Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління

МІЖНАРОДНИЙ МЕХАНІЗМ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДИ У МУНІЦИПАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ

Катерина АКУЛА — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Одним з пріоритетних напрямів розвитку України є інтеграція до Європейського Союзу. Одна з важливих складових цього процесу – імплементація відповідних міжнародних та європейських стандартів участі громади у муніципальному управлінні. У зазначеному контексті у тексті статті аналізуємо Європейську Хартію місцевого самоврядування, І, ІІ та ІІІ Європейські Хартії міст, Європейську Хартію щодо участі молоді у суспільному житті на місцевому і регіональному рівні, Декларацію щодо регіоналізму в Європі, Лаекенську Декларацію, Лейпцизьку Хартію сталих європейських міст, Валенсійську Декларацію та ін. Разом із цим приділяється увага аналізу питань, пов’язаних із вивченням і засвоєнням передових європейський практик муніципального управління у містах, особливо великих агломераціях, як центрах концентрації політичного, економічного, соціального та культурного капіталів. Крім того, логіка розробки та прийняття міжнародних документів свідчить про поступове розширення та залучення до муніципального управління максимальної кількості соціальних груп (молодь, жінки, іноземці тощо). У результаті проведеного аналізу виявлені базові принципи нормативно-правового регулювання участі громади в муніципальному управлінні: децентралізація, гнучкість, адаптивність, координація та співпраця. Встановлено, що у процесі розвитку вітчизняної системи забезпечення участі громади у муніципальному управлінні актуалізується комплекс завдань із налагодження транскордонного співробітництва, збільшення рівня активності мешканців громади, розвитку партнерських відносин, узгодження нормативних документів стратегічного та локального рівня, вироблення механізмів отримання зворотного зв’язку.

ПОЛІТИКА ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКИХ БІЖЕНЦІВ ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНУ

Ірина АНДРОЩУК — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У цій статті досліджується політична реакція Чеської Республіки на захист українських громадян, які вимушено покинули Україну після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Дослідження містить комплексний аналіз багатогранного підходу, прийнятого чеським урядом для надання допомоги та захисту українських біженців у межах своїх кордонів. У статті висвітлюється сукупність заходів влади Чеської Республіки на значне переміщення українського населення, яке, за даними Організації Об'єднаних Націй, стало найбільшим переміщенням населення в Європі з часів Другої світової війни. Дослідження підкреслює реакцію держави на нові виклики, з акцентом на заходи Європейського Союзу, включаючи прийняття тимчасових механізмів захисту. Стаття підкреслює значну роль Чеської Республіки у швидкому реагуванні на наплив українських громадян, зокрема, шляхом створення мережі регіональних центрів допомоги. У статті акцентується увага на нормативно-правову базу держави та динаміку у формуванні гарантій, які заклали основу для захисту та інтеграції біженців шляхом надання їм статусу тимчасового захисту. Крім того, у статті визначаються аспекти гуманітарної допомоги Чеської Республіки, надається широкий перелік заходів підтримки. Вона проливає світло на проблеми, з якими стикаються як біженці, так і приймаюча країна, підкреслюючи необхідність постійної оцінки та коригування політики відповідно до потреб і обставин, що змінюються.

УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Олена ГАВВА — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена актуальній проблематиці медичного забезпечення населення територіальних громад якісними та своєчасними медичними послугами в умовах невизначеності та в умовах надзвичайного стану. В рамках дослідження визначено пріоритетні потреби територіальних громад у сфері охорони здоров'я та окреслено ключові виклики медичної сфери в складних українських реаліях. Розглянуто кілька прикладів зарубіжного досвіду стосовно вивчення потреб територіальних громад у медичному забезпеченні в умовах надзвичайних ситуацій (Ізраїль, Японія). Виокремлено комплекс першочергових завдань національної системи охорони здоров’я щодо медичного забезпечення населення місцевих громад в умовах повномасштабної війни та пандемії. Зміна запитів місцевих громад в умовах кризових та надзвичайних ситуацій потребує нової моделі управлінських технологій з урахуванням особливостей регіонального контексту, стану медичних закладів, переміщення населення та медичного персоналу. В основу нової парадигми медичного забезпечення в Україні має лягти стимулювання інноваційних моделей медичного обслуговування, оптимізація фінансового забезпечення закладів з метою покращення доступу до систем надання послуг, орієнтованих на пацієнта. В даному контексті політика Національної служби охорони здоров’я (НСЗУ) повинна спрямовуватись на визначення пріоритетів медичного забезпечення, розширення сфери послуг первинної медичної допомоги з урахуванням підвищених потреб у лікуванні та реабілітації. За результатами дослідження сформовано перелік заходів щодо підвищення ефективності медичного забезпечення територіальних громад з урахуванням міжнародної практики та досвіду провідних країн. Сформовано першочергові кроки та запропоновано інструменти забезпечення готовності до надзвичайних ситуацій та покриття потреб населення місцевих громад в якісній та своєчасній медичній допомозі.

