Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки

ВПЛИВ СИСТЕМИ ОСВІТИ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ

Володимир ЗАРОСИЛО — 2025-12-04

У науковій статті встановлено, що освіта має визначальний вплив на стан національної безпеки. Країна, яка має високий рівень освіченості своїх громадян може забезпечувати відповідні умови для відповідного рівня національної безпеки. Водночас слід зазначити, що високий рівень освіти неможливий без відповідного нормативного забезпечення, чіткої системи перебудови освіти та зміни, які необхідно здійснювати у сучасному досить динамічному світі. У статті обґрунтовано, що вища освіта в Україні вимагає негайних реформ і застосування нових форм і методів. Аналіз стану освіти показує, що більшість вищих навчальних закладів ще працюють за радянською методикою, що вони не бажають змінюватися. Такий підхід певною мірою подобається переважній більшості вступників, студентам і викладачам. Найбільш затребуваними на сьогодні в Україні є спеціалісти у сферах комп’ютерних технологій, інженерії та кібернетики. Вони необхідні для більш швидкого створення нових видів захисту та озброєнь, особливо в умовах агресії Російської Федерації. Проте у минулому році кількість вступників на зазначені спеціальності скоротилась Обґрунтовано, що з метою підвищення інтересу до технічної освіти необхідно перебудовувати всю її систему. Необхідно створювати відповідні лабораторії прямо на підприємствах і готувати студентів до практичного втілення в життя отриманих знань. Крім того важливу роль має відгравати OSINT як система яка дає можливість використовувати велику кількість інформації щодо технічного прогресу, яка отримана з відкритих джерел. Вимагають також змін і системи додаткового стимулювання студентів до опанування відповідними знаннями. Це в першу чергу оволодіння іноземними мовами. Як свідчить аналіз у питаннях вивчення іноземних мов є дуже багато проблем, які незважаючи на спроби влади ще не вирішуються. Зроблено висновки, що основними напрямами підвищення рівня забезпечення національної безпеки у сфері освіти мають стати відповідне законодавство, перебудова вищих навчальних закладів, розроблення відповідного рівня стимулювання здобувачів освіти та тісний зв'язок з підприємствами та установами, які мають використовувати майбутніх спеціалістів.

ПРАВОВІ ОСНОВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВУГІЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

Наталія МАРИЧ — 2025-12-04

У статті розглянуто правові основи трансформації вугільних громад України в контексті реалізації політики справедливого переходу та європейської інтеграції. Визначено ключові проблеми правового регулювання, серед яких – фрагментарність нормативно-правової бази, відсутність єдиного законодавчого підходу до ліквідації вугільних підприємств, захисту прав працівників та соціального забезпечення населення, а також недостатнє врахування екологічних наслідків закриття шахт. Проаналізовано чинні законодавчі та програмні документи, що регламентують реформування енергетичного сектору та розвиток територіальних громад, зокрема у контексті виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері декарбонізації та кліматичної політики. Особлива увага приділена соціально-економічним ризикам трансформації – зростанню безробіття, загостренню демографічних проблем та посиленню депресивності регіонів – які потребують створення ефективних правових механізмів підтримки працівників та стимулювання альтернативної економічної діяльності. Обґрунтовано необхідність формування комплексного законодавчого підходу, що включатиме правові гарантії соціального захисту, розвиток нових інституційних форм співпраці держави та громад, а також інтеграцію екологічних стандартів у процес трансформації. Зроблено висновок, що побудова цілісної правової основи трансформації вугільних громад є передумовою успішної реалізації стратегії сталого розвитку регіонів, забезпечення енергетичної безпеки та виконання європейських стандартів справедливого переходу.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Лідія МАРУСЯК — 2025-12-04

