Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ В УКРАЇНІ

Віра Миколаївна Барановська — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена всебічному дослідженню правової природи, процедурних особливостей та практичних аспектів визнання і виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу в Україні. Обґрунтовано значення арбітражу як ключового механізму забезпечення стабільності міжнародного економічного обороту, що поєднує нейтральність, процесуальну гнучкість та спеціалізовану експертизу. Визначено, що українська модель правового регулювання у цій сфері має виразно проарбітражний характер і ґрунтується на принципах мінімального судового втручання, автономії волі сторін та обмеженого контролю з боку національних судів. Проаналізовано багаторівневу нормативно-правову базу, яка включає міжнародні договори, передусім Нью-Йоркську конвенцію 1958 року, а також національне законодавство – Цивільний процесуальний кодекс України, закони України «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про виконавче провадження» та «Про міжнародне приватне право». Встановлено, що ефективність функціонування інституту забезпечується їх взаємодією, в межах якої міжнародні стандарти конкретизуються у процесуальних та інституційних механізмах національного права. Значну увагу приділено процедурі визнання та виконання арбітражних рішень, зокрема визначенню юрисдикції судів, строків звернення, вимог до заяви та документів, особливостей судового розгляду, включаючи можливість зупинення провадження. Досліджено систему підстав для відмови у визнанні та виконанні, що має комплексний характер і базується на поєднанні положень Нью-Йоркської конвенції та національного законодавства. Розкрито їх поділ на «партійні» та «судові», а також встановлено, що їх застосування має виключний характер і підлягає вузькому тлумаченню у судовій практиці. У результаті дослідження зроблено висновок про загальну відповідність української моделі міжнародним стандартам та її стабільну проарбітражну спрямованість. Водночас підкреслено, що ефективність виконання арбітражних рішень залежить не лише від нормативного регулювання, але й від практичних механізмів його реалізації, включаючи доступність активів боржника, особливості правового статусу сторін та належну процесуальну стратегію.

THE PRINCIPLE OF GOOD FAITH IN THE FORMATION AND IMPLEMENTATION OF GENDER POLICY: LEGAL AND INSTITUTIONAL ASPECTS

Юлія Олександрівна Волкова — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

