РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ: ВИКЛИКИ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ШЛЯХИ АДАПТАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

Актуальним є дослідження проблем розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, що набуло особливої гостроти в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та дії правового режиму воєнного стану в Україні. Стаття висвітлює проблему необхідності адаптації системи кримінальної юстиції до безпрецедентних викликів, пов'язаних із веденням бойових дій. Зростання чисельності Сил оборони, екстремальні психологічні навантаження та специфіка військового середовища об'єктивно призводять до збільшення кількості правопорушень, розслідування яких ускладнюється через об'єктивні (неможливість доступу до місця події, втрата доказів, загибель учасників провадження) та суб'єктивні (тиск командування, психологічний стан військовослужбовців) фактори.У статті обґрунтовується необхідність глибокого наукового осмислення та вдосконалення кримінального процесуального законодавства і правозастосовної практики. Методами дослідження були формально-юридичний аналіз норм Конституції України, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, законів України та військових статутів. Також застосовано системно-структурний метод для аналізу взаємодії органів військової юстиції та метод аналізу судової практики для вивчення ключових позицій Верховного Суду щодо кваліфікації військових кримінальних правопорушень, таких як непокора та дезертирство, що дозволило виявити складні правові дилеми та підходи до їх вирішення. У статті аналізується специфіка кваліфікації військових кримінальних правопорушень з урахуванням таких обтяжуючих обставин, як «вчинення в умовах воєнного стану», та досліджується їхній вплив на ступінь суспільної небезпечності діяння. Автор статті вважає, що ігнорування цієї кваліфікуючої ознаки є грубим порушенням, що призводить до призначення невиправдано м'якого покарання. Розглядається суб'єктний склад військових правопорушень, кримінологічний портрет правопорушника та ключові фактори, що сприяють їх вчиненню, зокрема погіршення стану психічного здоров'я військовослужбовців. У роботі зроблено висновок, що ефективне розслідування військових кримінальних правопорушень в умовах війни вимагає комплексного підходу. Особлива увага приділяється поняттям «непокора», «дезертирство», «крайня необхідність» та «сильне душевне хвилювання» в контексті бойової обстановки. Встановлено доцільність посилення інституційної спроможності Державного бюро розслідувань. Автор пропонує власні пропозиції щодо вдосконалення, зокрема запровадження обов'язкових судово-психологічних експертиз, розробку спеціалізованих методик розслідування та внесення змін до КПК України для адаптації слідчих дій до умов бойових дій, забезпечуючи при цьому дотримання фундаментальних прав військовослужбовців.