Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія

КОЛЕКТИВНА П’ЄСА-ПЕЧВОРК: СПЕЦИФІКА НОВІТНЬОГО ЖАНРУ

Сергій БАТУРА — 2025-09-01

Ця стаття присвячена спробі наукового обґрунтування теорії новітнього літературного жанру – колективна п’єса-печворк, як піджанру колективного літературного печворку. У дослідженні запропоновано визначення новітнього жанру у вузькому та широкому сенсах, розроблено його загальну схематичну конструкцію, визначено структуру та виокремлено низку характерних ознак. На прикладі деяких драматичних жанрів окреслено перебіг їх модифікацій та трансформацій, розглянуто умови набуття ними нових функцій та зосереджено увагу на процесах жанрових дифузій. Описано передумови виникнення колективної п’єси-печворк, зокрема наголошено на впливі розвитку сучасних комунікативних процесів та глобалізації в цілому. На прикладі літературного експерименту, що полягає у написанні колективної п’єси-печворк «Босорка», організованого автором цієї статті, зроблена спроба продемонструвати особливості практичного втілення новітнього жанру.Метою статті є здійснення спроби наукового обґрунтування специфіки новітнього літературного жанру – колективна п’єса-печворк. Задля реалізації визначеної мети постає необхідність у розв’язанні наступних завдань: дати визначення новітньому літературному жанру – колективна п’єса-печворк, вивчити специфіку зазначеного жанру, запропонувати його схематичну конструкцію, виокремити основні ознаки новітнього літературного жанру.Наукова новизна теми полягає у тому, що запропоновано новітній літературний жанр – колективна п’єса-печворк, виокремлено його особливості та окреслено шляхи практичного втілення. Результати подальшої апробації новітнього жанру потребуватимуть додаткового вивчення, що зумовлює актуальність і новизну здійсненого у статті дослідження.Встановлено, що новітні комунікативні процеси дають поштовх для появи та розвитку новітніх жанрів.З’ясовано, що одним із таких жанрів є колективна п’єса-печворк, яку можна вважати піджанром колективного літературного печворку. В його основу покладено принцип об’єднання великої кількості авторів для створення єдиних драматичних текстів, що складають сукупність різножанрових доробків (актів або п’єс), об’єднаних спільною темою, ідеєю, ключовим персонажем та місцем подій.Висновки. Результатом даної наукової розвідки є обґрунтування новітнього літературного жанру колективна п’єса-печворк, яка може розглядатися у широкому та вузькому сенсах і характеризується, зокрема, такими ознаками: за формою є драматичним твором призначеним для постановки на сцені та включає його основні характеристики; створюється колективом авторів, кількість яких необмежена; має великий обсяг драматичного тексту; може складатися з великої кількості актів та окремих п’єс, створених співавторами колективної п’єси-печворк на основі прологу та концепції до драматичного твору; містить багато сюжетних ліній, розмаїття персонажів; об’єднує різножанрові за змістом (комедію, драму, трагедію, трагікомедію, фарс, трагіфарс, мелодраму, водевіль, містерію, міракль, мораліте, феєрію тощо) драматичні доробки (акти або п’єси) багатьох співавторів; усі доробки об’єднані навколо літературного ядра – прологу та концепції до колективного драматичного твору; пролог втілює тему та ідею твору, окреслює головного персонажа (персонажів), зображує його художній світ, спільне місце (місця) подій, містить художні деталі; об’єднує різні стилі й погляди багатьох авторів в єдиний колективний драматичний доробок; окремі драматичні доробки співавторів (акти або п’єси) можуть писатися різними мовами.Перспективу майбутніх досліджень вбачаємо у подальшому обґрунтуванні новітнього жанру та всебічному вивченні результатів проведення літературного експерименту, що передбачає написання колективної п’єси-печворк «Босорка».

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ З ПИТАНЬ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ PR-ТЕХНОЛОГІЙ

Валерій БАШМАНІВСЬКИЙ — 2025-09-01

У статті досліджено особливості підготовки спеціалістів з питань комунікації для територіальних громад у контексті розвитку PR-технологій, обґрунтовано необхідність формування у здобувачів вищої освіти відповідних фахових компетентностей. З’ясовано, що PR-технології стали невід’ємною складовою сучасного комунікаційного простору, а тому їх вивчення є необхідною умовою якісної підготовки здобувачів вищої освіти журналістського фаху. Підкреслено, що PR-складова в журналістській освіті сприяє вдосконаленню професійних компетентностей та програмних результатів, зокрема здатності застосовувати знання зі сфери соціальних комунікацій у професійній діяльності, створювати медіапродукт, ефективно організовувати роботу PR-відділів; умінню створювати та реалізовувати проєкти PR-кампанії в сучасному інформаційному просторі; розумінню особливостей функціонування PR, використанню новітніх досягнень у власній професійній діяльності. Наголошено на необхідності надання здобувачам вищої освіти знань про інструменти PR-діяльності та їх специфіку, що дозволить зберігати професійну об’єктивність і неупередженість. Зазначено, що PR-технології є невід’ємною частиною стратегічного управління територіальною громадою, оскільки дозволяють формувати позитивний імідж, підтримувати репутацію, будувати міцні зв’язки з громадськістю. Спеціалісти з питань комунікацій виступають активними учасниками суспільних процесів, що вимагає від них знань і навичок у сфері зв’язків із громадськістю, зокрема, вміння аналізувати цільову аудиторію, формулювати ефективні меседжі, розробляти комунікаційні стратегії, що відповідають цінностям громади, працювати над вирішенням проблемних ситуацій щодо репутаційних ризиків та кризових ситуацій тощо.

