Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров'я

ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ АНЕВРИЗМ ВИСХІДНОЇ АОРТИ ВІД ПОВНОТИ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ З УРАХУВАННЯМ ГЕНДЕРНОЇ ОЗНАКИ

2026-06-04T17:37:31+03:00

Актуальність. Аневризми висхідної аорти у поєднанні з ІХС – складна категорія пацієнтів із підвищеним операційним ризиком. Дані останніх досліджень свідчать про гірші результати лікування у жінок та можливий вплив неповної реваскуляризації та післяопераційні результати. Водночас гендерні особливості комбінованих операцій з приводу корекції аневризми висхідної аорти та АКШ залишаються недостатньо вивченими, що обґрунтовує необхідність комплексного аналізу з урахуванням статі та повноти реваскуляризації. Мета роботи – оцінити результати хірургічного лікування аневризми аорти в залежності від повноти проведеної реваскуляризації та з урахуванням гендерної ознаки. Матеріали та методи. У дослідження включено 341 пацієнта з аневризмами аорти та ІХС. Хворих розподілили за статтю: основна група – 241 пацієнт із поєднаними або етапними втручаннями на аорті та КШ, група порівняння – 100 пацієнтів з аневризмами аорти без ІХС. У даний аналіз увійшли 46 пацієнтів з корекцією аневризми висхідної аорти та КШ: 23 (50,0%) жінки і 23 чоловіки; пацієнти з розшаровуючою аневризмою були виключені. Пацієнтки жінки мали вищий ІМТ (30,7±6,1 vs 28,2±4,7) і дещо більший діаметр аневризми висхідної аорти (56,8±10,8 мм vs 54,4±12,6 мм), але менший час госпіталізації (26,0±10,2 vs 29,0±10,2 ліжко-днів). Результати та їх обговорення. Тривалість операції, ШК та крововтрата не відрізнялись (p>0,05) між групами, з тенденцією до довшого перетискання аорти у пацієнтів чоловіків (p=0,052). У жінок переважала реваскуляризація 1–2 КА (по 43,5%), 3 анастомози виконано у 13,0%; мамарокоронарне шунтування не застосовувалось. У чоловіків частіше виконували реваскуляризацію 2 КА (47,8%), МКШ – у 4,3%. ПМШГ ЛКА реваскуляризували у 69,6% жінок і 73,9% чоловіків (р=0,011). ОГ ЛКА – 21,7% у жінок і 34,8% у чоловіків (р=0,0001). ПКА – 39,1% і 47,8% відповідно (р=0,0001). Об’єм реваскуляризації коронарних артерій статистично не залежав від статі: частота виконання АКШ-1 (43,5% проти 30,4%), АКШ-2 (43,5% проти 47,8%), АКШ-3 (13,0% у обох групах) та АКШ-4 (0% проти 8,7%) не відрізнялася між групами (p≥0,05). У пацієнток-жінок переважала реваскуляризація однієї або двох коронарних артерій (по 43,5%), тоді як у чоловіків найчастіше виконувалася реваскуляризація двох судин (47,8%); мамарокоронарне шунтування застосовано лише у чоловіків (4,3%), проте без статистично значущої різниці (p≥0,05). Якісний аналіз показав гендерні відмінності щодо ураження окремих коронарних басейнів: реваскуляризація ПМШГ ЛКА частіше виконувалася у чоловіків (73,9% проти 69,6%; p=0,011; χ²=6,42), ОГ ЛКА – у 34,8% чоловіків та 21,7% жінок (p=0,0001; χ²=34,01), ПКА – у 47,8% чоловіків проти 39,1% жінок (p=0,0001; χ²=17,47). Висновки. Отримані дані свідчать, що при зіставному загальному об’ємі реваскуляризації існують певні гендерні особливості у розподілі ураження коронарних басейнів, що може відображати відмінності в анатомо-функціональних характеристиках коронарного русла у пацієнтів різної статі.

