Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія

АКТУАЛІЗАЦІЯ ІМЕННИКОВОЇ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОЇ НОМІНАЦІЇ У ПРОЗІ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА: СЕМАНТИКО-ДЕРИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Ірина БАБІЙ — 2026-05-29

аналізу – іменникові авторські лексичні новотвори, виявлені в романі «Срібне молоко». Зважаючи на те, що поки що в сучасній лінгвостилістиці не здійснено комплексного лінгвістичного аналізу ідіостилю, індивідуально-авторської мовотворчості Валерія Шевчука, наше дослідження є актуальним. Мета статті полягала у здійсненні лінгвістичного аналізу іменникової індивідуально-авторської номінації у прозі Валерія Шевчука, описі семантичної та дериваційної структури іменникових авторських неологізмів, розгляді їх функціювання в романі «Срібне молоко». У роботі використано такі методи: метод контекстного аналізу для з’ясування семантики іменникових авторських неологізмів, описовий – для представлення різних їх тематичних груп, словотвірний – для з’ясування творення іменникових неолексем, метод лінгвостилістичного спостереження – для встановлення особливостей уживання авторських неологізмів у художньому дискурсі. У результаті здійсненого аналізу в романі «Срібне молоко» виявлено іменникові, прикметникові, дієслівні і прислівникові авторські інновації. Встановлено, що домінантами індивідуально-авторської номінації письменника виступають іменникові авторські лексичні новотвори. Виділено декілька їх лексико- семантичних груп: назви осіб, абстрактні назви, конкретні назви. У результаті зіставлень з’ясовано, що в романі «Срібне молоко» найбільш чисельними є індивідуально-авторські номінації осіб та іменники з абстрактним значенням. Здійснений аналіз дериваційної структури авторських іменникових інновацій, їх творення дозволяє констатувати, що більшість виявлених у творі неолексем утворено суфіксальним способом, осново- та словоскладанням. Встановлено, що в романі «Срібне молоко» іменникові авторські лексичні новотвори демонструють потужні виражальні можливості; виявлено оцінно-експресивне забарвлення авторських іменникових інновацій

МЕХАНІЗМИ КОНСТРУЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ЗАСОБАМИ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

Оксана БАЛЮН — 2026-05-29

одного з ключових процесів формування сучасної національної культури пам’яті в умовах тривалого збройного конфлікту. Повномасштабна війна актуалізувала потребу в персоналізованих, етичних і комунікаційно виважених формах увічнення загиблих військових, що виходять за межі традиційних державних меморіальних практик і активно розгортаються в родинному, локальному, медійному та цифровому просторі. Мета статті полягає у визначенні ролі та механізмів впливу рекламних і PR-технологій на процес конструювання національної культури пам’яті, а також обґрунтуванні використання моделі PESO як метода формування меморіальних практик у сучасному медіапросторі. Методологія дослідження базується на методах теоретичного узагальнення та систематизації, риторичному підході, компаративному аналізі, методі концептуального моделювання. Встановлено, що реклама та PR є основою через які меморіальні смисли набувають публічної форми, закріплюються в медіа та впливають на формування національної ідентичності, водночас залишаючись вразливими до інструменталізації, маніпуляцій і комерціалізації травматичного досвіду. З’ясовано, що риторичний підхід і поняття політики пам’яті розкривають публічну пам’ять як простір конкуренції наративів і акторів, у якому різні групи – держава, медіа, культурні інституції, громадські ініціативи та родини загиблих – взаємно формують або оскаржують домінантні інтерпретації війни. Обґрунтовано та запропоновано застосовувати комунікаційну модель PESO, як систему взаємодіючих каналів і практик, для формування комплексної програми публічної пам’яті про війну та загиблих. Визначено перспективними напрямами подальших досліджень вивчення етичних стандартів меморіальних комунікацій у медіа та соціальних мережах, розробка критеріїв якості репрезентації пам’яті та аналіз довготривалого впливу різних форматів меморіалізації на суспільну згуртованість і передачу цінностей наступним поколінням

ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТЕНТ ОНЛАЙН-МЕДІА «РУБРИКА»: ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНИЙ ВИМІР

Сергій БАРНА — 2026-05-29

За останні десятиріччя людство усвідомило вплив довкіллєвих факторів на здоров’я, тривалість та якість життя. У цьому контексті підвищений суспільний інтерес до екологічної інформації зумовлений довготривалими наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та масштабною шкодою довкіллю, спричиненою російсько-українською війною. Екологічна проблематика посідає вагоме місце в інфопросторі, зумовлюючи формування окремого сегмента медіаконтенту, спрямованого на висвітлення питань довкілля, сталого розвитку та екологічної безпеки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю висвітлення екологічного контенту як важливої складової соціально-комунікативного запиту на екологічну інформацію в українському суспільстві, особливо в умовах масштабної деградації довкілля, спричиненої поєднанням антропогенних і мілітарних чинників. Мета статті – дослідження проблемно-тематичних домінант екологічного контенту онлайн-медіа «Рубрика». Методологія. Для досягнення мети й виконання поставлених завдань використано такі методи: аналіз наукової літератури слугував для формування теоретико-методологічної бази дослідження з обраної тематики; метод моніторингу медіа – для відстеження специфіки подання екологічної інформації; порівняльний аналіз – для оцінки висвітлення екологічного контенту; метод узагальнення – для формування висновків дослідження. Одиницею аналізу визначено матеріали журналістики рішень, що стосуються метатеми екологія, відібрані з рубрики «Екорубрика». Новизна дослідження полягає в тому, що вперше проаналізовано екологічний контент онлайн-медіа «Рубрика». На основі контент-аналізу матеріалів за січень–червень 2025 р. виокремлено тематичні групи, встановлено частотність їх представленості в медіа та визначено проблемні домінанти екологічного контенту. Проаналізовано геопросторові акценти висвітлення екологічних проблем. Висновки. Екологічний контент онлайн-медіа «Рубрика» охоплює широкий спектр проблем: від локальних ініціатив до глобальних екологічних викликів. Домінантними тематичними групами є висвітлення стану довкілля, екологічних рішень, екологічної освіти, екопросвітництва та екологічних наслідків воєнних дій

МЕТОДИЧНА ТА ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧА ЗНАЧИМІСТЬ СПЕЦИФІКИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПІДГОТОВЦІ СУЧАСНИХ ФАХІВЦІВ

