Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління

РОЗРОБКА МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ ГРОМАДИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Вікторія БАРАНОВА — 2024-06-26

У статті проаналізовано стан розробки механізмів державного управління забезпечення психологічної підтримки населення громади у сфері освіти, можливості галузі освіти створити в закладі цілісну систему турботи про психічне здоров’я всіх учасників освітнього процесу та забезпечити міжсекторальну координацію і взаємодію в цьому напрямі психосоціальної підтримки населення на прикладі Білоцерківської міської територіальної громади Київської області. Констатовано, що освітня галузь територіальної громади має належний соціальний, культурний і науковий потенціал, тому сфера освіти потребує розробки та реалізації окремої програми щодо збереження ментального здоров’я та психосоціальної підтримки населення громади, адже в цій галузі задіяна та бере участь або дотична, напевно, найбільша кількість мешканців громади. Ввиокремлено низку проблем щодо збереження психічного здоров’я населення, які спостерігаються в галузі освіти, зокрема необхідність створення цілісної системи турботи про збереження психічного здоров’я, налагодження ефективних скоординованих дій на забезпечення превенції, промоції та допомоги у сфері турботи про психічне здоров’я дітей та молоді; потреба підвищення рівня знань про психічне здоров’я з метою вчасного виявлення розладів психічного здоров’я у дітей і молоді та перескерування до фахівців; необхідність розвитку відповідних умінь у педагогічних та науково-педагогічних працівників для забезпечення належного виконання завдань, які стоять перед ними у сфері турботи про власне психічне здоров’я та дітей і молоді тощо. Визначено основні цільові категорії у сфері освіти, які потребують найбільшої уваги щодо збереження їхнього ментального/психічного здоров’я, а саме: діти з особливим освітніми потребами; діти з інвалідністю; діти з числа внутрішньо переміщених осіб та члени їхніх родин; діти, які мають статус постраждалих від воєнних дій, та члени їхніх родин; діти із родин загиблих/померлих і дійсних військовослужбовців та члени їхніх родин; працівники закладів й установ освіти з числа внутрішньо переміщених осіб та члени родин військових; працівники закладів й установ освіти з низьким рівнем резильєнтності (стресостійкості). У підсумку констатовано, що механізм галузевої регіональної програми допоможе підвищити ефективність системи психосоціальної підтримки та збереження психічного (ментального) здоров’я населення громад зокрема і держави в цілому через секторальну взаємодію всіх сторін: влади, освіти, медицини, громадськості, наукових установ, неурядових організацій, міжнародних організацій тощо.

ЕВОЛЮЦІЯ ЯДЕРНОГО ТЕРОРИЗМУ: ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Олексій БУРЯЧЕНКО — 2024-06-26

У статті аналізується та розглядається питання еволюції ядерного тероризму, а саме, проведено політичний аналіз міжнародної нормативно-правової бази через призму російсько-української війни. Дослідження та аналіз міжнародної системи безпеки (резолюцій, договорів, угод, міжнародно-правових актів тощо) попередження, відповідальності та покарання за ядерний тероризм дало можливість автору ґрунтовно зазначити наступне: по-перше, держави почали співпрацювати проти ядерного тероризму і ці кроки сформували нинішню структуру режиму ядерної безпеки, яка як передбачалося буде розвиватися з часом, як і міжнародний режим нерозповсюдження ядерної зброї; по-друге, на відміну від компонентів міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї, більшість проаналізованих міжнародних заходів реагування щодо ядерного тероризму, і на це автор хоче звернути особливу увагу, носять добровільний характер та пропонують юридично незобов’язуючі рекомендації; по-третє, механізми контролю та моніторингу дотримання є недостатніми або зовсім відсутні, що, як наслідок, призводить до вразливості режиму ядерної безпеки, особливо в контексті ядерного тероризму; по-четверте, конструкція міжнародної безпеки відносно проблеми ядерного тероризму не передбачає в якості терориста – державу. Тобто, заходи з попередження проявів та відповідальності за акти ядерного тероризму, стосуються терористичних груп і організацій. Держава в цих заходах зауважується як об’єкт упередження проблеми або джерела проблеми, а не як об’єкт, який є сам джерелом проблеми. Також автор зазначає, що термін «держава-терорист» має швидше політичне, а не юридичне значення. Оскільки, у міжнародному праві не міститься його визначення, а в національному праві знайти таке поняття доволі складно. Автор звертає увагу на те, що проблема ядерного тероризму для світового співтовариства із повномасштабних вторгненням РФ в Україну стала новою об’єктивною реальністю, оскільки в якості терориста виступає не група чи організація, а держава, яка, до того ж, є постійним членом Ради Безпеки ООН. Автор акцентує увагу, що війна РФ проти України стирає різницю між – тероризмом, державним тероризмом, військовими злочинами – оскільки її дії не є таємними, конспіративними чи маргінальними. Автор вважає, що РФ своєю політикою ядерного шантажу порушила геополітичні важелі, що тримали систему глобальної безпеки. Утворені після Другої світової війни міжнародні інститути (ООН, Рада Безпеки ООН, тощо) сьогодні виявилися повністю паралізованими. На думку автора, яка підкріплена аналізом досліджень і позиціями світових акторів, міжнародні інститути в нинішньому стані себе вичерпали. Повинна бути напрацьована та запропонована зовсім нова архітектура світової системи безпеки, яка б відповідала викликам та загрозам нового світового порядку. Автор переконаний, що нова архітектура світової безпеки обов’язково має враховувати усі загрози еволюції ядерного тероризму як одного із дестабілізуючих факторів порушення світової рівноваги.

