Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

2025-12-11T16:24:17+02:00

Стаття присвячена комплексному дослідженню поняття та класифікації збройних конфліктів як одного з ключових інститутів міжнародного гуманітарного права та міжнародного права загалом. Автор аналізує існуючі доктринальні та нормативно-правові підходи до визначення збройного конфлікту, виокремлює його основні ознаки, критерії інтенсивності та рівня організованості сторін. Окрема увага приділяється розмежуванню міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів, а також специфіці їх правового регулювання відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них.У контексті сучасних викликів міжнародній безпеці автор досліджує питання кваліфікації так званих «гібридних» збройних конфліктів, які поєднують класичні бойові дії із застосуванням неконвенційних методів, зокрема інформаційної, кібервійни та участі недержавних збройних акторів. Водночас акцентовано увагу на правозастосовчих проблемах, що виникають через відсутність єдиної дефініції збройного конфлікту в українському законодавстві, що суттєво ускладнює практику кваліфікації подій, які відбуваються в Україні з 2014 року.У роботі здійснено огляд наукових позицій українських та іноземних дослідників, а також аналіз міжнародних правових актів і національних нормативно-правових джерел, які регулюють правовідносини в умовах збройних конфліктів. Обґрунтовано необхідність імплементації чітких міжнародно-правових стандартів у національне законодавство України для забезпечення правової визначеності, захисту прав людини та притягнення винних у скоєнні воєнних злочинів до відповідальності. Стаття має на меті поглибити наукове розуміння збройних конфліктів, підвищити рівень правозастосовної практики у сфері міжнародного гуманітарного права та надати рекомендації для вдосконалення законодавчої бази України.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ КОМПАНІЇ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНУ ВІЙСЬКОВУ ТА ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ

2025-12-11T16:28:14+02:00

В статті розглянуто основні аспекти міжнародно-правової відповідальність держав, що приймають компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Визначено, що з метою захисту прав людини необхідно передбачити обов’язок приймаючої держави, щодо прийняття заходів, які потрібні для надання сили зобов’язанням у сфері захисту таких прав. Поведений всебічний аналіз Докумену Монтре, який визначає держави, що приймають, як держави територіальної юрисдикції, рекомендуючи вживати заходів для припинення порушень міжнародного гуманітарного права, забезпечувати поширення інформації про нього. З метою здійснення контролю над діяльністю компаній, які займаються приватною військовою та охоронною діяльність у Документі Монтре запропоновано створення спеціального державного органу чи наділення іншого існуючого органу повноваженнями щодо такого контролю. Також рекомендується вжити заходів щодо примусу компаній, які займаються військовою та охоронною діяльністю до дотримання норм національного права, зокрема, встановивши юридичну відповідальність у разі скоєння протиправних діянь. Визначено, що приймаюча держава несе відповідальність за діяльність компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність на своїй території. Вона зобов’язана стежити в межах своєї юрисдикції за дотриманням співробітниками компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність, прав людини та у разі їх порушення забезпечувати ефективне розслідування та покарання.

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ ЗОЛОТОВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ УКРАЇНИ І ВИКОРИСТАННЯ OSINT

2025-12-11T16:33:13+02:00

У статті досліджуються ключові аспекти правового регулювання віртуальних активів в Україні на перетині площин приватного і публічного права. Автори наукової розвідки акцентують увагу на сучасних викликах, пов'язаних із розширенням сфери використання віртуальних активів, зокрема в контексті законодавчої ініціативи щодо включення їх до складу золотовалютних резервів держави. Поштовхом для здійснення дослідження та вивчення перспектив визнання віртуальних активів елементом національної фінансової системи України стало оприлюднення інформації про створення національного резерву біткоїна у США. Розвідка окреслює проблематику інтеграції віртуальних активів у правове поле публічного управління, враховуючи те, що віртуальні активи вже мають чіткий правовий статус у межах цивільного законодавства (приватного права). Автори дослідження звертаються до аналізу приватно-правової природи віртуальних активів, які наразі у вітчизняному законодавстві визнаються цифровими речами, а також співставляють специфічні ознаки віртуальних активів з визначальними для міжнародних резервів критеріями. Особливу увагу приділено оцінці їх ліквідності, захищеності та ризиковості з урахуванням вимог, що пред’являються до золотовалютних резервів. За результатами розвідки визначено, що хоча цифрові активи є перспективним об’єктом для державних фінансів, їх виведення в площину публічного права потребує ретельного правового опрацювання і формування нового нормативного підходу.