АНАЛІЗ НАУКОВОГО ДОРОБКУ ЗА НАПРЯМАМИ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ ТА БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА

Андрій ДУБРОВА — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано науковий доробок за напрямом інституційно-правового механізму забезпечення правопорядку та безпеки суспільства. За результатами проведеного аналізу наукових досліджень в галузі державного управління, публічного управління та адміністрування й юридичних наук за напрямком інституційно-правового механізму забезпечення правопорядку та безпеки суспільства відділено теоретико-методологічні та науково-практичні вектори розвитку сучасних міждисциплінарних напрямків, зокрема: державна політика у сфері національної безпеки та охорони громадського порядку; стратегічне управління у мовах забезпечення публічної безпеки: міжнародний на національний досвід; формування та реалізація публічно-управлінської діяльності в системі правоохоронних органів; державне управління у сфері національної безпеки України; адміністративно-правові та кримінологічні засади забезпечення правопорядку в прикордонній сфері; теоретичні основи становлення і розвитку права національної безпеки; національна безпека України в інформаційну епоху; соціальна безпека: державне регулювання та організаційно-економічне забезпечення; адміністративно-правове забезпечення правоохоронної діяльності Національної гвардії України; адміністративно-правове забезпечення публічної безпеки і порядку на регіональному рівні; адміністративно-правові засади взаємодії та координації у сфері правоохоронної діяльності на регіональному рівні; забезпечення правопорядку в збройних силах України; публічне адміністрування у сфері національної безпеки України; адміністративне-правове регулювання поліцейської діяльності щодо забезпечення публічного порядку; адміністративно-правові засади забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки в умовах антитерористичної операції.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ПРАВОВЛАДДЯ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Юлія ЗАВГОРОДНЯ, Андрій КУЧУК — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Актуальність проблематики створення ефективної системи публічного управління обумовлюється її перманентним характером, що спричиняє необхідність визначення чітких методологічних засад явищ у сфері публічного управління. Наголошено на такій властивості наукових розробок методології публічного управління як еклектизм та відсутність усталеного сприйняття поняття методології. Метою статті є висвітлення методологічних засад публічного управління в умовах правовладдя. Сформульовано низку положень, що визначають сучасне сприйняття методології публічного управління. По-перше, адекватне розуміння методології публічного управління вимагає чіткості термінології та її послідовного використання. Що визначає необхідність розмежування методології та методики публічного управління. Методологія публічного управління описує систему гносеологічних засобів та являє собою теоретичний рівень осягнення відповідного предмету. Методика публічного управління розуміється як сукупність конкретних прийомів щодо реалізації публічного управління. По-друге, методологія публічного управління є складовою методології пізнання соціальних явищ. Наголошено на тісному зв’язку процесів і явищ у сфері публічного управління та сфері права. Хоча об’єкти пізнання у сфері публічного управління мають свої особливості у порівнянні з об’єктами пізнання у сфері права. Вказано на доцільність розгляду структури методології через з’ясування змісту таких елементів, як принципи, підходи та методи. По-третє, у гносеології соціальних явищ важливе місце займає світогляд: світогляд дослідника є визначальним для інтенції вченого та обрання відповідних методологічних підходів. Наголошено на відмінностях у висвітленні публічного управління науковцями в межах демократичного та недемократичного режимів. Резюмовано, що розуміння методології публічного управління має виходити з її сприйняття як засобу наукового пізнання. При цьому слід чітко розмежовувати методологію та методику; за основу гносеології явищ і процесів публічного управління доцільно взяти методологію соціальних явищ, що структурно включає в себе низку принципів, методів та підходів.