ТРИВОЖНІ РОЗЛАДИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ МІННО-ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ: СТРУКТУРА, ПЕРЕБІГ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ

2026-06-05T08:04:04+03:00

Актуальність. Тривожні розлади є однією з найбільш поширених форм психічних порушень у військовослужбовців після бойової травми. В умовах сучасних бойових дій значно зростає частота тривожних і депресивних розладів, що супроводжуються соматовегетативними проявами та негативно впливають на якість життя, соціальне функціонування і реабілітацію пацієнтів. Мета роботи Дослідити клініко-психопатологічні особливості тривожних розладів у військовослужбовців після мінно-вибухової травми, визначити їхню структуру та перебіг, а також оцінити ефективність гідроксизину в складі комплексної терапії. Матеріали та методи Обстежено 35 військовослужбовців із бойовим досвідом після мінно-вибухової травми з клінічними проявами тривожних розладів (основна група) та 20 військовослужбовців без ознак тривожних порушень (контрольна група). Середній вік обстежених становив 38,5 ± 2,1 року. Для оцінки психоемоційного стану застосовували шкалу Спілбергера–Ханіна, шкалу депресії Гамільтона та шкалу позитивного та негативного афекту PANAS. Пацієнти основної групи отримували гідроксизин у добовій дозі 75–100 мг. Статистичну обробку проводили з використанням параметричних і непараметричних методів. Результати та їх обговорення. У структурі тривожних розладів переважали генералізований тривожний (34,29%) та змішаний тривожно-депресивний (28,57%) розлади. Виявлено високу частоту соматовегетативних проявів. У більшості пацієнтів тривожні розлади мали короткочасний перебіг, однак у частини – тенденцію до хронізації. Після проведеного лікування відзначено достовірне зниження рівня ситуативної тривожності, депресивних проявів та частоти психопатологічних синдромів (p <0,05–0,01), а також підвищення рівня позитивного афекту та зниження рівня негативного афекту. Побічних ефектів не зафіксовано. Висновки. Тривожні розлади у військовослужбовців після мінно-вибухової травми мають поліморфний характер, супроводжуються соматовегетативними проявами та схильні до затяжного перебігу. Застосування гідроксизину є ефективним та безпечним методом терапії, що сприяє зниженню рівня тривоги та покращенню психоемоційного стану.

РОЛЬ POINT-OF-CARE УЛЬТРАЗВУКУ (POCUS) У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ КРИТИЧНИХ СТАНІВ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

2026-06-05T08:21:59+03:00

Актуальність. Стаття присвячена питанню визначення ефективних методів у ранній діагностиці критичних станів у новонароджених. Критичні стани у новонароджених характеризуються швидким прогресуванням та обмеженими клінічними ознаками на ранніх етапах. Це ускладнює ранню діагностику та своєчасне визначення ефективної терапії. Традиційні методи візуалізації часто пов’язані з часовими затримками та додатковими ризиками для нестабільних пацієнтів. При цьому Point-of-Care ультразвук (POCUS) є ефективним безпечним, неінвазивним методом діагностики, дозволяє миттєво оцінити стан новонароджених та допомогти лікарю-неонатологу оптимізувати лікування. Мета роботи – встановити роль Point-of-Care ультразвуку (POCUS) у ранній діагностиці критичних станів у новонароджених. Матеріали та методи. В роботі проведено аналіз сучасної літератури з наукометричних базах «Scopus», «Web of Science», «PubMed». Результати. За даними літератури, POCUS застосовується у 60–85 % випадків первинної оцінки критично хворих новонароджених. Використання bedside-ультразвуку дозволяє скоротити час до встановлення попереднього діагнозу з 45–60 хвилин до 10–15 хвилин. Зміна клінічної тактики після проведення POCUS відзначається у 30–50 % пацієнтів. Легеневий POCUS характеризується високою чутливістю при респіраторних порушеннях (до 94 %) та асоціюється зі зменшенням кількості рентгенологічних досліджень на 40–60 %. Абдомінальний та судинний POCUS забезпечують раннє виявлення ускладнень і зниження частоти інвазивних втручань. Висновки. Point-of-Care ультразвук (POCUS) є ефективним інструментом ранньої діагностики критичних станів у новонароджених. Це підхід дозволяє підвищить точність діагностику новонароджених, що допомагає при виборі лікувальної тактики. Найбільший клінічний ефект POCUS демонструє при системному впровадженні та відповідній підготовці медичного персоналу.

