Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія

ТИПОЛОГІЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ: ВІД ГЕЙМІФІКАЦІЇ ДО НОВИННИХ ІГОР

2024-12-09T16:08:35+02:00

Стаття присвячена дослідженню та систематизації типологічних різновидів ігрових технологій, які активно застосовуються в сучасній журналістиці, зокрема таких інноваційних підходів, як гейміфікація, новинні ігри та інтерактивні новини. Актуальність теми зумовлена глобальними змінами у сфері медіа через цифрову трансформацію, яка вимагає від журналістів використання нових форм подачі контенту для підтримки залученості аудиторії. В умовах інформаційного перевантаження традиційні моделі подачі новин стають менш ефективними, що робить впровадження ігрових елементів і технологій важливим інструментом для утримання уваги споживачів інформації. Метою статті є систематизація та аналіз типологічних різновидів ігрових технологій задля розробки авторської класифікації цих технологій у медіа. Дослідження охоплює різноманітні типи ігрових технологій, включно з новинними іграми, інтерактивними симуляціями, системами балів і нагород, інтерактивними візуалізаціями та краудсорсинговими платформами, що дозволяють аудиторії брати активну участь у створенні новинного контенту. У дослідженні використано комплексний підхід, який містить аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз ігрових технологій та їх вплив на залученість аудиторії. Використовуючи системний підхід, автор досліджувала сучасні тенденції та розробили класифікацію ігрових технологій за функціональними характеристиками, рівнем інтерактивності та цільовим призначенням. Основними результатами роботи стали розробка типології ігрових елементів, які мають різний ступінь впливу на когнітивне сприйняття інформації аудиторією, а також розгляд етичних аспектів, пов’язаних із використанням ігрових технологій у журналістиці. У дослідженні виявлено, що ігрові механіки можуть як сприяти поглибленню взаємодії з аудиторією, так і створювати ризики маніпуляцій чи спрощення складних соціально-політичних тем. У висновках наголошено на важливості розробки етичних стандартів для використання ігрових елементів у медіа, що сприятиме забезпеченню достовірності інформації та уникненню викривлень у подачі новин. Перспективи подальших досліджень спрямовані на вивчення впливу інтерактивних технологій на поведінкові моделі споживачів медіаконтенту, а також на розвиток нових форм взаємодії між журналістами та аудиторією, що можуть підвищити довіру до медіа.

МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА: ОСНОВНІ ТАКТИКИ

2024-12-09T16:12:33+02:00

У статті проаналізовано основні маніпулятивні тактики, що використовуються в соціальних медіа, а також їхні мовленнєві та візуальні засоби впливу. За допомогою методу інформаційного пошуку здійснено вибірку наукової літератури, присвяченої проблемі вивчення маніпулятивних тактик саме в контексті соціальних медіа. Було розглянуто наукові дослідження, які акцентують увагу на таких аспектах, як вплив фейкової інформації на емоційний і когнітивний стан споживачів контенту. Використовуючи метод проблемного аналізу, було розкрито специфіку основних різновидів маніпулятивних тактик, спрямованих на поширення дезінформації та спотворення інформаційної реальності, в тому числі користувачів соціальних медіа. До таких тактик відносяться: використання розкрученого образу, тактика звинувачення для викриття опонента, створення загроз, створення емоційного настрою аудиторії, інтеграційні тактики, лестощі, неправдива самопрезентація, поширення чуток і дезінформації, створення карикатур і мемів, а також нагнітання паніки та страху та інші. Увага приділена тому, як соціальні медіа, через свої алгоритми та механізми соціального доказу (такі як лайки, коментарі, відгуки), поширюють такі маніпулятивні технології. Окремий акцент зроблено на тактиках протидії дезінформації, які використовуються для зменшення впливу маніпуляцій на користувачів соціальних медіа. Розглянуто основні механізми боротьби з дезінформацією, включно з підвищенням рівня медіаграмотності населення, розвитком критичного мислення та впровадженням технологічних інструментів для виявлення та нейтралізації фейкових повідомлень. Питання дезінформації та її впливу на громадську думку є особливо важливими у контексті кризових ситуацій, зокрема під час воєнних, політичних та соціальних конфліктів, коли маніпуляції стають потужним інструментом для впливу на суспільну свідомість. Стаття також розглядає перспективи подальшого дослідження тактик маніпуляцій та дезінформації у цифрових платформах, а також аналізує, як новітні технології можуть бути використані для боротьби з маніпуляціями. Важливим елементом є також дослідження того, як алгоритми соціальних мереж сприяють розповсюдженню маніпуляцій, підсилюючи їх вірусне поширення.

ПЕРСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ІЗ СОМАТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ «ГОЛОВА» ТА «ОКО»: ІДЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ

2024-12-09T16:21:15+02:00

Дана стаття присвячена семантичній характеристиці перських фразеологізмів з соматизмами رس sar «голова» та مشچ češm «око», а також визначенню ролі соматизмів та соматичних фразем у формуванні мовної картини світу народу. В основу дослідження покладений аналіз семантики перських фразеологічних одиниць (далі – ФО) із вказаними компонентами-соматизмами, дібраних методом суцільної вибірки з перськомовних онлайн-сайтів. У цілому матеріал дослідження становлять 35 ФО. Спираючись на ідеографічну класифікацію В. Ужченка, було створено власний ідеографічний розподіл перських соматичних ФО на чотири групи: 1) ФО на позначення негативної поведінки людини, 2) ФО на позначення якостей та рис характеру людини; 3) ФО, які описують психоемоційний стан людини; 4) ФО на позначення розумової та трудової діяльності людини. Проведені кількісні підрахунки засвідчують, що найбільшу кількість у зібраному матеріалі становлять ФО на позначення негативної поведінки людини (43%), на другій позиції – фразеологізми на позначення її якостей та характеру (23%), на третьому місці – ФО на позначення її психічного та емоційного стану (20%), а найменшу кількість склали фразеологізми, які описують розумову та трудову діяльність людей (14%). Зважаючи на те, що соматизми є найдавнішим пластом лексики будь-якої мови, соматичні фразеологізми відіграють помітну роль у створенні мовної картини світу будь-якого народу, відображаючи його ціннісні орієнтири в національно-культурній сфері. Таким чином, здійснений аналіз семантичних особливостей ФО з соматичними компонентами sar «голова» та češm «око» дає можливість кращого розуміння особливостей світосприйняття та світогляду носіїв іранської культури, його історичних та культурних надбань. Запропонований ідеографічний аналіз фразеологічних виразів може бути використаний для зіставного аналізу фразеосистем перської та української мов з метою визначення спільних та відмінних рис у світорозумінні обох народів.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ-ПЕРЕКЛАДАЧІВ

2024-12-10T07:59:24+02:00

У статті розглядаються концептуальні засади формування мовної особистості майбутніх філологів-перекладачів як необхідний елемент підготовки фахівців до міжкультурної комунікації. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою у висококваліфікованих фахівцях, здатних ефективно здійснювати міжкультурну комунікацію в умовах культурного розмаїття. У сучасному суспільстві, де обмін інформацією та взаємодія між представниками різних мовних і культурних груп стають все більш інтенсивними, професійна підготовка філологів-перекладачів відіграє важливу роль. Розвиток мовної особистості, яка здатна гнучко адаптуватися до особливостей іншої культури, зберігаючи при цьому об’єктивність і толерантність, є ключовим завданням освітньої системи. Ці завдання стають особливо актуальними в умовах інтеграційних процесів, що вимагають високого рівня міжмовної компетенції. Мета статті полягає у визначенні концептуальних засад формування мовної особистості майбутніх філологів-перекладачів, дослідженні основних теоретичних підходів, що сприяють розвитку комплексної професійної компетентності перекладача та забезпечують ефективне навчання міжкультурної комунікації. Основна увага зосереджена на теоретичних підходах до розгляду цієї проблематики. Автори визначають ключові принципи підготовки перекладачів, зокрема комунікативний, міжкультурний, когнітивний, психолінгвістичний та дискурсивний підходи. Встановлено, що кожен із підходів сприяє розвитку комплексної мовної особистості, здатної адекватно передавати смисли, культурні контексти та емоційні відтінки іншомовного висловлювання. В результаті комплексного застосування цих підходів майбутні філологи-перекладачі набувають високого рівня професійної компетентності, що дозволяє їм успішно виконувати завдання міжкультурного посередництва.

