Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія

ЕМОТИВНІ КОНТИНУАНТИ ПСЛ. GROZA І POLХАTI У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ (НА ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ ТЛІ)

2025-02-21T10:56:45+02:00

Стаття присвячена комплексному семантико-когнітивному та історико-етимологічному вивченню продовжень праслов’янських лексем *groza і *polхаti у сучасній польській мові, розкриттю їхньої значеннєвої структури, відтворенню внутрішньої форми, аналізові змін і трансформацій протягом історичного розвитку польської мови. Діахронні дослідження емотивної лексики відіграють важливу роль у сучасних лінгво-конітивних і лінгвокультурологічних студіях, оскільки дають змогу простежити, як змінювалися способи вербалізації емоцій у ті чи ті історичні періоди, а також які інтралінгвальні та / або екстралінгвальні чинники впливали на семантичну еволюцію слів, що позначають почуття й емоційні переживання людини. Здійснений у розвідці аналіз засвідчив, що продовження псл. *groza в різні часові відрізки побутування польської мови мало неоднаковий семантичний обсяг: у XIIІ–XV ст. відповідний іменник, крім сенсу емоційного стану людини, означав загрозу та підступність, засаду, хитрість і мав широку низку похідних. У XVI–XIX ст. аналізована лексема додатково мала сенс суворого покарання, дисципліни, абсолютного підкорення, слухняності; жорстокості, насильства; сили, влади, яка викликає тривогу, а також позначало знак, що віщує щось погане, страшне, пророкує нещастя. З плином часу іменник суттєво звузив свою семантику до позначення переживання інтенсивного страху, а також чогось грізного; того, що спричиняє сильний страх, жах (про що свідчать фіксації у сучасних лексикографічних джерелах польської мови). Емотив пол. popłoch є позначенням колективної, масової емоції, що виникає, головно, в місцях великого скупчення людей. Він походить від праслов’янського дієслова *polхаti, первісний сенс якого пов’язуємо з каузацією емоції, тобто спричиненням душевного переживання, та відтворюємо як «ударяти, бити → спричиняти рух, утечу → лякати, страшити, полошити». Протягом історичного розвитку аналізована лексема зазнала типової для емотивної лексики трансформації семантики від цілком конкретного значення «сум’яття, безладдя, небезпека» до абстрактного, «психологічного» – «страх, тривога» (як результат вторинної номінації).

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ СОМАТИЗМІВ У СТРУКТУРІ ФРАЗЕОЛОГІЇ

2025-02-21T11:02:05+02:00

Стаття присвячена аналізу лексико-семантичних груп соматизмів в архітектоніці української фразеології, що базована на матеріалах лексикографічних праць. Метою статті є системний аналіз лексико-семантичної групи соматизмів у структурі української фразеології на основі «Фразеологічного словника української мови», «Фразеології сучасної української мови» (за ред. Ужченка В. Д., Ужченка Д. В.), зосереджуючись на їх класифікації, семантичних і стилістичних особливостях, а також культурних і когнітивних аспектах. Наукова новизна роботи полягає у систематизації фразеологізмів із соматичними компонентами української мови за їх семантичною структурою, визначенні специфічних особливостей соматичної семи як носіїв національно-культурної інформації, а також у встановленні закономірностей їхнього функціювання в українській фразеології. Методологія дослідження передбачає комплексний підхід, який інтегрує низку наукових методів для досягнення поставленої мети. Робота поєднує кількісний аналіз, методи лексико-семантичної класифікації, компонентного аналізу значень, контекстуального аналізу та когнітивного підходу для виявлення концептуальних і культурних особливостей соматизмів у фразеологічних одиницях. У роботі визначено ключові лексико-семантичні групи соматизмів, розкрито їх роль у фразеологічній системі мови та вплив на формування національно-культурного простору. Фразеологізми зі соматичними компонентами є важливим засобом вербалізації емоцій, міжособистісних стосунків і соціальних стереотипів. результаті дослідження визначено основні семантичні групи соматизмів, зокрема ті, що пов’язані з емоційним, фізичним і соціокультурним аспектами. Встановлено, що соматизми є важливим інструментом когнітивного й культурного кодування в українській фразеології. Результати дослідження можуть бути використані в лексикографії, когнітивній лінгвістиці та міжкультурній комунікації.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ДО ОПАНУВАННЯ НАВИЧОК ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЇХ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-02-21T11:16:52+02:00