У статті досліджуються концепції та основні теоретико-прикладні вчення про юридичні процесуальні факти у цивільному процесі. Визначається вплив процесуальних юридичних фактів на динаміку цивільних процесуальних відносин. Встановлено, що передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин є обставини процесуально-правового характеру (юридичні факти), які необхідні для реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного суб'єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу. Доводиться, що юридичні факти як одна з первинних категорій правового регулювання, правозастосування та юридичної діяльності, дозволяють оцінити систему правосуддя у цивільних справах, її ефективність та реальність здійснення судового захисту та судової влади, оцінити роль суду у формуванні єдиного правового простору. На сучасному етапі розвитку цивільного судочинства потрібен новий підхід до розуміння юридичних процесуальних фактів, що включає аналіз раніше проведених досліджень, оцінку поточного стану юридичних процесуальних фактів у науці та практиці. Встановлено, що під юридичними фактами в цивільному процесуальному праві прийнято розуміти передбачені процесуальними нормами певні життєві обставини, з якими пов’язується виникнення, зміна або припинення цивільних процесуальних правовідносин. Юридичні факти у цивільному судочинстві можна визначити як дію чи подію, реалізовані у межах суворо визначених судових процедур, спрямовані на створення системи правових гарантій на усіх етапах розвитку процесуальних відносин для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Наголошується на тому, що процесуальні юридичні факти слугують забезпеченню результативності правозастосовної діяльності з примусового здійснення прав і законних інтересів суб’єктів цивільних правовідносин, гарантуванню учасникам процесу комплексу необхідних правочинів, законність, об'єктивність судового розгляду, забезпечення належного рівня правової захищеності особи, що становить сутність цивільної процесуальної форми.

РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ПАРТНЕРСТВА ПОЛІЦІЇ ТА ГРОМАДИ ЯК НАПРЯМ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Анна МАРУЩАК — 2025-12-04

У статті досліджено сучасні тенденції розвитку інституту партнерства поліції та громади як стратегічного напряму удосконалення адміністративно-правових відносин у сфері громадської безпеки. Зазначено, що трансформація системи публічного управління в умовах демократизації суспільства вимагає зміни підходів до діяльності органів правопорядку – від репресивної моделі до сервісно-орієнтованої, заснованої на принципах взаємної довіри, відкритості та співучасті громадян у процесах забезпечення безпеки. Розкрито та проаналізовано сутність концепції «community policing» як сучасну модель взаємодії правоохоронних органів і населення та як інструменту формування нової культури поліцейської діяльності, спрямованої на попередження правопорушень, зміцнення правопорядку та підвищення довіри населення до поліції. Встановлено, що дана модель ґрунтується на взаємній довірі, відкритості та спільній відповідальності за безпеку. У роботі проведено аналіз нормативно-правових актів, що регламентують взаємодію поліції з громадськістю, визначено їхній вплив на становлення адміністративно-правових механізмів публічної безпеки. Особливу увагу приділено досвіду впровадження в Україні інституту поліцейського офіцера громади, діяльності консультативних груп поліції та громадських формувань з охорони правопорядку. Окреслено проблемні аспекти реалізації партнерських програм, зокрема недостатню нормативну деталізацію процедур взаємодії, низьку правову обізнаність населення та потребу в удосконаленні комунікативної підготовки поліцейських. Наголошено, що розвиток партнерства поліції та громади є дієвим засобом підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання у сфері громадської безпеки, оскільки забезпечує узгодження публічних і приватних інтересів, підвищує легітимність діяльності органів правопорядку та сприяє формуванню соціально відповідального громадянського суспільства. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових механізмів у сфері громадської безпеки з урахуванням європейських стандартів.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА КРИМІНАЛІСТИЧНО- ПРОЦЕСУАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ПРАВОВИЙ МЕТОД ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Віталій ОСМОЛЯН — 2025-12-04

