Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління

INTERGENERATIONAL SHIFT BETWEEN TRADITIONAL ROMANIPEN AND DIGITAL HYPERMODERNITY

Zuzana Budayová — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

Global social changes – accelerated digitalization, socioeconomic insecurity, and individualization – are also affecting more closed communities. In the environment of marginalized Roma communities (MRK) in Slovakia, the traditional unwritten code of values (romanipen) is confronted with the norms and patterns of Western hypermodernity. The main objective of the study is to examine the transformation of the value orientations of the Roma minority in Slovakia under the influence of modernization and digital processes. The study focuses on intergenerational shifts, the transformation of family structures, the authority of elders, and the influence of social networks on the identity of Roma youth. The research was designed as a qualitative ethnographic study using in-depth interviews (n = 18) and focus groups (n = 4; N = 24) with three groups of actors: traditional authorities and seniors in settlements, Roma youth (Generation Z) and field social workers in selected locations in eastern and central Slovakia (Ntotal = 42). The findings show that while the older generation of Roma strictly adheres to the traditional values of family solidarity, respect for elders and the informal code of Romanipen, the youngest generation is subject to massive digital acculturation. Among Roma youth, there is a shift from collective norms to individual success, a consumer lifestyle and self-representation on social networks. However, this shift creates value uncertainty (anomie), as youth encounter a double barrier: rejection of traditional rules in the settlement and at the same time persistent ethnic discrimination in the majority society. The transformation of values in Roma communities requires sensitive bridging of the intergenerational gap. Social policies and inclusive education must reflect the specifics of Roma identity in the digital age and support projects that combine respect for the positive elements of Romanipen with the development of critical thinking and digital literacy.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ГІБРИДНИХ ДЕМОКРАТІЯХ КРІЗЬ ПРИЗМУ РЕКОНФІГУРАЦІЇ ВИМІРІВ ПІДЗВІТНОСТІ ВЛАДИ: УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС

Юлія Павлівна Мельник — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено трансформацію політичної відповідальності в умовах гібридних демократій крізь призму зміни конфігурації підзвітності влади. Обґрунтовано, що політична відповідальність і підзвітність є взаємопов’язаними, але не тотожними категоріями: підзвітність характеризує структуру контролю, пояснення та оцінювання політичної діяльності, тоді як політична відповідальність охоплює підстави й наслідки відповідальності суб’єктів за політично значущі дії, рішення, ролі та результати діяльності. Розкрито особливості вертикального, горизонтального, суспільного та діагонального вимірів підзвітності та показано, що в гібридних демократіях їх функціонування характеризується асиметрією, нерівномірною результативністю, селективністю контролю та розривом між формальною наявністю демократичних інститутів і їх реальною спроможністю забезпечувати політично значущі наслідки. Встановлено, що послаблення окремих каналів контролю не обов’язково означає повну втрату можливостей реалізації політичної відповідальності, оскільки інші виміри підзвітності можуть частково виконувати компенсаторну функцію. Особливу увагу приділено ролі громадянського суспільства, медіа та недержавних акторів у формуванні суспільної й діагональної підзвітності та їх взаємодії з формальними інституціями контролю. На прикладі України показано поєднання двох різних за походженням процесів – режимної та воєнної трансформацій. Обґрунтовано, що гібридний характер політичної системи зумовлює асиметрію каналів підзвітності, тоді як війна та правовий режим воєнного стану тимчасово обмежили електоральний компонент вертикальної підзвітності та підвищили значення горизонтальних, суспільних і діагональних форм контролю. Зроблено висновок, що трансформація політичної відповідальності в гібридних демократіях визначається передусім зміною реальної спроможності, взаємодії та результативності різних вимірів підзвітності, а не лише формальною наявністю демократичних інститутів.

РОЛЬ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ ТА ПРОГНОЗУВАННІ ПІСЛЯВОЄННИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ

Алла Миколаївна Шаповалова — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджується роль електоральної політології як спеціалізованої галузі політичної науки у підготовці, науковому супроводі та прогнозуванні перших післявоєнних загальнонаціональних виборів в Україні. Обґрунтовано, що повоєнні вибори становитимуть безпрецедентний виклик для української демократії, адже вони відбуватимуться в умовах масштабних демографічних зрушень (понад шість мільйонів громадян за кордоном та близько чотирьох мільйонів внутрішньо переміщених осіб), зруйнованої виборчої інфраструктури, неактуального Державного реєстру виборців, безпекових загроз та інтенсивного зовнішнього інформаційного втручання. Систематизовано основні функції електоральної політології у цьому контексті: аналітико-діагностичну (моніторинг електоральних настроїв і суспільної довіри), нормативно- інституційну (наукове обґрунтування реформування виборчого законодавства відповідно до рекомендацій Венеційської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ), методологічну (адаптація соціологічного інструментарію до умов війни та міграції) і прогностичну (побудова сценарних моделей електоральної конкуренції). На основі порівняльного аналізу даних провідних соціологічних служб (КМІС, Соціологічна група «Рейтинг», SOCIS) за 2024–2026 роки охарактеризовано конфігурацію потенційного електорального поля, проаналізовано рейтинги ймовірних кандидатів та розроблено три сценарії розгортання післявоєнного виборчого процесу. Зроблено висновок, що двотуровий формат президентських перегонів із високою ймовірністю призведе до конкуренції між чинним президентом і представником «військового» запиту на оновлення, а результат визначатиметься часом проведення виборів, характером завершення війни, мобілізацією ветеранського електорату та участю закордонного українства. Наголошено, що саме електоральна політологія здатна забезпечити наукову якість підготовки виборів і мінімізувати ризики делегітимізації їхніх результатів

САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ ПРИКАРПАТСЬКИХ МЕДІА У РОБОТІ З ГРОМАДАМИ: МОВА ЗАЛУЧЕННЯ, ТЕМАТИКА ТА ДЖЕРЕЛА

Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано специфіку самоідентифікації прикарпатських медіа у роботі з територіальними громадами крізь призму гіперлокального дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі локальних медіа в умовах децентралізації, розвитку партисипативної журналістики та посилення взаємодії редакцій із місцевим населенням. Мета статті полягає у визначенні особливостей самоідентифікації медіа Прикарпаття у роботі з територіальними громадами шляхом аналізу гіперлокального дискурсу, зокрема мовних маркерів партисипативності, тематичних пріоритетів і специфіки використання джерел інформації. Методологічною основою дослідження стало експертне онлайн-опитування 20 представників друкованих, онлайн-медіа, телерадіокомпаній Івано-Франківської області, а також аналіз медіатекстів. Результати засвідчили, що локальні медіа Прикарпаття демонструють належну увагу до життя територіальних громад: регулярно публікують матеріали про їхні проблеми, залучають мешканців до ініціювання тем, використовують комунікацію з ними як важливе джерело інформації. Водночас виявлено нерівномірність охоплення території, зокрема недостатню представленість віддалених, гірських і сільських громад. З’ясовано, що більшість редакцій лише частково ідентифікують власну діяльність як гіперлокальну: попри орієнтацію на повсякденні потреби краю, вони не завжди системно застосовують інструменти залучення аудиторії та мовні маркери партисипативності. Мова залучення функціонує переважно як засіб емоційної та ціннісної солідаризації, а не як усталена редакційна стратегія. Отримані результати підтверджують наявність передумов для розвитку гіперлокального дискурсу в медіапросторі Прикарпаття та водночас засвідчують необхідність посилення партисипативних практик у роботі локальних редакцій

ARTIFICIAL INTELLIGENCE IN THE MEDIA SPACE: BETWEEN TECHNOLOGICAL EFFICIENCY AND ETHICAL RESPONSIBILITY

Вʼячеслав Миколайович Васильченко , Микола Валентинович Лосінський — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

Дослідження зосереджується на аналізі етичних викликах, що виникають при використанні штучного інтелекту (ШІ) у сучасній журналістиці. Основною метою статті є визначення ключових етичних проблем (точність, прозорість, відповідальність, приватність), аналіз їхнього впливу на медіапрактику та розробка рекомендацій щодо інтеграції ШІ без шкоди для журналістських стандартів. Дослідження ґрунтується на поєднанні теоретичного та емпіричного підходів. Виконано огляд наукових праць українських і міжнародних авторів, застосовано методи аналізу, синтезу та порівняльно-зіставний метод. Емпірична частина реалізована через метод кейс-стаді, що містить аналіз резонансних випадків 2023 року, пов’язаних із ШІ в журналістиці (автоматизоване створення новин, фейкові «ШІ-автори», підроблені інтерв’ю). Вибрані кейси (CNET, Sports Illustrated, Die Aktuelle, Microsoft Travel) дозволяють оцінити реальні наслідки порушення етичних норм. Встановлено, що використання ШІ у журналістиці супроводжується значними етичними ризиками, зокрема: неточність та алгоритмічна упередженість, непрозорість щодо ролі ШІ у створенні контенту, розмивання відповідальності між редакцією та алгоритмом, ризики порушення приватності через обробку персональних даних. Аналіз кейсів показав, що відсутність належного контролю за ШІ у медіа призводить до скандалів, втрати суспільної довіри та правових наслідків. Попри потенціал ШІ у підвищенні ефективності журналістики, він не може замінити журналіста – без людського контролю виникають серйозні етичні загрози. Для забезпечення етичного використання ШІ у журналістиці необхідно: запровадити політику прозорості щодо використання алгоритмів, впровадити людську перевірку AI-генерованого контенту, контролювати алгоритмічну упередженість шляхом етичних аудитів, захищати персональні дані та уникати порушень приватності. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі впливу ШІ на журналістську етику та формулюванні практичних рекомендацій для медіаіндустрії щодо відповідального використання новітніх технологій.