The article examines the principle of good faith as a fundamental component of the formation and implementation of modern gender policy within the framework of legal and institutional transformations of public governance. It is argued that integrity in the contemporary context should not be limited exclusively to the anti-corruption dimension but should be understood as a comprehensive principle of good governance that incorporates transparency, accountability, fairness, responsibility, and equal opportunities for all members of society. The purpose of the research is to determine the role of the integrity principle of good faith the effectiveness of gender policy and to analyze legal and institutional mechanisms that facilitate the integration of gender approaches into public administration systems. The study explores the relationship between the principles of integrity, gender equality, and good governance, identifies major institutional challenges affecting the practical implementation of gender policy, and outlines possible directions for improving institutional mechanisms. The research demonstrates that the formal recognition of gender equality principles in legal frameworks does not guarantee their effective implementation without appropriate institutional capacity and administrative procedures. Among the key challenges are the insufficient integration of gender perspectives into strategic planning, budgeting, and human resource management, limited monitoring and evaluation mechanisms, as well as the persistence of informal practices and social stereotypes that restrict equal participation and representation.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХУВАННЯ ТРАНСКОРДОННИХ (МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС) ПЕРЕВЕЗЕНЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Марія Іванівна Граб, Ольга Андріївна Туркот, Сергій Олександрович Віхров — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Досліджено правові аспекти здійснення страхування транскордонних перевезень сільськогосподарської продукції в Україні в умовах дії правового режиму воєнного стану та з прикладами такого регулювання у Болгарії та Польщі як державах-членах ЄС, відносно економічно та географічно близьких для України. Показано важливість та переваги страхування перевезень сільськогосподарської продукції для усіх сторін договорів страхування. Метою статті є аналіз правових аспектів здійснення страхування транскордонних перевезень сільськогосподарських товарів (сільськогосподарської продукції) в Україні, окремих країнах ЄС (зокрема Болгарії та Польщі) під час воєнних конфліктів у багатьох державах та регіонах світу, критичне врахування поглядів окремих дослідників, розробка та надання пропозицій, спрямованих на вдосконалення здійснення страхування транскордонних перевезень сільськогосподарських товарів (сільськогосподарської продукції). Матеріалами дослідження є погляди, міркування та результати напрацювань інших дослідників. У статті використано класичні методи наукового пізнання: аналітико-синтетичний, герменевтично-семантичний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та ін. Укладення і виконання умов договорів страхування внутрішніх і транскордонних перевезень сільськогосподарської продукції є важливим механізмом вирішення проблем бізнесу, які полягають у загрозах безпеці перевезень, зокрема через замінованість, можливу діяльність диверсійних груп з метою дестабілізації ситуації в Україні. Важливим є пошук оптимальних маршрутів для поставок продукції до місця передачі покупцеві, отримання дозволів на перевезення товарів, транспортування вантажів шляхами, які були під окупацією, на яких велися воєнні дії, з метою мінімізації збитків перевізників і вантажовласників. Необхідно надалі поглиблювати і розширювати відносини зі страхування сільськогосподарських товарів (сільськогосподарської продукції) та перевезень таких товарів для поставок, укладаючи відповідні договори страхування, для отримання гарантій з відшкодування збитків та отримання відповідної компенсації. Подальші дослідження мають спрямовуватися на вивчення істотних умов договорів страхування перевезень агропромислової продукції, їх розширення і забезпечення різноманітними способами, названими у договорах. Також мають бути розроблені пропозиції до нормативних актів, які зобов’яжуть агровиробників та власників агропродукції страхувати усі процеси її виробництва, постачання і реалізації.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Олександр Олександрович Григоренко, Валерій Іванович Архіпов — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості застосування сучасних інформаційних технологій у діяльності правоохоронних органів в умовах цифрової трансформації суспільства. Розглянуто основні напрями використання інформаційних систем, баз даних, систем відеоспостереження та розпізнавання облич, біометричних технологій, інструментів BigData, геоінформаційних систем, цифрової криміналістики та технологій штучного інтелекту. Проаналізовано значення цифрових технологій для інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронної діяльності, підвищення оперативності реагування на правопорушення, пошуку та аналізу інформації, виявлення закономірностей і встановлення обставин кримінальних правопорушень. Окрему увагу приділено використанню цифрових доказів, автоматизованих систем аналізу даних та сучасних засобів електронної взаємодії між правоохоронними органами. Визначено основні переваги цифровізації, серед яких підвищення ефективності роботи, скорочення часу на оброблення інформації, оптимізація використання ресурсів та вдосконалення міжвідомчої взаємодії. Разом із тим досліджено проблемні аспекти застосування інформаційних технологій, зокрема ризики несанкціонованого доступу до інформації, порушення конфіденційності, незаконного використання персональних і біометричних даних, алгоритмічних помилок та недостатнього нормативно-правового регулювання окремих цифрових процесів. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до впровадження інформаційних технологій у правоохоронну діяльність, що передбачає поєднання технологічного розвитку з належним правовим регулюванням, забезпеченням кібербезпеки, захистом прав і свобод людини та підвищенням рівня цифрової компетентності працівників правоохоронних органів. Зроблено висновок, що подальша цифровізація правоохоронної сфери є важливою передумовою підвищення ефективності протидії сучасній злочинності та вдосконалення механізмів забезпечення громадської безпеки.

СПРОМОЖНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ У РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ВІДБУДОВИ ЗРУЙНОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Ольга Анатоліївна Гусар — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено спроможність державних інституцій України щодо реалізації політики відбудови зруйнованих територій в умовах повномасштабної війни та післявоєнного відновлення. Визначено складну багаторівневу систему інституцій, під якою слід розуміти впорядковану сукупність взаємопов’язаних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, спеціалізованих державних установ, національних та міжнародних організацій, які в межах визначеної компетенції забезпечують формування, координацію реалізації та контроль заходів, що спрямовані на відбудову територій України, що постраждали внаслідок збройної агресії. Доведено, що визнання системності інституцій у реалізації політики відбудови обумовлено спільної метою, нормативною визначеністю їх повноважень та узгодженістю функцій та постійною взаємодією її елементів. Проаналізовано інституційні, правові, організаційні та управлінські механізми, що визначають ефективність державної політики у сфері реконструкції житлової, соціальної, транспортної та критичної інфраструктури. Обґрунтовано необхідність посилення інституційної спроможності держави через цифровізацію процедур, прозорі механізми розподілу ресурсів, розвиток кадрового потенціалу та впровадження принципів доброго врядування.

ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТУВАННЯ ВБИВСТВ, УЧИНЕНИХ ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Ігор Іванович Демидов — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню особливостей документування вбивств, учинених під час окупації територій України, в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Обґрунтовано, що документування таких кримінальних правопорушень є одним із найскладніших напрямів діяльності органів досудового розслідування, оскільки здійснюється за умов обмеженого доступу до місця події, руйнування або втрати доказової інформації, переміщення потерпілих і свідків, а також необхідності забезпечення відповідності зібраних доказів вимогам національного законодавства та міжнародного гуманітарного права. Встановлено, що вбивства, учинені під час окупації, нерідко мають ознаки як кримінальних правопорушень проти життя, так і міжнародних кримінальних правопорушень, пов’язаних із порушенням законів та звичаїв війни. У статті проаналізовано основні етапи документування вбивств, учинених на тимчасово окупованих територіях, визначено їх криміналістичні особливості та чинники, що ускладнюють проведення досудового розслідування. Особливу увагу приділено фіксації місця події, виявленню та збереженню речових доказів, проведенню судово-медичних досліджень, встановленню особи потерпілого, допиту свідків і потерпілих, використанню цифрових доказів, матеріалів дистанційного зондування Землі, фото- і відеофіксації, а також інформації з відкритих джерел. Наголошено на важливості належного документування фактів умисного позбавлення життя цивільного населення для забезпечення ефективного національного розслідування та подальшого використання доказової бази у міжнародних судових інституціях. Окрему увагу приділено міжвідомчій взаємодії органів досудового розслідування, прокуратури, судово-експертних установ, міжнародних організацій та правозахисних інституцій під час документування вбивств, учинених на окупованих територіях України. Зроблено висновок, що ефективність документування таких кримінальних правопорушень безпосередньо залежить від своєчасності фіксації доказів, використання сучасних криміналістичних методів, міжнародних стандартів документування та належної координації між усіма суб’єктами, залученими до розслідування. Комплексне дослідження цієї проблематики має важливе теоретичне та практичне значення для вдосконалення криміналістичного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, учинених в умовах збройного конфлікту.

СУЧАСНІ ПИТАННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Людмила Геннадіївна Кондрат — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сучасний стан, ключові проблеми та перспективні напрями розвитку пенсійної системи України в умовах євроінтеграційних процесів, демографічних змін та воєнно-економічних викликів. Особливу увагу приділено аналізу трирівневої моделі пенсійного забезпечення, визначеної на законодавчому рівні, з акцентом на фактичний стан її імплементації. Встановлено, що в Україні переважно функціонує солідарний рівень, тоді як накопичувальний компонент залишається на етапі нормативного впровадження, а система недержавного пенсійного забезпечення розвивається обмежено. У роботі проаналізовано основні системні ризики функціонування пенсійної системи, серед яких демографічне старіння населення, міграційні процеси, спричинені збройною агресією, високий рівень тінізації економіки, дефіцитність Пенсійного фонду України та недостатній рівень пенсійного забезпечення громадян. Доведено, що зазначені чинники формують довгострокову структурну вразливість солідарної моделі та зумовлюють необхідність її комплексної модернізації. Окремо досліджено досвід європейських держав у сфері пенсійного забезпечення, зокрема Нідерландів, Швеції та Німеччини, де функціонують багаторівневі пенсійні системи, що поєднують державні, професійні та приватні механізми накопичення. Підкреслено значення інституційної довіри, фінансової дисципліни та демографічної адаптивності як базових принципів ефективного пенсійного адміністрування. На основі проведеного аналізу визначено стратегічні напрями реформування пенсійної системи України, що включають впровадження обов’язкового накопичувального рівня, розвиток недержавного пенсійного забезпечення, цифровізацію адміністративних процесів, підвищення рівня фінансової грамотності населення та гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами соціального захисту. Зроблено висновок, що перехід до багаторівневої моделі пенсійного забезпечення є необхідною умовою підвищення фінансової стійкості системи, забезпечення належного рівня соціального захисту громадян та адаптації пенсійної політики України до сучасних європейських підходів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого удосконалення державної політики у сфері пенсійного забезпечення та розробки нормативно-правових актів.

СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ МАЙНОВОГО ПРАВА

Олег Валерійович Мехед — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено формуванню сучасної концепції майнового права в умовах трансформації системи об’єктів цивільних прав та появи нових форм економічно цінних благ. Обґрунтовано, що традиційний підхід, за якого майнова сфера цивільних відносин розглядається переважно крізь призму речі та права власності, не повною мірою відповідає сучасному стану цивільного обороту. Проаналізовано співвідношення категорій майнового, речового та зобов’язального права, визначено особливості майнових прав як самостійних об’єктів цивільних прав. Досліджено правову природу права очікування та спеціального майнового права на майбутній об’єкт нерухомості. На підставі аналізу практики Верховного Суду встановлено можливість існування юридично захищеного майнового інтересу до виникнення права власності на відповідний матеріальний об’єкт. Розглянуто розвиток законодавчих підходів до закріплення спеціальних майнових прав та визначено їх значення для розширення традиційних уявлень про систему майнових прав. Окрему увагу приділено цифровим речам, цифровим благам і віртуальним активам як новітнім об’єктам цивільного обороту. Встановлено, що майнова природа відповідного блага не повинна залежати виключно від його матеріальної форми або формального поширення на нього правового режиму речі. Аргументовано, що економічна цінність, оборотоздатність, здатність забезпечувати отримання майнової вигоди та можливість юридичного закріплення відповідного блага за певною особою можуть виступати визначальними ознаками його майнового характеру. Запропоновано розглядати майнове право як самостійну цивільно-правову категорію, що охоплює юридично забезпечені економічно значущі можливості особи щодо матеріальних і нематеріальних благ та не зводиться виключно до права власності або інших речових прав. Обґрунтовано доцільність функціонального підходу до визначення правової природи майнових прав, за якого їх конкретний правовий режим встановлюється з урахуванням змісту права, характеру об’єкта, його оборотоздатності та способів реалізації майнового інтересу.

BETWEEN DEMOCRATIC CONTROL AND REGIME LOGIC: INTERNAL SECURITY SYSTEMS OF POLAND AND AZERBAIJAN

Олександр Сотула — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

This paper compares how Poland and Azerbaijan organize their internal security. It looks at institutions, the legal basis on which they rest, and perhaps more importantly the actual working of civilian oversight. The discussion draws on a range of approaches, from classical realism to critical security studies, and treats internal security both as a core state function and as something shaped by processes of securitization and ideas of human security. What is striking is that the two countries, despite belonging to very different regime types and geopolitical camps, display a number of formal institutional similarities. These similarities, however, conceal sharply different normative logics and patterns of accountability. Methodologically the study relies on close reading of legal acts and strategic documents, combined with desk research of academic literature and reports produced by international monitoring organizations. The comparison brings out both structural convergences and deep divergences in the distribution of authority, the construction of threats, and the practical functioning of oversight. One of the more interesting findings concerns the phenomenon of institutional mimicry – the way similar organizational forms can serve almost opposite political purposes depending on the broader context. The concluding section sketches possible reform directions. For Poland, the main task appears to be the consolidation of democratic control under conditions of hybrid pressure. For Azerbaijan, the challenge runs deeper: moving the security sector away from regime protection and toward something closer to the rule of law.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІДОЗРЮВАНОГО ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ: ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Ганна Миколаївна Степанова, Надія Олександрівна Борко, Марія Олегівна Кучеренко — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження гарантій прав неповнолітнього підозрюваного під час затримання, виявлення недоліків їх нормативного закріплення та практичної реалізації, а також визначення напрямів удосконалення законодавства України. Використано формально-юридичний, системно-структурний і порівняльно-правовий методи. Проаналізовано Конституцію України, Кримінальний процесуальний кодекс України, міжнародні акти та практику європейських судових інституцій. Встановлено, що найбільші ризики порушення прав неповнолітнього виникають у перші години після обмеження свободи, коли дитина не завжди здатна оцінити своє процесуальне становище, зрозуміти надану інформацію та наслідки власних дій. Обґрунтовано, що участь захисника має забезпечуватися одразу після фактичного затримання і до отримання від неповнолітнього відомостей про обставини кримінального правопорушення. Наголошено на необхідності невідкладного повідомлення батьків або інших визначених законом осіб, точної фіксації часу затримання та роз’яснення прав зрозумілою для дитини мовою. Вручення стандартної пам’ятки без перевірки розуміння її змісту не може вважатися належним роз’ясненням прав. Виявлено недостатню узгодженість порядку затримання, передбаченого статтями 207-213 КПК України, зі спеціальними гарантіями щодо неповнолітніх. Запропоновано конкретизувати порядок інформування затриманої дитини, фіксувати спосіб і час повідомлення батьків або законного представника та гарантувати участь захисника до початку спілкування службової особи з неповнолітнім щодо обставин правопорушення. Зроблено висновок, що ефективність процесуальних гарантій залежить від своєчасності та зрозумілості їх реалізації з урахуванням найкращих інтересів дитини.