МІЖ МІФОМ ТА ІСТОРІЄЮ: ЕВОЛЮЦІЯ КОЗАЦЬКОГО НАРАТИВУ ВІД ЛІТЕРАТУРИ XIX СТОЛІТТЯ ДО СУЧАСНИХ «ВОЄН ПАМ’ЯТІ»

Леся БІЛОВУС — 2025-09-01

Статтю присвячено комплексному діахронічному аналізу еволюції козацького міфу як ключового наративу української культури. Мета роботи – дослідити козацький міф як динамічний текстуальний феномен, проаналізувавши ключові літературні моделі його конструювання, деконструкції та апропріації в українській словесності XIX століття та верифікувати вплив цих моделей на сучасні культурні й політичні наративи. У статті розглядається шлях козацького наративу від його романтичного становлення до використання в сучасних «війнах пам’яті».Методологія дослідження має міждисциплінарний характер, поєднуючи інструментарій філологічного аналізу, історії та студій пам’яті. Теоретичною основою слугують концепції «винайдених традицій» Еріка Гобсбаума, що пояснюють механізми конструювання міфу в XIX ст.; теорія міфу як «вторинної семіологічної системи» Ролана Барта, яка дозволяє проаналізувати перетворення історичної постаті на позачасовий символ; концепція «місць пам’яті» П’єра Нора, що осмислює козацтво як центральний вузол української національної пам’яті; а також праці Сергія Єкельчика, що аналізують боротьбу за історичні наративи в сучасній Україні та їхній вплив на національну ідентичність. Аналіз текстів здійснюється з використанням історико-літературного, порівняльно-типологічного та постколоніального підходів.Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше запропоновано комплексний аналіз еволюції саме функцій козацького міфу, на відміну від традиційних досліджень, сфокусованих на його змісті чи історичній достовірності. Встановлено прямий зв’язок між літературними моделями XIX століття (романтичною, імперською, національно-критичною) та їхньою сучасною рецепцією в політичному дискурсі. Введено в український науковий обіг релевантні західні теоретичні праці для аналізу козацького наративу як текстуального та культурного феномену.Дослідження продемонструвало, що козацький міф є невід’ємною, але й суперечливою частиною української ідентичності, що пройшов три ключові етапи: романтичне конструювання, ідеологічні «битви» XIX століття та сучасну політичну інструменталізацію. Проаналізовано дві основні моделі XIX ст.: імперську апропріацію («Тарас Бульба» М. Гоголя), що перетворила козацтво на інструмент «русского мира», та критичну національну деконструкцію («Чорна рада» П. Куліша), спрямовану на болісний самоаналіз.Зроблено висновок, що сучасне використання козацького міфу в умовах війни актуалізує фундаментальну напругу між його прагматичною, мобілізаційною функцією (позиція В. В’ятровича) та необхідністю академічної, критичної рефлексії (позиція Н. Яковенко). Здатність суспільства знайти баланс між натхненним міфом та відповідальною історією є ключовим випробуванням для його зрілості.

СЕНСОРНІ МОДУСИ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ПОТЕНЦІАЛ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Євгенія КИЯНИЦЯ — 2025-09-01

У статті досліджено роль сенсорних модусів у формуванні національної ідентичності в умовах культурної турбулентності та інформаційної фрагментації. Особливу увагу приділено аудіальним, візуально-кольоровим та ольфакторним спільним кваліям, що застосовуються у креативних індустріях і брендингу як інструменти символічного впливу, здатні структурувати колективну пам’ять, посилювати емоційну згуртованість і підтримувати патріотичні наративи. Сенсорні модуси розглядаються не лише як елементи естетичного оформлення, а як комунікативні маркери, що сприяють ідентифікації та репрезентації образу «українського» у медійному просторі. Об’єктом дослідження є сенсорна складова медіакомунікації в контексті державотворчих процесів, а предметом – звукові, візуальні та ароматичні модуси як чинники відображення патріотичних афектів у брендингових і комунікаційних стратегіях.Методологічна база поєднує культурологічний, когнітивно-психологічний і медіааналітичний підходи.У дослідженні використано візуально-семіотичний та інтертекстуальний аналіз медіаконтенту, інтерпретацію результатів онлайн-опитування, а також залучено дані нейропсихологічних досліджень щодо впливу сенсорних стимулів на афективну сферу. Виявлено, що аудіальні, кольорово-візуальні та ольфакторні елементи здатні активізувати символічні коди приналежності, викликати колективні емоції та формувати сталі ідентичнісні орієнтири. Отримані результати засвідчують формування базових сенсорних уявлень, пов’язаних із національною ідентичністю, що відкриває перспективи для глибшого наукового осмислення емоційних механізмів у державотворчому дискурсі. У поєднанні з міжнародним досвідом сенсорної політики ці висновки можуть слугувати підґрунтям для розробки цілісної національної сенсорної стратегії України.