ПРЕДИКТОРИ ТА НАСЛІДКИ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЕКРАНУ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-06-05T08:39:07+03:00

Актуальність. У зв’язку з тотальною цифровізацією та впливом хронічного стресу в умовах воєнного стану проблема надмірного використання гаджетів серед молоді набуває глобального масштабу. Мета дослідження – визначення мультифакторних предикторів та поведінкових маркерів формування залежності від екрану у здобувачів вищої медичної освіти. Мета роботи: визначення мультифакторних предикторів та поведінкових маркерів формування залежності від екрану у здобувачів вищої медичної освіти з урахуванням гендерних, вікових та контентних детермінант цифрової поведінки. Матеріали та методи. Проведено крос-секційне обсерваційне онлайн-опитування 171 студента-медика (76,6% жінок, 23,4% чоловіків) з використанням адаптованих блоків Шкали залежності від смартфона (SAS) та Тесту на інтернет-залежність (IAT). Результати та їх обговорення. Встановлено сильний позитивний зв’язок між загальним екранним часом та рівнем залежності (r=0,620; p<0,001). Ігрова активність виступає найпотужнішим предиктором адикції (r=0,692), тоді як час у соціальних мережах не має статистично значущого зв’язку із залежністю (r=0,058). Чоловіки демонструють достовірно вищий рівень ігрової залученості та загальної залежності, хоча сумарний екранний час між статями не відрізняється. Вперше описано феномен «цифрової анозогнозії» ‒ від’ємний зв’язок між об’єктивним рівнем залежності та суб’єктивною самооцінкою (r= -0,286; p<0,001). Висновки. Залежність від екрану має контентно-диференційований характер. Соціальні мережі виконують комунікативну функцію («адаптивна цифровізація»), тоді як ігри є основним тригером адиктивної поведінки, що ускладнюється ескапізмом та прогресивною втратою самокритичності.

КАРДІОВАСКУЛЯРНІ ПОДІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ МНОЖИННОЮ МІЄЛОМОЮ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ІНГІБІТОРАМИ ПРОТЕАСОМ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-06-05T08:59:36+03:00

Актуальність. Узагальнено клінічні дані щодо застосування інгібіторів протеасом у хворих на множинну мієлому з акцентом на спектр кардіоваскулярних небажаних явищ, що супроводжують таку терапію. Окрему увагу приділено молекулярним і клітинним механізмам пригнічення протеасом у плазматичних клітинах, а також потенційно шкідливому впливу цього підходу на кардіоміоцити та ендотеліальні клітини. Підсумовано сучасні уявлення про діагностику та ведення кардіотоксичності, пов’язаної з інгібіторами протеасом, а також окреслено можливі напрями оптимізації профілактики та лікування таких ускладнень. Мета роботи систематизувати відомості про кардіоваскулярні події у пацієнтів із множинною мієломою, які отримують інгібітори протеасом, та узагальнити чинні підходи до їх моніторингу та корекції. Матеріали та методи. Здійснили наративний аналіз результатів клінічних досліджень і реєстрових спостережень за 2003–2025 роки, відповідних рекомендацій ESC / ASCO / EMN, а також експериментальних робіт, присвячених механізмам кардіотоксичності інгібіторів протеасом. Результати та їх обговорення. Встановлено, що ризик кардіоваскулярних подій особливо високий у пацієнтів із серцево-судинною патологією, а також при застосуванні карфілзомібу; найчастіше діагностують артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність і порушення ритму. Серед імовірних патогенетичних ланок визначено пригнічення протеасомної активності у кардіоміоцитах, ендотеліальну дисфункцію та розлади автофагії. Стандартні стратегії ведення включають стратифікацію ризику до початку лікування, раннє визначення BNP / NT-proBNP, індивідуалізоване використання ехокардіографії та корекцію режимів дозування та інфузії. Висновки. Необхідно розробити стандартизовані протоколи профілактики та спостереження за пацієнтами, які отримують інгібітори протеасом. Комплексний підхід за участю кардіолога, онколога та гематолога дасть змогу мінімізувати частоту й тяжкість кардіоваскулярних ускладнень без зниження ефективності лікування множинної мієломи.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ЯК ІНТЕГРАТИВНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