ПРАКТИКА ДОМЕННИХ СПОРІВ В США ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: СУДОВІ ТА ПОЗАСУДОВІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ

Олександр Дмитрович Суханов — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу судових і позасудових методів вирішення доменних спорів у Сполучених Штатах та країнах Європейського Союзу. Мета дослідження – виявити ефективні правові механізми для захисту доменних імен як цінних активів у цифровому середовищі. У статті розглядається правовий статус доменних імен: виявлено, що судова практика в інших країнах загалом не визнає домени товарними знаками. Проте Європейський суд з прав людини у справі «Paeffgen проти Німеччини» визнав доменне ім›я майном, яке має економічну цінність і підлягає захисту відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також проаналізовано американське законодавство щодо боротьби з кіберсквотингом, зокрема, положення Закону про захист споживачів від кіберсквотингу 1999 року, включаючи принцип «безпечної гавані» для реєстраторів, а також судову практику у справах Solid Host v. Namecheap і Boigris v. EWC. Окрему увагу приділено позасудовому врегулюванню спорів через процедуру Єдиної політики вирішення спорів щодо доменних імен, затвердженої Корпорацією з управління доменними іменами та IP-адресами.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КРАЇНАХ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

Ірина Петрівна Устинова, Бандар Нізар — Mon, 14 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сучасні особливості реалізації міграційної політики України у відносинах з державами Близького Сходу в умовах глобалізаційних процесів, зростання міжнародної мобільності населення та трансформації світових міграційних потоків. Проаналізовано основні напрями міграційної взаємодії України з країнами регіону, зокрема у сфері трудової, освітньої та вимушеної міграції, а також визначено роль держав Близького Сходу у системі зовнішніх міграційних зв’язків України. Особливу увагу приділено дослідженню правових, організаційних та інституційних проблем реалізації державної міграційної політики. Встановлено, що сучасні міграційні процеси характеризуються недостатнім рівнем нормативно-правового забезпечення окремих напрямів міжнародного співробітництва, обмеженістю механізмів захисту прав та законних інтересів громадян України за кордоном, а також наявністю ризиків, пов’язаних із нелегальною міграцією, торгівлею людьми та порушенням трудових прав українських мігрантів. У роботі проаналізовано вплив сучасних геополітичних викликів, зокрема наслідків повномасштабної збройної агресії проти України, на формування нових міграційних тенденцій та зміну пріоритетів державної міграційної політики. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів міждержавної взаємодії з країнами Близького Сходу у сфері міграції, працевлаштування, консульського захисту громадян та обміну міграційною інформацією. На підставі проведеного дослідження визначено перспективні напрями розвитку міграційної політики України, серед яких удосконалення законодавчої бази, розширення договірно-правового співробітництва з державами регіону, посилення інституційної спроможності органів державної влади у сфері міграції, а також впровадження сучасних механізмів захисту прав українських громадян за кордоном. Зроблено висновок, що підвищення ефективності реалізації міграційної політики України в країнах Близького Сходу є важливою передумовою забезпечення національних інтересів держави, зміцнення міжнародного співробітництва та формування збалансованої системи управління міграційними процесами.