ІНСТИТУТ НЕОБҐРУНТОВАНИХ АКТИВІВ У СИСТЕМІ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СУМІСНОСТІ ТА ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті здійснено комплексне наукове дослідження інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у контексті розвитку антикорупційного та цивільного законодавства України. Розкрито його ключові теоретико-правові аспекти, правову природу та особливості функціонування, а також окреслено потенційний вплив на практику цивільного судочинства. Інститут розглядається як альтернативний механізм реагування держави на корупційні правопорушення поза межами кримінальної юстиції, що обумовлює необхідність його оцінки з позицій ефективності, правової визначеності та відповідності конституційним засадам. У дослідженні акцентовано увагу на наявності істотних недоліків і колізій нормативного регулювання цього інституту. Зокрема, проаналізовано його неузгодженість із завданнями цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів. Обґрунтовано, що підставою позову про визнання активів необґрунтованими не є класичний факт порушення інтересів держави, оскільки відповідні правовідносини не відповідають деліктній чи неделіктній природі. Доведено існування особливого публічного інтересу, спрямованого на формування ефективних превентивних антикорупційних механізмів та запобігання конфлікту інтересів. Його судовий захист пов’язаний із доведенням факту набуття активів із порушенням вимог антикорупційного законодавства. Проаналізовано конституційну сумісність інституту крізь призму гарантій права приватної власності, визначено ризики порушення конституційних стандартів і необхідність забезпечення балансу між публічним інтересом та правами особи.