КОНЦЕПТ «КРАСА» В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

2024-12-10T08:06:02+02:00

Дослідження присвячене проблемі порівняльного аналізу суб’єктивно-оцінних, асоціативних смислів в українській та англійській мовах, об’єднаних концептом «краса». Робота спрямована на опис мовних засобів позначення краси людей та навколишнього світу з погляду інтенцій того, хто говорить з урахуванням суб’єктивно-оцінних та асоціативних конотацій, що виникають під час продуктивної мовної діяльності. У дослідженні виявляємо та проаналізовано прототипи, когнітивні метафори, стереотипні уявлення та зразки краси, важливі для сприйняття та правильної інтерпретації інформації, що надходить слухачами, тобто для рецептивної мовної діяльності. Актуальність дослідження пояснюється недостатньою розробленістю у порівняльному аспекті української та англійської мов таких напрямів: не систематизовано суб’єктивно-оціночні та асоціативні смисли концепту «краса»; не описані зразки та когнітивні метафори краси; не досліджено співвідношення понять «красивий» та «модний»; не систематизовано способи вираження краси наявними мовними засобами з погляду продуктивної мовної діяльності; не описані лакуни в зіставлюваних мовах щодо концепту «краса»; не показано динаміку розвитку концепту «краса» в українській та англійській мовах у порівняльному аспекті, хоча потреба в таких показниках постає у перекладацькій та літературній практиці. Об’єкт цього порівняльного дослідження є оцінні-естетичний концепт «краса», представлений в українській та англійській мовах лексичними та фразеологічними одиницями. Предмет дослідження становлять універсальні та специфічні характеристики мовних засобів, що реалізують значення краси в мові, а також їх складники, що містять суб’єктивно-оцінні, асоціативні та стереотипні уявлення. Гіпотеза цього дослідження зводиться до того, що зміст концепту «краса» об’ємний за однойменну поверхневу мовну сутність, тому що в мові цей концепт об’єктивується в значній кількості мовних засобів, а у свідомості носіїв мови він представлений низкою прототипів і стереотипних уявлень, і охоплює особливу систему асоціативних та суб’єктивно-оцінних смислів. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити суб’єктивно-оцінні змісти, стереотипні, еталонні та асоціативні уявлення, що впливають на породження та сприйняття мови в українській та англійській мовах, а також описати відповідні їм мовні засоби, та зіставити когнітивні метафори. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше зроблено спробу виявлення та системного опису суб’єктивно-оцінних та асоціативних смислів, стереотипних уявлень, когнітивних метафор та еталонів краси у мовній свідомості українців та англійців. Під час дослідження показано відмінність концептів «краса» в українскькій та англійській мовах, що полягає в несиметричності та нерівномірності співвідношення мовних форм та їх змістового змісту.

РОЛЬ І НЕБЕЗПЕКА ВУЛЬГАРНОЇ ЛЕКСИКИ У МОВІ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ ЯПОНІЇ

2024-12-10T08:10:15+02:00

Постановка проблеми. Останнім часом спостерігається тенденція до розширення сфери побутування нецензурної лексики і включення її у публічний простір шляхом залучення до мови масової культури, що не може не впливати на мовну свідомість споживачів цієї культури, а тому викликає певне занепокоєння. Окрім цього, проблема полягає у бракові консенсусу серед лінгвістів щодо обсягу й розмежування понять «інвектива» та «вульгаризм». Аналіз останніх досліджень. Так, у дослідженні Г. Вусик та С. Глазової вульгаризм виступає гіпонімом інвективи, однак за визначенням Ю. Масель виходить, що не всі вульгаризми можна включити в інвективу. Мета статті полягає у спробі з’ясувати співвідношення понять інвективи та вульгаризму, а також проаналізувати роль такої лексики у мові масової культури Японії та оцінити можливі наслідки її вживання у публічному мовленні. Виклад основного матеріалу. Проаналізувавши різні підходи до визначення обсягу та кореляції понять інвективи і вульгаризму, ми пропонуємо розглядати вульгаризм як «найнижчий щабель» інвективи, тобто найбільш нецензурний її різновид, який традиційно уникали вживати у публічному мовленні. Втім, на матеріалі низки жанрів сучасної масової культури Японії (манґа, аніме, популярні пісні) ми продемонстрували, що така нецензурна лексика почала активно в них функціонувати, причому, якщо спершу вона була притаманна лише мовленню негативних персонажів манґи, то останнім часом значно розширила сферу свого функціонування. Висновки. На нашу думку, така експлуатація вульгарних слів у мові масової культури має на меті зробити її «простішою» і ближчою до споживача, а також привернути увагу за рахунок епатажу. При цьому, однак, оскільки споживачами масової культури здебільшого є мовці молодшого покоління з несформованою мовленнєвою культурою, вживання нецензурної лексики у мові масової культури негативно впливає на культурний рівень її споживачів.