ГОНЗО-ЖУРНАЛІСТИКА ЯК МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ ДОКУМЕНТАЛІСТИКИ І РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ВИБОРНОЇ КАМПАНІЇ

Олександр Сергійович Волковинський — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено феномен гонзо-журналістики як альтернативної моделі політичної документалістики на прикладі репрезентації виборчої кампанії у книзі Гантера С. Томпсона «Страх і огида на передвиборчому шляху ’72». Проаналізовано процес деконструкції традиційних медіа-стандартів і концепту «об’єктивності», а також викрито загрози конформізму офіційного пулу журналістів. Уперше наголошується на типологічній близькості між «логікою ритму» Гантера С. Томпсона і фейлетонним принципом організації матеріалу на засадах вільних асоціацій. З’ясовано, що композиція ґрунтується не на послідовному хронологічному викладі матеріалу, а на асоціативному способі організації тексту, за якого окремі документальні епізоди об’єднуються системою авторських асоціацій, політичних коментарів, психологічних характеристик, історичних паралелей та публіцистичних узагальнень. Особливу увагу приділено особливостям реалізації асоціативної композиції тексту, в якій за принципом вільних поєднань і переходів комбінуються політична аналітика, побутовий опис, екзистенційні переживання автора і сатирично-іронічні фантазії. Зроблено висновок, що асоціативна композиція є одним із ключових механізмів в організації тексту на засадах гонзо-журналістики, оскільки забезпечує синтез документальної достовірності з індивідуально-авторською інтерпретацією політичної дійсності, розширює можливості політичного репортажу і формує новий тип авторської політичної документалістики, заснований на симбіозі фактографічності, публіцистичності, есеїстичності і критичного політичного аналізу. Доведено, що саме асоціативна композиція забезпечує внутрішню єдність книги, формує її жанрову своєрідність і визначає спосіб репрезентації політичної реальності. Розроблено модель політичної документалістики і репрезентації президентської кампанії у стилі гонзо. У статті розкрито особливості трансформації традиційного політичного репортажу під впливом гонзо- журналістики і визначено її характеристики як авторської моделі репрезентації політичної реальності. Доведено, що імерсивний гонзо-метод є повноцінним інструментом політичного документалізму з високим рівнем ефективності щодо відтворення емоційної та психологічної правди виборчого процесу. Визначено специфіку творення політичних портретів (Р. Ніксона) і фіксації суспільної кризи. Розглянуто механізми поєднання фактографічної достовірності з художньо-публіцистичними засобами, що забезпечують багаторівневе осмислення політичної дійсності. З’ясовано, що суб’єктивність у гонзо-журналістиці не заперечує документальної основи тексту, а виступає способом інтерпретації політичних подій, розширюючи можливості журналістського аналізу і політичного репортажу