Автор наукової статті здійснює науково-практичний погляд на криміналістично-процесуальне моделювання у якості правового методу під час проведення кримінального провадження щодо злочинів. Цим самим робить свій власний внесок у розвиток науки криміналістика та закладає нові фундації у теорію та практику кримінального процесу. Все це впливає на загальну науково-правову, реформаторську політику держави Україна. Разом із тим, автор підкреслює, що для ефективного реалізації методу криміналістично-процесуального моделювання необхідна процесуальна-правова співпраця органів досудового розслідування та експертних установ України з метою повного виконання усіх завдань кримінального провадження, які визначені законодавцем у Кримінальному процесуальному кодексі України. Під час наукового дослідження автором проаналізовано та встановлено, що методи криміналістичного дослідження на практиці кожного окремого випадку обираються особою, яка проводить досудове розслідування, та експертом, який залучений у якості спеціаліста або під час проведення судово-експертного дослідження, індивідуально. Разом із тим, комплексне застосування загальнонаукових та спеціальних наукових методів може надати можливість проведення усестороннього, об’єктивного та повного дослідження питань, які підлягають доказуванню, та усуватимуть процесуальні протиріччя у провадженні. На обговорення теоретиків та практиків автором статті представлена власна позиція щодо структури криміналістичного методу моделювання, який направлений на збирання та дослідження доказів у кримінальному провадженні. Розкривається та аналізується значення цієї структури в системі криміналістики та у кримінальному процесі України. За наслідками проведеного наукового дослідження автором підведені підсумки щодо досягнення завдань, які ставились ним у меті статті, надав власні (авторські) побажання в частині реалізації правових норм, які регламентують криміналістичне моделювання під час виконання службових функцій слідчим (детективом) та експертом-криміналістом, що реалізують свої функціональні обов’язки у напрямку пошуку та дослідження доказів кримінального правопорушення. Акцентовано увагу науковців та практиків кримінального процесу та криміналістики щодо продовження їх неухильної співпраці у дослідженні нових можливостей сучасної криміналістики для ефективного здійснення кримінального провадження та встановлення істини у справі.

ПОРУШЕННЯ УМОВ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ: НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ПРАВ УЧАСНИКІВ

Микола РЯБЧЕНКО — 2025-12-04

У статті автор досліджує новели українського законодавства, зосереджуючись на понятті «корпоративного договору» як способу регулювання корпоративних прав. У тексті детально розглядаються складові елементи корпоративного договору, їх взаємозв’язки, а також характерні особливості. В ході дослідження здійснена класифікація корпоративних договорів. У статті аналізуються передумови формування повноцінного правового регулювання корпоративного договору в межах корпоративного права України. Підкреслюється, що корпоративний договір виступає важливим інструментом для врегулювання корпоративних відносин, водночас забезпечуючи ефективну взаємодію між учасниками корпорації. Автори роблять висновок, що корпоративний договір є ключовим проявом диспозитивності в українському корпоративному праві. Окрім цього, розглядаються переваги корпоративного договору, які він має порівняно зі статутом товариства. Корпоративний договір регулює питання, пов’язані з реалізацією прав та обов’язків сторін у процесі управління юридичною особою. Він охоплює аспекти зміни організаційних повноважень, а також неорганізаційні складові, наприклад, порядок розподілу прибутків (дивідендів) або встановлення обмежень щодо їх розподілу. Участь у корпоративному договорі беруть власники часток у статутному капіталі юридичної особи. До числа його сторін можуть також належати сама корпорація або інші суб’єкти, залучені до корпоративних відносин. У статті аналізуються теоретичні та практичні аспекти захисту прав учасників корпоративного договору. Особливу увагу приділено питанню гармонізації та уніфікації українського законодавства згідно з європейськими стандартами. Зокрема, пропонується включення до українського законодавства механізмів відповідальності за неналежне виконання або невиконання положень корпоративного договору, таких як компенсація. Висвітлено переваги компенсації як ефективного способу захисту прав учасників корпоративного договору. Підкреслено, що цей інструмент забезпечує належне виконання зобов’язань та є найбільш оптимальним серед інших способів, передбачених чинними законодавчими нормами.