ТРАВМАТИЧНА ПАМ’ЯТЬ І ФАКТ ЯК ДОМІНАНТА СТОРІТЕЛІНГУ В ІСТОРИЧНОМУ РЕПОРТАЖІ КАТАЖИНИ КОБИЛЯРЧИК «СТРУП. ІСПАНІЯ РОЗ’ЯТРЮЄ РАНИ»

2024-12-10T08:14:02+02:00

У статті досліджено структурні та семантичні домінанти сторітелінгу в історичному репортажі К. Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани» – травматичну пам’ять і факт. Укладено типологію структурних елементів сторітелінгу історичного репортажу: історичні факти, авторська інтерпретація, свідчення респондентів, присутність автора на місці історичних подій. Визначено семантико-структурне ядро сторітелінгу в історичному репортажі – історичний факт. За допомогою лінгвостилістичного методу виокремлено та проаналізовано сторітелінгову домінанту травматичної пам’яті. З’ясовано, що в історичному репортажі вона експлікується через окремі семантичні компоненти: відторгнення, найменування, побутовість, табуйованість, мовчання, забуття, а також через лінгвостилістичні експліканти: метафору, лексеми, омовлення. За допомогою лінгвостилістичного інструментарію – говоріння та омовлення – у сторітелінгу історичного репортажу К. Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани» з’являється наступна домінанта – історичний факт. Встановлено, що ця домінанта експлікована у сторітелінгу історичного репортажу за допомогою екстралінгвальних чинників: суспільно-політичних реалій громадянської війни в Іспанії 1936–1939 роках, суспільних настроїв, пов’язаних з ексгумацією жертв громадянської війни у країні. У дослідженні застосовано типологічний метод для висвітлення структурно-семантичних домінант сторітелінгу в історичному репортажі, лінгвостилістичний метод для аналізу домінанти травматичної пам’яті, описовий метод для аналізу екстралінгвальної домінанти факт. При використанні типологічного методу використано елементи візуалізації. Об’єктом наукового дослідження є сторітелінг історичного репортажу К. Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани». Предметом є лінгвальні та екстралінгвальні смислові домінанти травматична пам’ять і факт. У межах підсумку варто наголосити, що окреслені смислові домінанти у статті розглянуто з погляду структурно-семантичних вузлів і проаналізовано як ключові компоненти конструювання сторітелінгу історичного репортажу К. Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани».

