Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія

КОНЦЕПЦІЇ ТА МЕТОДИКИ АРТ-ТЕРАПІЇ: РОЗВИТОК І ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

2024-12-16T11:18:48+02:00

Арт-терапія є потужним методом психологічної допомоги, що використовує творчі техніки для роботи з емоційними переживаннями, внутрішніми конфліктами та посттравматичними станами. У статті розглянуто три основні концептуальні підходи: психодинамічний, когнітивно-поведінковий та гуманістичний. Психодинамічний підхід базується на роботі з несвідомими переживаннями через творчий процес. Когнітивно-поведінковий спрямований на зміну деструктивних установок через структуровані техніки, тоді як гуманістичний акцентує увагу на особистісному зростанні та гармонізації внутрішнього стану. Окрему увагу приділено ключовим методикам арт-терапії, таким як малювання, ліплення, музикотерапія, танцю- вально-рухова терапія та казкотерапія. Кожна з них має свої особливості та спрямованість на вирішення певних психологічних задач. Наприклад, малювання сприяє емоційній розрядці, а танцювально-рухова терапія допомагає знімати психосоматичні затиски. В українському контексті арт-терапія адаптується до соціокультурних умов. Розробляються нові напрямки, зокрема ландшафтна та ініціаційна арт-терапія, які інтегрують елементи національних традицій та відповідають запитам сучасного суспільства. Метод активно застосовується для роботи з ветеранами війни, ВПО, жертвами насильства, а також у підтримці дітей та людей із особливими потребами. Попри зростання популярності арт-терапії, розвиток галузі в Україні стримується через обмежене фінансування та недостатню кількість емпіричних досліджень. Подальші наукові розвідки та впровадження арт-терапевтичних програм у державну систему охорони здоров’я є перспективними напрямками для розширення її доступності та ефективності.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕТОДОМ АРТ-ТЕРАПІЇ

2024-12-16T11:22:28+02:00

У статті розглянуто багатовимірний феномен професійного вигорання, який охоплює зміни в емоційній, фізичній, когнітивній та поведінковій сферах особистості, що виникають під впливом тривалих стресових факторів у робочому середовищі. Проаналізовано погляди різних науковців на сутність професійного вигорання та систематизовано його основні прояви, включаючи фізичні, емоційні та інтелектуальні симптоми. На основі проведеного дослідження визначено, що 34% працівників демонструють високий рівень емоційного виснаження, а 20% – високий рівень деперсоналізації, що свідчить про серйозні ризики для їхньої психологічної стабільності. Дослідження також підтвердило значущі кореляційні зв’язки між рівнем стресу, емоційним виснаженням, професійною мотивацією та конфліктністю. Окрему увагу приділено арт-терапії як ефективному методу профілактики та корекції професійного вигорання. Висвітлено ключові підходи арт-терапії – психодинамічний, гуманістичний, когнітивно-поведінковий та екзистенційний – та їх значення у зниженні стресу, підвищенні самооцінки й відновленні емоційної рівноваги. Результати дослідження свідчать, що застосування арт-терапії сприяє розвитку адаптаційних стратегій, зниженню психоемоційного напруження та підвищенню професійної мотивації. Практична значущість дослідження полягає в розробці рекомендацій для впровадження програм підтримки, орієнтованих на профілактику вигорання у працівників, які працюють в умовах постійного стресу. Подальші дослідження доцільно спрямувати на аналіз ефективності арт-терапії у різних професійних групах, а також на вивчення взаємозв’язків між професійним вигоранням та особистісними ресурсами.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ У СУДДІ: АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК

2024-12-16T11:26:13+02:00

У статті проведено аналіз гендерних аспектів професійно-психологічного відбору кандидатів на посаду судді, з особливим акцентом на виявлення відмінностей у психологічних характеристиках чоловіків і жінок. Дослідження спрямоване на ідентифікацію ключових професійно важливих якостей, таких як мотиваційні особливості, стресостійкість, рівень емоційної стабільності та стилі ухвалення рішень, які впливають на ефективність виконання судових обов’язків. Особлива увага приділяється мотиваційним чинникам, оскільки вони визначають рівень зацікавленості та внутрішньої готовності кандидатів до виконання професійних обов’язків судді. Визначено, що чоловіки й жінки можуть мати відмінні мотиваційні пріоритети, що обумовлено як соціокультурними, так і психологічними особливостями. Також розглядається рівень стресостійкості кандидатів у судді при відборі, який є вирішальним для успішної діяльності судді в умовах високого психологічного навантаження. Гендерні відмінності в цій сфері аналізуються з точки зору адаптивних стратегій, здатності до подолання стресу та розвитку психологічної стійкості. Окремим аспектом дослідження є емоційна стабільність, оскільки вона впливає на здатність приймати зважені рішення та уникати емоційного вигорання. Гендерні особливості емоційної стабільності розглядаються в контексті здатності зберігати об’єктивність, особливо під час розгляду емоційно складних справ. Стиль ухвалення рішень, який включає швидкість, аналітичність та обґрунтованість рішень, також досліджується з урахуванням гендерних відмінностей. Отримані результати можуть стати теоретичною та практичною основою для удосконалення процедур професійного відбору суддів, зокрема у напрямку забезпечення рівноправності та об’єктивності оцінки кандидатів обох статей.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2024-12-16T11:28:22+02:00