2026-06-05T12:03:22+03:00

Актуальність. Сучасні соціальні виклики, зокрема глобальні кризи, військові конфлікти та економічна нестабільність, актуалізують проблему збереження ментального здоров’я населення. У цьому контексті особливого значення набуває феномен резильєнтності як здатності особистості ефективно адаптуватися до стресових впливів та відновлюватися після них. Мета дослідження. Проведення комплексного аналізу сучасних підходів до резильєнтності, визначення її ролі у структурі ментального здоров’я. Матеріали та методи. У роботі використаний теоретичний аналіз наукових джерел, методи систематизації та узагальнення сучасних концепцій. Для оцінки впливу зовнішніх факторів проведено PESTLE-аналіз, для визначення сильних і слабких сторін сучасних підходів до резильєнтності, а також можливостей і загроз їх реалізації використовувався SWOT-аналіз. Результати. Встановлено, що сучасні підходи до розуміння резильєнтності еволюціонували від її трактування як стабільної особистісної риси до багаторівневого динамічного процесу, що формується у взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників у межах біопсихосоціальної парадигми. Резильєнтність виконує системоутворювальну функцію, забезпечуючи взаємодію когнітивних, емоційних і соціальних компонентів, визначаючи здатність до адаптації й відновлення в умовах стресу, виступаючи інтегративною характеристикою ментального здоров’я. Інтеграція PESTLE- та SWOT-аналізу дозволила сформувати цілісну модель, що підтверджує залежність ефективності інтервенцій від урахування соціальних детермінант і умов макросередовища. Обґрунтовано необхідність впровадження комплексних, міждисциплінарних і стандартизованих підходів до розвитку резильєнтності в системі громадського здоров’я.

РОЗРОБКА ТА ВАЛІДАЦІЯ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ АМОКСИЦИЛІНУ ЙОДОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ

2026-06-05T10:40:46+03:00

Актуальність. Розробка нових методик кількісного визначення пеніцилінів залишається актуальною. Розроблена нова методика кількісного визначення амоксициліну може бути використана для розробки аналітичної нормативної документації на лікарські засоби, а також у практиці державних лабораторій з контролю якості лікарських засобів та центральних заводських лабораторій фармацевтичних підприємств. Мета роботи. Розробка нової вдосконаленої уніфікованої методики кількісного визначення амоксициліну методом окисно-відновного титрування. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження був порошок натрій амоксициліну у флаконах для приготування розчину для ін’єкцій («Амоксициліну натрієва сіль», 1000 мг). Як окисник використовували пероксомоносульфатну кислоту у вигляді потрійної калієвої солі 2КНSO5∙КНSO4∙K2SO4 кваліфікації “extra pure” (Oxone®). Використовували метод окисно-відновного титрування для розроблення методики кількісного визначення амоксициліну в субстанції та лікарському засобі з використанням калій кароату як аналітичного реагенту (KHSO5). Результати та їх обговорення. Було досліджено кінетику та стехіометрію реакції S-окиснення амоксициліну за допомогою калій кароату у водних розчинах методом йодометричного титрування. Розроблено уніфіковану методику та досліджено можливість кількісного визначення методом окисно-відновного титрування амоксициліну в чистій речовині субстанції та препараті з використанням калій кароату. При pH 2-4 на 1 моль пеніциліну витрачається 1 моль KHSO5, кількісна взаємодія досягається протягом 1 хвилини (час спостереження). Результати отримані згідно з рекомендованою процедурою для семи повторних титрувань сумішей різної концентрації. RSD = 0.85%, δ = (+ 0.16)%. Висновки. Використовуючи метод окисно-відновного титрування, була розроблена методика кількісного визначення амоксициліну в субстанції та лікарському засобі з використанням калій кароату як аналітичного реагенту (KHSO5). Показано можливість аналітичного визначення амоксициліну за біологічно активною частиною молекули, запропонована методика має високу відтворюваність та точність результатів.