Стаття присвячена комплексному аналізу психологічної готовності студентів-філологів до опанування професійного іншомовного спілкування, що є невід’ємною складовою їхньої педагогічної та методичної підготовки. У дослідженні акцентовано увагу на взаємозв’язку мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових і культурних компонентів, які формують здатність студентів успішно взаємодіяти в іншомовному середовищі. Висвітлено ключові психологічні бар’єри, такі як тривожність, страх помилок, низька самооцінка та невпевненість, а також проблеми міжкультурної комунікації, що виникають через недостатнє розуміння культурних особливостей. Розглядаючи психологічну готовність у контексті філологічної освіти, слід враховувати, що вона включає як особистісний компонент (бажання вдосконалювати свої знання і здатність до рефлексії), так і професійний компонент – орієнтацію на застосування іншомовних навичок у викладацькій або перекладацькій діяльності. У статті детально розглянуто педагогічні умови, які сприяють розвитку психологічної готовності, включно з інтерактивними формами навчання, міжнародними мовними проєктами, створенням мовного середовища та залученням цифрових технологій. Окремо проаналізовано роль психологічної підтримки та мотиваційних тренінгів у подоланні страхів і тривожності студентів. Автори також звертаються до проблем інтеграції теоретичних і практичних знань, пропонуючи рекомендації для вдосконалення навчального процесу. У роботі також запропоновано низку практичних рекомендацій, що сприятимуть формуванню цієї готовності, включно з використанням інтерактивних методик, індивідуалізованого підходу та новітніх технологій. Автори звертають увагу на проблеми, з якими стикаються майбутні філологи, та пропонують шляхи їх вирішення через адаптацію методик навчання, впровадження новітніх технологій та розвиток міжкультурної компетентності. Практичний аспект викладений у формі рекомендацій для освітніх закладів. Матеріали дослідження спираються на результати сучасних наукових праць, емпіричних досліджень і практичного досвіду. Стаття може бути корисною для викладачів закладів вищої освіти, педагогів-методистів, дослідників у сфері освіти та студентів, які прагнуть підвищити рівень професійної іншомовної компетентності.

НЕОГЕННІ ТЕНДЕНЦІЇ В НЕОФІЦІЙНОМУ НАЗОВНИЦТВІ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.: СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ

2025-02-21T12:25:45+02:00

У статті автор ставить собі за мету вивчити словотвірну специфіку інновацій у неофіційному назовництві українського політикуму початку ХХІ ст. Наукова новизна пропонованої студії полягає в розгляді сучасних тенденцій поповнення словника неофіційного антропонімікону на ґрунті власне українського фактичного матеріалу, що сприяє поглибленню загального уявлення про сучасні неогенні тенденції в мові та мовленні; дає змогу розширити наявну теоретичну базу висновковими положеннями щодо динамічних процесів у системі інноваційних явищ загалом і на словотвірному рівні зокрема; допомагає підсвітити трансформації в системі назовництва. Специфіка обраного об’єкта дослідження зумовила звернення до методів спостереження та зіставлення; методу компонентного аналізу з компаративним елементом; описового методу; методу кількісних підрахунків; методу морфемно-словотвірного аналізу; а також методів аналізу й синтезу. На матеріалі прізвиськ представників сучасного політикуму простежена «неогенність» у максимально екстремальних мовленнєвих виявах, що долає консервативність таких усталених із позицій шляхів поповнення новими одиницями систем, як антропонімікон. Проаналізована структурно-семантична специфіка новотворів-прізвиськ і окреслені засадничі напрями реалізації їхнього емоційно-оцінного потенціалу. Установлено, що словотворчість у царині неофіційного назовництва сьогодні, з одного боку, вписується в загальні тенденції неогенних процесів сучасної української мови, а з другого – набуває специфічних ознак, що пов’язані з модифікаціями класичних антропонімних формул і словотвірних зразків. Зафіксоване активне залучення до творення прізвиськ інструментів неузуального словотвору. Перспективи подальших досліджень автор убачає в аналізі дериваційної специфіки інноваційних утворень не лише в системі антропонімії, а й суміжних із нею на рівні мотиваційних стосунків явищ.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ТА СУЧАСНІ ПРАКТИКИ ТЕКСТОТВОРЕННЯ У ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ)