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ДЕРЖАВИ У МІЖНАРОДНИХ ПРИВАТНОПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

2025-12-11T16:37:38+02:00

У статті здійснено комплексне дослідження правосуб’єктності держави у міжнародних приватноправових відносинах, акцентовано увагу на теоретичних і практичних проблемах реалізації цього інституту в умовах глибоких трансформацій міжнародного правопорядку та збройної агресії Російської Федерації проти України. Автор розкриває подвійний характер правосуб’єктності держави, яка одночасно виступає носієм публічної влади та суб’єктом цивільних правовідносин. Зазначено, що правосуб’єктність держави у сфері міжнародного приватного права охоплює здатність вступати у договірні, майнові, процесуальні відносини, набувати й реалізовувати цивільні права, а також нести юридичну відповідальність нарівні з приватними особами. Особлива увага приділена питанню юрисдикційного імунітету держави. Показано, що абсолютний характер імунітету поступово замінюється функціональним підходом, який визнає можливість обмеження імунітету у справах, пов’язаних із господарською діяльністю або порушенням прав людини. Така тенденція відображає прагнення до справедливого балансу між принципом суверенітету та ефективністю правового захисту приватних осіб. У статті наголошено, що для України ця проблема набула надзвичайної актуальності, адже війна поставила питання не лише про притягнення держави-агресора до відповідальності, а й про захист самої України як суб’єкта міжнародного приватного права у численних судових і арбітражних справах.Проаналізовано сучасні приклади обмеження державного імунітету в українській судовій практиці, зокрема щодо розгляду позовів проти Російської Федерації про відшкодування шкоди, заподіяної актами агресії. Підкреслено, що такі рішення формують новий підхід до співвідношення міжнародного та національного права, закладають основу для майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Розкрито також проблематику участі держави у комерційних угодах, зовнішньоекономічних контрактах і міжнародних арбітражах, питання визнання і виконання іноземних судових рішень, колізійного регулювання майнових прав держави. Особливо актуальним для України є питання правового режиму державної власності за кордоном та її захисту в умовах санкцій. Замороження активів іноземних держав і використання таких активів для відшкодування збитків постраждалим від агресії відкривають нові виміри взаємодії між міжнародним публічним і приватним правом. Автор робить висновок, що для сучасної України правосуб’єктність держави у приватноправовій сфері є не лише юридичною категорією, а й практичним інструментом відновлення справедливості, захисту національних інтересів і реалізації політики правової відповідальності агресора.Наголошено на необхідності кодифікації законодавства України у сфері міжнародного приватного права з урахуванням нових реалій воєнного часу, розроблення спеціальних процедур участі держави у судових процесах, вдосконалення системи правового представництва інтересів України за кордоном, а також імплементації положень Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року. Розвиток доктрини державної правосуб’єктності розглядається як важлива складова формування правової архітектури повоєнного міжнародного правопорядку.

ДО ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ, ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

2025-12-11T16:45:49+02:00

Статтю присвячено дослідженню змісту та обсягу понять реалізації, охорони та захисту прав інтелектуальної власності на торговельну марку, а також проблематики їх співвідношення.Проаналізовано актуальні наукові та словникові підходи до тлумачення відповідних категорій, а також релевантні положення Паризької конвенції про охорону промислової власності та національного законодавства України. Встановлено, що охорона та захист не є тотожними за змістом і обсягом поняттями, а реалізація прав на торговельну марку охоплює обидва елементи. З’ясовано, що охорона виступає ширшою правовою категорією, яка передує захисту та створює передумови для його здійснення. Запропоновано авторські дефініції реалізації, охорони та захисту як у вузькому значенні – у контексті прав на торговельну марку, так і в загальнотеоретичному аспекті.