ФАРМАЦЕВТИЧНА ДОПОМОГА ПАЦІЄНТАМ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ: ІНТЕГРАЦІЯ КЛІНІЧНОГО ФАРМАЦЕВТА У ПЕРВИННУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ

2026-06-05T11:04:39+03:00

Актуальність. Однією з найпоширеніших неінфекційних патологій у світі, враховуючи Україну, та провідним фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, що зумовлюють високу смертність та інвалідність населення, є гіпертонічна хвороба (артеріальна гіпертензія), яка залишається провідною глобальною проблемою громадського здоров’я. Мета роботи – обґрунтувати доцільність участі клінічного фармацевта у менеджменті фармакотерапії гіпертонічної хвороби (артеріальної гіпертензії) та удосконаленні маршрутизації пацієнтів з даною патологією на рівні первинної медичної допомоги й запропонувати практичні рекомендації щодо інтеграції фармацевтичної допомоги. Матеріали та методи дослідження. У якості матеріалів слугували інформаційні ресурси та нормативно-правова база медико-фармацевтичного спрямування щодо фармацевтичної допомоги пацієнтам з артеріальною гіпертензією. Дослідження виконано з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів. Результати та їх обговорення. Обґрунтовано інтеграцію клінічного фармацевта у менеджмент фармакотерапії гіпертонічної хвороби (артеріальної гіпертензії), систематизовано його основні ролі та функції на рівні первинної медичної допомоги. На підставі анкетного опитування пацієнтів з артеріальною гіпертензією проведено оцінку впливу клініко-фармацевтичного консультування клінічного фармацевта на рівень поінформованості пацієнтів з даною патологією щодо антигіпертензивної фармакотерапії, їхньої прихильності до лікування, практики самоконтролю артеріального тиску. Нерегулярне використання результатів самоконтролю для корекції фармакотерапії свідчить про потребу в посиленні ролі клінічного фармацевта у довготривалому супроводі пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Проведено порівняльний аналіз організаційних моделей ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією на рівні первинної медичної допомоги, виявлені їх переваги та недоліки. Оптимальним напрямом розвитку ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією на рівні первинної медичної допомоги є поєднання командного підходу, телемедичних і телефармацевтичних інструментів та самоменеджменту хворих, що відповідає сучасним стратегіям громадського здоров’я та принципам сталого розвитку системи охорони здоров’я. Запропоновано клінічний маршрут пацієнта з артеріальною гіпертензією на рівні первинної медичної допомоги та практичні рекомендації щодо інтеграції фармацевтичної допомоги. Висновки. Інтеграція клінічного фармацевта у первинну медичну допомогу пацієнтам із гіпертонічною хворобою (артеріальною гіпертензією) буде сприяти оптимізації використання ресурсів вітчизняної системи охорони здоров’я, формуванню культури відповідального ставлення пацієнтів до власного здоров’я та зміцненню стійкості соціально-економічної детермінанти системи громадського здоров’я України.

ЛІКУВАННЯ МАСТИТУ У КОРІВ, ОГЛЯД ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ НАЙПОШИРЕНІШИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

