Публічне урядування

БЮРОКРАТІЯ ЯК ПОЗИТИВНЕ ТА НЕГАТИВНЕ ЯВИЩЕ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

Олена Віталіївна Вожол — Mon, 10 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Проблематика дослідження стосується подвійної природи бюрократії у процесі модернізації державного управління. З одного боку, вона забезпечує стабільність і професіоналізацію, з іншого – створює корупційні ризики, інертність і гальмувати інновації. Підґрунтям дослідження є аналіз сучасних тенденцій у публічному управлінні, які враховують необхідність зменшення негативних аспектів бюрократії та посилення її позитивних функцій. Аналіз останніх досліджень і публікацій демонструє широкий спектр думок про роль бюрократії у державному управлінні. Зокрема, позитивні її аспекти, як-от раціоналізація процесів та створення прозорих механізмів управління, протиставляються таким викликам, як гіпертрофія регуляторних процедур, корупція і відсутність інноваційного підходу. Особливу увагу приділено впливу бюрократичної культури на ефективність державних службовців, де результати досліджень свідчать про неоднозначність цього впливу. Метою статті є здійснити аналіз бюрократії як позитивного та негативного явища в контексті модернізації державного правління. Основний матеріал статті ґрунтується на міждисциплінарному підході, який об’єднує соціологію, політологію, економіку і публічне управління. Застосовані методи контент-аналізу, порівняльного аналізу та критичного дискурсу дозволили оцінити сучасні практики управління в Україні. Дослідження акцентує увагу на запровадженні електронного урядування, що сприяє прозорості процесів і підвищенню довіри громадян до державних установ. Емпіричний аналіз виявив, що впровадження цифрових компетенцій серед державних службовців дозволить знизити адміністративні витрати на 20% та скоротити час надання послуг на 25%. У висновках зазначено, що модернізація управління неможлива без комплексної трансформації бюрократичних структур. Це включає впровадження ефективних антикорупційних механізмів, цифровізацію послуг, розбудову інституційної спроможності та розвиток громадського контролю. Результати дослідження можуть стати основою для подальших наукових розвідок у сфері вдосконалення бюрократичних механізмів у контексті сучасних викликів.

ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ ГРОМАД В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Геннадій Васильович Джегур, Артем Васильович Стілл — Mon, 10 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Метою дослідження є аналіз особливостей публічного управління соціально-економічним розвитком громад в умовах сучасних викликів, що зумовлено дослідженням сучасних особливостей та подальших напрямів розвитку. Методологія. Матеріалами дослідження є: нормативно-правові документи з питань дослідження соціально-економічного розвитку громад; наукові праці дослідників, де з’ясовано сучасні підходи до соціально-економічного розвитку територіальних громад, напрями й ризики місцевого економічного розвитку в умовах війни, проаналізовано сучасні механізми розвитку громад та інструменти відновлення територій, соціально-економічний потенціал громад в умовах режиму воєнного стану. Отримання результатів вибудовується на основоположних положеннях із державного управління, економіки, досягненнях сучасної наукової думки. У процесі дослідження використано: діалектичний метод (надав змогу дослідити динаміку соціально-економічного розвитку, його інструментів), метод систематизації (дозволив згрупувати наукові підходи до головних проблем досліджуваного явища в сучасних умовах), метод аналізу та синтезу (для встановлення складових ресурсного потенціалу й ризиків соціально-економічного розвитку громад), метод узагальнення (надав можливість побудувати концептуальну блок-схему напрямів соціально-економічного розвитку громад в умовах сучасних викликів). Наукова новизна. Визначено, що умови воєнного стану зумовили присутність нових учасників процесу місцевого соціально-економічного розвитку громад – внутрішньо переміщених осіб та релокованого бізнесу, формування нових типів взаємодії та формування ефективної підприємницької інфраструктури враховуючи безпекову складову. Релокація бізнесу й внутрішньо переміщені особи змінили соціально-економічний розвиток громад, що обґрунтовано новими можливості нарощування їх потенціалу на основі активізації ділової активності, створення нових робочих місць, можливість зменшити навантаження на місцевий бюджет та підтримати відповідний рівень споживчого попиту населення. Виокремлено низку проблем громад в умовах режиму воєнного стану та визначено пріоритетні заходи в цьому напрямі, які мають універсальний характер для всіх громад. Зміна управлінських підходів органів місцевого самоврядування зумовлена внутрішньо переміщеними особами, де найскладнішим завданням виявилася їх інтеграція в соціально-економічне життя громад та зумовило зростання навантаження на місцеву соціальну інфраструктуру, збільшення видатків місцевих бюджетів, реалізацію програм і проєктів їх підтримки та надання додаткових соціальних послуг. Результати. Встановлено детермінанти порушення фінансової стійкості громад (руйнування інфраструктури, житла, зниження економічної активності, падіння рівня реальних доходів населення, демографічна криза), що обумовило низку заходів на різних рівнях управління для стабілізації ситуації. Залежність місцевих бюджетів від цільових трансфертів із державного бюджету свідчить про недостатню автономність розпорядження коштами, які отримані від держави. До шляхів вирішення проблеми віднесено удосконалення механізму місцевого фінансування (податкова реформа), що сприятиме повній фінансовій самостійності органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано важливість формування системи фінансового забезпечення конкурентоспроможності громад, яка передбачає наявність достатнього обсягу фінансування щодо реалізації проєктів, програм розвитку територій для підвищення якості життя населення, формування привабливих умов для розвитку бізнесу, залучення інвесторів.

ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Руслан Миколайович Дмитренко — Mon, 10 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Мета роботи. Визначення цілей та напрямів державної підтримки розвитку аграрного бізнесу. Методологія. Теоретична, методологічна та емпірична база дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної науки, нормативні та законодавчі акти, монографії, періодичні видання, матеріали наукових конференцій вчених та провідних фахівців-практиків з питань державного регулювання та державної підтримки аграрного бізнесу. У статті застосовували абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, системно-когнітивний аналіз, статистико-економічний та інші методи економічних досліджень. Наукова новизна. Удосконалено визначення державної підтримки малого та середнього аграрного бізнесу, під яким слід розуміти систему організаційних, економічних, законодавчо-правових впливів державних органів різних рівнів на бізнес-одиниці і передбачає створення умов, необхідних для підвищення рівня та якості життя сільського населення, вирішення завдання гармонізації інтересів і цілей суспільства, бізнесу та держави в умовах диспаритету цін, частки імпорту на внутрішньому ринку за деякими видами продовольства. Висновки. Відтворення основних виробничих фондів організаціями малого та середнього аграрного бізнесу здійснюється відповідно до стратегії їх розвитку та інвестиційних можливостей. Структурні особливості та специфічність аграрного виробництва ускладнюють і уповільнюють процес відтворення основних виробничих фондів. Забезпечення продовольчої безпеки країни потребує значного ресурсного та фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств. Різноманітність особливостей виробничого процесу та низька інвестиційна привабливість обумовлена непостійністю та високим ступенем ризику виробничих процесів у аграрному секторі, унаслідок чого спостерігається практично низька ефективність інвестицій.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РУЙНУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Сергій Олексійович Лисенко, Петро Миколайович Кузик — Mon, 10 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Статтю присвячено проблематиці виявлення та систематизації слабких місць державного механізму російської федерації та перспектив його деструкції. На переконання автора, проблематика стійкості держави та вразливості її механізмів до внутрішнього й зовнішнього впливу значною мірою обумовлена моделлю правління. При цьому, наголошено на тому, що сучасна модель державності російської федерації бере свій початок не з норманських утворень, Київської Русі, Новгородської республіки чи Візантії, а з Орди, падіння якої ознаменувало собою початок становлення московської, а згодом російської держави. Основну увагу присвячено виявленню та систематизації ключових засад ординського механізму державності, які несуть в собі як переваги, так і недоліки. Недоліки цих засад можуть бути використані для цілеспрямованого прискорення процесу руйнації ординської держави. Основними ознаками ординської концепції, які росія запозичила та використала у своєму державотворенні, запропоновано вважати: надмірну централізацію державного управління; сакральність правителя, як абсолютного уособлення всіх чеснот і повноти влади; високий рівень воєнізації та формування «поліцейської держави»; державоцентричну концепцію суспільних відносин; підміну особистих прав особистими привілеями; наявність вищої, сакральної місії, яка виправдовує всі жертви простого населення та будь-які репресії. При цьому, кожна ознака має сильні й слабкі сторони. Наголошено на потребі зосередити увагу не лише на зменшенні доходів російської держави, але й на стимулюванні внутрішніх деструктивних процесів, які несуть загрозу для цілісності державного механізму. Окрему увагу присвячено відцентровим тенденціям національних еліт, що представляють інтереси національних меншин суб’єктів федерації. Численні автономні республіки історично є повноцінними державними утвореннями, що можуть претендувати як на незалежність, так і на перехід під протекторат інших країн (зокрема – Китайської Народної Республіки).