СЕПАРАТИЗМ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ: КОНФЛІКТ МІЖ ПРИНЦИПАМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА ПРАВОМ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ

Ігор ЖУРБА — 2024-06-26

У статті досліджується конфлікт між принципами територіальної цілісності та правом на самовизначення, аналізуючи їх правові основи та практичне застосування в міжнародних відносинах. Зокрема, розглядаються випадки сепаратистських рухів у Косово, Каталонії, Малі, Південній Осетії, Абхазії, ДНР та ЛНР. Вивчаються наслідки цих рухів для державної цілісності Метою статті є дослідити особливості дилеми принципу територіальної цілісності та права на самовизначення у зв’язку з активізацією сепаратиських рухів і необхідністю уникнути руйнівних наслідків для держав та усталеного світопорядку. Поставлена мета передбачає розв’язання цілої низки конкретних завдань, а саме: окреслити правові основи принципу територіальної цілісності та права на самовизначення в міжнародному праві, зокрема в контексті Статуту ООН; розглянути конкретні приклади сепаратиських рухів, аналізуючи їх вплив на територіальну цілісність та міжнародні відносини; підкреслити важливість збереження територіальної цілісності держав для міжнародного миру та стабільності. Сепаратизм, який зловживає правом на самовизначення, представляє серйозну загрозу для міжнародної стабільності та мирного співіснування держав. Захист права на самовизначення націй передбачає уникнення вживання насильства та збереження територіальної цілісності суверенних держав. Сепаратистські рухи, які ведуть до руйнації держав та збройних конфліктів, суперечать принципам міжнародного права та можуть спричинити серйозні наслідки для міждержавних відносин. Тому важливо, щоб будь-які прояви самовизначення націй відбувалися шляхом мирних засобів та за умови збереження територіальної цілісності держав та дотримання принципу демократичного прийняття рішень.

НАСЛІДКИ ПОДІЙ АРАБСЬКОЇ ВЕСНИ В КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ТА ГЛОБАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Ірина КЛИМЧУК — 2024-06-26

