Статтю присвячено дослідженню правової природи соціальних мереж у контексті цифровізації суспільних відносин та трансформації механізмів реалізації прав людини. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі соціальних мереж як ключового простору публічної комунікації, поширення інформації та формування суспільної думки, що особливо загострилося в умовах повномасштабної збройної агресії проти України та підвищених ризиків для інформаційної безпеки. Проаналізовано стан наукових досліджень у вітчизняній правовій доктрині, який характеризується відсутністю цілісного підходу до визначення правового режиму соціальних мереж та домінуванням галузевих, фрагментарних досліджень. Метою статті є визначення юридичної сутності соціальних мереж, аналіз чинного законодавства України та актуальних законодавчих ініціатив у сфері регулювання діяльності онлайн-платформ, а також обґрунтування доцільності застосування природно-правового підходу до осмислення цифрових правовідносин. Доведено, що соціальні мережі доцільно розглядати не лише як технічні сервіси або інформаційних посередників, а як самостійний соціально-правовий простір реалізації свободи вираження поглядів, права на інформацію та інших фундаментальних прав людини. Зроблено висновок, що подальше правове регулювання відносин у соціальних мережах має ґрунтуватися на поєднанні конституційних принципів, положень природного права та європейських стандартів захисту прав людини з урахуванням екстериторіального характеру діяльності онлайн-платформ.

НАРОДОВЛАДДЯ НОВОГО ТИПУ ЗАВДЯКИ «ЦИФРОВОМУ ВІЧЕ» ЯК ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ ПОВОЄННОЇ УКРАЇНИ

Геннадій ДМИТРЕНКО — 2025-12-30

Розкривається сутність ефективного народовладдя в повоєнній Україні як нового типу громадянського суспільства, здатного органічно поєднати інтереси влади і народу за бездоганним пріоритетом останніх завдяки використанню інноваційної соціальної технології «Цифрове Віче». Розглядається проблема кардинального удосконалення народовладдя в повоєнній Україні шляхом орієнтації дій влади на інтереси абсолютної більшості населення через розвиток громадянського суспільства прямої дії. Україні не вдалося це зробити, пробуючи копіювати досвід Західної Європи (зокрема Швейцарії) і США. Визначається головна причина такої невдачі, що пов’язана із своєрідною ментальністю народу, (точніше, великого прошарку населення), який століттями перебував в умовах невільного життя (виживання) і напівдержавності. Це обумовило такі негативні ментальні якості (при збережені козацького духу), як низьку самодостатність, завищений егоцентризм і слабкість масштабного мислення. А оскільки управлінська еліта впродовж більше 30 років формувалась винятково із активної частини саме цього прошарку населення, невдача була гарантовано. Розкриваються можливості створення громадянського суспільства нового типу, основу якого складає потужний вплив народу на дії влади шляхом визначення рівня якості життя громадян (за участю самих громадян) і використання отриманих показників як оцінок результуючих дій структур влади на всіх ієрархічних рівнях. Запропоновано нову модель громадянського суспільства прямої дії (з урахуванням досвіду Швейцарії), ядром якої є потужна соціальна технологія «Цифрове Віче». Сутність цієї технології складає щорічне опитування дорослого населення в громадах за «розумними» опитувальниками на паперових і електронних носіях. «Розумність» останніх полягає у можливості отримання інформацію від громадян про якість їхнього життя в кількісному вигляді (використовуючи кваліметричні оціночні моделі із галузі нечіткої математики). Саме така цифрова інформація надає можливість зворотний зв'язок в системі державного управління і жорстким чином налагодити відповідальність влади за якість життя своїх громадян. Проаналізовано результати перших успішних кроків апробації і локального експерименту «Цифрове Віче» в м. Вишневе Київської обл. Головних результатів два: перший – це реальність визначення ефективності дій влади цифровим чином за кожний рік через задоволення потреб населення. Другий – це те, що люди охоче приймають участь в опитуванні (після певних роз’яснень) з метою оцінювання дій влади через якість свого життя. Це цікаво і перспективно.