СПІВПРАЦЯ УКРАЇНСЬКИХ ТА КИТАЙСЬКИХ МЕДІА НА ТЛІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ 2022–2025 РР.

Оксана КОСЮК — 2025-09-01

Китай закономірно претендує на роль флагмана цивілізованого світу, тому налагодження стосунків із Піднебесною надзвичайно важливе. Оскільки українські та китайські ЗМІ не співпрацювали з часів заснування й розквіту Харбіна (1898–1945 рр.), цю можливість медіаекспертам доводиться відроджувати з нуля. На заваді стають, з одного боку – Великий китайський фаєрвол (сукупність засобів для внутрішнього обмеження доступу до інтернету), з іншого – відсутність наукових досліджень – не тільки зі стратегій партнерства ЗМІ, а й цілком і повністю. З усім тим, мета пропонованої розвідки – зафіксувати двосторонні дискусії щодо можливостей кооперації медіа Китаю та нашої держави під час російсько-української війни 2022–2025 рр., визначити їх основні тенденції, проблеми, стратегії та висновки й окреслити, за можливості, певні перспективи.Увагу студії зосереджено на резюмуваннях вже опублікованих напрацювань авторки (2022–2025 рр.); аналізі роботи столичного круглого столу «Як китайськомовні медіа висвітлюють війну в Україні» (2022 р.); публікаціях та доповіді китайського теоретика й практика журналістики Лу Сяоюня на семінарі Українського католицького університету «Глобальна Україна» (2023–2024 рр.); інтерв’ю на платформі «Армія TV» завідувача кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Віктора Константинова (2024 р.); висновках підсумкового моніторингу незалежної громадської організації «Детектора медіа» «Що пишуть про Україну та російську агресію медіа КНР, Гонконгу і Тайваню» (2024 р.) та ін.В результаті ефекту всеохопної дискусії з’ясовано, що материкові ЗМІ Піднебесної таки залежні від режиму (хоч це й не дуже впливає на їх ставлення до нашої держави). Стовідсотково проукраїнські міжнародні медіа з китайськомовними представництвами (включно із тайванськими й гонконзькими). Саме вони, залучаючи збалансовану експертизу, називають речі своїми іменами й дають вичерпну інформацію про мілітарні протистояння. Одначе для покращення ситуації слід акредитувати китайських журналістів безпосередньо на війну, налагодити співпрацю з тамтешніми блогерами, фрилансерами та розлогою діаспорою, задіюючи при цьому україномовних експертів нової генерації, що лінгвістично не пов’язані із проросійським лобі. Поки що, станом на 2025 рік, навіть державні ЗМІ КНР, на відміну від російської пропаганди, не наполягають на офіційній відмові від територій або зміні політичного режиму, тому ефективне налагодження співпраці з китайськими ЗМІ – запорука формування позитивного іміджу України.

НАРАТИВ THE WALL STREET JOURNAL ПРО АТАКИ УКРАЇНСЬКИХ БЕЗПІЛОТНИКІВ НА ВІЙСЬКОВІ АЕРОДРОМИ РОСІЇ: МОВНІ СТРАТЕГІЇ, ІНТЕГРАЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ

Христина КУХАРУК — 2025-09-01

У статті представлено мовні стратегії текстового наративу міжнародного англомовного видання The Wall Street Journal, які автори редакції використовують для висвітлення події, що трапилась 1 червня 2025 року, коли українські безпілотники здійснили атаку 4-х військових аеродромів росії і знищили великий стратегічний сегмент військової потужності країни-терориста. Артикульовано, як The Wall Street Journal конструює наратив, зокрема через використання лексичних одиниць, риторичних фігур, стилістичних прийомів, які впливають на читача (слухача – якщо йдеться про аудіоверсію матеріалів). Також у фокусі дослідження зосереджена мультимедійна інтеграція – аналіз функціональних спроможностей візуального, аузіального інтерактивного інструментарію: відео, аудіо, фото, інтерактивні вставки, використання мультимедійного продукту ШІ – OpenAI, компанією, з якою у американського видання укладений договір про співпрацю. Ці мультимедійні засоби розглянуто як нові тенденції у представлені воєнних реалій між Україною та росією у міжнародній журналістиці. Дослідження мовних стратегій та мультимедійного матеріалу як підсилення текстового наративу окреслює та інтерпретує вплив американського медіа на міжнародне сприйняття війни. У контексті мовних стратегій виявлено домінантні прийоми фреймінгу – номінація фактів за допомогою лексичних маркерів «зухвалі атаки», «найбільший удар» тощо; метафоризацію бойових дій: «нокдаун для ворога»; конструкції з підтвердженням через цитати основних фігур – авторитетних джерел (Володимир Зеленський, Василь Малюк), дискурсивна стратегія, створення образу архетипного героя (керівник операції «Павутина» Василь Малюк). Оцінено використання відео, інфографіки, інтерактивного елемента ШІ, який створений додатком WSJ-OpenAI і відредагованого редактором, аудіоверсій матеріалів, фото та інфографіки від інших медіа: Associated Press, Reuters, ISW AEI тощо.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ДОКУМЕНТУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ: СПІЛЬНИЙ ПІДХІД ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ПРАВОЗАХИСТУ