КІБЕРТЕРОРИЗМ ЯК ЗАГРОЗА МІЖНАРОДНІЙ БЕЗПЕЦІ

Валерій КОТЛЯРОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі інформаційного тероризму у контексті загрози національній безпеці України. Визначено нормативно-правове закріплення інформаційного тероризму та окреслено суттєві прогалини в законодавстві України у регулюванні цього явища. Проведено аналіз та класифікацію видів інформаційного тероризму у сучасному глобальному кіберпросторі. Запропоновані деякі шляхи протидії інформаційному тероризму як чиннику дестабілізації національної безпеки України. У статті досліджується феномен інформаційного тероризму на сучасному етапі. Увага сфокусована на такому понятті як кібертероризм, як основній складовій інформаційного тероризму. Висвітлено сутність даного явища, також охарактеризовано ступінь правового регулювання та запобігання інформаційному терору як на міжнародному, так і на національному рівні. Надано рекомендації, щодо запобігання інформаційного тероризму в Україні. Зроблено висновки про те, що нині віртуальний простір та мас-медіа широко використовуються різними угрупованнями терористичного спрямування для досягнення власних цілей, оскільки доступність, відсутність цензури, наявність величезної потенційної аудиторії користувачів висока швидкість поширення інформації та комплексність її подання та сприйняття сприяють розширенню інформаційного тероризму у сучасному світі. Аналізуються сучасні проблеми інформаційної безпеки в складі національної безпеки держави. Визначаються причини, що зумовлюють незадовільний стан у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Особлива увага приділяється правовим основам забезпечення інформаційної безпеки та перспективам удосконалення законодавства, проблемам регулювання відносин у цій сфері. Успішний розвиток України як суверенної держави неможливий без забезпечення її національної безпеки. Інформаційна безпека суспільства і держави визначається мірою їх захищеності, а отже, стійкістю основних сфер життєдіяльності до небезпечних дестабілізуючих, деструктивних інформаційних дій, що утискають інтереси країни. Загроза тероризму з використанням кіберпростору є комплексним викликом сучасності. Небезпека такого тероризму полягає у відсутності географічних та національних кордонів, а також у складності ідентифікації особистості терориста в інформаційному просторі та встановлення місця його перебування. Тому у зв’язку з подальшим розвитком технологій питання протидії інформаційному тероризму буде особливо актуальним.

ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ ДО НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ

Євген КРАСНИКОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Впровадження стратегічного управління змінами до надання публічних послуг можливо лише тоді, коли публічна організація є стратегічно орієнтованою, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна діяльність підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей. Реалізація переваг у стратегічно орієнтованих організацій дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції і формування системи стратегічного управління до надання публічних послуг. Підвищення якості надання публічних послуг завжди пов’язано з впровадженням певних змін. Відповідно слід впроваджувати не просто стратегічне управління, а стратегічне управління змінами. Існують різні підходи до стратегічного менеджменту в контексті управління змінами. Автором запропоновано відповідний механізм підвищення якості надання публічних послуг. Визначено складові процесу формулювання та реалізації стратегії. Доведено, що успішна стратегія забезпечує передбачення неминучих відхилень від тенденцій і вжиття попереджувальних дій. При цьому якщо середовище не є стабільним, корисність інформації, на якій базується стратегія, викликає сумніви, і цінність стратегії зменшується. Обґрунтовано, що у сучасному світі органи публічної влади, почуватимуться добре, якщо швидко реагуватимуть на зміни, навчатимуться на помилках і негайно змінюватимуть будь-яку політику, яка, як виявляється, не спрацьовує. Стратегія бути гнучкими передбачає завчасне рішення про те, що ми готові змінювати організаційні структури, процедури прийняття рішень, пропоновані послуги, обслуговувані групи клієнтів, використовуваних постачальників і роботу, яку люди повинні виконувати. Значну частину своєї роботи керівники публічних організацій можуть виконувати через звичайні комунікації. Існують різні підходи до стратегічного менеджменту в контексті управління змінами, але саме директивні та емерджентні можуть бути інтегровані саме через «комунікативний підхід». Директивним підходам віддають перевагу, коли середовище є стабільним і передбачуваним, вони підкреслюють важливість чітких цілей, делегованих повноважень та ефективних механізмів контролю. Емерджентний підхід наголошує на політичному та культурному аспектах змін і стверджує, що весь процес змін не може бути охоплений раціональною лінійною логікою. Незважаючи на очевидні відмінності між емерджентним і директивним підходами до управління змінами, вони не є взаємовиключними. Автором наведено різні підходи до подолання опору в комунікації, ідеї щодо типів комунікацій та сформовані запитання для комунікації і отримання результатів.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТ

Володимир КРЕЙДЕНКО, Лілія ГРИГОРОВИЧ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

