Публічне урядування

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ

2025-02-21T11:31:16+02:00

Автор розглядає державне управління в галузі екологічної безпеки на основі міжнародного досвіду. Автор ретельно вивчає підходи та стратегії різних країн до вирішення екологічних проблем, визначає успішні практики та недоліки. Особлива увага приділяється ефективності системи контролю, механізмам регулювання та співпраці між урядовими та неурядовими структурами. Досліджено, що ключові аспекти, такі як залучення громадськості, використання новітніх технологій та взаємодія на міжнародному рівні. Робота може слугувати підґрунтям для подальших досліджень у сфері покращення екологічної безпеки та розвитку відповідних стратегій в Україні. Виявлено, що країни з найвищим рівнем екологічної безпеки успішно впроваджують інтегровані підходи, враховуючи соціальні, економічні та екологічні аспекти. Однією з ключових рекомендацій є активне залучення громадськості до прийняття рішень та моніторингу екологічних показників. Також важливим елементом ефективного управління є використання новітніх технологій для моніторингу та прогнозування змін в екосистемах. Здатність до оперативного реагування на екологічні загрози забезпечує покращення рівня екологічної безпеки. Крім того, міжнародна співпраця також виявилася ключовим фактором у вирішенні транскордонних проблем. Обмін досвідом та ресурсами дозволяє створити ефективну систему запобігання та реагування на екологічні кризи. Підкреслено, що міжнародний досвід вказує на необхідність комплексного підходу до державного управління в галузі екологічної безпеки, який враховує всі аспекти сталого розвитку та співпрацю на міжнародному рівні.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

2025-02-21T11:34:42+02:00

Мета роботи. Розробити теоретичні та практичні підходи відповідно до особливостей державного регулювання аграрного бізнесу. Методологія. Для обґрунтування теоретичних положень та практичних результатів дослідження було дотримано методологічних принципів: науковість, комплексність, системність, достовірність, оперативність, об'єктивність, дієвість, спадкоємність. Використано такі методи наукових досліджень: аналізу та синтезу, монографічний, дедукції та індукції. Інформаційною базою дослідження послужили матеріали державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, законодавчі та нормативні акти, розробки науково-дослідних установ, публікації окремих авторів на цю тему та особисті спостереження автора. Наукова новизна. З урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку та функціонування аграрного бізнесу визначено основні проблеми для вирішення органами публічного управління: вплив низької конкурентоспроможності аграрного бізнесу; подолання диспаритету цін у товарному обміні між сільським господарством та іншими галузями національної економіки; зниження монополізму переробних підприємств та торговельних мереж; недостатність рівня доходів аграрного бізнесу задля модернізації аграрного виробництва; низький рівень цифровізації аграрного бізнесу; відтік працездатного населення із сільської місцевості; відсутність управлінських навичок у керівництва аграрним бізнесом, у тому числі брак знань та досвіду у вибраному виді діяльності; відсутність підприємницьких навичок; недостатність стартового капіталу для відкриття та ведення аграрного бізнесу. Висновки. Незважаючи на множинність зусиль, середовище для державного регулювання розвитку агробізнесу залишається несприятливим: через ризик зіткнутися з тиском недобросовісних представників правоохоронних органів; ризику рейдерських атак; монополізації сільськогосподарського виробництва великими компаніями та видавлювання малого агробізнесу з аграрного сектору економіки; короткого горизонту планування; високого рівня податкового навантаження (витрати на працю перебувають у режимі подвійного навантаження). Розробка органами публічного управління механізмів підтримки малих форм господарювання є невід'ємним етапом удосконалення державної політики. Зважаючи на те, що подальший розвиток аграрного бізнесу відбуватиметься в умовах цифрової трансформації, що дає можливості сільгосптоваровиробникам збільшити продуктивність праці, оптимізувати витрати, посилити конкурентоспроможність за рахунок використання інноваційних технологій; з'явиться можливість для відкриття нових ринків збуту за допомогою онлайн-майданчиків.