Станіслав МІРОШНИЧЕНКО — 2025-09-01

Актуальність дослідження зумовлена нагальною потребою забезпечення достовірної фіксації воєнних злочинів із використанням цифрових технологій, здатних відповідати стандартам доказовості, при- йнятим у міжнародному правосудді. В умовах повномасштабної збройної агресії Росії проти України важливого значення набуває синергія між журналістськими розслідуваннями та правозахисним аналі- зом, яка дозволяє забезпечити не лише оперативність збору фактів, але і їхню правову легітимність.Метою дослідження є обґрунтування ролі цифрових технологій як інструменту фіксації, збереження і трансформації доказової інформації про воєнні злочини в умовах міжсекторальної взаємодії журналіс- тів і правозахисників, а також розробка науково обґрунтованих підходів до підвищення ефективності цієї співпраці. Методологія дослідження охоплює системний аналіз функціонування цифрових платформ, визначення основних функцій кожного інструменту, узагальнення механізмів інтеграції свідчень до до- казової бази, а також застосування критико-аналітичного методу для виявлення проблем і пошуку ефек- тивних рішень. Особлива увага приділяється типологізації цифрових практик та їхньому оцінюванню в міждисциплінарному контексті. Результати дослідження підтверджують, що міжсекторальна співп- раця підвищує точність верифікації цифрових доказів, сприяє дотриманню вимог доказової валідності та знижує ризики фрагментації інформації. Виявлено значний потенціал інтегрованих технологічних рі- шень для створення надійного цифрового сліду, придатного для судового аналізу. Висновки засвідчують, що важливим чинником успішного цифрового документування є не лише технологічна доступність, а й методична узгодженість збору, перевірки й архівування матеріалів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим вивченням механізмів автоматизованої класифікації цифрових свідчень, розро- бленням універсальних протоколів етичної взаємодії і тестуванням моделей адаптивної верифікації для платформ із відкритим доступом.

ОБРАЗ ЖІНКИ НА ШПАЛЬТАХ ВИДАНЬ СЕВЕРИНА ШЕХОВИЧА «ЛАДА» (1853) І «РУСАЛКА» (1868): АНАЛІЗ ПРОБЛЕМАТИКИ

Марія ПАВЛЮХ — 2025-09-01

Важливими аспектами у дослідженні гендерного руху в Україні є аналіз друкованих матеріалів жіночих видань, які формували громадську думку на тему жіночого питання у ХІХ столітті. Тому варто вивчити роботу перших жіночих часописів у Східній Галичині Северина Шеховича «Лада» (1853) та «Русалка» (1868), щоб простежити еволюцію поглядів на жіноче питання та ролі жінки у тогочасному суспільстві. Методи: y статті використано спеціальні методи: репродуктивний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та ретроспективний. В основі роботи лежить використання таких принципів: науковості, об’єктивності, історизму, системності та комплексності.Наукова новизна та оригінальність дослідження. Історики преси нерідко вивчають жіночу періодику у контексті загальнополітичної періодики, не виокремлюючи її в окрему групу видань. Натомість жіночу періодику розглядають як частину періодики західноукраїнських земель. Детальні дослідження жіночих видань та аналіз розвитку іноземної, зокрема польської жіночої періодики, яка паралельно виходила з українською у цей період та поширювалася у Східній Галичині, дає певність у тому, що це окрема група видань, яка мала свої особливості, періодизацію і розвивалася за загальноєвропейськими феміністичними впливами і віяннями.Основні результати дослідження. У статті розкрито тему образу і ролі жінки у патріархальному суспільстві на прикладі аналізу статей перших жіночих видань Северина Шеховича другої половини ХІХ століття, які виходили у Східній Галичині. Жіноче питання, рівноправність, політична активність жінок, жіночий рух – ці та інші ідеї, які прийшли до традиційної галицької сім’ї, були висвітлені у багатьох матеріалах перших жіночих часописів Северина Шеховича «Лада» та «Русалка». Феміністичні впливи, яких зазнали ці видання, реформували стереотипи про роль жінки у житті, сім’ї, державі.

СИНЕСТЕТИЧНА МЕТАФОРА У МЕДИЧНОМУ ДИСКУРСІ: КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Тетяна ПАСТЕРНАК — 2025-09-01