За демократичного режиму роль і значення парламенту об’єктивно зростає у зв’язку з необхідністю повноцінного забезпечення народного представництва, здійснення активного законотворення в інтересах суспільства. Суб’єктність Верховної Ради України в системі державного управління випливає з принципу парламентської автономії, необхідності побудови в Україні демократичної правової держави, та структурується у політичній, адміністративній, правовій та інших сферах. Тому у статті досліджуються особливості участі Верховної Ради України в системі державно-управлінських відносин в умовах дії правового режиму воєнного стану (з 24 лютого 2022 року). Для досягнення вказаної мети проведено комплексне дослідження діяльності Верховної Ради України у сфері державного управління упродовж нетривалого періоду часу (лютий 2022 – травень 2023 року). На основі наукового аналізу відповідних тенденцій доведено, що в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні у зв’язку з широкомасштабною російською збройною агресією 24 лютого 2022 року, роль і значення Верховної Ради України як парламенту Української держави та єдиного органу законодавчої влади зазнали помітних трансформацій, зумовлених воєнно-політичною динамікою та потребами забезпечення безпеки парламентської інституції. Умови функціонування Верховної Ради України упродовж дії режиму воєнного стану спростовують тези про втрату Парламентом України його суб’єктності, занепад його ролі в системі державного управління тощо. Натомість спостерігаються суперечливі тенденції: з одного боку, піднесення законодавчої функції в діяльності Верховної Ради України в цей період, з другого боку, відносне зниження ваги бюджетної і контрольної функцій Парламенту України. Їх поєднання і подальші перспективи розвитку залежать від можливих законодавчих змін у регулюванні парламентської діяльності, міжнародних та внутрішніх особливостей воєнно-політичних подій, тривалості дії режиму воєнного стану, складнощів повоєнного відновлення України тощо. На основі проведеного дослідження запропоновано перспективні шляхи удосконалення законодавства та практики його реалізації в напрямі зміцнення ролі Верховної Ради України в системі державного управління.

ПОНЯТІЙНО-СТРУКТУРНІ СКЛАДОВІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Ірина П’ЯТНИЧУК — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджено питання понятійно-структурних складових публічного управління вищою освітою. У результаті виконання дослідження нами виокремлено об’єкти, суб’єкти, мету, завдання, принципи та функції публічного управління вищою освітою. За підсумками вивчення понятійно-категоріально апарату, сформовано авторське бачення трактування сутності поняття “публічне управління вищою освітою” та виокремлено ключові аспекти системи публічного управління вищою освітою, що дає змогу більш чіткіше розуміти взаємозв’язки між її складовими, що забезпечують досягнення ефективних результатів функціонування сфери вищої освіти та досягнення високої якості освітніх послуг. Встановлено, що об’єктам публічного управління вищою освітою є усі складові, а саме політична, господарська, соціально-економічна, культурна та ін., котрі є невіддільними частинами сфери вищої освіти. Суб’єктами публічного управління вищою освітою є державні органи влади, органи місцевого самоврядування, громадянське суспільство й недержавні організації. Предметом публічного управління вищою освітою є усі процеси, котрі проявляються внаслідок освітньої діяльності закладів вищої освіти. Виокремлені принципи публічного управління вищою освітою сприятимуть формуванню і реалізації механізмів управлінського впливу з метою отримання бажаних результатів, а саме якості вищої освіти в стратегічній перспективі. Визначено, що сутність публічного управління вищою освітою встановлюється за допомогою реалізації його функцій. Оскільки публічне управління вищою освітою включає в себе державне управління цією сферою, то розглянуто функції останнього, з метою визначення відповідного впливу на суспільство. Предметом подальших досліджень може стати характеристика сучасного стану реалізації механізмів публічного управління вищою освітою в сучасних умовах, розробка ключових параметрів за допомогою котрих можна оцінити ефективність механізмів публічного управління вищою освітою.

СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Інна СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, Наталія ЩУР — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Гарантування цивільної безпеки, безпеки населення, захист критично важливих об’єктів державного управління – це цілеспрямована діяльність державних і громадських інститутів, а також громадян із виявлення, попередження загроз безпеки і протидії їм як обов’язкової й неодмінної умови захисту інтересів суб’єкта держави. На основі проведених досліджень у статті визначено структуру й основні напрями діяльності щодо системи безпеки, яку варто розглядати як сукупність органів державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність, беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань гарантування безпеки у сфері цивільного захисту. Прийняття та реалізація рішень – найбільш складні процеси управлінської діяльності, в яких від керівника, членів штабу і членів інших органів управління вимагаються компетентність, висока оперативна підготовка, знання та навички використання техніки, вміння ставити мети та її досягати, брати відповідальність на себе. Особливість рішень в умовах надзвичайних ситуацій приймаються в різній оперативній обстановці, включаючи кризову, та у вкрай обмежений час. Важливим є те, що рішення повинно бути прийнято своєчасно, бути максимально обґрунтованим і забезпечувати найбільш повне та ефективне використання наявних можливостей. Визначені основні вихідні складові процесу прийняття рішень: збір і підготовка вихідних даних, побудова моделі розвитку надзвичайної ситуації, формулювання (прийняття) рішень керівником, конкретизація і деталізація рішення в плані операції, доведення даного рішення до виконавців, а також організація, оперативне управління і контроль за його реалізацією. Відмічено, що централізоване управління дозволяє в короткий термін й найкращим чином координувати діяльність виконавців в системі цивільного захисту, ефективно використовувати техніку та обмежені ресурси, швидко переносити зусилля з одного напрямку на інший, контролювати будь-яке питання.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗБАР’ЄРНОЇ СФЕРИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ЯК ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА

Світлана СИДОРЕНКО — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У XXI сторіччі пріоритетним в педагогічній, дидактичній, методичній науках є індивідуалізація навчання. Реалізація такого підходу в освіті потребує впровадження у безбар’єрну сферу простору освіти нових парадигм навчання, а саме: гуманізації, відкритої системи організації навчання, де учитель і учень є співпрацівниками у навчальному процесі, коли для кожного учня з особливими потребами формується особистий індивідуальний стиль навчання. У зв’язку з цим першорядними завданням методичної науки є теоретичне обґрунтування методів та прийомів, відбір позитивного, що накопичене у методиці, перевірене шкільного практикою, і подальше вдосконалення прийомів навчання на міждисциплінарному рівні, яке сприяло б розвиткові особистісних якостей учнів (мотиви навчання, здатність до самоконтролю, до самонавчання) з урахуванням індивідуальних можливостей (пізнавальні здібності, вольові, моральні риси характеру).

“RECOMMENDATION OF THE COMMITTEE OF MINISTERS TO MEMBER STATES ON ELECTRONIC DEMOCRACY” ЯК ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ ОРІЄНТИР НЕТОКРАТИЧНОГО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Ліна СТОРОЖЕНКО — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо електронної демократії. Зʼясовано, що документ покликаний сформувати ключові напрями і стандарти розвитку електронної демократії в інформаційному суспільстві. Проаналізовано основні постулати е-демократії, окреслені в Рекомендаціях, як глобалізаційні орієнтири щодо формування нетократичного публічного управління. Визначено важливість та необхідність підтримки електронної демократії як невідʼємної складової модерних процесів в інформаційному суспільстві, яке підтримує традиційні та формує низку інноваційних механізмів та інструментів, корисних для застосовування в новітніх демократичних процесах. Встановлено, що поділ електронної демократії на сектори, відповідно до Рекомендацій (е-парламент, е-законодавство, е-голосування, е-юстиція, е-медіація, е-екологія, е-вибори, е-референдум, е-консультації тощо) передбачає участь громадян на всіх рівнях державного управління за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, що є свідченням розвитку нетократичного публічного управління. Разом з тим, акцентовано, що електронну демократію не варто розглядати як окрему політику поза політикою демократизації як такої, оскільки існування електронної демократії можливе виключно за наявності безпосередньої демократії. Окреслено низку принципів, рекомендованих Комітетом міністрів Ради Європи державам-членам, запровадження або вдосконалення яких сприятиме як розвитку власне електронної демократії, так і формування ефективного нетократичного публічного управління (принцип електронної підтримки демократії; принцип поширення демократичних цінностей; принцип звʼязку електронної демократії з урядуванням; принцип поваги та впровадження основних прав і свобод людини; принцип посилення громадської; принцип всеохопності; принцип залучення молоді за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій до демократичних процесів; принцип отримання вигоди від електронної демократії; принцип довіри тощо).

