ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМИ ДОПУСТИМОСТІ, ОЦІНКИ ТА ТАКТИКИ ВИКОРИСТАННЯ СТОРОНАМИ

Анотація

Актуальним є дослідження проблемних аспектів використання висновку експерта як джерела доказів у кримінальному провадженні України, що набуває особливої ваги в умовах реформування системи правосуддя та викликів, пов’язаних із дією воєнного стану. Стаття висвітлює проблему комплексної оцінки висновку експерта, що виходить за межі формального аналізу його відповідності вимогам закону і торкається питань його достовірності, наукової обґрунтованості та місця в системі інших доказів. Розглядається правова колізія, що виникає між формальним підходом до переліку джерел доказів, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, та реальними потребами змагального процесу, зокрема в частині використання стороною захисту альтернативних експертних думок та рецензій для ефективного спростування доказів обвинувачення. У статті обґрунтовується необхідність перегляду усталених підходів до оцінки висновку експерта, відходячи від стереотипного сприйняття його як «цариці доказів» та посилюючи критичний аналіз його змісту усіма учасниками провадження. Методами дослідження були обрані формально-юридичний метод для аналізу норм чинного законодавства, системно-структурний метод для визначення місця висновку експерта в системі доказів, порівняльно-правовий метод при аналізі судової практики, а також діалектичний метод для виявлення суперечностей між теоретичними засадами та практикою правозастосування. Застосування цих методів дозволило всебічно дослідити правову природу, процесуальний статус та тактичні аспекти використання експертних висновків. У статті аналізується судова практика, зокрема позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, щодо допустимості висновків, отриманих з порушенням процесуального порядку, та процесуального статусу рецензій на висновки експертів. Автор статті вважає, що існуюча суперечлива практика щодо визнання рецензій створює правову невизначеність та порушує принцип рівності сторін. Також досліджуються тактичні прийоми, що застосовуються сторонами обвинувачення та захисту для підтвердження або спростування доказової сили висновку, та аналізуються специфічні проблеми, що виникають при проведенні експертиз в умовах воєнного стану, зокрема щодо військовослужбовців. У роботі зроблено висновок, що ефективність використання висновку експерта залежить від синергії трьох факторів: дотримання належної правової процедури його отримання, глибокого змістовного аналізу його достовірності та наукової обґрунтованості, а також наявності у сторін реальних можливостей для його підтвердження чи спростування. Особлива увага приділяється поняттям «допустимість», «достовірність», «належність» та «достатність» доказів у контексті оцінки експертного висновку. Встановлено доцільність законодавчого врегулювання статусу альтернативних експертних думок. Автор пропонує власні пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства, зокрема, шляхом запровадження чітко регламентованої процедури отримання роз’яснень від експерта на досудовому розслідуванні за ухвалою слідчого судді.