Статтю присвячено комплексному когнітивно-лінгвістичному аналізу феномену синестетичної метафори в англомовному медичному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою увагою до ролі метафори як фундаментального інструменту мислення та комунікації у спеціалізованих сферах, зокрема в медицині, де точна вербалізація суб’єктивних відчуттів, таких як біль, є ключовою для діагностики та лікування. Проаналізовано останні наукові розвідки, що розглядають синестезію в межах теорії концептуальної метафори (Дж. Лакофф, М. Джонсон, Р. Лангакер), ієрархії сенсорних модальностей (С. Уллманн) та концептуального конфлікту (Ф. Стрік-Ліверс, М. Пранді). Виявлено, що попри значний доробок у вивченні загальних концептуальних метафор (напр., військової), специфіка функціонування синестетичних метафор, які базуються на перенесенні між базовими сенсорними доменами, у медичній комунікації залишається недостатньо вивченою. Метою статті є визначення когнітивної природи синестетичної метафори, систематизація її типів на основі напрямку перенесення між сенсорними модальностями та обґрунтування її функціональної незамінності для ефективної взаємодії між лікарем та пацієнтом.У статті доведено, що синестетична метафора є унікальним типом концептуальної метафори, де і джерело, і ціль належать до базових, тілесно вкорінених доменів. Запропоновано класифікацію синестетичних метафор, що використовуються для опису болю (sharp pain), симптомів (metallic taste) та інших відчуттів (ringing in the ears), продемонстровано їх роль у «матеріалізації» внутрішнього досвіду пацієнта. Висновки підкреслюють, що синестетична метафора не є просто стилістичним прийомом, а життєво важливим когнітивним механізмом, що долає комунікативну прірву між суб’єктивним переживанням пацієнта та об’єктивним аналізом лікаря. Перспективи подальших досліджень вбачаються у проведенні корпусного аналізу для виявлення частотності та закономірностей уживання синестетичних метафор, а також у міжкультурних порівняльних студіях їх функціонування.

ТРАНСФОРМАЦІЯ НАРАТИВІВ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІВ ПРО КРИМ: ВІД ЛОКАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ДО ВОЄНІЗОВАНОГО ДИСКУРСУ

Віталій СЕМЧЕНКО — 2025-09-01

У статті досліджується трансформація наративів українських телеграм-каналів, присвячених кримській проблематиці, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в люто- му 2022 року. На основі лексико-семантичного аналізу та порівняльного аналізу наративних страте- гій проаналізовано публікації за два періоди: 2020–2021 рр. і 2022–2025 рр. Дослідження виявило значне зростання кількості українських телеграм-каналів, що висвітлюють кримську тематику, та їхню пере- орієнтацію з побутових і локальних питань на військово-політичну повістку. Зміни торкнулися термі- нологічного апарату, де дипломатичні евфемізми поступилися місцем прямолінійній і конфронтаційній риториці, а також наративних стратегій, які еволюціонували від інформаційно-аналітичних до героїч- них і мобілізуючих.Ключовим чинником трансформації стала ескалація збройного конфлікту, що позиціонувала Крим як стратегічний об’єкт у військовій інфраструктурі РФ, а також технічна доступність Telegram, яка спри- яла появі нових каналів і демонополізації інформаційного поля. Аналіз публікацій каналів, таких як «Крим.Реалії», ATR, «Кримський вітер», «Жовта стрічка» та інших, показав зростання частотності воєнної лексики, посилення емоційного забарвлення та акцентування образу опору.Зміна фреймів від нейтральних до воєнізованих відображає ширші суспільні та ідеологічні зсуви, спря- мовані на легітимацію позиції України та мобілізацію суспільства. Результати підкреслюють двоїсту природу сучасних медіа: з одного боку, телеграм-канали ефективно координують опір і формують образ майбутнього звільнення Криму, з іншого – відхід від традиційних журналістських стандартів, таких як об’єктивність і верифікація, створює етичні виклики.Практичне значення дослідження полягає в його потенціалі для оптимізації державної інформаційної політики, зокрема в контексті «Стратегії деокупації та реінтеграції Криму», а також для медіаосвіти та міжнародної медіадипломатії. Виявлені тенденції дозволяють прогнозувати подальшу еволюцію інфор- маційного поля та розробляти рекомендації для посилення мобілізаційного потенціалу медіаконтенту. По- дальші дослідження мають зосередитися на розробленні методологічних підходів до аналізу медіа воєнного часу та формуванні етичних стандартів журналістики в умовах конфлікту.

ПРИСЛІВНИКИ В МЕДИЧНОМУ ДИСКУРСІ: КОРПУСНИЙ АНАЛІЗ

Ольга Сіваєва — 2025-09-01

У сфері медичної комунікації точна передача інформації є не тільки важливою для ефективного лікування, але й життєво необхідною для безпеки пацієнтів та професійної довіри. Хоча попередні дослідження де- тально вивчали медичну термінологію, номінальні структури та синтаксичну складність, порівняно мало уваги приділялося прислівникам – мовним одиницям, що модифікують дієслова, прикметники або цілі речен- ня. Попри їхній вторинний граматичний статус, адвербіали виконують низку прагматичних функцій, вклю- чаючи зазначення часу, способу дії, ступеня та ставлення. Вони можуть робити твердження нечіткими, підкреслювати впевненість або надавати контекстні підказки, що спрямовують інтерпретацію.Медичні тексти – від рецензованих журнальних статей до інформаційних матеріалів для пацієнтів – поклада- ються на різні типи адвербіальних конструкцій для структурування аргументів, сигналізування про до- казовий статус та посередництва між клінічною відстороненістю та людською емпатією. Таким чином, адвербіали відіграють критичну, але часто недооцінену роль у формуванні тону, ясності та епістемічної позиції медичного дискурсу. Метою цього дослідження є вивчення того, як адвербіали використовуються в письмових медичних текстах, та пропонування класифікаційної рамки, заснованої на їхній синтаксичній формі та комунікативній функції. Використовуючи корпусний підхід, аналіз прагне виявити закономірності вживання, що характеризують адвербіальний профіль медичного письма, та зробити внесок у більш нюан- соване розуміння його стилістичних та риторичних конвенцій.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ПЕРЕВІРКИ ФАКТІВ У ЦИФРОВІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ

Валентина СТЄКОЛЬЩИКОВА — 2025-09-01

Стрімкий розвиток цифрових технологій, зокрема автоматизованих систем штучного інтелекту (далі – ШІ), створює нові можливості для перевірки фактів у журналістській практиці, але водночас породжує виклики, пов’язані з етикою, об’єктивністю та прозорістю медіа. Актуальність дослідження зумовлена потребою адаптувати міжнародні інноваційні підходи щодо перевірки фактів до вітчизняного контексту з урахуванням особливостей цифрової інфраструктури та соціокультурного середовища. Метою статті є комплексний аналіз інноваційних методів фактчекінгу, що застосовується в цифровій журналістиці, з акцентом на їхню ефективність, виклики впровадження та практичну доцільність для українських редакцій.Методологічну основу становили загальнонаукові методи аналізу, порівняння та узагальнення. Здійснено контент-аналіз джерел, що дало змогу виокремити основні інструменти, які застосовуються провідними світовими медіа, та оцінити їхню відповідність українському контексту. У процесі дослідження визначено переваги та обмеження цифрових технологій перевірки фактів, зокрема застосування ШІ-алгоритмів, автоматизованих платформ і баз даних. З’ясовано, що ефективне впровадження інновацій у сфері фактчекінгу можливе лише за умови поєднання технологічних рішень із розвитком професійних стандартів, навчанням журналістів та етичним супроводом процесів автоматизації. Особливу увагу приділено потребі створення локалізованих баз знань та розвитку національної мережі співпраці між фактчекерами, редакціями та ІТ-спільнотами. Запропоновано низку практичних рекомендацій для вдосконалення цифрового фактчекінгу в Україні, що передбачають технологічну інтеграцію, модернізацію етичних протоколів, розвиток прозорих механізмів звітності та формування стійкої інфраструктури довіри між медіа та аудиторією. Наукова новизна роботи полягає в систематизації сучасних інноваційних методів перевірки фактів у цифрових медіа та обґрунтуванні перспектив їхньої адаптації до українських реалій. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричним тестуванням запропонованих рішень у діяльності українських медіаорганізацій та розширенням міждисциплінарної співпраці у сфері цифрової журналістики.

РОЛЬ МЕНЕДЖЕРА У ФОРМУВАННІ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І КУЛЬТУРИ В УПРАВЛІННІ

Олег ТОМЧУК — 2025-09-01

Стаття присвячена дослідженню ролі менеджера в процесі формування мовної політики організації, зокрема в контексті українізації. Аналізуються теоретичні засади мовної політики, її вплив на корпоративну культуру та комунікаційні процеси в організації. Особлива увага приділяється практичним аспектам реалізації українізації в організаціях різних форм власності та галузей. Визначено ключові функції менеджера як провідника українізації: стратегічне планування, комунікація та мотивація персоналу, моніторинг та оцінка ефективності мовної політики. Досліджено методи подолання опору змінам, зокрема через навчання, інформаційні кампанії та залучення співробітників до процесу трансформації. Результати дослідження можуть бути корисними для розробки рекомендацій щодо впровадження ефективної мовної політики в організаціях, сприяючи зміцненню національної ідентичності та підвищенню ефективності внутрішньої комунікації. У статті також розглядається стратегічна роль менеджера в реалізації державної мовної політики в організаціях, зокрема в аспекті впровадження української мови як домінантного елементу корпоративної культури. Під впливом актуалізації мовного питання в Україні, на тлі геополітичних загроз і процесів утвердження національної ідентичності, посилюється потреба у створенні повноцінного україномовного середовища в публічному та приватному секторах. Законодавче закріплення статусу української мови як єдиної державної потребує не лише формального дотримання норм, а й глибокого усвідомлення її значення для сталого розвитку організацій та держави в цілому. Обґрунтовано, що менеджер, як носій управлінської відповідальності, має відігравати активну роль у трансформації мовного середовища, діючи як ініціатор, координатор і фасилітатор змін.У дослідженні українська мова розглядається не лише як інструмент офіційного спілкування, а як символ національної гідності, фактор інтеграції колективу, засіб соціальної згуртованості та важливий елемент організаційної стратегії. Її впровадження в щоденну практику управління створює передумови для зміцнення демократичних цінностей, розвитку громадянської свідомості та формування сталого іміджу установи. Українська мова представлена в статті як ключ до ефективного комунікаційного простору, що поєднує професіоналізм, національну ідентичність і соціальну відповідальність бізнесу та управлінських структур.