2025-02-21T12:37:40+02:00

Статтю присвячено аналізу теоретичних засад у поєднанні з усталеними і новітніми практиками текстотворення у галузі телевізійної журналістики. Текст у медіа загалом та у виготовленні аудіовізуального контенту зокрема не раз ставав об’єктом уваги медіалінгвістів, фахівців зі стилістики мови, креативного письма, психології. Втім, залишається потреба у різнобічному підході, який демонструє необхідність поєднання загальних норм культури мовлення із технологіями роботи над текстом у конкретних жанрах тележурналістики з урахуванням динаміки трендів і впливу на глядача. Водночас розкривається прагматичний потенціал занять із тележурналістики у закладах вищої освіти, де готуються кадри для медіа. Мета статті полягає в систематизації та аналізі теоретичних і прикладних підходів до створення тексту як складової телевізійного продукту, який водночас повинен відповідати очікуванням аудиторії, що споживає інформацію на Інтернет-платформах, для прикладу, у соціальних мережах. Дослідження увиразнює актуальність норм культури мовлення на рівні лексики та граматики, що не лише сприяють утвердженню державної мови в медіапросторі, а й виступають чинником створення якісного контенту, тобто такого, який забезпечує легкість у сприйнятті інформації. На прикладі популярних інформаційних жанрів тележурналістики демонструються також тенденції до насичення мови сленговими словами, жаргонізмами, які наближують виробників контенту до глядацької аудиторії. Особлива увага приділяється прийомам креативного письма, які є універсальними для створення тексту як окремої одиниці авторського висловлювання та складової аудіовізуального контенту. Тут варто згадати ретельний підбір лексики та розмаїття засобів продукування синтаксичних конструкцій, що у поєднанні спрямовані на баланс змісту і форми. Застосування аналізу й систематизація теоретичних підходів та сучасних практик текстотворення дозволяють робити висновок, що аудіовізуальний контент відображає як усталені норми, опрацьовані у виданнях про культуру мовлення журналіста, так і запит аудиторії на спрощення і певну безпосередність в екранній комунікації.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СИНЕРГІЗМУ В ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТОРСЬКОЇ СТИЛІСТИКИ

2025-02-21T12:40:48+02:00

Переклад – це складний процес, важливий елемент мовного контакту, що виникає, коли дві мови існують поряд. У сучасному світі глобалізація і переклад взаємопов’язані, адже вони сприяють соціальній та економічній інтеграції країн. Переклад часто викликає суперечки, адже його природа передбачає запитання про збереження оригінального сенсу та культурних нюансів. Літературний переклад, зокрема, займає особливе місце в культурному обміні, виконуючи роль інтерпретатора звичаїв і традицій різних народів. Мета запропонованої роботи – дослідження впливу синергізму в перекладі художніх текстів на збереження авторської стилістики. Методом аналізу наукової літератури отримано результати, які демонструють, що переклад художніх текстів є складним процесом, котрий передбачає збереження балансу між передачею змісту та авторської стилістики. У цьому контексті синергізм перекладу відкриває нові перспективи в літературних дослідженнях, дозволяючи дослідникам виходити за межі простої трансформації тексту з однієї мови на іншу. Синергізм передбачає узгоджену взаємодію між оригінальним текстом, культурним контекстом, перекладацькими стратегіями та очікуваннями аудиторії. Переклад виконує функцію не лише збереження, а й оновлення оригінального тексту, аби він мав змогу «вижити» в нових культурних і мовних середовищах, надаючи йому нові значення та можливість впливати на аудиторії різних епох. Процес перекладу неминуче включає творчий підхід до перепрочитання та адаптації оригіналу. У сучасну епоху транскордонних і міждисциплінарних літературних досліджень синергізм у перекладі сприяє глибшому розумінню художнього тексту. Творчий підхід до перекладу, який підкреслює взаємодію між мовними і культурними системами, забезпечує збереження стилістичної цілісності оригіналу. Концепція синергізму перекладу слугує основою для розвитку перекладознавства. Це дозволяє аналізувати роль перекладача як посередника та співтворця, що додає тексту нову естетичну та культурну значущість. Висновки: дослідження синергізму в перекладі стає ключовим у розумінні як окремих творів, так і літературних систем загалом.