2026-06-05T11:30:45+03:00

Актуальність. Мастит є одним із найпоширеніших захворювань молочних корів та спричиняє значні економічні втрати через зниження продуктивності, погіршення якості молока та підвищення витрат на ветеринарне забезпечення. У сучасних умовах особливого значення набуває аналіз доступності та структури ринку ін’єкційних препаратів для лікування маститу. Мета роботи. Провести аналіз асортименту ін’єкційних лікарських препаратів, представлених на сучасному фармацевтичному ринку України, які застосовуються для лікування маститу у корів, оцінити їх доступність та цінову політику, а також визначити перспективи розширення виробництва й розробки нових засобів. Матеріали і методи. Аналіз асортименту препаратів здійснювався на основі даних Державного реєстру лікарських засобів України станом на січень 2026 року, довідника «Компендіум», інформації з відкритих джерел та ветеринарних аптечних мереж. У роботі використано статистичний, логічний та графічний методи аналізу. Результати та їх обговорення. Встановлено, що на українському ринку переважають ін’єкційні антибіотики на основі енрофлоксацину, амоксициліну, цефтіофуру, окситетрацикліну та клоксациліну. Значну частку також займають нестероїдні протизапальні препарати та імуномодулятори. Вітчизняні виробники забезпечують понад половину ринку, а основним типом продукції залишаються монопрепарати. Найпоширенішим пакуванням є флакони по 100 мл. Виявлено недостатню представленість комбінованих препаратів та ін’єкційних сульфаніламідів. Висновки. Ринок ін’єкційних препаратів для лікування маститу в Україні характеризується домінуванням класичних антибіотиків, стабільною присутністю підтримуючих засобів та перспективністю розвитку комбінованих і пролонгованих форм. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації ветеринарного забезпечення молочних господарств і планування виробництва нових лікарських засобів.

ПРОГНОЗУВАННЯ ЛІКОПОДІБНОСТІ ТА ТОКСИЧНОСТІ РЯДУ ФУНКЦІОНАЛЬНО ЗАМІЩЕНИХ ПОХІДНИХ АНТРАХІНОНУ

2026-06-05T11:43:17+03:00

Актуальність. Похідні антрахінону є перспективними біологічно активними сполуками з широким спектром фармакологічної дії. Використання сучасних in silico методів для прогнозування лікоподібності, токсичності та механізмів дії дозволяє ефективно відбирати перспективні сполуки для подальших експериментальних досліджень і створення нових лікарських засобів. Мета роботи. Здійснити прогнозування лікоподібності та токсичності функціонально заміщених похідних антрахінону, а також оцінити можливі механізми їх біологічної активності з використанням сучасних in silico підходів. Матеріали та методи. Дослідження проведено із застосуванням комп’ютерного скринінгу з використанням веб-ресурсів SwissADME, SwissTargetPrediction та ProTox II для оцінки лікоподібних властивостей і токсичності досліджуваних сполук. Для прогнозування можливих механізмів біологічної дії використано відповідні біоінформатичні інструменти. Аналіз здійснювали з урахуванням фізико-хімічних параметрів, біодоступності, проникності через біологічні мембрани та потенційних токсикологічних ризиків. Результати та їх обговорення. Встановлено, що функціонально заміщені похідні антрахінону характеризуються задовільними показниками лікоподібності, зокрема відповідністю основним фармакокінетичним критеріям, а також помірним або низьким рівнем прогнозованої токсичності. Прогнозовані механізми дії узгоджуються з виявленими таргетними профілями та свідчать про потенційний вплив на GPCR-опосередковані сигнальні шляхи й ферменти метаболічної регуляції. Отримані результати обґрунтовують перспективність досліджуваних сполук як потенційних біологічно активних агентів і доцільність подальших експериментальних досліджень для підтвердження їх механізмів дії. Висновки. Отримані результати свідчать про перспективність функціонально заміщених похідних антрахінону як потенційних біологічно активних сполук із сприятливим профілем лікоподібності та токсичності. Проведене дослідження створює підґрунтя для подальшої оптимізації структури сполук та їх експериментального вивчення з метою розробки нових лікарських засобів.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СТОМАТОЛОГІЧНІЙ ОСВІТІ ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТОМАТОЛОГА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-06-05T09:25:25+03:00