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

Вадим Михайлович Лях, Дана Богданівна Жупан — Mon, 10 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Мета – проаналізувати сучасні підходи до управління кадровими ресурсами в публічному управлінні. Методологія. Методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення науки державне управління та загальнонаукові принципи аналізу суспільних явищ і процесів, а також праці провідних українських та закордонних науковців. Дослідження базувалося на системному методі пізнання, на основі якого з’ясовано сутність понятійно-категоріального апарату дослідження, у тому числі, понять «кадрова політика», «кадрова політика в системі публічного управління», «кадрова політика на публічній службі». Наукова новизна. Стратегічне планування кадрової безпеки в державному управлінні є ключовим аспектом для забезпечення стабільності та ефективності функціонування державних органів. У сучасних умовах, коли державні структури стикаються з численними викликами і загрозами, від ефективності кадрової безпеки залежить не тільки оперативність їх роботи, але й довіра суспільства до інститутів державної влади. У даній роботі аналізуються основи стратегічного планування кадрової безпеки, акцентуючи увагу на інтеграції кадрових ресурсів у загальну стратегію державного управління. Розглядається концептуальний підхід до формування і реалізації стратегії кадрової безпеки, що включає в себе прогнозування можливих загроз, визначення ключових завдань і механізмів їх реалізації. Висновки. Основні компоненти стратегічного планування кадрової безпеки включають аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз, розробку і реалізацію стратегії, впровадження системи моніторингу і контролю, а також оцінку результатів та корекцію стратегії. Аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз охоплює визначення ризиків, які можуть негативно вплинути на кадрову безпеку, таких як корупція, зловживання владою, недостатня кваліфікація кадрів або неефективні управлінські рішення. Розробка і реалізація стратегії передбачає створення комплексного плану дій, який включає вдосконалення процедур відбору і підготовки кадрів, впровадження системи постійного навчання і підвищення кваліфікації, а також створення чітких правил для оцінки і контролю за діяльністю державних службовців. Впровадження системи моніторингу і контролю дозволяє розробити механізми постійного моніторингу і оцінки ефективності реалізації стратегічних заходів, що допомагає вчасно виявляти і реагувати на нові загрози. Оцінка результатів та корекція стратегії включає регулярний аналіз результатів впроваджених заходів і коригування стратегії у разі необхідності, що забезпечує гнучкість стратегічного планування для адаптації до нових умов і викликів. Значення стратегічного планування кадрової безпеки полягає в тому, що воно дозволяє не лише запобігти негативним наслідкам, але й забезпечити стійкість і ефективність роботи державних органів. Впровадження ефективної стратегії кадрової безпеки сприяє підвищенню довіри суспільства до державної влади, зміцненню морального клімату в органах управління та підвищенню загальної ефективності державного управління. Таким чином, стратегічне планування кадрової безпеки є важливим інструментом для забезпечення стабільності і розвитку державного управління в умовах сучасних викликів і змін.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Олександр Олексійович Салюк-Кравченко — Tue, 11 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Автором проведено дослідження проблематики російсько-українського енергетичного протистояння в контексті поглядів механізмів публічного управління в формуванні стійкої енергетичної системи безпеки держави починаючи від етапу отримання Українською державою незалежності в 1991 році по теперішній час. Показано, що енергетична система України функціонує у надважкому кризовому стані та проходить підготовку до осінньо-зимового періоду 2024–2025 років в умовах воєнного часу, відтак відповідне вивчення ілюструє необхідність дослідження процесу російсько-українського енергетичного протистояння в призмі механізмів публічного управління в формуванні стійкої енергетичної системи безпеки держави. Окрема частина відповідного дослідження була присвячена освітленню теоретичної основи вивчення енергетичного протиборства на міжнародному рівні країн, процесів створення штучних профіцитних і дефіцитних економічних умов на світових енергетичних ринках і інші управлінські механізми, які реалізуються державами у фокусі зміцнення та збереження власних енергетичних безпек. Було проілюстровано хронології, особливості та характеристики основних подій російсько-українського перебігу антагонізму в енергетичній сфері протягом 1991–2024 років, його міждержавного протистояння та приділено увагу саме актуальному періоду відкритого воєнного повномасштабного нападу росії у 2022 році та по теперішній час. Також, було розкрито поетапно деструктивні інструменти впливу росії проти енергетичної безпеки України у різні часи своєї реалізації. Доведено, що неодмінною частиною повномасштабної агресії росії проти України стали акти енергетичного тероризму, здійснені на державному рівні росією, направлені проти цивільних об’єктів паливно-енергетичного комплексу України, відповідні дії країни агресора трансформувалися в не що інше, як окремий ключовий вид військової агресії, що є частиною компонента російсько-української війни. Аргументовано, що повністю та вірогідно спрогнозувати майбутні агресивні дії росії, направлені проти порушення цілісності енергетичної безпеки держави повною мірою неможливо, отже головною метою публічного управління має бути формування комплексного механізму забезпечення сталої роботи енергетичної галузі України адаптивно-динамічного типу функціонування.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ БІЗНЕСУ ТА ОРГАНІВ ВЛАДИ