ПОШИРЕНІ ФЕЙКИ КИТАЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ У СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА (2019–2021)

2025-02-21T14:09:50+02:00

У статті розглянуто популярні фейки китайської пропаганди, що поширені через засоби масової інформації та соціальні медіа. Диктаторський режим в Китаї, використовуючи масові комунікації поширював пропагандивні матеріали про пандемію ковід-19, для того, щоб формувати громадську думку у певному напрямі, демонструючи офіційні органи влади у вигідному світлі. Тоталітарна влада намагається контролювати інформаційний простір та соціальні мережі, просуваючи власні наративи, щоб створити позитивне враження про певні події. Та нерідко влада вдається до відкритого фальшування історичних подій. Китайська Народна Республіка значно посилює свою пропаганду та дезінформаційні операції у світі і тому важливо знати: як їй протидіяти і не потрапити під її вплив. Навіть пересічний українець, що не цікавиться політикою, знає, який політичний режим панує в КНР. Комуністична партія Китаю визначає курс держави в усіх галузях її існування, часто жертвуючи свободою слова, правами людини та соціальною рівністю задля економічного зростання та боротьби за гегемонію у світі. Уряд витрачає шалені кошти на те, щоб довести, наскільки ідеальною є китайська утопія, ігноруючи закиди капіталістичного світу про порушення прав людини, авторитаризм чи переслідування противників влади. Плакати, які поширювалися в інформаційному просторі Китаю, мають ознаки пропагандивних матеріалів, які маніпулюють свідомістю виборців. Прикладами політичної пропаганди держави є подання в особливому світлі «пандемії ковід-19». Важливим джерелом пропаганди є соціальні медіа, зокрема популярна китайська мережа – твітер. Мережа поширює відверті пропагандивні матеріали, співпрацюючи з владою.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

2025-02-21T14:19:58+02:00

Статтю присвячено особливостям перекладу термінологічних одиниць сфери психології, яка виступає вагомим елементом сучасного англомовного наукового дискурсу. Психологічна термінологія не лише збагачує лексичний запас англійської й української мов, а й забезпечує точність і однозначність комунікації в наукових колах. Технологічний прогрес підкреслює важливість точного перекладу в психології. Поява цифрових платформ, онлайн-терапії та віртуальних навчальних середовищ збільшує потребу в стандартизованій термінології для полегшення комунікації й співпраці через мовні кордони. Україномовні користувачі психологічних додатків, інструментів і ресурсів, розроблених англійською мовою, часто покладаються на перекладені інтерфейси та контент. Психологічна термінологія, яка постійно еволюціонує, висуває нові виклики для перекладачів, зокрема в процесі адаптації термінів, що часто ускладнюється культурними й семантичними нюансами. Помилки або невідповідності в перекладі можуть викликати недовіру користувачів і перешкоджати ефективності цих технологій, що підкреслює необхідність ретельних перекладацьких практик. Українські та зарубіжні дослідники виділяють ключові особливості психологічної термінології, підкреслюючи, що специфіка термінів як окремого лексичного класу полягає у створенні їх під час наукової та виробничої діяльності, де вони функціонують переважно серед тих, хто знайомий із відповідними науковими і виробничими реаліями. Проте, у даний час спостерігається активний перехід наукових психологічних термінів у загальну лексику. На сьогодні стан психології як окремої науки характеризується не лише її стрімким розвитком та зростаючим інтересом фахівців, але й активною інтеграцією з різними сферами діяльності. Поєднання з іншими науками сприяє формуванню та збагаченню універсальної психологічної термінології, більшість лексики якої походить із суміжних областей. Так, на сучасному етапі психологічна макротерміносистема є однією з найбільш розвинених і об’ємних термінологічних систем в англійській та українській мовах.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПІДХОДІВ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ АМЕРИКАНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