Алла БИЧОК — 2026-05-29

Розвиток міжнародних зв’язків України з навколишнім світом у галузях економіки, господарства, культури, науки і техніки зумовлює соціальне замовлення суспільства на підготовку кваліфікованих фахівців, які повинні володіти навичками та вміннями професійного іншомовного спілкування у всіх сферах діяльності. Зважаючи на це, великого значення в системі освіти нашої держави набуває навчання спілкування студентів на професійну тематику іноземною мовою, зокрема розвиток умінь випускників вищих закладів освіти професійно спрямованого монологічного, діалогічного та ситуативного мовлення. Стаття присвячена лінгвокраїнознавчій та методичній значимості специфіки ділового спілкування для фахівців зовнішньоекономічної діяльності, зокрема майбутніх перекладачів. У результаті дослідження проаналізовано специфіку ділового спілкування майбутніх фахівців крізь призму його типологічних ознак; охарактеризовано особливості ділового спілкування; визначено специфіку ділового спілкування фахівців відповідно до функцій спілкування іноземною мовою. Визначено, що структура ділового модуса спілкування щодо інформаційно-комунікативної функції виокремлює: комунікативні здібності, володіння мовними та мовленнєвими засобами, побудову висловлювання з орієнтацією на предмет, тему; щодо регулятивно-комунікативної – розвиток комунікативної ініціативи, оцінку ситуації та прогнозування дій, досягнення комунікативного ефекту впливу, здатність до самоконтролю та саморегуляції; афективно-комунікативна – створення сприятливого клімату при спілкуванні. Також з’ясовано, що потребують подальшого розвитку питання оптимізації навчально-виховного процесу із врахуванням специфіки ділового спілкування на міждисциплінарній основі, а також науково- методичне забезпечення навчально-виховного процесу з використанням сучасних технологій навчання

МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ КОМПОНЕНТ НАВЧАННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Ельвіра БОНДАРЕНКО — 2026-05-29

Стаття присвячена проблемі формування міжкультурної комунікативної компетентності, яка є ключовим компонентом навчання німецької мови у сучасному освітньому середовищі. Постановка проблеми пов’язана з тим, що традиційні методи навчання ще й досі недооцінюють її потенціал, редукують культуру до країнознавства та обирають домінування мовної компетенції над міжкультурною. Однак, як показує аналіз останніх досліджень і публікацій, МКК сьогодні є інтегративною здатністю особистості до ефективної взаємодії в умовах культурної різноманітності, що поєднує знання, уміння, ставлення та критичне культурне усвідомлення, без якої стати професіоналом-германістом неможливо. Метою дослідження став комплексний аналіз особливостей формування МКК на основі автентичних німецькомовних текстів та визначенні їх дидактичного потенціалу. Результати дослідження показали, що різножанрові автентичні тексти демонструють соціокультурні та комунікативні особливості німецької культури, а тому є продуктивними для формування міжкультурної компетентності студентів. Підтверджено потенціал автентичних німецькомовних текстів через їх насиченість культурною інформацією та репрезентацію моделей соціальної поведінки. Встановлено, що компоненти МКК представлені у них нерівномірно: когнітивний і поведінковий є домінантними, а рефлексивний та афективний зустрічаються рідко. Така констатація свідчить, що самих текстових матеріалів недостатньо для формування міжкультурної компетентності, адже їх ефективність зростає в рази, коли організація навчального процесу є методично обґрунтованою і спрямованою на розвиток критичного мислення, інтерпретацію та міжкультурне порівняння. У висновках підтверджено, що сучасна практика навчання німецької мови потребує переходу від репродуктивної моделі засвоєння культурної інформації до компетентнісно орієнтованої моделі, що передбачає формування здатності до міжкультурного діалогу, рефлексії та усвідомленої комунікативної поведінки

ЛІНГВОПРАГМАТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ: МАНІПУЛЯТИВНІ СТРАТЕГІЇ КОНСТРУЮВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Каріна БОРТУН — 2026-05-29

У поданій статті аналізується роль соціальної реклами як дієвого засобу формування суспільних переконань та цінностей в умовах сучасного надлишку інформації. Актуальність дослідження пояснюється тим, що успішність таких повідомлень прямо залежить від їхнього формату: він виступає складним психолінгвістичним механізмом, який впливає на підсвідомість і перетворює зовнішні вимоги на глибокі внутрішні потреби людини. Мета роботи − здійснити ґрунтовний аналіз мовних і психологічних прийомів маніпуляції в рекламних текстах, а також визначити їхню прагматичну специфіку з огляду на психоемоційний стан та менталітет цільової аудиторії. Під час дослідження з'ясовано, що соціальна реклама потребує особливого підходу до побудови тексту, який докорінно відрізняється від комерційних стандартів. Доведено, що головними засобами такого впливу є наказові форми, маніпулятивні тактики, прямий тиск на психіку та програмування свідомості. Зокрема, використання імперативів (часто у вигляді неповних речень) диктує бажану модель поведінки, але водночас залишає людині ілюзію самостійного вибору. Також вивчено маніпулятивні прийоми, що базуються на зануренні у внутрішній світ реципієнта: вони експлуатують базові людські потреби (здоров'я, безпека, самоствердження) та грають на таких емоціях, як сором, гордість чи почуття обов'язку. У статті розмежовано різні рівні мовного маніпулювання (інформаційний, паралогічний, лінгвостилістичний), причому наголошується, що в рекламних текстах найчастіше домінує саме лінгвостилістичний підхід. Описано, як використовуються лексичні «якорі» для психологічного кодування та прийоми зближення (інтимізації) для створення атмосфери довіри. Окремо підкреслено, що для успішної маніпуляції вкрай важливо враховувати соціопсихологічні особливості аудиторії (стать, вік, рівень критичного мислення, фізіологічний стан). Зрештою зроблено висновок: соціальна реклама постає як багаторівнева структура, що інтегрує мовні, когнітивні та психологічні інструменти, завдяки чому і стає ефективним рушієм соціальних перетворень.

КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВОЄННОЇ СЕМАНТИКИ В ТЕРМІНОСИСТЕМІ КРИЗОВОЇ МЕДИЦИНИ

Юлія ДЕМ’ЯНЧУК — 2026-05-29

У статті запропоновано когнітивно-дискурсивну модель системи воєнної семантики в терміносистемі кризової медицини. Окреслено два взаємопов’язані, але семантично різні вектори воєнної семантики – інституційно-організаційний та антропологічно-екзистенційний, що зумовлюють формування військово- медичної та воєнно-медичної макрогруп. Розглянуто їхню внутрішню фреймову організацію з поділом на макро- й мікрогрупи відповідно до фреймово-функціонального принципу структурування матеріалу. Головну увагу зосереджено на зіставному аналізі особливостей уживання термінології кризової медицини в офіційно- діловому, публіцистичному та художньому стилях. Аналіз показав, що військово-медична макрогрупа репрезентує інституційно-процедурний порядок медичного забезпечення, натомість воєнно-медична макрогрупа фокусує увагу на медичних наслідках збройного протистояння. Для пояснення структурної організації терміносистеми використано фреймовий підхід – когнітивний інструмент моделювання знань, що забезпечив її опис як цілісної структурно-функціональної моделі. Простежений матеріал засвідчує поліфункційність термінології кризової медицини та варіативність її реалізації залежно від стилю. Отримані результати є підтвердженням того, що тільки комплексний аналіз із поєднанням когнітивно- дискурсивного, функціонально-стильового і лінгвополітичного підходів дозволяє адекватно пояснити закономірності організації воєнної семантики в терміносистемі кризової медицини

СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ: НАСТАНОВИ ЮНЕСКО

Олег ДЖОЛОС — 2026-05-29

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією сучасного медіаландшафту, в умовах якої медіаконтент дедалі частіше створюється, поширюється та споживається за допомогою цифрових онлайн-платформ. При цьому значна частина творців контенту не належить до професійної спільноти журналістів або традиційних медіаінституцій. Сучасні дослідження медіаспоживання свідчать, що смартфон остаточно утвердився як головний екран у повсякденному житті користувачів, а цифрові платформи та медіасервіси стали домінуючими джерелами отримання інформації та розважального контенту. Водночас така динаміка породжує низку ризиків, зокрема в ситуації, коли швидкість виробництва контенту вступає в суперечність із принципами професійної відповідальності медіа перед аудиторією. Цифрові платформи, надаючи простір для різноманітних форм самовираження, водночас можуть формувати інформаційні «бульбашки», сприяти поширенню хибної інформації та дезінформації, а також посиленню теорій змови й проявів насильства. За таких умов особливої актуальності набуває питання захисту аудиторії цифрових платформ від маніпулятивних практик та інформаційних загроз. Постановка проблеми ґрунтується на необхідності комплексного аналізу механізмів захисту користувачів цифрових платформ у контексті міжнародних підходів до регулювання цифрового середовища, зокрема політик ЮНЕСКО, спрямованих на підвищення якості цифрового контенту та формування більш здорового й стійкого інформаційного простору. Метою статті є аналіз результатів дослідження ЮНЕСКО «За екранами: думки творців цифрового контенту; розуміння їхніх намірів, практик та викликів», а також політик Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури щодо сприяння та захисту свободи слова й прав споживачів контенту в контексті використання та модерації цифрових платформ. У статті також виокремлено ключові принципи управління цифровими платформами, запропоновані ЮНЕСКО, які формують цілісну нормативну рамку, що поєднує захист свободи вираження поглядів із вимогами прозорості, підзвітності та правової відповідальності. Зазначені принципи можуть слугувати теоретичною та практичною основою для подальших наукових досліджень у сфері цифрових медіа, а також для розроблення національних і міжнародних політик регулювання цифрового інформаційного середовища.

ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОЇ РЕКЛАМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Оксана ІВАНЧЕНКО — 2026-05-29

Трансформація медіасередовища під впливом цифровізації зумовила принципові зміни в механізмах політичного впливу й електоральної мобілізації. Алгоритмічна логіка сучасних платформ, мікросегментація аудиторії та вірусне поширення контенту формують якісно нові умови для реалізації рекламних комунікацій у соціально-політичній сфері. Водночас стрімке зростання обсягів цифрової політичної реклами, інтенсифікація дезінформаційних практик і поглиблення суспільної поляризації свідчать про те, що технологічна еволюція комунікаційного середовища випереджає його теоретичне осмислення, що актуалізує потребу у створенні нових концептуальних інструментів аналізу. Систематизація наукових джерел 2021–2026 рр. засвідчила, що наявні концептуальні підходи характеризуються дисциплінарною розрізненістю, адже технологічний, психологічний та PR-виміри комунікації досліджуються переважно автономно, поза їхньою системною взаємодією. Такий теоретичний і методологічний дефіцит визначає наукову проблему дослідження. Метою статті є розробка інтегративної теоретичної моделі ефективної рекламної комунікації у соціально-політичній сфері, що синтезує закономірності цифрової трансформації, психологічні детермінанти впливу на громадську думку та практичний інструментарій оцінювання ефективності публічних комунікацій. За результатами концептуального синтезу, систематичного огляду літератури та структурного аналізу запропоновано чотирикомпонентну модель, яка охоплює цифрове платформне середовище, наративно-психологічний механізм, систему критеріїв оцінювання ефективності та контур адаптивного зворотного зв’язку. Модель інтегрує кількісні та якісні показники. Окремо обґрунтовано етичні ризики, пов’язані з алгоритмічним мікротаргетингом і маніпулятивним потенціалом емоційного фреймінгу у виборчих процесах. Обґрунтовано, що досягнення комунікативної ефективності в соціально-політичній сфері можливе лише за умови системної інтеграції платформної архітектури, психологічних механізмів впливу та принципів відповідальної комунікації.

РОЛЬ АРТИКУЛЯЦІЇ У ФОРМУВАННІ ОБРАЗУ ПЕРСОНАЖА

Інна КІВЕНКО — 2026-05-29

Представлена стаття є спробою всебічно дослідити артикулятивні особливості персонажу як ефективний засіб його індивідуалізації в кінодискурсі, зокрема в детективному жанрі, адже питання є недостатньо розробленим та актуальним. Обґрунтовано, що артикуляція виступає важливим інструментом формування мовленнєвого портрета персонажа, оскільки безпосередньо впливає на сприйняття глядачем його інтелектуальних, психоемоційних та соціальних характеристик. Матеріалом дослідження слугує мовлення головного героя британського телесеріалу «Sherlock» у виконанні Бенедикта Камбербетча. Проаналізовано ключові артикуляційні та просодичні параметри, зокрема темп, ритм, інтонацію, силу голосу, паузацію та їхню роль у відтворенні внутрішньої динаміки персонажа. Встановлено, що варіювання темпу мовлення, чіткість дикції та інтонаційна гнучкість забезпечують репрезентацію інтелектуальної переваги, аналітичного мислення та комунікативної домінантності Шерлока Холмса. З’ясовано, що інтонаційні девіації та артикуляційні модифікації найчастіше реалізуються у ситуаціях емоційної напруги, саркастичного висловлювання та моментів інсайту, виконуючи функцію маркерів психоемоційного стану персонажа. Доведено, що використання драматичних пауз, зміни діапазону голосу та контроль артикуляційного апарату сприяють підсиленню експресивності мовлення та формуванню когнітивного впливу на реципієнта. Окрему увагу приділено взаємозв’язку артикуляції з проксемічними характеристиками комунікативної поведінки, що уможливлює глибше розкриття психологічної дистанції між персонажами. У результаті дослідження встановлено, що артикулятивні засоби є системоутворювальним чинником створення харизматичного та інтелектуально маркованого образу, а їх цілеспрямоване використання актором забезпечує маніпуляцію увагою глядача та інтерпретацією художнього образу