Актуальність. Цифрові технології та штучний інтелект все активніше входять не тільки у повсякденне життя кожної людини, але і в медицину, зокрема й у стоматологічну практику та освіту. Особливо швидко розвиваються технології штучного інтелекту, які відкривають нові можливості для навчання майбутніх стоматологів і полегшують роботу лікарів на практиці. Штучний інтелект уже використовують для аналізу рентгенівських знімків, прогнозування результатів лікування та створення індивідуальних планів стоматологічного лікування. Впровадження систем інтелектуального навчання та віртуальної реальності в стоматологічну освіту та використання штучного інтелекту в практиці є не лише сучасною та актуальною темою, а й необхідною умовою підготовки майбутніх фахівців в стоматології, здатних ефективно працювати в умовах сучасної цифрової медицини. Мета дослідження. Проаналізувати можливості та перспективи застосування штучного інтелекту в системі підготовки студентів стоматологічних факультетів, а також оцінити його вплив на підвищення ефективності клінічної практики лікарів-стоматологів у контексті цифровізації медичної галузі. Матеріали та методи. З метою формування первинної вибірки наукових джерел було здійснено пошук публікацій із використанням сервісу Google Scholar, PubMed, ResearchGate, а також електронних баз провідних рецензованих журналів з набором ключових слів. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз доступних систематичних оглядів свідчить, що використання штучного інтелекту в навчанні студентів стоматологів підвищує якість навчання, а використання в клінічній практиці покращує точність діагностики, сприяючи персоналізованому підходу та більш ефективному лікуванню пацієнтів. Висновки. Використання штучного інтелекту в роботі лікаря-стоматолога допомагає покращити діагностику та планування, оскільки дозволяє автоматично аналізувати діагностичні зображення та створювати персоніфіковані плани лікування. Застосування цифрових протоколів та автоматизованих технологій дозволяє розробляти особисті плани лікування, що збільшує їх ефективність. Незважаючи на переваги, успішне застосування таких технологій вимагає ретельної перевірки моделей, адаптації до індивідуальних клінічних потреб та врахування етичних і правових аспектів.

КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ПОВНИХ ЗНІМНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ НА СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ ПРОТЕЗНОГО ЛОЖА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-06-05T09:47:38+03:00

Актуальність. Знімні пластмасові протези розглядаються як комплексні подразники, що чинять на слизову оболонку протезного ложа (СОПЛ) та її рецепторний апарат механічний, хіміко-токсичний, сенсибілізуючий і термоізолюючий вплив. Інтенсивність і характер цього впливу визначаються фізико-хімічними властивостями базисних матеріалів, конструктивними особливостями протеза, точністю його виготовлення та тривалістю експлуатації. Мета дослідження: узагальнення та аналіз літературних даних щодо впливу повних знімних пластинкових протезів на слизову оболонку протезного ложа. Матеріали та методи. Здійснено аналітичний огляд 20 наукових джерел, у яких висвітлено результати досліджень впливу повних знімних протезів на слизову оболонку протезного ложа. Результати та їх обговорення. Аналіз літературних джерел показав, що повні знімні пластинкові протези можуть спричиняти розвиток запальних і дистрофічних змін слизової оболонки протезного ложа. Основними чинниками негативного впливу є механічна травматизація тканин, незадовільна гігієна порожнини рота, наявність залишкового мономера в базисних матеріалах та тривале користування протезами. Встановлено, що порушення правил догляду за протезами сприяє накопиченню мікрофлори та розвитку запальних реакцій слизової оболонки. Висновки. Одним із найбільш важливих чинників етіології та патогенезу запальних процесів є незадовільний стан гігієни порожнини рота. Також до причин непереносимості базисних матеріалів та розвитку запальних реакцій можна віднести залишковий мономер. Такі стани будуть відноситися до хіміко-токсичних запалень та іншим ускладненням з боку СОРП.