ДЖЕРЕЛА РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ЧАСІВ ГЕТЬМАНСТВА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Іван СЕРВЕЦЬКИЙ — 2025-12-04

У статті здійснено комплексний аналіз розвідувальної діяльності часів Національно-визвольного рушу (1648–1657рр.). Розглянуто джерела розвідувальної діяльності, які використовували посадові особи, що займались розвідувальною діяльністю під час гетьманства Богдана Хмельницького на початковому етапі Національно-визвольної війни середини XVII століття. Основний акцент зроблено на багатогранності козацької діяльності, що не обмежувалася лише розвідкою, а охоплювала організацію повстань, вербування командирів ворожих підрозділів і проведення диверсій у глибокому тилу супротивника. Завдяки багатогранності розвідувальних джерел, які використовували посадові особи гетьмана надходила різна інформація, аналіз якою дозволяв швидко реагувати на зміни військово-політичної обстановки: перехоплювати ініціативу, відволікати сили противника на периферійні театри воєнних дій і формувати міцне військо з різних соціальних груп. Під час проведення масштабних агентурних операцій поза межами власних володінь, зокрема на території Білорусі та околицях Варшави, що суттєво послаблювало оборонні можливості Речі Посполитої. Разом слід зазначити, при організації розвідувальної діяльності було виявлено і цілу низку прогалин, а саме: відсутність єдиного центру керівництва розвідувальною діяльністю, що спричиняло розрізненість зусиль в оцінці ворожих планів інколи призводили до воєнних поразок, як у випадку з битвою під Берестечком. У статті також наголошено на важливій ролі розвідки у встановленні союзницьких відносин із Кримським ханством та переманюванням реєстрованих козаків та старшин, що виявилося одним із ключових чинників перших успіхів козацької держави. Зроблено висновок про надзвичайно важливу роль розвідувальної діяльності у становленні Гетьманщини та підкреслено, що досвід Хмельницького надалі може слугувати історичним прецедентом, важливим для розуміння сучасних викликів і загроз з боку російської федерації. Зокрема, дослідження польських джерел і новітніх наукових праць дозволяє уточнити низку фактів, розширити уявлення про масштаби та ефективність козацької розвідки, а також переосмислити її значення для зміцнення державного суверенітету в складних геополітичних умовах.

ОБРОБКА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У КОМЕРЦІЙНОМУ ПОВІТРЯНОМУ ПРОСТОРІ: ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА — 2025-12-04

Стаття присвячена аналізу правового регулювання обробки персональних даних у комерційному повітряному просторі, зокрема відповідності міжнародним стандартам та національним особливостям. Розглянуто ключові нормативні акти, такі як Загальний регламент про захист даних (GDPR) та Директива ЄС 2016/681 щодо використання даних пасажирів (PNR), які визначають вимоги до збору, зберігання та передачі персональних даних авіапасажирів. Особливу увагу приділено питанням транскордонної передачі даних, вимогам до авіаперевізників та операторів глобальних систем бронювання (GDS). Аналізується національне законодавство України, його відповідності європейським нормам та викликам, що виникають у зв’язку з необхідністю гармонізації регулювання у сфері авіаперевезень. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення правового механізму захисту персональних даних у комерційному повітряному просторі України.

ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЦИВІЛЬНОМУ НАСЕЛЕННЮ ПІД ЧАС ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ: МІЖНАРОДНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД

Вадим ЧОРНИЙ — 2025-12-04

Метою роботи є комплексний аналіз правових механізмів відшкодування шкоди цивільному населенню під час збройних конфліктів з урахуванням міжнародного та національного досвіду. Дослідження спрямоване на визначення ефективності існуючих міжнародних і національних механізмів, ідентифікацію основних проблем та ризиків, що ускладнюють реалізацію права потерпілих на компенсацію, а також розробку пропозицій щодо вдосконалення системи відшкодування шкоди. Методологія роботи базується на комплексному порівняльно-правовому аналізі норм міжнародного гуманітарного права та національного законодавства України, аналізі судової практики, вивченні конкретних кейсів міжнародних механізмів компенсації, таких як Компенсаційна комісія ООН (UNCC), Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації та порівнянні міжнародних і національних механізмів відшкодування шкоди, інтеграції прецедентів міжнародного права у національне законодавство та пропозиції практичних рекомендацій для підвищення ефективності державних процедур. У роботі визначено, що українські національні механізми, хоч і відповідають базовим принципам міжнародного гуманітарного права, все ж обмежені бюрократичними бар’єрами, недостатнім фінансуванням, складністю формування доказової бази та тривалістю судових процедур. Висновки дослідження підкреслюють необхідність цифровізації процесу оформлення компенсацій, створення спеціалізованих компенсаційних фондів із залученням державних і міжнародних ресурсів, підвищення прозорості та координації між державними органами, судами та міжнародними інституціями, а також активної імплементації міжнародного досвіду з урахуванням національних особливостей. Використання запропонованих підходів сприятиме ефективнішому захисту цивільного населення, забезпеченню принципу повного відшкодування шкоди та зміцненню правової системи у сфері компенсаційних механізмів під час збройних конфліктів.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОВПЛИВУ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО І МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Руслан ЧОРНОЛУЦЬКИЙ — 2025-12-04

У статті досліджено актуальні проблеми співвідношення та взаємовпливу міжнародного публічного і міжнародного приватного права в умовах глобалізації та трансформації світової правової системи. Проаналізовано ключові доктринальні підходи до визначення меж і точок перетину цих двох галузей, а також звернуто увагу на складнощі практичного застосування норм у сфері захисту прав людини, міжнародної торгівлі та інвестицій. З’ясовано, що взаємодія публічного та приватного міжнародного права набуває дедалі більш комплексного характеру: норми міжнародних конвенцій впливають на приватноправові відносини, тоді як міжнародні комерційні арбітражі та національні суди враховують стандарти публічного міжнародного права. Визначено, що особливої актуальності набуває питання гармонізації підходів до юрисдикції, застосовного права та імплементації міжнародних договорів у національне законодавство. Наукова новизна дослідження полягає у спробі комплексного розгляду міжнародного публічного і міжнародного приватного права як взаємодоповнюючих систем, що здатні забезпечити баланс між інтересами держави, міжнародних організацій та приватних суб’єктів. Запропоновано авторське бачення інтегративної моделі співвідношення, яка враховує потреби сучасних міжнародних відносин і практику провідних міжнародних судових інституцій. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що ефективне поєднання норм обох галузей є ключовим чинником для запобігання правовим колізіям і забезпечення стабільності міжнародного правопорядку. Доцільним є посилення універсальних міжнародних стандартів, розширення договірної бази, розвиток механізмів взаємного визнання рішень судів та арбітражів. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці концептуальних підходів до гармонізації міжнародного публічного та приватного права, що дозволить більш ефективно реагувати на виклики глобалізації та захищати права як держав, так і приватних осіб.

ПРАВОВА ПРИРОДА ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Максим ШИМАНСЬКИЙ — 2025-12-04

Статтю присвячено дослідженню правової природи торговельної марки як найбільш економічно значущого та перспективного об’єкта інтелектуальної власності. Проаналізовано основні функції торговельних марок та запропоновано їх авторський перелік. Встановлено тісний взаємозв’язок кожної із функцій торговельних марок у системі ринкових відносин та констатовано необхідність їхнього розуміння як цілісної сукупності взаємопов’язаних елементів. Розглянуто способи отримання економічної вигоди від торговельних марок у межах приватноправового інтересу. Особливу увагу приділено ролі держави у стимулюванні внутрішньонаціональних економічних процесів, пов’язаних із використанням та комерціалізацією торговельних марок. Досліджено публічно-правові аспекти природи торговельної марки, наголошено на їх значущості та необхідності розгляду в сукупності з приватноправовими з дотриманням необхідного балансу. Продемонстровано приклади захисту публічного, зокрема державного та суспільного, інтересу у питаннях правового регулювання торговельних марок на прикладі положень Закону України «Про захист прав на знаки для товарів і послуг» та Закону України «Про рекламу».