ФІТОНІМИ З ЕТНОКУЛЬТУРНИМ КОМПОНЕНТОМ ЗНАЧЕННЯ В АСПЕКТІ ПЕРЕКЛАДУ

Тетяна КОВАЛЬОВА — 2026-05-29

У статті на матеріалі перекладів українських народних та авторських поетичних творів, здійснених перекладачкою Флоренс Рендел Лайвсей, проаналізовано способи відтворення етнокультурних особливостей українських фітонімів засобами англійської мови. Проведене дослідження ґрунтується на аналізі способу перекладу назв рослин, які в українській мові виступають ретрансляторами етнокультурної інформації та символічних значень. Встановлено, що домінуючим прийомом, застосованим для перекладу фітонімів, є прийом транскодування (barwēnok, rozha, wasylki; lewbistock, trezilie; kalina, teren; cheremshina, topolia), який реалізується у 82 % прикладів. У 18 % прикладів використано ботанічну назву рослин, співзвучну з українською лексемою (malva, ruta). Зауважимо, що за виключенням двох назв (zilie, trezilie) всі інші транскодовані українські фітоніми мають словниковий відповідник у цільовій мові. Це свідчить про те, що транскодування є свідомим вибором перекладача, який прагне зберегти автентичне звучання назви, підкреслити унікальність фітоніма і його значущість в українській культурі. Щоб передати загальноприйняте значення фітоніма в мові перекладу, паралельно з транскодованою назвою вживається словниковий відповідник фітоніма (64 % прикладів), який може бути винесено у назву твору (Topolia – The Poplar; Kalina – The Cranberry), вжито у самому тексті перекладу, або подано у примітках до тексту, розміщених внизу сторінки. Завдяки цьому досягається адекватність перекладу, зрозумілість тексту для англомовного читача. У 73 % прикладів зафіксовано використання прийому підтекстового коментаря, який може бути як стислим (вираженим словосполученням, коротким реченням), так і розгорнутим (розгорнуте речення, два і більше речення, абзац). У коментарях уточнюється денотативне значення фітоніма, а також пояснюється його символічний смисл, неочевидний для представників іншої культури, який виявляється в обрядових діях, віруваннях, фольклорі, художній літературі тощо. Особливістю перекладацької манери Флоренс Рендел Лайвсей є використання комбінованих прийомів трансляції фітонімів, серед яких найбільш продуктивною виявилась модель «транскодування + словниковий відповідник + коментар». Поєднання цих перекладацьких прийомів дає змогу максимально повного відтворити семантичний та культурний змісту фітонімів, зберегти їхній колорит та забезпечити адекватне розуміння всієї закодованої у назвах інформації цільовою аудиторією

МОВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА В УМОВАХ ДЕРУСИФІКАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Світлана ЛИТВИНСЬКА — 2026-05-29

Сучасна концепція російської пропаганди містить в основі низку інструментів, серед яких – дезінформація, маніпулятивні наративи, просування ідеї державної двомовності. Актуальність проблематики дослідження зумовлена необхідністю укріплення національного безпекового інформаційного поля в Україні в умовах тривалої гібридної війни. Метою статті є аналіз потенціалу мовної політики українських медіа та дослідження її динаміки в умовах загальної стратегії дерусифікації інформаційного простору. Методологія дослідження складена із системного методу, компаративного аналізу, теоретичних методів (аналітично-синтетичний, класифікація, систематизація, узагальнення). Пропаганда рф залучає інструменти інформаційно-психологічного тиску на українське суспільство в медіасередовищі, що має на меті розпалювання внутрішньої національної, культурно-мовної і релігійної ворожнечі, поширення дезінформаційних наративів, маніпулювання історичним контекстом. У такій ситуації мова виступає не тільки інструментом комунікації, але й ефективним засобом впливу на суспільну свідомість та протидії дезінформаційним атакам. У статті розглянуто правові механізми захисту мовного середовища України, проаналізовано ефективність контролю за медіаконтентом у складі загальної стратегії інформаційної безпеки та методи популяризації українськомовного контенту. У статті сучасна мовна політика медіапростору позиціюється інструментом укріплення позицій державної української мови, стимулом для ефективного освітньо-культурного поступу, а також обмеження впливу інформаційних наративів рф. Запропоновані у дослідженні підходи до посилення ефективності мовної політики українських медіа, що включають підтримку просування україномовного контенту та діяльності незалежних засобів масової інформації, заборону російських пропагандистських ресурсів, контроль освітнього середовища та комунікаційного поля соціальних платформ, можуть слугувати ефективними практичними векторами зменшення впливу дезінформаційних кампаній та інтенсифікації процесу дерусифікації медіапростору України

УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРНЕТ-МЕДІА ПРО КУЛЬТУРУ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Вікторія МАРКОВА — 2026-05-29

У контексті зміни способів споживання культурного контенту в умовах розвитку цифрових технологій виникла потреба дослідити, як саме нові медіа впливають на популяризацію культурних цінностей та формування національної ідентичності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення трансформацій українського медіаполя в умовах інформаційної глобалізації та геополітичних викликів, зокрема повномасштабної війни, що стала потужним каталізатором процесів національної самоідентифікації. Метою статті є комплексний аналіз сучасного стану, виявлення системних проблем та окреслення перспектив розвитку українських спеціалізованих інтернет-медіа, що висвітлюють культурну проблематику. Установлено, що український ринок культурних медіа представлений як досвідченими нішевими ресурсами («Читомо», «Korydor», «LiRoom»), так і новими мультидисциплінарними проєктами («Сенсор»), що виникають навіть під час війни. Виявлено поділ видань на спеціалізовані (книжкова сфера, візуальне мистецтво, музика) та мультидисциплінарні, а також зафіксовано тенденцію до регіоналізації («Люк Медіа», «Post impreza»). Моніторинг показав використання як традиційних жанрів (статті, інтерв’ю), так і новітніх мультимедійних форматів: подкастів, спецпроєктів та гібридних цифрових архівів. З’ясовано, що публікаційна активність видань критично залежить від можливостей залучення грантових коштів, які можуть складати до 79% бюджету редакції, тоді як частка доходів від реклами залишається низькою. Наукова новизна дослідження полягає у проведенні першого комплексного аналізу саме спеціалізованих інтернет-видань про культуру, які раніше залишалися поза межами системної наукової рефлексії. Потенційне значення результатів полягає в розробці стратегій модернізації медіа: підвищенні аналітичності контенту, впровадженні суто онлайн-форматів та диверсифікації моделей монетизації

НОМІНАЦІЯ ПРИПРАВ І СПЕЦІЙ У СХІДНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ

Олексій ОСКИРКО — 2026-05-29

У статті проаналізовано лексико-семантичні особливості номінацій приправ і спецій у східноподільських говірках. Матеріалом дослідження слугували власні експедиційні записи, зібрані в західних районах Черкаської, східних районах Вінницької, північно-східних районах Одеської та північно-західних районах Кіровоградської області упродовж 2017–2023 років. Основну увагу зосереджено на виявленні семантичної структури лексем, що позначають приправи й спеції, їхній функціональній активності, територіальному поширенні та варіативності. У межах дослідження виокремлено три основні лексико-семантичні групи: номінації, що вказують на матеріальну основу приправи; назви з функціональною семантикою; аналітичні утворення, які репрезентують спосіб кулінарної обробки продуктів. Проаналізовано найуживаніші лексеми (сіль, перець, гірчиця, мак), установлено їхнє походження, словотвірний потенціал та семантичні відтінки в діалектному мовленні. Значну увагу приділено варіантності форм, зумовленій фонетичними та морфологічними особливостями східноподільських говірок. Виявлено продуктивні моделі номінації, зокрема аналітичні словосполучення типу тертий мак, товчений перець, квасний буряк, що фіксують технологічні етапи приготування їжі та відображають традиційну кулінарну компетенцію носіїв говірок. Доведено, що лексика приправ і спецій тісно пов’язана з обрядовою культурою, народними уявленнями та побутовими практиками регіону. Отримані результати поглиблюють уявлення про лексичну систему східноподільських говірок і можуть бути використані в подальших діалектологічних, лексикографічних та етнолінгвістичних дослідженнях