2025-02-21T14:24:43+02:00

Фразеологізми є невід'ємною частиною мовної системи, що відображають культурно-історичний контекст, національну ідентичність і світогляд носіїв мови. Вивчення американських фразеологізмів має особливе значення, оскільки вони формують важливий компонент міжкультурної комунікації у глобалізованому світі. Ця стаття розглядає основні методи та підходи до дослідження американських фразеологізмів, включаючи когнітивно-семантичний аналіз, історичний метод, перекладацький підхід, а також компаративне вивчення. Когнітивно-семантичний аналіз дозволяє виявити, як фразеологізми відображають ментальні моделі та культурні концепти, притаманні американському суспільству. Історичний метод забезпечує розуміння походження і трансформації фразеологізмів у соціальному та культурному контексті. Перекладацький підхід акцентує увагу на специфіці передачі значень американських фразеологізмів іншими мовами, зокрема українською, уникаючи втрати культурної специфіки. Лексикографічний підхід дозволяє визначити існуючі американські фразеологізми, їх впорядкувати і описати, що спрощує процес спілкування, навчання і пошуку відповідника у рідній мові. Соціолінгвістичний підхід дозволяє осягнути взаємозв’язок американської англійської та суспільства і дозволяє виявити культурно-історичний вплив емігрантів, корінного населення на формування американських фразеологізмів, що в цілому обумовило їх унікальність. Компаративне вивчення фокусується на порівнянні американських фразеологізмів із відповідними одиницями інших варіантів англійської мови (наприклад, британської) та мов світу. У дослідженні визначено, що сучасні аспекти вивчення американських фразеологізмів, такі як вплив новітніх технологій і регіональні варіації, залишаються недостатньо дослідженими. Зокрема, значний інтерес становлять питання адаптації фразеологізмів у цифровому середовищі, їхня роль у соціальних мережах і медіа, а також диференціація на основі регіональних діалектів.

«ОТРУТА, ЩО ЧОРНИМИ ВЕРВЕЧКАМИ ВИСОТУВАЛАСЯ З БЕЗЛІЧІ ДИМАРІВ» (МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ НАГНІТАННЯ СТРАХУ В РОМАНІ ЮРІЯ ДАЦЕНКА «ПАСТКА ДЛЯ РІЗНИКА»)

2025-02-21T14:28:21+02:00

У статті розглянуто основні мовно-стилістичні засоби творення й нагнітання емоційного стану страху в романі Ю. Даценка «Пастка для різника». Мета дослідження – виявити стилістичні особливості реалізації емоційного стану страху у художніх творах жанру горор. У статті на матеріалі роману Юрія Даценка «Пастка для різника» розглядаються стилістичні прийоми, використовувані автором для створення емоційного напруги в тексті твору. Крім цього, аналізуються особливості стилістичних засобів для нагнітання атмосфери страху та інших негативних емоцій. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що й сьогодні література в жанрі горор не втрачає своєї популярності, більше того, багато творів даного жанру знаходять своє втілення на екрані. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в результаті аналізу було виявлено ряд стилістичних прийомів, що застосовуються для створення напруженої психологічної атмосфери в романі Юрія Даценка «Пастка для різника». Під час роботи над статтею були використано методи суцільної вибірки та контекстуального аналізу. Було проаналізовано мовно-стилістичні засоби зображення таких емоційно-психологічних станів як втеча та страх, тягар спогадів, відсторонення, внутрішня темрява, життєвий ритм, полювання на живу істоту як сенс існування тощо. У результаті доведено, що стилістичні прийоми, які використовуються автором протягом усього сюжету, сприяють нагнітанню атмосфери страху та емоційного напруження пристрастей.