Ігор Григорович Сопроненков, Кристиян Холащинський — Tue, 11 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Стаття присвячену аналізу наукових підходів щодо особливостей формування механізмів ефективної взаємодії бізнесу та органів влади. У роботі досліджено понятійно-категорійний апарат, зокрема надано наукові підходи до дефініції «взаємодія» в управлінському аспекті, а також взаємодії влади й бізнесу, що надало змогу сформувати авторський підхід до цієї категорії. Для ґрунтовного розкриття теми окреслено особливості, мету та завдання взаємодії бізнесу та органів влади. Акцентовано на формуванні відносини між бізнесом та органами влади на основі взаємної відповідальності, відкритості та прозорості, взаємного балансу між обома сторонами для подальшого соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано для ефективної взаємодії бізнесу та органів влади особливе місце механізмів в державно-управлінському вимірі, що зводиться до складової системи управління. Розкрито наукові підходи до таких понять як «механізми», «механізми державного управління» та «механізми публічного управління», їх компоненти та особливості. Визначено вихідною категорією взаємодії бізнесу й органів влади є механізми публічного управління, адже саме від них залежить вплив на фактори щодо діяльність суб’єктів системи, їх ефективність. Зважаючи, що система публічного управління спрямована на максимальне залучення громадян та задоволення їх потреб, саме тому більшість механізмів публічного управління сконцентрована на досягнення цих цілей. Механізм ефективної взаємодії бізнесу та органів влади слід вважати відповідним підвидом цілісної загальної конструкції механізму публічного управління, що характеризується складною будовою та має цілеспрямоване призначення в сучасній системі публічного управління. Акцентовано на наукових підходах до тлумачення механізмів у контексті взаємодії бізнесу й органів влади. Встановлено, публічні механізми розвитку взаємодії бізнесу й органів влади полягають у множинності взаємопов’язаних елементів, які об’єднані та забезпечують практичне втілення конструктивних партнерських відносин між цими суб’єктами задля формування подальшого соціального-економічного розвитку держави та діяльності для задоволення суспільно значимих потреб. Запропоновано авторську позицію поняття «механізми ефективної взаємодії бізнесу та органів влади». Акцентувати на подальшій потребі сучасних перетворень в досліджуваній сфері через брак дієвого механізму (інструментів, засобів, стимулів), що допоможе більш ефективно функціонувати як бізнес-середовищу так і налагодженні комунікації з органами влади.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЛІДЕРСТВА У ВІЙСЬКОВИХ ПІДРОЗДІЛАХ: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА

Олексій Анатолійович Толмачов, Андрій Романович Чайковський — Tue, 11 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Метою статті є аналіз чинників, що сприяють формуванню ефективного лідерства у військових підрозділах та розробка рекомендацій для оптимізації управлінських рішень у цій сфері. Методологія. Отримання результатів вибудовується на основоположних положеннях науки публічного управління, психології. Методологічний інструментарій передбачає використання як загальнонаукових методів пізнання, так і спеціальних. У процесі дослідження використано такі методи дослідження як діалектичний, метод систематизації, метод аналізу та синтезу, метод узагальнення. Наукова новизна. Лідерство у військових підрозділах є критично важливим для успішного виконання бойових завдань і забезпечення загальної ефективності збройних сил. Особливо вразливими до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) є особи, які безпосередньо зазнали впливу травматичних подій або були їх свідками. У контексті поточного конфлікту військовослужбовці представляють одну з найбільш вразливих груп населення. Постійний вплив небезпечних для життя ситуацій, участь у бойових діях та перебування в екстремальних умовах значно підвищують ризик розвитку ПТСР у цій когорті. Висновки. Сучасні виклики, зокрема складність і багатовимірність військових операцій, підкреслюють важливість психологічних аспектів лідерства. Від військових лідерів очікується не лише професійна компетентність, а й здатність приймати швидкі та обґрунтовані рішення в умовах невизначеності, мотивувати підлеглих і підтримувати їхній моральний дух у критичних ситуаціях. Ефективне лідерство у військових підрозділах передбачає врахування психологічних чинників, таких як мотивація, страхи, емоційні стани та реакції на стрес. Це дозволяє підтримувати боєздатність підрозділів та забезпечувати згуртованість і ефективну взаємодію військовослужбовців. Державне управління відіграє важливу роль у формуванні ефективного лідерства через нормативно-правове забезпечення, створення умов для професійного розвитку військових кадрів і забезпечення доступу до сучасних знань у галузі військової психології. У статті пропонуються рекомендації для оптимізації управлінських рішень, зокрема через інтеграцію інноваційних методів навчання, таких як кейс-технології, тренінги з емоційної інтелігентності та стресостійкості, а також врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців. Важливою є адаптація доктрини військового лідерства до нових умов, зокрема у контексті гібридних загроз. Висновки підкреслюють необхідність модернізації підходів до військового лідерства з акцентом на гнучкість, індивідуалізацію та інтеграцію новітніх психологічних методів. Це сприятиме підвищенню ефективності лідерства у військових підрозділах і відповідатиме сучасним викликам.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЙ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В КРАЇНАХ ЄС

Олександр Володимирович Слобожан — Tue, 11 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. В статті досліджено особливості діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх важливу роль у країнах Європейського Союзу. Вони забезпечують представництво інтересів місцевих громад на національному та європейському рівнях. Основні завдання таких асоціацій включають адвокацію політичних рішень, підтримку демократичних процесів, сприяння сталому розвитку та підвищенню рівня професійної підготовки працівників місцевого самоврядування. Водночас, діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування характеризується певними особливостями, що залежать від правових і політичних умов кожної країни. У Європейському Союзі вони мають значні повноваження у сфері лобіювання, отримують стабільне фінансування від державних і європейських інституцій, а також співпрацюють у межах європейських організацій, таких як Рада європейських муніципалітетів і регіонів та Європейський комітет регіонів. Ключовими викликами для європейських асоціацій органів місцевого самоврядування є бюрократичні бар’єри та необхідність координації між численними членами, що ускладнює процес прийняття рішень. Незважаючи на це, більшість асоціацій ефективно вирішують ці проблеми завдяки стабільному фінансуванню, чіткій структурі управління та активній участі у процесі прийняття рішень на рівні Європейського Союзу. Вивчення європейського досвіду функціонування асоціацій органів місцевого самоврядування має практичну цінність для України. Асоціації ОМС в Україні могли б адаптувати відповідні моделі для підвищення ефективності місцевого самоврядування та його інтеграції до європейських стандартів.