РОЛЬ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У РЕГУЛЮВАННІ РИНКУ ПРАЦІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ

2025-02-21T11:37:42+02:00

У запропонованій статті розглядається ключова роль державних структур у формуванні та підтримці ефективного функціонування ринку праці в умовах сучасних викликів. Автор підкреслює важливість державних органів у розробці стратегій та політик, спрямованих на зниження рівня безробіття, підтримку працевлаштування та створення сприятливих умов для економічного розвитку. Автор зазначає, що сучасні виклики, такі як глобалізація, технологічний прогрес та економічні кризи, вимагають від держави активної ролі у регулюванні ринку праці. У статті аналізується ефективність законодавчої бази України, зокрема Кодексу законів про працю та Закону України «Про зайнятість населення», що забезпечують правову основу для регулювання трудових відносин та захисту прав працівників. У статті також розглядаються різні аспекти державної підтримки, включаючи програми професійного навчання та перепідготовки, які допомагають працівникам адаптуватися до нових умов ринку праці. Особлива увага приділяється підтримці вразливих категорій населення, таких як молодь, особи з інвалідністю та жінки, через спеціалізовані програми, які сприяють їхній інтеграції на ринку праці. Автор детально аналізує роль Міністерства економіки України та Державного центру зайнятості у реалізації державної політики у сфері зайнятості. Підкреслюється важливість стратегічного планування, моніторингу ринку праці та оперативної адаптації до змін в економіці. Також відзначається значення співпраці між державними органами, приватним сектором та громадянським суспільством у забезпеченні стабільності та розвитку ринку праці. У статті робиться акцент на необхідності підтримки малого та середнього бізнесу як ключового джерела створення нових робочих місць. В цілому, стаття підкреслює, що ефективне регулювання ринку праці в Україні вимагає комплексного підходу, який включає законодавче регулювання, державні програми підтримки зайнятості та активну співпрацю з приватним сектором. Автор наголошує, що такий підхід є ключем до забезпечення стабільного функціонування ринку праці та соціального добробуту громадян.

СТРАТЕГІЧНИЙ ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА АРХІТЕКТОНІКУ МОДЕЛЕЙ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2025-02-21T11:42:00+02:00

Система глобальної енергетичної моделі складно-функціональна модель багатогранного ієрархічного типу з різними типами та масштабами впливу, в якій взаємодіють міждержавні союзи та міжнародні організаційні інституції та окремі держави-гегемони, що впливають на світовий енергетичний баланс та стале функціонування глобальної енергетичної безпеки. Стаття розкриває з позиції публічного управління та досліджує теоретичні основи стратегічного впливу міжнародних організацій в системі глобальної енергетичної безпеки, надає основні характеристики та висвітлює види міжнародних організацій та ілюструє приклади енергетичних стратегій міжнародних організацій у формуванні світової енергетичної безпекової політики. Мета роботи. Дослідити місце та роль міжнародних організацій та здійснити вивчення їх впливу на структуру глобальної енергетичної безпекової моделі в контексті погляду науки публічного управління на відповідну проблематику вивчення. На основі результатів дослідження запропонувати науково-теоретичний підхід у запровадженні механізму збереження стійкого стану функціонування глобальної енергетичної безпекової системи. Методологія. Дослідження ґрунтується на змістовному теоретико-прикладному базису вчених та практиків у сфері публічного управління та глобальної енергетичної безпеки та їх наукових підходах до вивчення проблематики ролі міжнародних організацій в міжнародній енергетичній політиці. Разом з тим, методологічними основами вивчення стали: системно-структурний, порівняльний, правовий, логічний та абстрактний методи, також було проведено аналіз та синтез. Наукова новизна. Надано теоретичне поняття міжнародної енергетичної організації в розумінні глобальної енергетичної безпекової політики та представлено як багатогранні організаційні структури, які впроваджують персональні механізми перетворення та трансформації, збереження власних енергетичних безпекових процесів, які діють на формування полярності політичних інтересів глобальної енергетики на відповідних міждержавних рівнях ієрархічності впливу. Також, визначено необхідність у запровадженні механізму збереження стійкого стану функціонування глобальної енергетичної безпекової системи у різних супроводжувальних питаннях енергетики з метою підсилення енергетичної архітектоніки моделі глобальної безпеки. Тому, за можливий прикладний інструмент наукового впровадження було визначено механізм міждержавного симбіозу, який полягає у створенні світового майданчика взаємодії міждержавних інституцій у сфері енергетики на рівні дипломатичних та галузево-енергетичних державних органів публічного управління за участю представників міжнародних організацій, які формують світову енергетичну політику у своїх межах ієрархічності та ваги впливу. Висновки. У підсумку дослідження було визначено необхідність у запровадженні механізму збереження стійкого стану функціонування глобальної енергетичної безпекової системи у різних супроводжувальних питаннях енергетики, з метою підсилення енергетичної архітектоніки моделі глобальної безпеки. Можливим інструментом відповідного впровадження було обрано механізм міждержавного симбіозу у формі створення світового майданчика взаємодії міждержавних інституцій у сфері енергетики на рівні дипломатичних та галузево-енергетичних державних органів публічного управління за участю представників міжнародних організацій, які впливають на формування світової енергетичної політики.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІЙ

2025-02-21T11:49:07+02:00

Історія розвитку міждержавного управління у ЄС демонструє постійний інноваційний політичний процес формування, функціонування та удосконалення інструментарію євроінтеграційного механізму публічного управління розвитком територій. Розуміння його сутності та вміння використовувати сучасні інструменти розвитку територій на місцевому та регіональному рівнях є актуальним напрямом оновлення регіональної політики, забезпечення ефективної участі громад та регіонів України у євроінтеграційних процесах, проектах і програмах ЄС, виконання Україною acquis ЄС, як кандидата у члени ЄС, у тому числі у сфері досягнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості. Тому метою статті є дослідження функціонування інструментарію євроінтеграційного механізму публічного управління розвитком територій в контексті євроінтеграційних процесів оновлення системи управління регіональним розвитком на засадах впровадження процедур та кращих практик ЄС у сфері міждержавного управління територіальним розвитком та співробітництвом, запровадження доброго врядування та багатостороннього управління. Методологія. У запропонованому дослідженні було проведено аналіз семантичної мережі текстових даних джерельної бази нормативно правових документів, які формують інструментарій євроінтеграційного механізму публічного управління розвитком територій. Трансдисциплінарний підхід використано для відображення зв’язку суспільно-політичних процесів європейської інтеграції з отриманими практичними результатами, актуальності співпраці науковців та практиків у сфері оновлення регіональної політики і проведення тематичних прикладних наукових досліджень. Синергетичний підхід запроваджено для розуміння євроінтеграції як цілісного суспільно-політичного явища та процесу на міждержавному, національному, регіональному та місцевому рівнях. Метод гармонізації та синхронізації як процедура і алгоритм цілеспрямованого зближення, узгодження нормативно-правових документів, стандартів, інструментів, політичних дій у сфері регіонального розвитку та територіального співробітництва України та ЄС. Наукова новизна полягає у розкритті функціонування інструментарію євроінтеграційного механізму публічного управління розвитком територій який забезпечує досягнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості ЄС в контексті європейської інтеграції України. Висновки. У статті досліджено сутність інструментарію євроінтеграційного механізму публічного управління розвитком територій, доведено необхідність проведення процесу синхронізації та гармонізації політик досягнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості ЄС і оновлення регіонального розвитку України в умовах європейської інтеграції, запропоновано заходи з стратегічного планування розвитку територій та євроінтеграції на місцевому та регіональному рівнях через створення територіальної моделі багатостороннього управління та співробітництва з метою участі у проектах та програмах ЄС.

ОЦІНКА СПРОМОЖНОСТІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ТЛІ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

2025-02-21T11:56:22+02:00

Впроваджена Україною реформа децентралізації вважається найуспішнішою серед українських реформ, при якою ограни місцевого самоврядування отримали нові повноваження та функції від органів центральної влади. Дана реформа зміцнила місцеве самоврядування, перетворив його із придатка державного управління у самодостатню систему врядування з організації життєдіяльності на місцевому рівні. Об’єднанні громади отримали додаткові надходження в місцевий бюджет за рахунок доходів фізичних осіб, прибутків підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно, отримали право затверджувати місцеві бюджети незалежно від дати прийняття закону про Державний бюджет, тощо. При цьому держава поклала на місцеве самоврядування цілу низку нових повноважень, виконання яких потребує додаткових адміністративних ресурсів, знань та навиків. Але далеко не всі об’єднанні громади готові виконувати в повному обсязі делеговані центральної владою функції. Місцеве керівництво часом не розуміє як використовувати нові повноваження ефективно, тим паче в повному обсязі. У статті було проаналізовано вплив реформи децентралізації в частині проведення змін у адміністративно-територіальному устрою та перерозподілу повноважень на розвиток громад та проведена оцінка спроможності органів місцевого самоврядування користатись цими змінами для розбудови власних громад, підкреслені факти які гальмують розвиток в частині фінансової спроможності на місцях на прикладах власних спостережень, а також розглянуті концептуальні підходи до зростання професійних навичок використання управлінських функції для економічного розвитку громад, вказано на необхідність підвищення інтелектуального капіталу громад, навичок і досвіду адміністративного персоналу, а також механізмів керування для формування громадянського суспільства та розвитку фінансової спроможності ОТГ.

МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: СУТЬ, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ МЕХАНІЗМУ КОНТРОЛЮ)

2025-02-21T11:59:18+02:00

У статті досліджено питання контролю в публічному управлінні, визначено його сутність, роль та основні функції. Автором зазначено, що контроль у публічному управлінні має свою певну специфіку, яка орієнтована на досягнення конкретного результату та усунення певних перешкод, які з’являються при здійсненні державно-управлінської діяльності. Мета статті полягає у теоретичному дослідженні контролю в публічному управлінні та визначенні його сутнісних особливостей, ролі та функцій. У запропонованій статті визначено, що під контролем у публічному управлінні розуміється контрольна діяльність, яка відноситься до важливої функції органів публічної влади та управління, що передбачає і намагається унеможливити, а також усунути у разі наявності помилок у діях суб’єктів органів публічної влади, місцевого самоврядування задля ефективного та продуктивного суспільно-державного розвитку. Автором визначено, що сутність контролю у сфері публічного управління полягає у створенні умов у яких можливе результативне функціонування органів публічної влади, місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства, яке передбачає здійснення спостереження, отримання інформації та вжитті заходів для створення умов розвитку суспільних та національних інтересів. Крім того, у статті зазначено, що контроль в публічному управлінні забезпечує одержання об’єктивної і достовірної інформації про стан законності та дисципліни. Автором на основі аналізу наукових статей окреслено, що сам по собі контроль в публічному управлінні виконує такі функції: інформаційно-аналітичну, профілактичну, коригувальну, стабілізувальну, правоохоронну або (дисциплінарну). Висновки. Визначено, що контроль є однією з основних функцій управління та є його завершальною стадією циклу всього процесу і водночас основою початку нового циклу. Контроль у публічному управлінні покликаний забезпечувати дотримання запланованих цілей, норм та дисципліни у діяльності органів влади, місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.

ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОМАД: ОСОБЛИВОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2025-02-21T12:07:31+02:00

Розглянуто наукові підходи до поняття фінансової спроможності громад та запропоновано розуміння даної дефініції як здатність до ефективного залучення і використанні з різних джерел фінансових ресурсів щодо виконання своїх функцій/завдань та справляти ефективний вплив на соціально-економічний розвиток громади. Мета статті – здійснення аналізу особливостей фінансової спроможності громад України в контексті сучасних викликів. Методологія дослідження. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 2) праці вітчизняних та зарубіжних авторів, що провадять свої науково-практичні дослідження у царині розбудови фінансової спроможності громад. Наукова новизна. Фінансове забезпечення розвитку громад охарактеризовано через три ключові підходи. Визначено роль та місце місцевих бюджетів у механізмі фінансового забезпечення і соціально-економічного розвитку громад. Для визначення фінансової спроможності громад проаналізовано динаміку наповнюваності місцевих бюджетів за 2020-2024 роки та з’ясовано зростання видатки місцевих бюджетів. Здійснено аналіз річних планів доходів та видатків місцевих бюджетів протягом аналізованого періоду та виявлено недовиконання річного плану місцевих бюджетів за доходами. Виявлено найгірший стан щодо видатків в 2024 році. Встановлено найбільш спроможні громади щодо перерахунку реверенсних дотацій. Визначено рейтинг найбільш дотаційних тимчасово окупованих, деокупованих громад та кількість громад із дотаційністю > 50%. Зазначено про ключові джерела та приріст доходів загального фонду місцевих бюджетів. Виявлено збільшення доходів загального фонду місцевих бюджетів через низку заходів підприємств й органів влади, спрямованих на підтримку розвитку бізнесу в умовах режиму воєнного стану. Висновки. Ризик втрати фінансової стабільності громад потребує активізації органів місцевого самоврядування щодо питань формування та виконання місцевих бюджетів за відповідними напрямами; завданням держави для збереження макроекономічної стабільності встановлення ефективної взаємодії з органами місцевого самоврядування. Акцентовано на проблемі взаємовідносин між державним і місцевим бюджетом, виокремлено нормативно-правовий аспект. Запропоновано для фінансова спроможність громад в умовах сучасних викликів доцільність здійснення низки заходів.