СЛОВОТВІРНІ ГНІЗДА ІЗ ВЕРШИНАМИ STEUER, GEBÜHR ТА ABGABE У ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОМУ АСПЕКТІ

2025-02-21T14:32:25+02:00

У статті розглядається, що словотвірні системи як споріднених, так і неспоріднених мов має важливе значення, оскільки дає змогу не лише виявити лінгвістичні універсалії загальної дериватології, а й глибше дослідити формальну та семантичну структуру похідних слів і складних словотвірних одиниць у кожній мові. Це також дозволяє визначити їхню роль у процесах мовної номінації. Особливості концептуалізації дійсності в різних мовах визначаються структурою цих мов, що робить зіставлення словотвірних систем важливим для виявлення похідних одиниць, які є ментальними відображеннями людського досвіду та знань. Аналіз похідних лексем зосереджується на визначенні їхнього семантичного простору та словопороджувальних властивостей. Тому перспективними є дослідження, в яких акцентується увага не на окремих словах, а на словотвірних гніздах. Словотвірне гніздо являє собою впорядковану сукупність слів зі спільним коренем, організованих за відношеннями похідності. Його структура визначає місце кожного компонента відповідно до системи мови, а послідовність підпорядкування демонструє ступінчатий характер словотворення. Словотвірні гнізда найповніше розкривають семантику кореня як змістового ядра, який виступає базою для цілої групи споріднених слів. Аналіз гнізда дозволяє визначити словотвірну потенцію кореня, встановити набір похідних, а також виявити смислові зв’язки з мотивувальним словом. Такі дослідження дозволяють виявити національно-культурну специфіку словотвірного гнізда як лексичної мікросистеми, що особливо важливо при аналізі слів-універсалій із широкими словотвірними зв’язками. Зв'язок утворений таким чином, створює складну одиницю словотворення, мають спільну твірну основу і перебувають на одному рівні словотворення. Усі слова виступають твірними основами, утворюють свою словотвірну парадигму.

«ЖИВА П’ЄСА» ЯК КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ У ТВОРЧОСТІ ЖОЕЛЯ ПОМРА

2025-02-21T14:34:53+02:00

У статті досліджується специфіка творчості Жоеля Помра, зокрема способи комунікації драматурга, режисера з акторами та глядачем. Зазначено, що Жоель Помра творить у руслі експериментаторського театру, має свою театральну компанію La compagnie Louis Brouillard, де є одночасно драматургом, постановником та продюсером, що забезпечує можливість експериментування. Спосіб організації комунікативного процесу, де трансформовані адресант і текст повідомлення потрактовано як живий та постійно змінний процес, не як щось стале та постійно задане, а як живий організм, що з часом трансформується та збільшується. Таке текстове повідомлення є твором-виставою одночасно, яка перебуває у стані амбівалентності, аморфно-дифузного становлення, що є комунікативною стратегією текстового рівня. Комунікативна стратегія поєднання режисера-драматурга в одній особі відрізняється методом написання текстів безпосередньо в процесі репетицій, коли актори імпровізують на сцені в рамках заданого драматургічного зіткнення, уточнюючи і доповнюючи основну лінію сюжету, розвиваючи конфлікт, персонажні характеристики, постановки різноманітні, відрізняються манерою виконання і драматургічним матеріалом, – тому сам Помра називває свої твори «спонтанні п'єси». Проаналізовано постановку О. Мельничуком п’єси «Це дитя» Жоеля Помра у Закарпатському обласному угорському театрі яка показує, що на рубежі ХХ і ХХІ століть пріоритетом в написанні п'єси стає текст не літературний, а театральний. Використання незвичайних засобів комунікації, новаторських форм і прийомів у комунікації між автором і глядачем демонструє новий рівень взаємодії сценічного мистецтва і драматургії де акторська гра є дослідженням, де в ігровій та одночасно трагічно-комічній формі постає перед глядачем «жива п’єса», до творення якої залучається найбільшою мірою й сам глядач.

ОСНОВИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ЯК ВАЖЛИВА ОСВІТНЯ КОМПОНЕНТА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА

2025-02-21T14:38:23+02:00

Впровадження інклюзивного навчання в заклади загальної середньої освіти вимагає концептуально нового підходу до підготовки вчителя-словесника, який має не лише володіти викладацькою майстерністю, мати добрі теоретичні знання, але й бути компетентним щодо роботи в інклюзивному класі. Тому мета науково-методичної розвідки – запропонувати та описати модульний курс «Інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти», звернути увагу на методику навчання української мови в інклюзивному класі. Методи дослідження: аналіз і синтез наукової, науково-методичної літератури та законодавчих документів, пропозиція та доведення науково-методичної гіпотези, узагальнення. Запропоновано науково-методичні ідеї створення навчальної дисципліни «Інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти» для студентів спеціальности 014 Середня освіта предметної спеціальности 014.01 Середня освіта (Українська мова і література). Основними формами проведення занять є класична лекція, лекція-екскурсія до інклюзивно-ресурсного центру, лекція майстер-клас, гостьова лекція та практичні заняття в авдиторіях університету й інклюзивно-ресурсному центрі. Для самостійної роботи та роботи на практичних заняттях запропоновано зробити порівняльний аналіз теми на вибір у підручниках із української мови та спеціальному підручнику з української мови для дітей із особливими освітніми потребами і з’ясувати, як адаптовано навчальний матеріал для таких учнів. Звернено також увагу на такий важливий блок дисципліни, як адаптація матеріалів для учнів із різними видами інклюзії (аутизмом, відхиленням у пізнавальному розвитку, порушенням слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату; складними комплексними порушеннями) та різними рівнями підтримки (від першого до п’ятого). Цей блок поділено на три частини: теоретично-аналітичну (аналіз основних наукових праць та законодавчих документів і написання тез), порівняльну (порівняння підручникового матеріалу та завдань, уміщених на різних онлайн-платформах) та креативно-практичну (створення адаптивних завдань шляхом гейміфікації, спрощення завдань, створення зображень, схем та флеш-карток тощо). Запропоновано також ще один варіант самостійної роботи як різновид інформальної освіти – проходження безкоштовного курсу про інклюзивне навчання на відомих освітніх платформах, отримання сертифіката та захист основних положень курсу. Підсумовано, що в освітньо-професійні програми підготовки вчителів варто додавати обов’язкові та вибіркові дисципліни, пов’язані з інклюзивним навчанням у закладах загальної середньої освіти, що полегшить роботу майбутніх вчителів в інклюзивному класі.

ІНТЕГРАЦІЯ МОВНИХ І ПРОФЕСІЙНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

2025-02-21T14:51:43+02:00

У сучасному світі глобалізації та інтеграції іноземна мова відіграє одну з ключових ролей у професійному та особистісному розвитку студентів, адже іноземна мова є ключем до глобальної освіти та наукового обміну. Вивчення предметів іноземною мовою дає студентам доступ до новітніх наукових досліджень, міжнародних практик та можливостей для стажування. Інтегроване навчання є ефективним підходом для поєднання вивчення іноземної мови та професійно орієнтованих дисциплін. Мета цієї статті полягає в розкритті особливостей інтегрованого навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах, його значення, переваги та виклики. Автори переконані, що інтегроване навчання сприяє підвищенню мотивації студентів завдяки можливості застосовувати мову у реальних та практичних завданнях. Цей підхід дозволяє студентам не лише вивчати теоретичні аспекти мови, але й використовувати їх у контекстах, які є актуальними для їхнього життя чи професійної діяльності. У дослідженні розглядається, як інтегроване навчання формує комунікативну компетенцію та фаховий словниковий запас. Автори стверджують, що воно є потужним інструментом для розвитку критичного мислення, особливо завдяки роботі з іноземними джерелами. Але попри численні переваги, впровадження інтегрованого навчання супроводжується певними труднощами: недостатній рівень володіння іноземною мовою як серед студентів, так і серед викладачів, відсутність навчальних матеріалів, адаптованих для інтегрованого навчання, перевантаження викладачів, які повинні викладати предмет мовою, що не є їхньою рідною, тощо. У статті приділяється увага плануванню й структуруванню заняття, щоб інтегроване навчання було максимально ефективним і забезпечувало одночасне засвоєння фахових знань та розвиток мовних та мовленнєвих навичок. Наводяться приклади завдань, що можна використовувати на різних етапах заняття, залежно від його загальної мети.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОМІЧНОГО У ЗБІРЦІ НАРИСІВ ДЖЕРЕМІ КЛАРКСОНА «ЯК Я ВЖЕ КАЗАВ... СВІТ ЗА КЛАРКСОНОМ»