НАЦІОГЕНЕЗ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В СУЧАСНОСТІ: ВІДГОЛОСКИ МИНУЛОГО ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СТОЛІТЬ

В’ячеслав ТУПІКОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню та аналізу сучасної теорії нації та націогенезу і визначає можливі сучасні напрями подальших наукових досліджень. Розглянувши особливості та закономірності процесу з позиції різних підходів до даної проблематики, стаття розглядає формування сучасного процесу становлення української нації, який певним чином повинен спиратись на історичний досвід попередніх етапів націогенезу та надає можливість порівняти погляди різних науковців на процес розвитку націй та виявити спільні структурні елементи або фази розвитку. Простежено взаємодію «об’єктивних» та «суб’єктивних» ознак нації, етнічних та соціальних її компонентів. Надаються концепції як зарубіжних вчених, так і найбільш важливі ідеї української наукової практики. Аналізуються процеси націогенезу різних державних утворень того часу. Стаття проводить аналіз нормативно-правової бази сьогодення. Пропонуються рекомендації щодо неможливості неврахування головних ознак націотворення: мови, літератури, фольклору, мистецтва, історії, права, релігії та інших ознак. Загальний висновок статті вказує на значення ефективної взаємодії держави та української політичної нації. Розглянутий історичний досвід демонструє, що чим глибші знання про культурно-історичний розвиток конкретного етносу, тим перспективніші шляхи його становлення.

ПУБЛІЧНИЙ МАРКЕТИНГ У СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Олена УГОДНІКОВА — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Сучасний світ стикається зі складними проблемами, пов’язаними із забезпеченням сталого розвитку територіальних громад. У цьому контексті роль публічного маркетингу визначається як ключова для впровадження стратегій, спрямованих на сталість і розвиток громад. Аналіз теоретико-методологічних аспектів цієї взаємодії видається надзвичайно важливим для розуміння та подальшого розвитку цього напрямку. Необхідно вирішити проблему визначення оптимальних стратегій публічного маркетингу для досягнення сталого розвитку територіальних громад, враховуючи специфіку їхнього функціонування та взаємодії з різними соціоекономічними чинниками. Мета статті полягає в розкритті та систематизації теоретико-методологічних аспектів публічного маркетингу в контексті сталого розвитку територіальних громад. Об’єктом є система публічного маркетингу, застосована до територіальних громад, а предметом – теоретико-методологічні підходи до визначення стратегій сталого розвитку в контексті публічного маркетингу. У роботі використано аналіз літератури, вивчення вітчизняних та зарубіжних досліджень у галузі публічного маркетингу та сталого розвитку. Авторка систематизувала існуючі теоретичні підходи до розуміння публічного маркетингу в контексті сталого розвитку територіальних громад. Визначено ключові принципи та інструменти, що можуть бути застосовані для досягнення сталого розвитку на місцевому рівні. У результаті дослідження встановлено, що ефективне використання публічного маркетингу в системі сталого розвитку територіальних громад залежить від розробки індивідуалізованих стратегій, адаптованих до конкретних умов та потреб громад. Рекомендується впровадження розроблених стратегій у практику адміністративно-територіальних одиниць з метою підвищення ефективності розвитку та покращення якості життя громадян.