Арабська весна стала головним рушієм змін політичних процесів у регіоні Близького Сходу та Північної Африки. На регіональному рівні, арабська весна призвела до зміни співвідношення сил на Близькому Сході та Північній Африці. Це зумовило значне послаблення або взагалі припинення самостійної регіональної політики Єгипту та Лівії, а також перегрупування основних держав арабського світу відповідно до їх схильності підтримувати рухи, породжені арабською весною (Катар), або протидіяти їм (Саудівська Аравія). Натомість, на глобальному рівні ця серія революцій призвела до міграційної кризи у ЄС та посилила ісламістські тенденції, внаслідок послаблення контролю на кордонах, зокрема на Синайському півострові, у басейні Середземного моря чи Суецькому каналі, а також сприяла прискоренню виробництва урану для створення ядерної бомби Іраном. В результаті революційних подій арабської весни була підірвана традиційна архітектура безпеки на Близькому Сході та Північній Африці, яка трималася протягом 70-х-90-х років. Єдиний позитив, який можна винести – те, що арабська весна зруйнувала регіональний порядок, який існував протягом 30-40 років на Близькому Сході і створила нові можливості для низки країн, які могли скористатися ситуацією і посилити свій вплив – такі як Туреччина, Іран, Саудівська Аравія або ОАЕ. У запропонованій статті досліджено проблеми міграційної кризи, зокрема підкреслено важливістю оцінки та впливу масштабних переміщень населення на безпекову сферу Європейського союзу, вплив на міжнародні відносини у глобальному вимірі та шляхи подолання даної кризи, спричиненої, зокрема, подіями арабської весни. Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу наслідків подій арабської весни в контексті регіональної та глобальної безпеки. Завдання статті полягають у визначені передумов та причин руху арабської весни; розглянути феномен «арабська весна» у концептуальному розрізі сучасних досліджень; визначити поняття «міграційна криза» у процесах ЄС; проаналізувати вплив арабської весни на міграційну кризу та політику країн Європейського Союзу; проаналізувати геополітичні наслідки арабської весни.

ІСТОРИКО-ГЕНЕЗИСНИЙ АСПЕКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ ТА ЗАСАД ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ТАКОГО УПРАВЛІННЯ

Валентин КОЛЄЧКІН — 2024-06-26

Серед достатньо широкої бази теоретичного наукового розгляду проблем державного управління в сучасній інформаційній сфері варто відмітити й ті праці, автори яких майже однозначно стверджують, що цілісної моделі такого управління, мовляв, взагалі бракує: є політичні, правові, певні організаційні засади (наявність певних державних, громадських та інших структур), але чітко сформульованої та дієвої моделі – бракує. Історико-генезисний аспект державного управління в інформаційній сфері нас цікавить з огляду на наступне: а) історична практика управління інформацією загалом, з огляду на її велике суспільне значення; б) формування державно-національних моделей управління в цій сфері, досвід якого, з поєднанням сучасного, найперше європейського досвіду, може бути використаний для формування більш досконалої сучасної моделі управління в інформаційній сфері. Зрозуміло, що окремо виділяються базові політичні, економічні, правові, організаційні та іншого характеру проблеми, які, при цьому належить розв’язати в Україні, аби система (модель) управління в інформаційній сфері була більш досконалою та ефективною.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ

Валерій КОТЛЯРОВ — 2024-06-26

У статті досліджується стан інформаційної безпеки України в умовах російської військової агресії. Аналізуються можливості реалізації цілей, зазначених у Стратегії інформаційної безпеки України, за умов воєнного стану. Показано, що національні інтереси України вимагають забезпечення сприятливих умов політичного розвитку країни. Так, інтереси особи полягають у реальному забезпеченні політичних прав і свобод громадян, суспільство потребує зміцнення демократії, а інтереси держави виражаються у необхідності ефективного захисту конституційного ладу суверенітету та територіальної цілісності країни, встановлення та підтримання політичної стабільності, включаючи стабільність державної влади та її інститутів. В інформаційній сфері на основі національних інтересів України формуються стратегічні та поточні завдання політики держави щодо забезпечення інформаційної безпеки. Доведено, що ефективна інформаційна діяльність може суттєво поліпшити зусилля держави щодо мирного вирішення кризових ситуацій. І навпаки, ігнорування інформаційних чинників, а часто й навмисне змінена інформація здатні спровокувати найрадикальніші настрої, спалахи ворожості та призвести до катастрофічних наслідків. Аргументовано, що застосування інформаційних технологій військовими відкрило нові можливості щодо забезпечення оборони держави. Володіння інформаційними ресурсами та його захист у військовій сфері стали таким самим неодмінним атрибутом, як озброєння, боєприпаси, транспорт тощо. Виграш України в інформаційному протиборстві під час війни з росією сприятиме досягненню її стратегічних цілей. Обґрунтовано, що у Стратегії інформаційної безпеки України відображено інтереси держави, які виражаються у необхідності ефективного захисту конституційного устрою суверенітету та територіальної цілісності країни, встановлення та підтримання політичної стабільності, включаючи стабільність державної влади та її інститутів. Аналіз ходу реалізації цілей Стратегії показав, що цей процес не зупиняється, незважаючи на всі труднощі воєнного стану.

СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Валерій МАЛЬСЬКИЙ — 2024-06-26

Стаття зосереджена на детальному аналізі теоретичних аспектів економічної безпеки в контексті зовнішніх і внутрішніх викликів, з якими стикається Україна. У статті досліджено сучасні теоретичні підходи для оцінювання економічної безпеки, що є актуальним у зв’язку з економічними складнощами, спричиненими глобальною фінансовою кризою та військовими діями на території України. Стаття має на меті ідентифікувати та систематизувати потенційні загрози для фінансової стабільності країни та розробити стратегічні заходи для їх нейтралізації, з особливим акцентом на внутрішньому імунітеті та зовнішньому захисті від глобальної конкуренції. Стаття базується на існуючих національних та міжнародних дослідженнях, а також на первинних даних, отриманих з різних офіційних джерел, що дає змогу вносити обґрунтовані пропозиції щодо покращення фінансової безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях. Основними принципами, на яких має ґрунтуватися національна система економічної безпеки, є права та свободи громадян, верховенство права, та ефективне використання міжнародних і національних ресурсів для захисту економічних інтересів України. Стаття покликана зробити внесок у розуміння комплексної структури економічної безпеки, оскільки пропонує інтегрований підхід до оцінки і управління ризиками, зі спрямуванням на досягнення стабільності та сталого розвитку. Дослідження економічної безпеки в умовах воєнного стану набуває особливої ваги, оскільки воєнні дії кардинально змінюють економічний ландшафт країни, створюючи нові ризики та виклики для національної стабільності. Військові конфлікти призводять до значних збитків інфраструктури, знищення продуктивних активів, втрати ринків, збільшення державних витрат на оборону, що в свою чергу може спричинити економічну рецесію або навіть колапс. Оцінка економічної безпеки дозволяє уряду та приватному сектору розробити та впровадити стратегії, які мінімізують фінансові втрати та сприяють швидкому відновленню економіки. Таке дослідження також має на меті забезпечення захисту соціально-економічних прав громадян, які особливо вразливі у кризових ситуаціях, та зміцнення інституціональної спроможності країни протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам.

РОЛЬ ДИПЛОМАТІЇ ІРЛАНДСЬКОЇ ДІАСПОРИ США У МИРНОМУ ПРОЦЕСІ В ПІВНІЧНІЙ ІРЛАНДІЇ

Маріанна МАРУСИНЕЦЬ — 2024-06-26

У статті проведено дослідження ролі діаспоральної дипломатії ірландської діаспори США у врегулюванні північноірландського конфлікту. Актуалізовано, що діаспори, є впливовими акторами на світовій політичні арені і можуть грати суттєву роль у підтриманні мирного процесу на історичній батьківщині. Виходячи з актуальності основна мета даного дослідження полягає у визначенні механізмів залучення ірландської діаспори у мирне врегулювання північноірландського конфлікту. Північноірландський конфлікт ілюструє можливість залучення потенціалу діаспори і механізмів діаспоральної дипломатії, які можуть бути використані діаспорою з метою впливу на миротворчий процес. Показано, що історично складні відносини між Великобританією та Ірландією вплинули на ірландську діаспору США, а також на її діяльність. Аргументовано, що велика і впливова ірландська діаспора США стала розглядатися ірландськими політиками як ресурс, який можна використовувати для досягнення дипломатичних цілей Ірландії. Складна модель взаємодії між ірландськими націоналістичними політиками, ірландсько-американською діаспорою, критично налаштованими ірландсько-американськими політиками та урядом США демонструє, що участь діаспори може сприяти миру, навіть якщо це суперечить історичним дипломатичним відносинам та кидає їм виклик. Доведено, що діаспорні організації здатні надавати як фінансову допомогу, так й потужну політичну підтримку. Аргументована позиція політиків Ірландії сприяла зміні підходів та стратегії американської діаспори щодо конфлікту у Північній Ірландії. Нова стратегія створила можливості залучення США у мирний процес у якості посередника, що стало ключовим чинником у трансформації конфлікту. У цьому процесі важливу роль відіграли ірландські діаспорні структури та проірландське лобі США. Аргументовано, що в умовах глобалізації, трансформації міжнародного порядку та системи міжнародних відносин трансформуються і відносини між ірландськими лідерами, ірландсько-американською діаспорою, ірландсько-американськими політичними елітами та американською дипломатією. Тому, особливого значення набувають транснаціональні мережі захисту інтересів, що пов’язані з ірландською діаспорою, та їх вплив на американську дипломатію. Доведено, що в умовах глобальних трансформацій країнам слід зосередитись на спілкуванні та співпраці між великою кількістю учасників діаспоральної дипломатії. Загальна культура та діяльність міністерств закордонних справ мають бути наповнені довірою, відкритістю та прозорістю. Центральне місце в «новій дипломатії» займає ідея про те, що громадяни відіграють помітнішу роль, ніж раніше, що також поширюється і на діаспори.

ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ КРАЇН ЄВРОПИ

Єгор МІНЕНКО — 2024-06-26

Ця стаття детально розглядає вплив інформаційних кампаній на інформаційний суверенітет держав сучасної Європи. Проаналізовано функції медіа у якості агентів інформаційної безпеки в умовах розгортання інформаційного суспільства, військових конфліктів, бойових дій та інформаційних війн. У дослідженні розглядається роль пропаганди та інформаційних війн у сучасних міжнародних конфліктах як значущих чинників, що впливають на безпеку держав та міжнародну стабільність. В контексті стрімкого розвитку технологій та зростаючого доступу до інформації через соціальні мережі, стає очевидним, що пропаганда перетворилася на потужний інструмент впливу на суспільні переконання і формування громадської думки. Одним із ключових аспектів, що вимагає уваги, є вплив пропаганди на політичні процеси в суспільстві. Інформаційні кампанії мають потенціал керувати увагою громадськості до специфічних проблематик або подій, значно впливаючи на формування громадської думки та ставлення до політичних фігур чи партій. Такий вплив часто реалізується через маніпулятивні підходи до подачі інформації та використання емоційних аргументів, які спрямовані на зміну чи підкріплення політичних переконань громадян. Інший важливий аспект полягає у впливі пропаганди на міжнаціональні відносини. Пропаганда може відігравати роль у підтримці або ескалації напруги між державами, викликаючи конфліктні ситуації та загрози міжнародній безпеці. Це стає особливо ризикованим у контексті регіональних конфліктів та потенційної дестабілізації міжнародних відносин. З появою інтернету та соціальних мереж пропаганда набула здатності до швидкого та широкомасштабного розповсюдження, що сприяє масовій дезінформації та фальсифікації новин. Така інформація може істотно змінювати сприйняття суспільства стосовно реальних подій і фактів, спотворюючи об’єктивне розуміння ситуацій. Оцінка ролі інформаційної війни у сучасних конфліктах є надзвичайно важливим завданням, адже детальне розуміння механізмів і наслідків таких війн є ключовим для розроблення ефективних стратегій забезпечення національної та міжнародної безпеки. Такий аналітичний підхід дозволяє ідентифікувати і протидіяти потенційним загрозам, забезпечуючи стабільність на різних рівнях. У рамках даного дослідження основна увага приділяється дезінформації як одному з аспектів інформаційних війн, тоді як інші елементи гібридного ведення війни не розглядаються. Це обмеження зумовлене вибором фокусу дослідження, яке прагне глибше зрозуміти специфіку впливу дезінформації на сучасні конфлікти.

ПРИЧИНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ АБСЕНТЕЇЗМУ УКРАЇНСЬКОГО ВИБОРЦЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛІТИЧНИХ ЧИННИКІВ (НА ПРИКЛАДІ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ 2004 РОКУ)