ПОЛЬСЬКІ ЖІНОЧІ ЧАСОПИСИ ГАЛИЧИНИ, АДРЕСОВАНІ «СЕЛЯНКАМ» І «ПРЕСА ДЛЯ СІЛЬСЬКИХ ГОСПОДИНЬ» (1899–1939): УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТИПОЛОГІЧНИХ ГРУП

Марія ПАВЛЮХ — 2026-05-29

Сьогодні є актуальними дослідження гендерних рухів в Європі, зокрема в Україні. У Східній Галичині ІІ половини ХІХ століття паралельно виникли та розвивалися: український і польський жіночих рухи, що мали багато спільного і відмінного у своєму розвитку. Польський жіночий рух, його ідеї та форми розвивалися в контексті польських жіночих видань, заснованих для жінок, які порушували, актуальні для жінок, проблеми. Радикальні, емансиповані видання та видання для сільських господинь нерідко виходили в один і той самий період. Політичні та історичні події, зокрема Весна народів 1848 року, дала поштовх до виникнення суспільних, громадських і політичних рухів. Всередині польського села зароджується активних селянський рух, який згодом перетворюється на політичний. Селянський політичний рух охопив як чоловіків, так і жінок, тому виникли жіночі видання двох видів: сільська політична жіноча преса та преса для сільських господинь, які мали спільні та відмінні риси. Наукова новизна та оригінальність дослідження. Вперше досліджено феномен двох окремих видів преси, що виходила в селі: сільська політична жіноча преса та преса для сільських господинь як двох окремих груп, які мали спільні і відмінні риси розвитку, своє призначення, тематику і характер матеріалів. Історики польської преси досі вивчали сільську жіночу пресу в контексті вивчення польського політичного селянського руху, не виокремлюючи періодику для жінок в окремий вид періодики. Основні результати дослідження. У статті розкрито історичні умови виникнення цих видів жіночої періодики, завдання і характер політичного селянського жіночого руху; здійснено порівняльну характеристику цих двох груп періодики, а також здійснено короткий огляд видань

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНОМОВНОГО Й АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО СЛЕНГУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЮ МОВОЮ

Денис ПЕРЕВИШКО — 2026-05-29

Статтю присвячено дослідженню особливостей перекладу англомовного та україномовного політичного сленгу кримськотатарською мовою в умовах активного розвитку медіакомунікації. Актуальність статті зумовлена інтенсивним поширенням англомовного сленгу, що створює необхідність у його перекладі та адаптації кримськотатарською мовою. В статті наголошується загрожений статус кримськотатарської мови та відсутність стабільного мовного середовища. Дані фактори ускладнюють розвиток неформальної лексики, що ускладнює переклад сучасних політичних медіатекстів. У роботі окреслено терміни «сленг», «політичний сленг», проаналізовано їх сучасні дефініції та введено суміжний термін «сленговий термін», який ми розуміємо як гібридну одиницю мови, що поєднує в собі точність та сферову обмеженість терміна й експресивність сленга. Розглянуто стилістичні та функціональні особливості політичного сленгу, як способу спрощення складних для загальної аудиторії понять і формування оцінних характеристик. Дослідження базується на перекладі політичних сленгізмів, використаних українськими, американськими та британськими політиками; аналізі застосованих способів і методів передачі даної групи лексики кримськотатарською мовою. У статті визначено основні перекладацькі стратегії: калькування (зокрема транскрипція, транслітерація), описовий переклад, використання функціональних відповідників. Доведено, що вибір стратегії залежить від прагматичної мети тексту. Так, політичні тексти медійного спрямування допускають більшу свободу інтерпретації сленгізмів, тоді як міждержавна комунікація потребує точності та однозначності. У дослідженні зазначається, що переклад політичного сленгу кримськотатарською мовою ускладнюється через відсутність тематичних словників чи усталених відповідників, що зумовлює використання творчого підходу перекладачем. Доведено, що переклад сленгу кримськотатарською мовою дасть змогу збагатити її словник неологізмами, які в подальшому стимулюватимуть розвиток власної сленгової лексики й дадуть змогу унормувати переклад певних сленгізмів

ТЕЛЕНОВИНИ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ МЕДІАРЕАЛЬНОСТІ

Наталія ПОПЛАВСЬКА — 2026-05-29

У статті розглядається феномен теленовин в умовах гібридної медіареальності, яка формується під впливом соціальних викликів на перетині традиційних медіа та цифрових платформ, змінює структуру, ритм і спосіб подачі інформації, створюючи нову картину світу, яку аудиторія сприймає через медійні канали, а не власний досвід. Метою дослідження є ідентифікація основних аспектів гібридної медіареальності, визначення характерних закономірностей теленовин у цих умовах та аналіз їхнього впливу на суспільні й політичні процеси. Окреслено важливість теоретичного осмислення та практичного застосування отриманих результатів для вдосконалення медійних стратегій і технологій. Розглянуто сучасні виклики, з якими стикаються медіа у процесі створення новинного контенту. Особливу увагу приділено впливу маніпулятивних технологій, інформаційних атак та тенденції до розмивання жанрових і стилістичних стандартів. Закцентовано на ролі телебачення як важливого джерела інформації навіть у добу домінування цифрових платформ. Дослідження теленовин розглядається як ключ до розуміння впливу новітніх технологій на формування громадської думки, політичні процеси та соціальні умови. На основі аналізу сюжетів інформаційних випусків телемарафону «Єдині новини», а також регіональних телеканалів «Перший Закарпатський» і «ІРТ Полтава», виявлено активне використання засобів візуалізації. Ці інструменти сприяють адаптації до сучасних медійних умов, підсилюють зміст повідомлень і полегшують їх сприйняття аудиторією, що допомагає привертати увагу глядачів. Зокрема, графіки, інфографіка, карти та відеоматеріали допомагають глядачам краще зрозуміти складні теми, такі як економічні прогнози, військові дії чи соціальні реформи, роблять інформацію доступнішою та зрозумілішою для масової аудиторії. Зроблено висновок, що теленовини в умовах гібридної медіареальності є потужним інструментом впливу, який сприяє інформуванню суспільства. Їх дослідження та розробка стратегій подачі є важливими для забезпечення державної інформаційної безпеки

ОСВІТНЯ ПРОБЛЕМАТИКА В ОНЛАЙН-ВИДАННІ «РАІ» У ПЕРІОД НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Галина СИНОРУБ — 2026-05-29