ПСИХОАНАЛІТИЧНО-ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТРАТЕГІЇ ДЕКОДУВАННЯ НОСТАЛЬГІЧНОГО ДИСКУРСУ У ВІРШІ «ВОДА» ПОЕТЕСИ-ЕМІГРАНТКИ ДАНИ РАНГИ

Світлана ФОКІНА — 2025-09-01

Постановка проблеми даного дослідження координується сьогоднішнім розвитком дискурсивного аналізу й в той же час психоаналітичним підходом до інтерпретації поетичного тексту. Метою даної статті стало осмислення вірша сучасної поетеси-емігрантки Дани Ранги, що пише німецькою мовою. Для аналізу обрано поетичний текст «Вода», що входить до книги віршів «Wasserbuch», відзначеної літературними преміями та номінаціями. В 2014 році «Wasserbuch» отримала приз глядацьких симпатій – заохочувальну Премію Адельберта фон Шаміссо. Премією Шаміссо нагороджуються письменники- й поети-іноземці або ж емігранти, які пишуть німецькою. Саме такою постаттю є Дана Ранга, яка є румункою за походженням, але обрала саме німецьку мову для поетичної творчості. Намічені завдання сприяли реалізації поставленої мети та були спрямовані на дослідження проявів ностальгічних дискурсивних формацій, архетипічних конотацій водної стихії та пошуку ліричним «я» трансгресивної ідентичності у вірші Дани Ранги «Вода». Методологічну основу дослідження визначили підходи до дискурсу від М. Фуко до П. Рікера, Л. Філіпс та М. Йоргенсен. Значущою методологічною базою стало також успадкування психоаналітичного підходу до дослідження художнього твору. Було враховано досвід як основоположника психоаналізу З. Фройда, так й продовжувачів цієї лінії в літературознавстві, серед яких слід відзначити, в першу чергу, Г. Башляра, Ж. Рансьєра, Ж. Старобінського. Розширенню суто фройдівського прочитання літературного твору сприяли, в першу чергу, ідеї К. Г. Юнга. Саме юнгіанська лінія дозволила інтерпретувати архетипічні конотації вірша Дани Ранги «Вода». Ліричний сюжет «Води» акцентує взаємозв’язок ностальгічного дискурсу зі сновидчими та архетипічними дискурсивними формаціями.

АНГЛОМОВНИЙ РЕКЛАМНИЙ ГУМОР

Олег Харченко — 2025-09-01

У цій статті запропоновано стилістичний, когнітивний та прагматичний аналіз вибірки сучасних ан- гломовних жартів про рекламу та її різновиди. Аналіз форм 115 жартів, взятих з чотирьох англомовних сайтів, свідчить про те, що найбільш частотними формами жартів про рекламу є запитання/відповідь (60.8%), однорядкові жарти (39.2%). Розгляд 20 жартів про рекламу, досліджених у статті, розкрив, що у стилістичному плані, вони містять каламбури, пастиш, парапросдокіан, удаваний ентузіазм, бафос та іронію. Додатково залучаються такі прийоми, як персоніфіковані та зооморфічні метафори, нестандарт- ні порівняння, антитеза, хибна аргументація (ентимема). У когнітивному аспекті гумор ґрунтується на механізмах когнітивних патернів професійної деформації, фон Ресторфа, мольберту, чіткого контрасту, негативного мислення. Прагматично, жарти ведуть до зняття психологічного стресу, критичного мис- лення, креативності, несуть розважальний елемент. Жарти знайомлять читачів з англомовним рекламним бізнесом, професійною та неформальною лексикою, допомагають виявити гумор та іронію, мотивують до професійного успіху, формують стереотипні образи рекламістів, підвищують упевненість у своїх знаннях, розвивають міжкультурну й культурологічну компетенції.

ПОБУДОВА ФАНТАСТИЧНОГО: КОРПУСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МАГІЇ У КАЗКАХ ДЛЯ МОЛОДІ

Галина Цапро — 2025-09-01

У статті досліджується мовна репрезентація магії у двох сучасних казках для підлітків – Uprooted Наомі Новік та The Language of Thorns Лі Бардуґо – крізь призму теорії семантичного поля, корпусної стилістики та наратологічного аналізу. Дослідження виходить за межі тематичного тлумачення й зосереджується на тому, як магія функціонує як семантично нестабільний елемент, сформований повторюваними лексичними та граматичними структурами. На основі спеціально зібраного корпусу обсягом понад 255 000 словоформ авторки виявляють і тлумачать моделі, в яких магія постає як одухотворена сила, інструмент, особистісна риса або джерело небезпеки. Ці ролі реалізуються через дієслова на кшталт snarl, flow, use, own та іменникові й прикметникові сполучення на зразок magic blood, terrible magic, own magic. Результати свідчать, що сама лінгвістична фактура виступає засобом підтримання наративної багатозначності й емоційної напруги в сучасній підлітковій фентезі.Поєднуючи кількісне мовне картографування з уважним текстуальним аналізом, стаття демонструє, що магія відіграє ключову наративну та афективну роль, зокрема в тому, як вона закодовує неоднозначність, нестабільність і моральну напругу. У дослідженні використано теорію фантастичного Тzветана Тодорова, де магія постає як сила, що утримує напругу між природним і надприродним. Попри визнання альтернативних жанрових моделей, зокрема таксономії Фари Мендлсону, авторки доводять, що мовна репрезентація магії в обох текстах підтримує тодорівське прочитання, ґрунтоване на семантичній та емоційній невизначеності. Зрештою, дослідження показує, що мова – через сполучуваність та синтаксичне оточення – активно сприяє побудові фантастичного й відкриває перспективи для подальших порівняльних досліджень тем влади, трансформації та спротиву в казках для підлітків.

НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ: КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД

Ірина ШЕСТОПАЛОВА — 2025-09-01

Стаття присвячена проблемі викладання лексики у навчальному процесі з іноземних мов, аналізу сучасних підходів до її викладання, які існують у сучасній психолого-педагогічній літературі, пошуку найбільш ефективних методів навчання цього аспекту іноземної мови. Дана стаття намагається пролити світло на деякі теорії та припущення щодо ролі свідомості та інтуїтивності у вивченні іноземної мови, а саме її лексичного запасу. Мова йде про свідоме і підсвідоме навчання слів, які активно обговорюються останнім часом серед дослідників. У сучасній науковій літературі можемо зустріти три точки зору на це питання, які ми намагаємось проаналізувати у даній публікації. Прихильники свідомого підходу вважають його найкращим, наводять докази його ефективності і недоліки протилежного підходу. Представники іншої точки зору відстоюють переваги несвідомого підходу і вважають навмисне заучування лексики мало результативним. Ціла низка дослідників визнають обидва підходи, визнають переваги і недоліки першого і другого і пропонують комбінований підхід із застосуванням обох, що дає змогу використати їх сильні сторони компенсувати слабкі.З метою з’ясування питання про те, в яких саме ситуаціях краще використовувати кожний з них, ми звертаємось до аналізу досягнень когнітивної психолінгвістики, яка протягом останніх десятиліть займається вивченням фізіологічних та психологічних механізмів вивчення іноземної мови, в результаті чого дійшла висновків про існуванні індивідуального навчального стилю щодо іноземної мови, притаманному кожному індивідууму. Це відкриття має велике значення для організації процесу навчання іноземних мов, оскільки дозволяє зрозуміти, що для різних учнів ефективними є різні методи навчання і типи вправ, і таким чином обрати відповідні для кожної окремої ситуації.У нашому дослідженні ми зосереджуємось на двох глобальних стилях у вивченні іноземних мов – аналітичному і комунікативному. В ході дослідження ми спробували проаналізувати їх характерні особливості і відповідні до них методи навчання і типи навчальних вправ. Порівняльний аналіз цих методів і типів вправ довів їх цілісну ідентичність з двома зазначеними вище підходами – свідомим і несвідомим, де свідоме навчання відповідає аналітичному навчальному стилю, а підсвідомий – комунікативному. Це дозволило нам зробити висновок про те, що для учнів з переважним аналітичним стилем свідомий підхід буде більш відповідним і ефективним, в той час як для учнів з комунікативним стилем навчання іноземних мов кращим буде підсвідомий. Незважаючи на доцільність застосування обох підходів для всіх стилів, спиратися краще на відповідний до даної конкретної людини, що дозволить значно підвищити ефективність навчання іншомовної лексики з одного боку і більш раціонально підходити до застосування свідомого і підсвідомого підходів у практиці навчання лексичного матеріалу, вирішивши суперечки з приводу переваг будь-якого з них.

ЕМОЦІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА: ТЕНДЕНЦІЇ ПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ КОНТЕНТУ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА АУДИТОРІЮ

Лариса ЯЦЕНКО — 2025-09-01

У статті розкрито основні тенденції персоналізації контенту в межах емоційної журналістики, що зумовлюють трансформацію форм і механізмів взаємодії медіа з аудиторією. Встановлено, що активне залучення емоційних елементів у журналістський дискурс є відповіддю на цифровізацію комунікативного простору та зростання афективної чутливості споживачів інформації. Наголошено на ключовій ролі жанрово-формальних інновацій, таких як імерсивна та конструктивна журналістика, які спрямовані на поглиблення досвіду аудиторії. Підкреслено, що персоналізовані емоційні історії створюють ефект присутності, сприяючи емпатійному співпереживанню та когнітивній залученості. Констатовано, що цифрові платформи та соціальні мережі, зокрема TikTok, Instagram і Facebook, активно впливають на формування емоційного ландшафту, використовуючи алгоритмічне виявлення афективних реакцій. Зауважено, що включення особистих історій у структуру новин дозволяє змістити акцент із абстрактного повідомлення на індивідуалізоване переживання. Розкрито, як емоційне висвітлення соціальних конфліктів (міграції, дискримінації, війни) через образи жертви або спротиву сприяє формуванню наративів справедливості та гуманітарного осмислення. Встановлено, що емоційна журналістика виконує інформаційну та комунікативно-адаптивну функції. Зазначено, що емоційна персоналізація має двоякий характер: вона водночас поглиблює розуміння теми та формує ризики інформаційної ізоляції. Констатовано наявність викликів, пов’язаних із балансуванням між емоційним впливом і збереженням журналістських стандартів неупередженості. Визначено, що персоналізований контент у журналістиці впливає на розвиток емоційної компетентності аудиторії, формуючи нові практики співпереживання та суспільної участі.