УРОКИ ПЛАНУ МАРШАЛЛА ДЛЯ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Владислав ФАРАПОНОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У цій статті представлено всеохопний дискурс-аналіз, що висвітлює аспект адміністрування Плану Маршалла, який часто ігнорували на користь дискусій про ефективність та результати допомоги. Ключовим для дослідження є гіпотеза, що інституціоналізація американської зовнішньої допомоги, що розпочалась з Плану Маршалла, відіграла вирішальну роль у його успіху та заклала основу для майбутніх ініціатив допомоги. Зосередившись на стратегіях адміністрування та процесах прийняття рішень, дослідження пропонує нові погляди на те, як ці елементи сприяли ефективності програми та загальній еволюції політики зовнішньої допомоги США. Аналіз базується на різноманітних первинних джерелах, включаючи історичні документи, промови та політичні документи, щоб надати детальну картину реалізації Плану. Таким чином, стаття розкриває складну динаміку та виклики зусиль США щодо післявоєнного відновлення Європи та стратегічні рішення, що їх формували. Висновки виявляють складнощі адміністрування Плану Маршалла та надають цінні уроки для сучасного політичного дискурсу, особливо в контексті поточного відновлення України та його значення для міжнародних партнерів Києва. Це дослідження доповнює нинішню дискусію у науковій літературі, пропонуючи нетрадиційне розуміння спадщини Плану Маршалла та його тривалого впливу на міжнародні відносини у світі та інститут міжнародної допомоги. Стаття стане важливим ресурсом для політиків, науковців та практиків, які займаються формуванням ефективних та стійких програм зовнішньої допомоги у сучасну епоху. Це дослідження також аналізує еволюцію американської зовнішньої допомоги з середини XIX століття, а також концентрується на контексті генези технічних місій до сучасної ери, висвітлюючи ключові зміни в адмініструванні та цілях допомоги. Простежуючи цю еволюцію, стаття контекстуалізує План Маршалла у ширшому контексті американської політики міжнародної допомоги. Критично аналізуються роль адміністрації Трумена у формуванні плану та його ширші наслідки для зовнішньої політики, включаючи стримування комунізму та просування демократії. Таким чином, ця стаття заповнює прогалину у літературі, пропонуючи нетрадиційний погляд на адміністрування Плану Маршалла та його тривалий вплив на політику зовнішньої допомоги США.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Олександр ЧОКЛЯ, Андрій ФАЛЬКОВСЬКИЙ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена впливу фізичної активності на здоров’я населення і важливість її розвитку та регулюванню на міжнародному рівні. Автори наголошують на значенні фізичної культури як ключового чинника збереження здоров’я, аналізують проблеми України в контексті здоров’я та тривалості життя населення у порівнянні з іншими країнами. Стаття також розглядає історію та еволюцію міжнародного спортивного руху, включаючи важливість Олімпійських ігор та вплив міжнародного спорту на міжнародні відносини та політику. Акцент робиться на необхідності розвитку та регулювання фізичної культури та спорту на міжнародному рівні. Стаття також розглядає особливості міжнародного законодавства в області спорту, аналізуючи різні міжнародні угоди та конвенції. Вона підкреслює важливість гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для забезпечення ефективного розвитку спортивної індустрії. Автори пропонують рекомендації щодо поліпшення міжнародної співпраці та участі України в міжнародних спортивних організаціях. Висновки статті відзначають велике значення інтеграції України в глобальний спортивний контекст, з метою підвищення якості життя населення та просування здорового способу життя. Також акцентується на стратегіях розвитку спорту на місцевому та національному рівнях, обговорюється роль уряду, громадських організацій та приватного сектору у популяризації фізичної активності. Автори наголошують на необхідності залучення інвестицій у спортивну інфраструктуру та освіту, а також на необхідності створення інклюзивних спортивних програм, які б враховували потреби всіх верств населення, створенні сприятливого інвестиційного клімату. Підсумовуючи, стаття висвітлює комплексний підхід до розвитку фізичної культури та спорту як засобу покращення здоров’я і соціального благополуччя. Наголошується на значенні міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури та спорту. Автори висловлюють переконання, що така співпраця на міжнародному рівні є ключовим елементом у розв’язанні глобальних проблем здоров’я та підвищенні якості життя населення. Автори закликають до активнішої участі України в міжнародних спортивних ініціативах та розвитку внутрішньої спортивної політики, яка відповідала б світовим стандартам. Висновки статті наголошують на потенціалі фізичної культури як засобу досягнення соціальної єдності та міжнародного порозуміння.

ГЕНЕЗА ПАРАДИГМИ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ

Євгеній ЧОРНОШТАН — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті аналізуються історичні передумови та еволюція становлення демократії в політичній системі України. Як свідчать історичні джерела, протягом всієї своєї історії українці виборювали право на свободу, рівність та незалежність. Автор стверджує, що на сучасному етапі в українському суспільстві проходять трансформаційні процеси щодо демократизації та лібералізації у всіх суспільних сферах. Ключова парадигма дослідження передбачає з’ясування сутнісних аспектів трансформації поняття «демократії» в процесі історичної тяглості українського етносу. Концептуальні засади поняття демократії визначаються не тільки змістовно, але й структурно, через систему базових елементів і ознак. Для цього рефлектуються ідеї класиків політичної думки, українських мислителів, що аргументували своє розуміння демократії в різних її іпостасях. Спираючись на порівняльний і системний методи дослідження, у роботі висвітлюються деформації процесів державотворення сучасної України, обумовлених дефіцитом демократії. Розбудова держави європейського формату апріорі передбачає опертя на демократичні цінності свободу, плюралізм, прозорість, вільну конкуренцію. Становлення демократичного режиму увійшло в основу всього сучасного європейського цивілізованого суспільства. Її ознаки та принципи були прийняті як норми, зразок для державотворення та суспільного буття. Сьогодні в Україні демократія проходить випробування війною. Виходячи з цього, в роботі підкреслюється, що українці ведуть жертовну боротьбу з кремлівською експансією не лише за відновлення територіальної цілісності держави, але й за збереження демократичних цінностей. Саме демократія є соціальним підґрунтям для формування відкритого й легітимного політичного режиму, що забезпечує верховенство права і відповідає духові часу. Автор визначає основні проблеми та перспективи розвитку демократичного врядування в турбулентних умовах українського державотворення.