На тлі повномасштабного вторгнення РФ в Україну український медіаландшафт зазнав суттєвих трансформацій. Регіональні телеканали наразі позиціонуються критично важливими в контексті достовірного інформування суспільства. Дослідження присвячене аналітиці висвітлення освітньої проблематики регіональними медіа-ресурсами у часі війни в Україні, на прикладі телерадіокомпанії РАІ (м. Івано-Франківськ). У статті ідентифіковано місце регіональних інформаційних ресурсів у актуальній комунікаційній парадигмі, практична реалізація якої містить в основі сегментовані інформаційні інтереси, цифрові інновації та концепти глобальної журналістики в медіа-дискурсі. Охарактеризовано трансформацію системи функціонування українських інформаційних ресурсів на тлі війни, обґрунтовано динаміку поведінкового реагування медіа-аудиторії. Проаналізовано специфіку модифікації регіонального медіа-дискурсу у локальному фокусі сприйняття динаміки освітнього поля. Виокремлено виклики, що формуються перед регіональними ресурсами медіа в сучасних умовах. На прикладі телерадіокомпанії РАІ (м. Івано-Франківськ) обґрунтовано пріоритетність освітньої проблематики в часі повномасштабної війни. Простежено трансформацію кількісного представлення спеціалізованого контенту в регіональному телеетері впродовж воєнних років, визначено основні наративи новин, осмислено причини зміни векторів у представленні освітньої проблематики. Визначено ключові теми, що становлять інтерес для громадськості. На основі аналізу змісту контенту телерадіокомпанії «РАІ» в період воєнного стану встановлено, що основна частина контенту зосереджена на питаннях безпеки освітнього середовища, підтримці безперервності навчального процесу, вирішення проблем фінансування. Доведено важливість місцевих новинних платформ у контексті формування цілісної картини реальної дійсності, поступу громадського діалогу та усвідомлення викликів війни для функціонування освітнього середовища.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ “PUBLIC MANAGEMENT AND ADMINISTRATION” В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Юлія ТОМЧАКОВСЬКА — 2026-05-29

Статтю присвячено дослідженню лексико-семантичного поля «Public management and administration» в англійській мові. Метою дослідження є визначення складу, структурної організації та семантичних характеристик лексичних одиниць, що формують дане лексико-семантичне поле, а також встановлення його ядра і периферійних зон. Матеріалом дослідження слугували англомовні терміни, відібрані з сучасних лексикографічних джерел, зокрема словників публічного адміністрування. У процесі роботи використано описовий метод, метод семантичного та компонентного аналізу, а також метод польового моделювання. У результаті відбору сформовано корпус лексичних одиниць, що позначають інституції публічної влади, управлінські процеси, адміністративні процедури та фінансово-економічні механізми функціонування публічного сектору. У статті встановлено тематичну організацію досліджуваної лексики та виокремлено кілька основних семантичних груп: терміни на позначення суб’єктів та інституцій публічного управління, управлінських процесів і процедур, фінансово-економічних механізмів функціонування публічного сектору, а також результатів діяльності публічної влади. Проведений етимологічний аналіз засвідчив переважно латинсько-французьке походження досліджуваної лексики, що відображає історичний розвиток європейської адміністративно-правової традиції. У результаті польового аналізу визначено структуру лексико-семантичного поля “Public management and administration”, яка включає ядро, приядерну та периферійну зони. Ядро поля становлять базові концепти публічного управління (public administration, public management, governance, public sector), тоді як приядерна зона представлена термінами, що конкретизують організаційні та процедурні аспекти діяльності публічної влади. Периферію формують спеціалізовані поняття, пов’язані з економічними, фінансовими та соціальними аспектами функціонування публічного сектору

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІКОДОВИХ ТЕКСТІВ У ЦИФРОВОМУ ДИСКУРСІ

Олександр ТОМЧАКОВСЬКИЙ — 2026-05-29

У статті досліджено стилістичні особливості полікодових текстів у сучасному цифровому дискурсі. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі мультимодальної комунікації в сучасному інформаційному просторі та необхідністю переосмислення традиційних підходів до стилістичного аналізу тексту. Метою роботи є виявлення специфіки стилістичної організації полікодових текстів з урахуванням взаємодії вербальних і невербальних компонентів та їхнього впливу на формування смислу й прагматичного ефекту. Матеріалом дослідження слугували 50 статей сучасних онлайн-медіа BBC News, CNN та National Geographic, що містять полікодові елементи, зокрема поєднання тексту, зображень, інфографіки, відео та інтерактивних компонентів. У роботі застосовано описовий, структурно-семантичний, стилістичний та мультимодальний аналіз. У результаті дослідження встановлено, що цифровий дискурс характеризується мультимодальністю, гіпертекстуальністю, інтерактивністю та фрагментарністю, що визначає специфіку організації полікодових текстів. Визначено їх основні структурні компоненти та типи взаємодії семіотичних кодів, зокрема доповнювальні, дублювальні, контрастивні та інтегративні зв’язки. Доведено, що стилістичні засоби реалізуються як у вербальному, так і в невербальному компонентах, формуючи єдиний комунікативний ефект. З’ясовано, що експресивність, оцінність і прагматичний вплив у полікодових текстах мають інтегративний характер і досягаються завдяки синергії різних семіотичних ресурсів. Встановлено, що мультимодальна взаємодія забезпечує когезію та когерентність тексту, сприяючи його цілісності та ефективному сприйняттю. Отримані результати підтверджують необхідність комплексного підходу до аналізу полікодових текстів і відкривають перспективи подальших досліджень у галузі мультимодальної стилістики цифрового дискурсу

РЕДАКЦІЙНІ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКИХ ОНЛАЙН-МЕДІА: ЗМІСТ І ВІДПОВІДНІСТЬ СУЧАСНИМ ВИКЛИКАМ

Тетяна ТРАЧУК — 2026-05-29

У статті здійснено порівняльний аналіз текстів редакційних політик семи українських онлайн-медіа, включених до Білого списку Інституту масової інформації: Суспільне Новини, Укрінформ, «Українська правда», «Бабель», LB.ua, Frontliner та «Український тиждень». Метою дослідження є виявлення типових практик, відмінностей і проблемних аспектів у саморегулюванні редакційної діяльності цих медіа. Застосовано комплекс методів, зокрема аналіз документів для вивчення текстів редакційних політик, порівняльний метод для зіставлення редакційних документів між собою та з галузевими стандартами, а також типологізацію й узагальнення. Попри наявність досліджень із журналістської етики, саморегуляції медіа та трансформації професійних стандартів в умовах війни, питання змісту та повноти редакційних політик окремих українських медіа залишається недостатньо вивченим. У роботі на основі дев’яти критеріїв (місія та цінності, журналістські стандарти, етичні норми, редакційна незалежність, рекламна політика, політика виправлень і спростувань, регулювання поведінки журналістів у соціальних мережах, специфіка воєнного часу, політика використання штучного інтелекту) досліджено редакційні документи зазначених онлайн- медіа. Встановлено варіативність у формі та обсязі редакційних політик: від комплексних інституційних документів (Суспільне Новини, Укрінформ) до структурованих редакційних правил («Українська правда», «Бабель», LB.ua) і більш стислих декларацій принципів (Frontliner, «Український тиждень»). З’ясовано, що базові компоненти, такі як місія, журналістські стандарти, редакційна незалежність, присутні в усіх проаналізованих політиках. Етичні положення загалом узгоджуються з принципами Кодексу етики українського журналіста, водночас доповнюючи їх на основі інших документів. Деталізованими є, зокрема, питання ґендерної рівності, висвітлення СНПК, захисту неповнолітніх. Проаналізовано адаптацію редакційних політик до умов воєнного часу. Відповідні правила мають Суспільне Новини та Укрінформ, а частина медіа переосмислює принцип балансу у контексті висвітлення російської агресії. Виявлено, що політику використання штучного інтелекту формалізували лише два медіа, правила поведінки журналістів у соціальних мережах – чотири. Отримані результати можуть бути використані редакціями для вдосконалення власних політик, для розробки галузевих рекомендацій, а також у навчальному процесі підготовки журналістів

МЕТАФОРИЧНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КОНЦЕПТУ DEFEAT У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ СВІТОВИХ ЛІДЕРІВ СТОСОВНО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ)

Андрій ТРОНЬ — 2026-05-29

У статті досліджено метафоричну репрезентацію концепту DEFEAT у сучасній англійській мові на основі виступів світових лідерів, що стосуються російсько-української війни. Метою дослідження стало виявлення та аналіз ключових метафоричних моделей, через які концепт «поразка» інтерпретується у контексті англомовного політичного дискурсу. Актуальність роботи зумовлена зростаючим інтересом лінгвістики до мовних стратегій у процесі формування реальності під час військових конфліктів, а також недостатнім дослідженням тематики метафоричної репрезентації концепту DEFEAT. Методологія базується на теорії концептуальної метафори, запропонованій Дж. Лакоффом та М. Джонсоном та контекстуальному і лексико-семантичному аналізі. Матеріалом дослідження слугують промови президента США Дж. Байден, генерального секретаря НАТО Є. Столтенберг та голови Єврокомісії У. фон дер Ляєн. У результаті аналізу було визначено шість ключових метафоричних моделей: «поразка – це темрява/ніч», яка реалізується через антитези light/darkness та allies of light/allies of darkness; «поразка – це стратегічна невдача», що відображає образ помилкового розрахунку або недосягнутої мети; «поразка – це кінець шляху»; «поразка це фізичний колапс», вербалізована за допомогою предикатів типу collapse, fracture, divide; «поразка – це супротивник»; «поразка – це тягар», що реалізується через образ жертви як найвищої форми тягаря. У статті доведено, що метафора є не лише художнім засобом, але й ефективним механізмом для осмислення і формування сприйняття поразки в умовах кризового дискурсу. Використання метафор сприяє легітимізації підтримки України, зміцненню суспільної згуртованості демократичних держав та формуванню негативного іміджу агресора як такого, що неминуче зазнає краху

НАРАТИВНІ МОДЕЛІ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ ІСТОРІЙ ПРО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКУ ВІЙНУ В ОНЛАЙН-МЕДІА

Іван УРМАНЕЦЬ — 2026-05-29

У статті проаналізовано трансформацію сучасного українського медіапростору в умовах повномасштабної війни та обґрунтовано доцільність розгляду воєнного сторителінгу як інструменту формування колективної пам’яті та інформаційної стійкості держави. Особливу увагу приділено функціонуванню онлайн-медіа у контексті гуманоцентричного висвітлення подій, де статистичні дані про бойові дії трансформуються у персоналізовані наративи, що дозволяють зберігати залученість аудиторії та мінімізувати «втому від новин». Метою статті є теоретичне осмислення та структурно-функціональна класифікація моделей воєнного сторителінгу в сучасному цифровому середовищі на прикладі провідних медіаплатформ. Методологічну основу дослідження становить якісний контент-аналіз та дискурс-аналіз медіатекстів із використанням інтерпретативного підходу, що дозволяє розглядати журналістські матеріали не лише як інформаційні продукти, а як форми соціальної взаємодії, етичного посередництва та психосоціальної підтримки. У роботі застосовано порівняльний метод для виявлення відмінностей між емпатійною, мобілізаційною та архівною стратегіями репрезентації воєнного досвіду. Емпіричну базу дослідження становить репрезентативна вибірка з 289 матеріалів онлайн-медіа «Hromadske», «Українська правда» та «Суспільне» за період 2022–2025 років. Аналіз охоплює відеорепортажі, інтерактивні лонгріди та мультимедійні проєкти, що документують досвід військових і цивільних осіб. Наукові засади дослідження доповнюють концепції «журналістики травми» та міжнародні стандарти репортування в гарячих точках, що дозволяє зіставити практики вітчизняних медіа з глобальними тенденціями цифрової журналістики. Наукова новизна статті полягає у виокремленні типологічних моделей воєнного наративу: «медіа як свідок», «інформаційно-аналітичний хаб» та «національний архіваріус», а також у доведенні ефективності кросплатформової адаптації контенту для утримання уваги аудиторії. Обґрунтовано, що залучення декількох медіаплатформ із різними редакційними підходами забезпечує валідацію статистичних даних та дозволяє сформувати цілісну картину медіатизації війни. Доведено, що інтеграція мультимедійних інструментів залучення (інфографіки, відеосвідчень, аудіоцитат) посилює соціальний вплив медіа та сприяє формуванню національної ідентичності через спільне проживання травми. У висновках наголошено, що робота онлайн-медіа з воєнними історіями є зразком переходу від оперативного інформування до стратегічної комунікації, спрямованої на зміцнення суспільної солідарності. Констатовано, що модель «чистої» прямої мови без надмірної інтерпретації журналістом є найбільш автентичним засобом фіксації воєнної реальності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом еволюції жанрових моделей у довгостроковій перспективі та вивченням впливу мультимедійного сторителінгу на міжнародну підтримку України.

СПЕЦИФІКА КОНТЕНТУ Й ОФОРМЛЕННЯ МІНІЖУРНАЛУ «ВАВІЛОНЧИК» («ВАВИЛОНЧИК»)

Ганна ХОЛОД — 2026-05-29

Стаття розкриває суть одного з редакційних експериментів 90-х років ХХ століття – поєднання різновікових читацьких аудиторій у журналах із кіноконтентом. Мета статті – з’ясувати специфіку контенту й оформлення мініжурналу «Вавілончик» («Вавилончик»), на основі недоліків та переваг контенту й оформлення вищезазначеного видання сформулювати рекомендації для сучасних видавців. У статті проаналізовано контент й оформлення мініжурналу «Вавілончик» («Вавилончик»), розрахованого на дитячу аудиторію й розміщеного в журналах «Вавілон», «Вавілон-ХХІ» (трансформована назва – «Вавилон ХХІ»). Авторка приділила увагу антропоморфним засобам моделювання образу мініжурналу, комунікативним прийомам, які використовувала редакція для спілкування з дитячою аудиторією, шрифтовому оформленню фрагментів тексту й назви мініжурналу, специфіці його ілюстративного й інформативного наповнення. У статті також приділено увагу історії функціонування журналів «Вавілон», «Вавілон-ХХІ» (трансформована назва – «Вавилон ХХІ») і підкреслено незмінність редакційної політики щодо друку на їхніх сторінках мініжурналу з дитячим розважальним контентом, який став у 90-х роках ХХ століття унікальним маркетинговим прийомом для залучення більшої читацької аудиторії. У статті зазначено, що мініжурнал «Вавілончик» (трансформована версія – «Вавилончик») сприяв розвитку креативності дітей, виконуючи пізнавальну, комунікаційну, рекламну, стимулювальну, естетичну, розвивальну функції. Проаналізувавши контент видань, авторка також звернула увагу на недоліки застосування редакційного експерименту щодо поєднання контенту, розрахованого на різну вікову аудиторію, і запропонувала рекомендації, адресовані сучасним видавцям