2025-02-21T14:57:13+02:00

У статті здійснено спробу виявити лексико-стилістичні засоби вираження комічного у збірці нарисів відомого британського ведучого та журналіста Джеремі Кларксона «Як я вже казав... Світ за Кларксоном». Сміх – важлива, властива лише людям і певним приматам, підсвідома, еволюційна реакція на комічне. Більшість науковців погоджується, що комічне є категорією естетики, філософії, психології, літературознавства та лінгвістики, яка описує явища та об’єкти реальності через призму осміяння або жартівливого ставлення до них. Механізми творення комічного здавна перебували у фокусі уваги дослідників, і з часом це питання не втратило своєї актуальності. Досягнення комічного ефекту у вибраних нарисах Джеремі Кларксона здійснюється шляхом використання іронії, гіперболи, порівняння, градації, парцеляції та метафори, які розкривають емоційно-психологічний стан автора, виражають його критичне, подекуди, зневажливе ставлення до суспільно-політичних норм та стереотипів. Ключову роль серед перерахованих лексико-стилістичних засобів відіграє іронія. Вона стає потужним інструментом у майстерних руках автора, оскільки, завдяки своїй двоплановості, дозволяє йому маніпулювати змістом, створюючи контраст між буквальним значенням і тим, що насправді мається на увазі. Комічність ситуації створюється завдяки використанню автором логічно або семантично несполучуваних елементів, введенню одиниць низької передбачуваності, що призводить до когнітивного дисонансу і логічного збою читача, адже часто така несумісність є абсурдною, що у свою чергу викликає сміх або усмішку. Водночас результати дослідження показали, що автор вдається до використання складного комізму, який вимагає від читача наявність певного рівня фонових знань, необхідних для повноцінного розуміння та інтерпретації інформації, закладеної у тексті.

МЕДІА В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ: ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З АУДИТОРІЯМИ

2025-02-21T15:00:25+02:00

Стаття присвячена аналізу змін у взаємодії медіа з аудиторією в умовах кризових ситуацій, зокрема під час пандемії COVID-19 та російсько-української війни. Дослідження виявляє трансформацію підходів до інформування, нові виклики та можливості, що постали перед журналістами та медіаіндустрією. Авторка статті аналізує, як кризові ситуації вплинули на роботу працівників медіа. Опитування працівників медіа дозволило оцінити зміни у сприйнятті аудиторії, рівень довіри до різних каналів комунікації, а також визначити ефективні методи взаємодії з аудиторією. Завдяки аналізу відповідей респондентів зафіксофано, що соціальні мережі та месенджери набули значного впливу як джерела інформації, а традиційні ЗМІ продовжують відігравати важливу роль, проте зменшується їхній рівень довіри. Також розглянуто використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту (ChatGPT), у журналістській практиці та пов’язані з цим виклики. Окрему увагу приділено проблемі довіри до медіа в кризових умовах. Виявлено, що аудиторія стає дедалі більш критичною до джерел інформації, що вимагає від журналістів дотримання високих стандартів етики та професійності. Важливою складовою дослідження є питання етики та відповідальності журналістів у кризових умовах. Більшість респондентів наголошують на необхідності дотримання принципів достовірності, уникнення маніпуляцій та збереження довіри аудиторії. Дослідження демонструє, що головними завданнями сучасних ЗМІ особливо під час кризових ситуацій є забезпечення об’єктивності, перевірки фактів та прозорості у висвітленні подій. Отримані висновки підкреслюють важливість подальших досліджень впливу цифрових технологій на роботу медіа та аудиторії, а також необхідність розробки нових стратегій комунікації в умовах кризових ситуацій. Результати дослідження можуть бути корисними для працівників та дослідників медіа та всіх, хто зацікавлений у вивченні змін у сфері медіакомунікацій.