ЦИФРОВІ КОМУНІКАЦІЇ В ГЛОБАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ

Ірина ШУПТА, Олександр ДЕМ’ЯНОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Дана публікація присвячена такій актуальній на даний час проблемі – ролі та значенню цифрових комунікацій в глобальному просторі, а також тому впливові, що вони виявляють на діяльність органів місцевого самоврядування. Так, авторами тлумачиться насамперед поняття «цифрові комунікації», звертаючись насамперед до Закону України «Про електронні комунікації» знайомлять з такими поняттями, як «електронна комунікаційна мережа», «електронна комунікаційна мережа загального користування», «електронна комунікаційна послуга», «електронна комунікація (телекомунікація, електрозв’язок)». Теорія поколінь дозволила авторам звернути особливу увагу на поняття «цифрова людина» (human digital), для якої цифрові комунікації та технології стали вагомою частиною життєдіяльності. Зокрема з-поміж характерних ознак представників покоління Z є такі: фіджитал-технології, персоналізація, практичність, синдром втраченої вигоди, прихильність до віртуальної економіки, вмотивованість, діяльність за принципом «Зроби сам!» Це покоління завдяки новітнім технологіям ведуть комунікації в цифровому середовищі на різних рівнях, а саме: міжособистісному, груповому та масовому. Здійснено аналіз процесу створення та функціонування вебресурсів. Було описані відмінності вебресурсів за такими класифікаційними ознаками, як: доступність сервісів, фізичне розміщення та схема надання інформації. З’ясована мета використання хмарних технологій, роль та значення вебдизайну та графічних редакторів, місце та призначення в цифровому середовищі спеціального цифрового етикету, виокремлені базові принципи, насамперед такі, як: демонстрація позитивного ставлення; дотримання принципу субординації; симетрія; дотримання особистих кордонів; зручність та економія ресурсів; пошановування традицій; конвенційність, принцип домовленості; принцип безпеки; змінності, а також принцип «Різний етикет – в різних співтовариствах». Проаналізовано, як здійснюється захист вебресурсів та забезпечується інформаційна безпека, а також яким чином можна використати IT-технології в публічній сфері. Звертають особливу увагу автори також і на розвиткові електронного урядування, що забезпечує створення ефективних, підзвітних, стійких та інклюзивних інституцій на всіх рівнях, що передбачено Цілями сталого розвитку.

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ УКРАЇНИ

Дмитро ЮСЬКОВ — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

У роботі досліджено основні аспекти демократизації національної системи освіти в Україні, визначено її вплив на управлінську модель вищої школи, проведено аналіз ролі громадянського суспільства як агенту змін національної освіти, здійснено характеристику місця та ролі інститутів громадянського суспільства у процесах демократизації системи вищої освіти України. У статті автором були використані міждисциплінарні методи дослідження (аналізу, синтезу, порівняння, ототожнення) та наукові методи дослідження у сфері публічного управління та адміністрування (системного аналізу, інституційно-функціонального аналізу). Наукова новизна роботи полягає у тому, що дослідником демократизація системи управління вищою освітою в Україні досліджувалася у контексті демократизації публічного управління загалом та з урахуванням сучасних концепцій управління. Автором зроблено висновки, що демократизація управлінської моделі вищої школи неодмінно має базуватися на принципах залучення до управління усіх зацікавлених сторін, верховенства права, прозорості, прагнення до консенсусу усіх зацікавлених сторін, соціальним спрямуванням тощо. Підвищення ролі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою школою є одним із ключових принципів реалізації демократизації вищої школи. В сучасних умовах інститути громадянського суспільства не тільки беруть участь у виробленні публічної політики, а й залучаються до її реалізації як суб’єкти, що наділені певними делегованими повноваженнями від органів публічної влади. Автором зауважено, що подальше залучення інститутів громадянського суспільства до управлінської моделі вищої школи потребує суттєвого доопрацювання вітчизняної нормативно-правової бази, де будуть прописані конкретні напрями залучення громадянського суспільства до вироблення та реалізації публічної політики у сфері вищої освіти, прописані форми взаємодії їх інститутів з органами влади та механізми їх участі у цих процесах.