ПРОЄКТ «ФІЛЬТРАЦІЯ» УКРАЇНСЬКОЇ РЕДАКЦІЇ РАДІО «СВОБОДА»: ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ РОСІЙСЬКИХ ОКУПАНТІВ

Іван ЦИПЕРДЮК — 2026-05-29

Стаття присвячена вивченню роботи українських журналістів щодо документування злочинів російських окупантів, для того щоб у перспективі міжнародне юридичне правосуддя мало вагомі правові підстави ухвалити рішення на користь Української держави та її громадян – жертв воєнної агресії. Метою наукової розвідки є аналіз проєкту «Фільтрація» української служби радіо «Свобода» як унікального зразка послідовної, багаторічної підготовки матеріалів, у яких зафіксовано численні випадки вбивств і катувань цивільного населення та полонених військовослужбовців на тимчасово окупованих Росією територіях Півдня України та в російських тюрмах. Стаття базується на дослідженні матеріалів, репортажів, інтерв’ю журналістів української служби радіо «Свобода» в межах проєкту «Фільтрація». Проєкт «Фільтрація» відрізняється від окремих журналістських розслідувань тим, що матеріали для його поповнення з’являються систематично. Так, із квітня 2022 року до жовтня 2025 в рамках проєкту було підготовлено близько ста публікацій, аудіо та відеоматеріалів. Основну роботу в ньому проводять журналісти редакції «Новини Приазов’я» української служби радіо «Свобода», які стали хронікерами війни, документуючи воєнні злочини через безпосереднє спілкування з потерпілими. Практична цінність дослідження полягає в тому, що проаналізований досвід української служби радіо «Свобода» може стати корисним для вітчизняних медіа як досвід реалізації аналогічних проєктів, що послідовно розкривають систему воєнних злочинів окупантів. У науковій розвідці вперше розглянуто унікальність проєкту «Фільтрація», який за потреби можна використовувати також як фактологічний матеріал для кримінальних проваджень за скоєні злочини проти українського народу та держави

ТИПОВІ АНОРМАТИВИ ПУБЛІЧНОЇ МЕДІАКОМУНІКАЦІЇ В ЦИФРОВОМУ СВІТІ

Наталія ШУЛЬСЬКА — 2026-05-29

У статті здійснено аналіз типових анормативів публічної медіакомунікації в умовах цифровізованого інформаційного простору. Виявлено та систематизовано ключові помилконебезпечні явища на матеріалі сучасного українського телемовлення, а також здійснено аналіз їхніх комунікативних характеристик у контексті змін інформаційної культури. Матеріалом дослідження слугували записи ефірів телемарафону «Єдині новини» та Першого каналу Суспільного за березень 2026 року. У процесі аналізу виявлено, що інтеграція телебачення в цифрове середовище зумовлює не лише розширення каналів комунікації, а й актуалізацію проблеми дотримання базових інформаційних стандартів. Встановлено, що порушення стандарту достовірності часто проявлене у використанні відеоматеріалів з анонімних або ворожих телеграм-каналів без належної перевірки, а також у застосуванні псевдопосилань без конкретизації джерела інформації чи узагальнених формулювань, що не ідентифікують суб’єкта висловлювання. Порушення точності інформації виявляємо в невідповідності між вербальним і візуальним компонентами повідомлення, що ускладнює коректне сприйняття змісту. З’ясовано, що неповнота інформації реалізується через узагальнені або фрагментарні повідомлення, позбавлені необхідного контексту та пояснень, тоді як порушення доступності пов’язане з надмірним використанням спеціалізованої термінології, іншомовних запозичень, абревіатур, незрозумілих широкій авдиторії. Окрему увагу приділено неологізмам і термінам цифрового середовища, які без належного пояснення знижують рівень комунікативної ефективності новинного контенту. Узагальнено, що анормативи публічної медіакомунікації спричинені впливом швидкості поширення інформації, конкуренції за увагу авдиторії та зростанням ролі емоційно-оцінного компоненту. Їхня систематизація дає змогу окреслити основні ризики цифровізованого медіапростору та визначити перспективи підвищення якості інформаційного мовлення через дотримання стандартів достовірності, точності, повноти та доступності

РЕДАГУВАННЯ ТРАВМАТИЧНО ЧУТЛИВИХ МЕДІАТЕКСТІВ: АСПЕКТ МЕДІЙНОЇ ТРАВМОГРАМОТНОСТІ

Наталія Пономаренко — 2026-05-29

У статті здійснено теоретичне обґрунтування особливостей редагування травматично чутливих медіатекстів як складника медійної травмограмотності в умовах воєнного та кризового інформаційного середовища. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості матеріалів, пов’язаних із війною, насильством, втратами, вимушеним переміщенням і порушенням прав людини, що підвищує ризики ретравматизації героїв публікацій і вторинної травматизації аудиторії. Доведено, що редакційний етап створення медіатексту є критично важливою ланкою, на якій відбувається трансформація індивідуального травматичного досвіду в публічний дискурс. Саме на цьому рівні ухвалюються рішення щодо формулювань, заголовків, структури, візуального ряду та акцентів, які визначають не лише інформативність матеріалу, а й його психологічний вплив. У роботі медійну травмограмотність визначено як інтегративну професійну якість журналіста, що поєднує психологічні знання про природу травми, етичну рефлексію та практичні навички безпечної комунікації. Запропоновано структурну модель медійної травмограмотності, яка охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів: етичний, психологічний, комунікативний, аналітичний та редакційно- технологічний. Кожен із них розглянуто як систему професійних умінь, спрямованих на мінімізацію шкоди, уникнення стигматизації та забезпечення балансу між суспільним правом на інформацію і захистом гідності людини. Обґрунтовано необхідність інтеграції принципу «не нашкодь» у всі етапи медіавиробництва – від підготовки до інтерв’ю до фінального затвердження публікації. Наголошено на важливості інформованої згоди, використання нейтральної мови, маркування чутливого контенту та обмеження шокових візуальних матеріалів. Окрему увагу приділено проблемі вторинного травматичного стресу журналістів і потребі інституціоналізації травмограмотності в освітніх програмах та редакційних політиках. Зроблено висновок, що медійна травмограмотність є системоутворювальним чинником гуманізації журналістики та підвищення довіри до медіа в умовах воєнного часу