Яна МУЩЕНКО — 2024-06-26

Стаття присвячена дослідженню національних особливостей абсентеїзму в контексті політичних мотивів електоральної поведінки. Автор розкриває причини неучасті українців через аналіз президентської кампанії 2004 р. на основні власно розробленої моделі факторів політичного спрямування. Актуальність теми дослідження полягає в тому, що комплексне розуміння електоральних мотивів, поведінки, активності українського суспільства дозволить зробити необхідні кроки для мобілізації електорату, підвищити рівень явки та електоральної культури, мінімізувати вплив негативних факторів участі, організувати ефективні інструменти задля залучення щонайширшого кола виборів за рахунок відповідних стимулів. Реалізувати поставлені завдання допомогла належна методологія дослідження, в основі якої – функціональний та нормативно-ціннісний підходи, принципи міждисциплінарності, цілісності, історизму, логічної несуперечності, неупередженості, об’єктивності, повноти та наукового плюралізму. В рамках вищеокреслених підходів були використані історичний, системний, структурно-функціональний, статистичний методи наукового дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено аналіз та систематизацію політичних чинників на прикладі президентських виборів в Україні та сформовано національний електоральний портрет. Автор аналізує мотиви неучасті українців в рамках нормативно-інституційної; ситуативної та ціннісно-світоглядної груп політичних факторів. Серед першої групи впливовими змінними визначено партійну та політичну системи, тип виборчої системи, систему реєстрації виборців та наявність альтернативних методів голосування. Визначено, що індикатори другої групи володіють надзвичайно сильним впливом на електоральну явку. Поміж них, зокрема, виділено тип виборів, характер виборчої кампанії (в тому числі рівень корупції, очікуваних фальсифікацій та зловживань), перелік та характеристики суб’єктів виборчого протистояння, рівень конкуренції. Взаємозв’язок змінних третьої групи із рішенням виборців йти на вибори простежити доволі складно. Адже чинники ціннісно-світоглядної підгрупи не можна вирахувати математично, вони доволі ефемерні, емоційні, їх складно «вловити», а тому визначити їхній рівень. Тим не менше, вони також впливають на електоральну активність. Важливо зауважити, що виборча кампанія були обрана невипадково, тому що вона супроводжувалася специфічним набором політичних характеристик (контекст, партійна система, низка технічних змінних згідно із виборчим законодавством), які призвели до одних із найвищих показників електоральної явки на президентських виборах в Україні.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ У РОЗВИТКУ «НОВОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ» ТА ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛЕЙ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Микола НЕГРИЧ — 2024-06-26

Встановлено, що на основі проведеного аналізу причин переходу до нової моделі економічного управління, в тому числі, аналізу ставлення до даних питань у науковому співтоваристві на різних етапах розвитку економічної теорії, можна зробити висновок, що цей процес мав комплексніший характер, і він пояснюється цілим набором факторів, які можна розбити на 4 групи: причини світової економіки; технологічні передумови; наукові передумови; політична воля. Причини розростання державного сектора, насамперед у Європі, пов’язані з одержавленням багатьох підприємств у зв’язку з необхідністю державної участі у відновленні інфраструктури після 2-ої світової війни. Низька ефективність функціонування державних підприємств пов’язана з державним апаратом, що розрісся, а також відсутністю достатніх джерел для інвестицій в інфраструктуру. Технологічні передумови – необхідність залучення інновацій у сферу інфраструктури для її виведення на новий технологічний рівень шляхом залучення нових технологій, що часто з’являються у приватному секторі завдяки підприємницькій ініціативі, а також для підвищення ефективності інфраструктурного комплексу та підвищення задоволеності громадян рівнем послуг, що надаються. Наукові передумови – (а) наукова база, що сформувалася за попередні десятиліття, що включає дослідження питань державного втручання в економіку та результатів цього, що застосовувалися раніше форм співробітництва держави з приватними особами, а також (б) наукова та суспільна свідомість, готовність як суспільства, так і державного апарату на основі осмислення попередньої політики економічного управління до того, щоб перейти до активного застосування моделі ДПП. Політична воля – очевидні проблеми державного управління, що призвели до економічних труднощів, спричинили суттєву політизацію суспільства. Незважаючи на те, що матеріальною основою для здійснених змін були перелічені вище фактори, ці зміни просто нікому було б ініціювати без політичних процесів, які відобразили масштаб проблем, що накопичилися. Показано, що модель нового державного управління увібрала в себе різні посилання і опинилася під впливом не тільки теорії громадського вибору та менеджеріалізму: вона успадкувала як деякі елементи попередніх їй концепцій (йдеться про «державне адміністрування» та «нове державне адміністрування»), так і нововведення, розроблені в результаті багаторічних обговорень та аналізу. Ключовими елементами політики «нового державного управління» визначені: підвищення «ринковості» органів державної влади через створення професійних агентств та використання ними принципів клієнтського менеджменту та професійного найму персоналу на умовах, наближених до приватного сектору; підвищення ефективності за рахунок скорочення чисельності та впровадження оцінки результатів діяльності (система ключових індикаторів або key performance indicators/KPI); конкурентні умови (проведення тендерів) у державних закупівлях; приватизація тих підприємств, які надавали ринкові послуги та виробляли ринкові товари; залучення приватного капіталу в ті сфери, які не могли бути приватизовані (оскільки надавали послуги, за які відповідає держава) через механізми ДПП.