ОЦІНКА СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

2026-06-05T10:03:38+03:00

Актуальність. Ефективне управління персоналом є одним із ключових чинників сталого розвитку закладів охорони здоров’я в умовах трансформації системи медичної допомоги, зростання конкуренції на ринку медичних послуг та підвищення вимог з боку пацієнтів. Мотивація персоналу розглядається як фундаментальний елемент, що забезпечує відповідність роботи команди цінностям закладу та пацієнтоорієнтованому підходу. Питання трудової мотивації медиків є об’єктом уваги світової наукової спільноти. Міжнародний досвід свідчить, що мотиваційний профіль стоматолога еволюціонує: якщо на етапі вибору професії часто домінують фінансова безпека та престиж, то в процесі практичної діяльності на перший план виходять концепція «стоматології як способу життя», гнучкість графіка та автономія. Вітчизняні дослідники також наголошують на необхідності модернізації управлінських підходів через впровадження економічної незалежності медичних центрів та покращення технічного оснащення. Проте, попри значну кількість теоретичних напрацювань, механізми адаптації цих моделей до умов сучасних українських медичних закладів різних форм власності потребують глибшого емпіричного аналізу. Метою роботи є оцінка рівня задоволеності лікарів-стоматологів чинною системою мотивації праці та обґрунтування напрямів її вдосконалення на основі результатів анкетного опитування. Матеріали і методи. Дослідження проведено із застосуванням соціологічних та аналітичних методів. Основним методом збору первинної інформації було анкетне опитування, яке дозволило отримати узагальнену оцінку мотиваційних чинників та ставлення респондентів до чинної мотиваційної політики роботодавців. Матеріалом дослідження були результати анкетного опитування 33 практикуючих стоматологів. Результати та їх обговорення. Результати продемонстрували, що хоча рівень заробітної плати залишається пріоритетним стимулом для 87,9% респондентів, лише 6,1% опитаних повністю задоволені поточною оплатою праці. Виявлено критичний дефіцит системного матеріального заохочення: понад 70% лікарів взагалі не отримують премій чи бонусів. Водночас зафіксовано високу значущість нематеріальних факторів, таких як можливості професійного розвитку (63,8%) та мікроклімат у колективі (57,6%). Проблемою є низька прозорість мотиваційної політики: лише 15,2% учасників вважають чинну систему справедливою та відкритою. Загалом, майже половина респондентів (48,4%) оцінили наявну систему стимулювання негативно. На основі отриманих даних розроблено пірамідальну модель мотивації, яка інтегрує матеріальний фундамент з нематеріальними, організаційними, професійними, психологічними та інформаційними компонентами. Висновки. Проведене анкетне дослідження підтвердило наявність суттєвого дисбалансу між очікуваннями лікарів-стоматологів та детермінованими управлінськими практиками. Запропонована пірамідальна модель мотивації, яка поєднує всі види стимулів та інформаційну прозорість, спрямована на підвищення ефективності праці, зниження плинності кадрів, формування лояльності персоналу та покращення якості стоматологічних послуг завдяки високій вмотивованості медичного персоналу.

КЛІНІКО-АНАТОМІЧНЕ ОБҐРУНТОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ КОРОТКИХ ЦИЛІНДРИЧНИХ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

2026-06-05T10:20:59+03:00

Мета. Оцінити ефективність використання коротких циліндричних імплантатів у пацієнтів із дефіцитом кісткової тканини та обґрунтувати вибір хірургічної тактики з урахуванням анатомічної та морфометричної мінливості. Матеріали та методи. Проведено аналіз клінічного випадку встановлення короткого циліндричного імплантата в умовах вираженої атрофії після травматичної екстракції. Використано дані КТ, методику розщеплення альвеолярного паростку та морфометричні параметри щелепно-лицевої ділянки, описані у роботах Якименка Р.О., Вовка О.Ю., Онашка Ю.М. Результати. Встановлено стабільний функціональний та морфологічний результат: досягнуто первинної стабільності імплантата, сформовано достатній кістковий об’єм без НКР, отримано стабільний м’якотканинний контур та відсутність резорбції через 6 місяців після навантаження. Висновки. Короткі циліндричні імплантати є ефективною альтернативою кістковим реконструкціям у випадках дефіциту кісткової тканини. Врахування анатомічної мінливості та морфометричних параметрів нижньої щелепи дозволяє індивідуалізувати хірургічний протокол та мінімізувати ризики.