Дослідження присвячене аналізу психологічних чинників, які впливають на розвиток емоційної сфери у дітей старшого дошкільного віку, а також вивченню проявів емоційних порушень у цьому періоді розвитку. Виявлено, що емоційний розвиток є ключовим аспектом формування особистості дитини, оскільки на цьому етапі розвиваються основні навички емоційної саморегуляції, що сприяють соціалізації та адаптації в соціумі. Зокрема, досліджено здатність дітей до ідентифікації емоційних станів, управління ними та прояви тривожності. В результаті проведених експериментальних методик, таких як «Емоційна ідентифікація» та «Тест тривожності», були виявлені різні рівні здатності дітей до емоційної диференціації та рівні тривожності. Результати показали, що значна частина дітей мають обмежену здатність до диференціації емоцій, що може бути пов’язано з різними зовнішніми та внутрішніми чинниками. Аналіз також показав наявність кореляцій між рівнем емоційної ідентифікації та тривожністю, що свідчить про важливість розвитку емоційної сфери для психоемоційної стійкості дітей. Зроблено висновок, що підтримка з боку родини та педагогів, а також спеціально підібрані корекційні програми, можуть сприяти розвитку емоційної саморегуляції у дітей та зменшенню рівня тривожності. Подальші дослідження в цьому напрямку повинні зосередитися на розробці індивідуальних програм корекції для дітей з високим рівнем тривожності та емоційних порушень.

ФОРМУВАННЯ ТІЛЕСНОСТІ У МОЛОДИХ ЖІНОК У ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН: ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ

2024-12-16T11:47:26+02:00

У статті розглянуто процес формування тілесності у молодих жінок у період становлення дитячо-батьківських відносин, який є складним і багатовимірним явищем, що охоплює фізіологічні, психологічні та соціокультурні аспекти. Цей процес має значний вплив на сприйняття тіла жінкою та її адаптацію до нової ролі матері, що може бути як джерелом стресу, так і важливою частиною її самоосмислення. Фізіологічні зміни, такі як зміни у розмірах та формі тіла, гормональні перебудови та порушення звичних ритмів життя, є важливими чинниками, що впливають на сприйняття жінкою своєї зовнішності. Зміни у тілі після пологів можуть супроводжуватися емоційними труднощами, такими як тривожність, депресія та знижена самооцінка. Психологічно важливими є такі аспекти, як розрив між ідентичностями «жінки» та «матері», які можуть викликати відчуття внутрішнього конфлікту та психоемоційну напругу. Це, у свою чергу, може призводити до розвитку комплексів через зміни тіла, що підсилюються соціокультурними стандартами краси, які домінують у суспільстві. Медійні стереотипи, пов'язані з ідеалом післяпологової жінки, а також культурні уявлення про материнство, часто створюють додатковий тиск на молодих матерів, що може ускладнювати їхнє прийняття власного тіла. Соціальна підтримка, особливо з боку партнера та близьких людей, відіграє важливу роль у процесі адаптації до нових змін. Підтримка та прийняття фізичних змін можуть значно полегшити процес адаптації до ролі матері, підвищуючи емоційну стійкість і знижуючи рівень стресу. Розробка програм психологічної підтримки, які акцентують увагу на емоційному прийнятті змін, розвитку позитивного ставлення до тіла та психологічної підтримки через соціальні зв’язки, є важливим етапом у полегшенні адаптації молодих жінок до їх нових ролей.

РОЛЬ ПСИХОАНАЛІТИЧНОГО ПІДХОДУ У РОЗУМІННІ ПОВЕДІНКОВИХ РОЗЛАДІВ

2024-12-16T11:49:59+02:00

У статті розглянуто роль психоаналітичного підходу у дослідженні механізмів формування та прояву поведінкових розладів, з акцентом на несвідомі аспекти психіки, які спричиняють індивідуальні реакції та дії. Проаналізовано теоретичні засади та практичне значення психоаналізу, зокрема його фундаментальні концепції, розроблені З. Фрейдом. Визначено важливість розуміння трьох основних структур психіки: Ід, Его та Супер-Его, у контексті їх впливу на мотивацію та поведінку людини. Проведено аналіз наукових досліджень, що демонструють значущість психоаналітичного підходу в інтерпретації поведінкових розладів. З’ясовано, що підхід З. Фрейда надає ключ до розуміння несвідомих конфліктів, які формують людську поведінку, наголошуючи на критичній ролі несвідомого у психічному житті особистості. Обгрунтовано, що сучасні психоаналітичні дослідження розширюють розуміння внутрішніх конфліктів через клінічну практику та емпіричні дослідження, що дозволяє ефективніше коригувати психологічні порушення. Визначено механізми, за якими ранні психосексуальні етапи розвитку особистості впливають на формування дорослої поведінки та її розлади, що уможливлює нові підходи до терапевтичного втручання. Також вдосконалено методологічні аспекти аналізу психоаналітичних теорій у виявленні та лікуванні поведінкових розладів, що сприяє більш ефективній психотерапії на основі розуміння впливу несвідомих факторів. Сформовані висновки демонструють, що психоаналітичний підхід забезпечує комплексне розуміння поведінкових розладів, враховуючи вплив ранніх дитячих досвідів, пригнічених емоцій та базових імпульсів, що реалізуються на несвідомому рівні. Таке інтегративне розуміння сприяє розробці ефективних методів психотерапії, орієнтованих на ідентифікацію та вирішення внутрішніх конфліктів, які впливають на поведінку.