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ У ВІДПОВІДНОСТІ З МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ В УМОВАХ РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Ігор ПОПОВ — 2024-06-26

Автором досліджено законодавче забезпечення обмежень відповідно до міжнародних стандартів в умовах введення режиму воєнного стану в сучасній Україні. Проведений аналіз актуальності проблеми, обґрунтовано необхідність вдосконалення законодавства з метою відповідності міжнародним стандартам прав людини та гуманітарного права. В ході дослідження були виявлені ключові аспекти українського законодавства, які потребують удосконалення для гарантування відповідності міжнародним стандартам. Автором проаналізовано міжнародні норми, зокрема Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Європейська конвенція з прав людини, і встановлено їхню відповідність чи невідповідність українському законодавству. Підкреслено важливість забезпечення прав громадян та дотримання процедур введення режиму воєнного стану відповідно до міжнародних стандартів. Висновок статті підкреслює необхідність подальшого удосконалення законодавства і впровадження додаткових механізмів контролю з метою забезпечення відповідності українських норм міжнародним стандартам прав людини та гуманітарного права.

АНАЛІЗ РІШЕНЬ РНБО ТА СБУ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Ігор ПОПОВ — 2024-06-26

У даному дослідженні автор провів аналіз рішень РНБО та СБУ, стосовно обмеження доступу до інформації під час введення воєнного стану. Виявлено ключові аспекти проблеми, пов’язаної з балансом між національною безпекою та правами громадян. Розглянуті причини введення обмежень, зокрема необхідність захисту національної безпеки та запобігання розголошенню конфіденційної інформації. Особлива увага приділяється законності та конституційності прийнятих рішень, а також їхня прозорість та обґрунтованість. Аналізовано вплив обмежень на свободу слова та інформаційну свободу, а також необхідність забезпечення балансу між безпекою та свободою. Дослідження ретельно проаналізувало кожен аспект проблеми, включаючи важливість забезпечення відкритості та прозорості органів влади в умовах воєнного конфлікту. Також розглянуто вплив прийнятих рішень на свободу слова та інформаційну свободу, які є основними складовими демократичного суспільства. Зазначено, що обмеження доступу до інформації має бути обґрунтованим та відповідати принципам прав людини та демократії. Аналіз законності та конституційності прийнятих рішень важливий для забезпечення захисту громадянських прав та свобод, що є однією з головних мет цього дослідження. Крім того, дослідження акцентує на необхідності забезпечення балансу між захистом національної безпеки та збереженням основних цінностей демократичного суспільства. Підкреслено важливість збереження балансу між національною безпекою та правами громадян під час воєнного стану. Пропонується подальше дослідження цієї проблеми з урахуванням актуальних змін у суспільстві та законодавстві, а також звернення до міжнародного досвіду в цій сфері.

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ СУДОВО-МЕДИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ

Ігор РОЗОВИК — 2024-06-26

Автором досліджено та аналізовані проблем, що існують у сучасній системі судово-медичної експертизи в Україні. Здійснюючи огляд ключових викликів та перешкод у роботі судово-медичних експертних установ, стаття ставить за мету визначення шляхів їх поліпшення та розробки ефективного механізму публічного управління. Автор висвітлює актуальні питання, такі як незалежність, ефективність та якість експертних послуг, пропонуючи конкретні рекомендації щодо реформування системи судово-медичної експертизи. Крім того, у статті представлений розроблений механізм публічного управління для оптимальної координації та контролю за функціонуванням судово-медичних експертних служб. Загальний підхід та конкретні пропозиції дозволяють зробити висновок, що реформа системи має на меті поліпшення роботи експертних установ та забезпечення їхньої ефективної та надійної функціональності в інтересах правосуддя та громадськості. досліджено сучасний стан судово-медичних експертиз в Україні та проблеми, що існують у цій сфері, стаття спрямована на визначення ключових аспектів реформування системи судово-медичних експертиз. Запропонований механізм публічного управління розглядається як інноваційний підхід, спрямований на покращення ефективності, незалежності та об’єктивності судово-медичних експертиз. Крім цього, результати дослідження можуть виявити важливі практичні застосування для управлінських структур, що працюють у сфері правосуддя та охорони здоров’я. Досліджено, розкриває необхідність системних змін у судово-медичній експертизі для забезпечення її високого стандарту та відповідності сучасним вимогам. Однією з ключових проблем, на яку звертає увагу стаття, є незалежність експертів. Автор визначає це як критичний аспект, оскільки незалежність є важливою складовою довіри до результатів судово-медичної експертизи. Крім цього, запропоновані рекомендації щодо реформування системи спрямовані на зміцнення гарантій незалежності експертів та забезпечення їхньої об’єктивності у проведенні експертиз. Також розглядається питання ефективності та якості експертних послуг, адже це має безпосереднє вплив на справедливість та об’єктивність правосуддя. Механізм публічного управління, який пропонується в статті, є ключовим елементом удосконалення системи. Цей механізм має сприяти оптимальній координації та контролю за функціонуванням судово-медичних експертних служб. Підкреслено необхідність створення ефективного механізму взаємодії між різними структурами та органами, що мають відношення до судово-медичної експертизи. У цілому, стаття вносить важливий внесок у розуміння та вирішення проблем у сфері судово-медичної експертизи в Україні. Рекомендації та розроблений механізм публічного управління мають потенціал стати основою для практичного впровадження змін, спрямованих на покращення якості та незалежності судово-медичної експертизи в інтересах правосуддя та громадськості. Запропоновано системні підходи до вирішення існуючих проблем у судово-медичній експертизі. Автор обговорює необхідність впровадження сучасних технологій та методів у роботу експертних установ з метою підвищення їхньої ефективності та точності діагностики. Це може включати в себе впровадження новітніх медичних технологій, використання програмного забезпечення для аналізу результатів та інші інноваційні методи, спрямовані на поліпшення процесу експертизи. Окрім того, стаття звертає увагу на важливість забезпечення надійного навчання та підвищення кваліфікації судово-медичних експертів. Висвітлення цього аспекту може включати рекомендації щодо вдосконалення системи освіти та підготовки експертів, впровадження стажування та навчальних програм для забезпечення їхньої компетентності та актуальності знань у сфері судово-медичної експертизи. Стаття робить акцент на важливості публічного участі та залучення громадськості до контролю за роботою судово-медичних експертних установ. Публічна прозорість та залучення громадськості можуть сприяти забезпеченню високого стандарту етики та відповідальності у сфері судово-медичної експертизи. Отже, стаття не лише аналізує проблеми в судово-медичній експертизі, але і пропонує конкретні та комплексні підходи до їх вирішення. Це може визначити шлях для подальшого розвитку та удосконалення системи судово-медичної експертизи в Україні.

ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ В ПОЛІТИЧНІЙ РЕКЛАМІ

Тетяна ШЛЕМКЕВИЧ — 2024-06-26

У статті розглядається використання політичних стереотипів у політичній рекламі. Обґрунтовано, що в сучасному світі реклама виступає важливою частиною комунікаційного процесу в усіх сферах людської життєдіяльності. У політичній сфері політична реклама відіграє вирішальну роль. Вона слугує інструментом представлення політичних сил та партій, ідей та програм. Використання політичної реклами розширює політичну сферу та характеризує діяльність політичних інститутів. Звернуто увагу на те, що в політичній рекламі в останні роки все частіше використовуються політичні стереотипи, оскільки їх застосування є ефективним методом впливу, який зручно вбудовується в інформаційну мережу і спотворює політичну реальність, впливаючи на емоційну складову політичної свідомості населення. Отже, використання політичних стереотипів у рекламі є ефективним засобом маніпулювання політичною свідомістю громадян та впливу на політичну культуру суспільства. Визначено, що: політична реклама виступає своєрідним вектором руху: вона збирає можливі поведінкові реакції електорату і визначає єдино правильний напрямок, який може визначити успіх у політичній діяльності; а політичний стереотип – це усталене і масове явище політичної свідомості та поведінки, яке формує політичний простір. Зроблено висновок, що політичний стереотип стає потужним інструментом маніпуляції в процесі політичної комунікації. Комунікативне середовище дозволяє людині звикнути до існування абстрактного «іншого», на тлі якого будується змістовна модель – майбутнє середовище для формування політичних стереотипів як найлегшого способу впливу на політичну свідомість громадянина.