ФЕНОМЕН ІНФЛЮЕНС-МАРКЕТИНГУ: ПЕРЕВАГИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Тетяна Олександрівна Скороход — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено інфлюенс-маркетинг як інструмент просування товарів та послуг бренду за участі лідерів думок. Встановлено, що інфлюенс-маркетинг допомагає бренду вирішити низку завдань, зокрема дозволяє підвищити впізнаваність бренду серед широкої аудиторії та посилити лояльність споживачів до бренду, інтегрувати бренд у соціальні мережі або посилити комунікаційну взаємодію бренду з аудиторією на певній платформі, прорекламувати продукцію бренду та розкрити її переваги чи вигоди від придбання тощо. Розроблено актуальну класифікацію інфлюенсерів за такими ознаками, як статус і рівень експертності інфлюенсера, його нішева експертиза та платформа для інфлюенс-креаторства, кількість слідкувачів у соціальних мережах, регулярність співпраці з брендом, реалізація певних функцій під час взаємодії з брендом, формат оплати та креативність концепції під час співпраці з брендом. Узагальнено переваги інфлюенс-маркетингу та закцентовано на тому, що інфлюенс-маркетинг є універсальним в аспекті популяризації товарів та послуг з різних ніш, а також має варіативні формати для співпраці бренду та лідерів думок, зокрема огляди товарів чи продукту, розпакування блогерами подарунків або преспаків від брендів, спонсорований контент або платна реклама, амбасадорство бренду, проведення конкурсів, розіграшів, флешмобів або челенджів, надання промокодів на знижки, участь у колабораціях з організації соціальних проєктів, поп-апросторів, створення нових колекцій чи випуску сувенірного мерчу. Окреслено трансформацію інфлюенс-маркетингу під впливом змін у поведінці аудиторії та розвитку технологій. Виділено такі тенденції розвитку інфлюенс-маркетингу, як формування стратегій із використанням штучного інтелекту, зміни підходів до співпраці бренду з інфлюенсерами, а також поява нового типу контенту від інфлюенсерів під впливом явища деінфлюенсингу. З’ясовано, що з метою ефективного застосування інфлюенс-маркетингу бренди дотримуються певного алгоритму архітектури впливу. Зокрема, впроваджують інфлюенс-маркетингові кампанії за підготовчим (дослідження ринку, конкурентів, запитів і характеристик цільової аудиторії, бізнес-аудит, аудит комунікаційної стратегії, дослідження тенденцій інфлюенс-маркетингу), креативним (постановка цілей для співпраці, розробка й реалізація креативної концепції) і аналітичним етапами (вимірювання ефективності кампанії згідно з поставленими завданнями та метриками щодо їх фіксації), а також налагоджують співпрацю з інфлюенсерами з урахуванням юридичних аспектів – фіксації етичних вимог, репутаційних ризиків та умов співпраці

МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО КОНТЕНТУ В РЕГІОНАЛЬНОМУ ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ МОВЛЕННІ

Оксана Василівна Кушнір , Тетяна Іванівна Струтинська — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему якісного висвітлення соціально-економічної проблематики в регіональних теленовинах в умовах трансформації медіапростору, зумовлену глобальними процесами розвитку інформаційного суспільства та викликами воєнного часу. Обґрунтовано доцільність застосування методу моделювання як ефективного інструменту комплексного дослідження медіапроцесів. Розроблено концептуальну модель формування соціально-економічного контенту на регіональних телеканалах, яка охоплює нормативно-ціннісні, організаційні, тематично-змістові, джерельні, жанрово-форматні, наративно- фреймові, мовно-стилістичні та функціонально-результативні складові. Обґрунтовано роль регіонального виміру як наскрізного чинника адаптації загальнонаціональних соціально-економічних процесів до потреб локальної аудиторії. Здійснено операціоналізацію запропонованої моделі шляхом визначення індикаторів якості висвітлення соціально-економічної проблематики. Доведено, що розроблена модель може бути використана як аналітичний інструмент для оцінювання новинного контенту регіонального телебачення та вдосконалення редакційних практик.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО ТЕЛЕМОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО СЕРВІСУ

Олег Володимирович Джолос — Mon, 02 Nov 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджуються проблеми реформування парламентського телемовлення в Україні в контексті європейських стандартів свободи слова, незалежності медіа та суспільного мовлення. Основну увагу зосереджено на інституційно-правовому статусі парламентського телеканалу «Рада», особливостях його фінансування та управління, а також на законодавчих підходах до визначення його функцій. Проаналізовано юридичну експертизу Ради Європи щодо запропонованих у 2023 році змін до законодавства України про парламентське мовлення, зокрема двох концептуально різних моделей: обмеження діяльності парламентського каналу трансляцією роботи Верховної Ради та її комітетів і розширення його функцій до повноцінного виробництва редакційного медіа-контенту. Розглянуто європейський досвід організації парламентських аудіовізуальних служб, серед яких моделі, засновані на діяльності суспільних мовників, парламентських служб або їх поєднанні. Обґрунтовано необхідність розмежування функцій парламентського інформаційного сервісу та редакційного медіа. Запропоновано розглядати реформу парламентського телемовлення в Україні в ширшому контексті переходу від традиційного телевізійного каналу до мультимедійного парламентського медіа-сервісу. Визначено основні інституційні передумови такої реформи: редакційна незалежність, прозорість управління та фінансування, чітке визначення суспільної функції, відкритість парламентського контенту та адаптація до цифрового медіа-середовища. Актуальність теми трансформації парламентського мовника України з державного то суспільного медіа обумовлена викликами, що постають у зв’язку з переходом суспільних медіа від державної до громадської служби, а також від традиційного аналогового мовлення до цифрової дистрибуції контенту