ІНТЕГРАЦІЯ КУЛЬТУРНОГО АСПЕКТУ У ПРОЦЕС ВИКЛАДАННЯ ТА ВИВЧЕННЯ МОВИ

2024-12-10T08:21:41+02:00

Інтеграція культурних аспектів у процес викладання іноземних мов набуває все більшого значення в сучасній освітній практиці. Глобалізація та взаємодія між культурами підкреслюють необхідність не лише оволодіння мовними знаннями, але й розуміння культурних контекстів, у яких ці знання застосовуються. Мета цієї роботи полягає у всебічному дослідженні питання інтеграції культури у процес викладання та вивчення іноземної мови. Сучасний комунікативний підхід до навчання мов визначає, що культура є невід’ємною складовою мови, і без її вивчення навчальний процес буде неточним і неповним. Це обґрунтовує необхідність включення культурних аспектів у викладання мови для забезпечення повноцінного оволодіння нею. Враховуючи ці положення, ми вирішили провести детальний огляд літератури та досліджень, щоб розробити рекомендації з цієї теми. Методологія дослідження базується на аналізі попередніх емпіричних досліджень та наукових робіт, які вивчають інтеграцію культурних аспектів у процес викладання та вивчення мови. Особлива увага приділяється думкам та досвіду як викладачів, так і учнів, а також практиці на заняттях. Ми досліджуємо сприйняття, очікування й оцінювання ефекту від включення культурних аспектів у процес навчання мови, розкриваючи загальні тенденції цього процесу. Наукова новизна роботи полягає в розробці авторської системи результатів навчання культури. Ця система є своєрідним орієнтиром для викладачів, які прагнуть інтегрувати культурні елементи у свої уроки. Вона може бути корисною при формулюванні педагогічних цілей та оцінюванні того, наскільки учні засвоюють культурний компонент під час вивчення мови. У висновках роботи підкреслюється важливість інтеграції культури в процес навчання мови. Автори також пропонують рекомендації для викладачів, що допоможуть оцінити вплив вивчення культури на результати учнів.

ВАРІАТИВНІСТЬ АСПЕКТІВ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ РОЗРОБКИ МЕНТАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ЛЕКСИКИ ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ

2024-12-10T08:25:54+02:00

У лінгвістичних дослідженнях розглядаються окремі приклади впливу лексикологічно-орієнтованих номінацій, що становлять зазначені категорії. Леонтович О.О звертає увагу до фразу «Might he be Irish» Може, він ірландець?. Як стверджується, цей вислів не містить слів, чужих для української свідомості, але потребує тлумачення те, що в англійців існує упередження (стереотип), що ірландцям властиво висловлювати свої думки неясно. Отже, лексема Irish Ірландський тут набуває додаткове значення – не «позначення національної власності», а «Найменування людей, які виражаються неясно». Безумовно, користувач, вивчає англійську мову, повинен мати уявлення про особливості подібної модифікації значення. Не викликає сумніву той факт, що лише мала частина лексики, відображає дані категорії, знаходить системне та адекватне відображення в тлумачних чи країнознавчих словниках. При цьому існує думка, що лексикографія як практична діяльність не може обмежуватися констатацією спірності вирішення тієї чи іншої лінгвістичної проблеми, але, навпаки, змушена ці спірні проблеми вирішувати, не чекаючи, коли мовознавство дасть на них відповідь, навіть якщо відсутня загальновизнаний метод вирішення даних питань. Таким чином, відсутності об’єктивних критеріїв відбору в словник тямущого лексикологічного довідника етно-ментально-орієнтованої лексики підтверджує лише те, що це питання є спірним. На нашу думку, кроком до вирішення проблеми є виділення за принципом мінімізації нових етно-ментально-специфічних груп лексики та диференційована їх розробка в корпусі навчального тлумачного словника лінгвістичних термінів. Розглянемо можливі підстави виділення таких груп лексики. В даний час у дослідженнях укоренився погляд на лексикологію складову між-лексикологічного спілкуван-ня як єдність трьох аспектів: 1) сучасності не тільки з погляду лексичних та граматичних особливостей, але й тих, які зазвичай обговорюються, способів подання інформації, стилю спілкування, оскільки люди, які ідентифікують себе із соціальною групою чи нацією набувають спільних методи погляду світ через їх співробітництво з членами тієї ж групи, тобто дискурсного акценту (discourse accent) лексикології мовного менталітету; 2) історичної перспективи, оскільки сучасні шляхи спілкування лексикології – це завжди результат розвитку та затвердження їх протягом тривалого часу, тому їх часто приймають за природне поведінка; 3) (уяви) нації (imagination уява), бо лексикологія «характеризується як фактами та артефактами, а й розділеними спільними мріями, сповненими і невиконаними бажаннями, як Лондон невіддільний у лексикологічному уяві його мешканців від Шекспіра і Діккенса, а Меморіал Лінкольна Вашингтоні має додаткове значення у зв’язку з Мартіном Лютером Кінгом».