Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія

ПЕРЕКЛАД ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ

Кіра БАЙША, Тетяна МАЛАНЧІЙ — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему перекладу фразеологічних одиниць у публіцистичних текстах як однієї з найбільш складних і водночас важливих сфер сучасного перекладознавства. Фразеологізми виступають носіями культурного коду та національної специфіки, поєднують інформативність із експресивністю та виконують важливу стилістичну й комунікативну функцію. Особлива увага приділена ролі ідіом у публіцистиці, де вони посилюють емоційний вплив тексту, формують авторську позицію та забезпечують образність викладу. Водночас саме в цьому стилі переклад фразеологізмів становить найбільшу складність, оскільки значна їх частина не має прямих відповідників у мові перекладу. У статті проаналізовано основні труднощі, що виникають у процесі відтворення фразеологічних одиниць: від культурної специфіки та багатозначності до відсутності точних еквівалентів. Розглянуто структурно-семантичні характеристики ідіом, їхні джерела (біблійні, міфологічні, історичні, літературні) та способи функціонування у публіцистичному дискурсі. Показано, що фразеологізми можуть позначати перцептивні процеси, емоційні стани, міжособистісні стосунки, культурні асоціації та історичні контексти, а їх переклад вимагає від перекладача не лише лінгвістичної компетенції, а й глибокого знання культурних реалій. Окремо наголошено на значенні медіафразеології, яка відіграє особливу роль у сучасних ЗМІ: ідіоми концентруються в заголовках, слоганах та ключових фрагментах тексту, забезпечуючи максимальний вплив на аудиторію. У результаті дослідження встановлено, що ефективний переклад фразеологізмів передбачає поєднання еквівалентних відповідників із різними трансформаційними стратегіями (калькування, варіативна заміна, компенсація, описовий переклад), спрямованими на збереження семантичної точності та стилістичного ефекту.Узагальнено, що фразеологізми у публіцистичних текстах можна розглядати як важливий «міст» між мовою та культурою, а їхній переклад – як складний процес міжкультурної комунікації, від якості якого залежить не лише адекватність змісту, а й сила впливу на читача.

КОЛЕКТИВНИЙ КІНОСЦЕНАРІЙ-ПЕЧВОРК ЯК ПІДЖАНР КОЛЕКТИВНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПЕЧВОРКУ

Сергій БАТУРА — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У цій статті зроблено спробу наукового обґрунтування теорії новітнього літературного жанру – колективний кіносценарій-печворк, який поряд із колективним романом-печворк та колективною п’єсою-печворк, є піджанром новітнього метажанру – колективний літературний печворк. У межах наукової розвідки досліджено передумови виникнення новітнього жанру, виокремлено низку його ознак, сформульовано визначення у вузькому й широкому сенсах. Розроблено загальну схематичну конструкцію послідовності створення колективного кіносценарію-печворк та запропоновано варіанти його екранізації. Виявлено, що створений багатьма авторами єдиний різножанровий кінодраматургічний твір найкраще реалізується у запропонованому автором статті специфічному типі кіно та серіалів – «сетжанр» («set» – від англ. набір, серія чогось; «genre» – від франц. рід, жанр, як тип художнього твору). Його сутність полягає у поєднанні різноманітних жанрів (комедія, драма, фантастика, мелодрама, бойовик, трилер, детектив тощо) в єдиному кінопродукті, створеному на основі колективного кіносценарію-печворк. Подано схеми структур колективного кіносценарію-печворк для телевізійного серіалу з поділом на серії а також для односерійного художнього фільму з урахуванням композиційного поділу на елементи сюжету. На прикладі літературного експерименту, метою якого є створення колективного кіносценарію-печворк «Босорка», здійснено спробу практичного втілення теоретичних напрацювань у царині новітнього жанру.Метою статті є спроба наукового обґрунтування специфіки новітнього літературного жанру – колективний кіносценарій-печворк, як піджанру колективного літературного печворку. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити низку завдань. Зокрема, потрібно з’ясувати специфіку новітнього жанру колективний кіносценарій печворк, дослідити передумови його виникнення, сформулювати визначення у широкому та вузькому значеннях, розробити загальну схематичну конструкцію послідовності створення колективного кіносценарію-печворк, запропонувати варіанти екранізації останнього, виокремити й узасаднити специфічний тип кіно та серіалів – «сетжанр», подати схеми структур колективного кіносценарію-печворк для телевізійного серіалу з поділом на серії та для односерійного художнього фільму з урахуванням композиційного поділу на елементи сюжету.Наукова новизна теми дослідження полягає у виокремленні новітнього літературного жанру – колективний кіносценарій-печворк, який є піджанром колективного літературного печворку, обґрунтуванні його особливостей та способів екранізації, окресленні специфічного типу кіно та серіалів – «сетжанр», і розробці загальної схематичної конструкції послідовності створення колективного кіносценарію-печворк. Результати подальшого теоретичного вивчення новітнього жанру потребуватимуть проведення літературних експериментів. Аналіз результатів останніх може стати предметом для подальших наукових розвідок. Це й зумовлює актуальність і новизну дослідження, здійсненого у статті.Висновки. В результаті даного наукового дослідження встановлено, що сучасний розвиток кіноіндустрії, а також глобалізаційні процеси сприяють постійним пошукам у кіномистецтві та появі нових типів кінодраматургічних творів. З’ясовано, що до таких творів належить колективний кіносценарій- печворк, який можна розглядати у широкому та вузькому сенсах. У широкому значенні під колективним кіносценарієм-печворк слід розуміти художній твір, котрий поєднує сукупність різножанрових доробків, створених групою авторів на основі концепції й прологу до твору та призначений для подальшої екранізації.У вузькому значенні під колективним кіносценарієм-печворк слід розуміти художній твір призначений для подальшої екранізації, що поєднує сукупність різножанрових за змістом доробків (комедія, драма, фантастика, фентезі, містика, жахи, пригоди, мелодрама, бойовик, трилер, детектив, нуар тощо) створених групою авторів на основі спільної теми, ідеї за умови взаємодії у власних текстах з ключовим персонажем (персонажами) у межах обумовленого місця (місць) подій прописаних у концепції та втілених у пролозі до твору.Перспективу майбутніх досліджень вбачаємо у подальшому обґрунтуванні специфіки новітнього жанру, його практичній апробації (зокрема написанні колективного кіносценарію-печворк «Босорка») та аналізі результатів останньої.

ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОМУНІКАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ (НА ПРИКЛАДІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ )

Наталія БАЮРКО — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню стратегічних комунікацій центральних органів виконавчої влади України (ЦОВВ) в умовах воєнного стану. Показано, що воєнний стан створює специфічне середовище з високим рівнем невизначеності, дефіцитом ресурсів та інформаційними загрозами, що вимагає адаптації комунікаційних стратегій. Відсутність науково обґрунтованих моделей інформаційно-комунікаційної діяльності призводить до імпровізації у відповідній діяльності органів влади, що підвищує ризики управлінських помилок, послаблює координацію зі стейкхолдерами і знижує рівень суспільної довіри.Мета статті полягає у визначенні основних проблем і перспектив удосконалення комунікаційних стратегій ЦОВВ на основі аналізу практики Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Методологія дослідження базується на структурно-функціональному та інституційному аналізі, контент-аналізі цифрових ресурсів і соціальних мереж, а також кейс-стаді НСЗУ.Встановлено, що на сьогодні найбільш повно реалізовується перформансна (демонстративна і презентаційна) комунікаційна стратегія служби. Медіастратегія НСЗУ нині перебуває на етапі формування та потребує більшої системності й регулярності для посилення прозорості та передбачуваності інформаційної політики. Цифрова присутність у соціальних мережах і месенджерах уже охоплює частину цільової аудиторії, проте ще має резерви для зростання інтерактивності та ефективнішого використання інструментів платформ. З’ясовано, що для підвищення ефективності НСЗУ необхідний перехід від реактивної й формалізованої комунікації до проактивної, наративно орієнтованої та інтегрованої стратегії, здатної забезпечити сталість і прозорість взаємодії з різними групами стейкхолдерів. Розробка такої моделі є ключовою умовою збереження суспільної довіри та підвищення стійкості системи охорони здоров’я у період воєнного стану.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ ТА КОМПОНЕНТІВ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ З ЕЛЕМЕНТАМИ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВА

Алла БИЧОК — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Важливим чинником розвитку України, подоланням кризових явищ у фінансовому секторі є модернізація системи професійної освіти загалом до міжнародних стандартів. Інтеграція нашої держави в європейський освітній простір, а також її орієнтація на розвинуті країни світу зумовили появу нових вимог до підготовки студентів – майбутніх перекладачів до професійної діяльності. Важливим є те, що володіння іноземною мовою нині становить від 50 до 85 % фінансового успіху фахівця. Як відомо, майбутні перекладачі відчувають труднощі у спілкуванні дуже часто вже під час проведення практик. Інколи вони не можуть чітко висловити свою думку та відстояти її, уникати конфліктних ситуацій, долати психологічні бар’єри міжособистісної взаємодії. Важливим є акцентування на «живому спілкуванні» з носіями німецької мови німецькомовних країн: Німеччини, Австрії, Швейцарії, Люксембургу та Ліхтенштейну.Потрібно акцентувати увагу на принципах навчання (принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій навчання; принцип науковості змісту і методів навчання; принцип систематичності та послідовності; принцип міцності знань; принцип доступності; принцип свідомості й активності студентів; принцип наочності; принцип зв’язку навчання з практикою; принцип індивідуалізації), на змісті навчання на факультеті, який здійснюється у трьох напрямках: теоретичному, практичному, морально- психологічному. Варто звернути увагу в навчально-виховному процесі на забезпеченні взаємозв’язку міжпредметної координації всіх циклів профільних та гуманітарних навчальних дисциплін. Важливою проблемою сьогодення є проблема відсутності міжпредметної координації циклів навчальних дисциплін.У результаті навчання студенти повинні: вільно спілкуватися з професійних питань із фахівцями та нефахівцями державною та іноземною мовами усно й письмово, використовувати їх для організації ефективної міжкультурної комунікації; ефективно працювати з інформацією: добирати необхідну інформацію з різних джерел, зокрема з фахової літератури та електронних баз, критично аналізувати й інтерпретувати її, впорядковувати, класифікувати й систематизувати; знати й розуміти систему мови, загальні властивості літератури як мистецтва слова, історію мови та літератури, що вивчаються, і вміти застосовувати ці знання у професійній діяльності; характеризувати діалектні та соціальні різновиди мови, що вивчається, описувати соціолінгвальну ситуацію; використовувати мову, що вивчається, в усній та письмовій формі, у різних жанрово-стильових різновидах і регістрах спілкування (офіційному, неофіційному, нейтральному), для розв’язання комунікативних завдань у побутовій, суспільній, навчальній, професійній, науковій сферах життя.

ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ: БАЛАНС МІЖ АВТОМАТИЗАЦІЄЮ ТА ЖУРНАЛІСТСЬКОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

В’ячеслав Васильченко, Віктор Пасічник — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано етичні виклики, що виникають при впровадженні технологій штучного інтелекту (ШІ) у журналістиці, та запропоновано підходи до забезпечення балансу між автоматизацією журналістських процесів і професійною відповідальністю.Методи: застосовано метод аналізу наукових публікацій, порівняльний підхід для зіставлення поглядів на етичні норми в журналістиці та можливостей ШІ, а також методи моделювання для ілюстрації потенційних наслідків впровадження ШІ (статистичне моделювання умовних даних). Дослідження передбачає теоретичний огляд літератури та побудову гіпотетичних сценаріїв використання ШІ в новинній сфері з оцінюванням ризиків і вигод.Результати: узагальнено основні сфери застосування ШІ у журналістиці (автоматизоване генерування новин, обробка даних, персоналізація контенту тощо) та виявлено ключові етичні проблеми, пов’язані з цими впровадженнями – зокрема, питання достовірності генерованого контенту, можливих упереджень алгоритмів, відповідальності за помилки та прозорості перед аудиторією. Наведено результати умовного опитування журналістів, що демонструють високий рівень стурбованості щодо точності та неупередженості ШІ-систем. Показано, що попри значні переваги у швидкості й масштабах виробництва новин, ШІ не може повністю замінити етичне чуття та відповідальність людини-редактора. Таким чином, для збалансованого впровадження ШІ у медіа рекомендується поєднання автоматизації рутинних процесів із збереженням контролю з боку журналістів; розробка етичних стандартів і протоколів використання ШІ; забезпечення прозорості алгоритмів та інформування аудиторії про ступінь автоматизації контенту. Водночас запропоновано авторську систему концептуальних рішень, спрямовану на впровадження «етично-чутливої» алгоритмічної журналістики.Перспективи подальших досліджень включають емпіричне вивчення впливу автоматизації на довіру до медіа, вдосконалення алгоритмів з точки зору етичності та адаптацію журналістської освіти до ери ШІ.

МОВНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ: ФІЛОЛОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ

Олександр ГРИЩЕНКО, Олена СИТЬКО, Владислав ПТУХА — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному та всебічному аналізу мовної політики в умовах воєнних конфліктів як ключового інструменту конструювання колективної ідентичності, що виступає базисом для формування національної самосвідомості та суспільної солідарності. Розглянуто фундаментальні функції мовної політики – мобілізаційну, ідентифікаційну, легітимаційну, пам’яттєву та репресивну – у контексті глибоких соціокультурних трансформацій, зумовлених військовими діями та кризовими ситуаціями. Детально проаналізовано мовні механізми, які застосовуються як державними інституціями, так і недержавними акторами (медіа, громадськими ініціативами, активістськими спільнотами) для формування, підтримки та посилення національної ідентичності, а також роль мови як інструменту встановлення і маркування меж між «своїми» та «чужими». Особлива увага приділяється міждисциплінарним підходам, що інтегрують соціолінгвістичний, дискурсивний, культурологічний і психологічний аналіз мовних явищ в умовах воєнного конфлікту, що дозволяє глибше розкрити процеси мовного конструювання ідентичності та функціонування мови в умовах екстремальних соціальних трансформацій.У статті висвітлюються динамічні процеси виникнення нових мовних практик, інноваційних лексичних конструкцій та смислових наративів, які відображають досвід насильства, втрат, опору, солідарності та колективної пам’яті. Такі процеси забезпечують легітимацію політичних рішень, мобілізацію суспільної енергії і підтримують наративи національної єдності та спротиву. Акцентується роль мовної політики у зміцненні суспільної консолідації, формуванні стійкої національної ідентичності і забезпеченні мовної безпеки, що стає особливо актуальним у контексті зовнішньої агресії та гібридних викликів. Встановлено, що мовна політика у воєнних умовах набуває багатофункціонального характеру, впливаючи не лише на комунікативну сферу, а й на політичний, культурний та психологічний виміри життя суспільства. Отримані результати мають практичне значення для розвитку мовної політики, удосконалення філологічних наукових досліджень і мовної практики, а також для підтримки стабільності та стійкості національної культури і суспільної злагоди в умовах сучасних викликів, сприяючи формуванню міцного фундаменту для подальшої побудови демократичного суспільства і забезпечення культурної безпеки держави.

ЛІКВІДАТОР І СТАЛКЕР У ХУДОЖНЬОМУ ЛАНДШАФТІ ЧОРНОБИЛЯ

Людмила ДАНИЛЕНКО — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У сучасній українській прозі тема Чорнобильської катастрофи все більше привертає увагу авторським наближенням до місця, де сталися апокаліптичні зміни. На основі художнього матеріалу вимальовується проблема ландшафту Зони відчуження – як території і як пам’яти. У статті досліджено образотворення місця колективної травми в концепціях письменників, по-різному причетних до Зони. Ідеться про дві позиції нараторів, які працюють з пам’яттю про Чорнобиль. Це позиція ліквідатора – очевидця аварії, безпосереднього учасника з ліквідації її наслідків та сталкера – дослідника-подорожника. Відповідно визначено мету статті – охарактеризувати модель ландшафту Чорнобильської зони в автобіографічних повістях Володимира Шовкошитного «Чорнобиль: я бачив» та Маркіяна Камиша «Оформляндія».Для дослідження використано біографічний, культурно-історичний, порівняльний і текстуальний методи.У статті описано специфіку образотворення одних і тих самих об’єктів ландшафту обома авторами: постраждалого четвертого блоку АЕС, міста Прип’ять, поліських сіл. Виявлено зовнішні і внутрішні характеристики цих об’єктів, вказано на специфіку розміщення в них художніх деталей: річки, лісу, дороги, будівель, побутових речей, що символізують життя і загибель. Пояснено засоби естетичного та емоційного наповнення образів, зокрема вміння передавати їхню смислову й візуальну трансформацію. Сутнісним в обох творах є змалювання пустки, що сигналізує про трагедію або ж здатна наповнюватися новими значеннями. Вказано на влучне використання відповідних мовних засобів та лексики. Це літературознавче дослідження важливе для осягнення цінностей українців, які пам’ятають травми минулого, які люблять і захищають свою територію від ворога зараз. Проблеми, порушені в статті, мають перспективи подальших наукових досліджень.

ВІЙСЬКОВА VS ВОЄННА ФРАЗЕОЛОГІЯ В СИСТЕМІ МОВИ ВІЙНИ В РАМКАХ МІКРОЛІНГВОПОЛІТИЧНОЇ СИНЕРГЕТИКИ

Юлія ДЕМ’ЯНЧУК — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Ця стаття є першою спробою у світовому мовознавстві дослідити фразеологізми мови війни з позицій мікролінгвополітичної синергетики з урахуванням їхніх семантичних, структурних і прагматичних особливостей в публіцистичних та художніх текстах воєн ХХ–ХХІ століть. У науковій студії з’ясовано відмінності й спільні риси між поняттями «військова фразеологія» та «воєнна фразеологія», а також запропоновано уточнене тлумачення термінів «ідіоми війни» і «фразеологізми війни».Цінність розвідки полягає у тому, що вперше фразеологізми мови Першої світової війни, Другої світової війни та російсько-української війни було систематизовано за тематичними групами. З-поміж основних груп: бойові зіткнення, театр воєнних дій, перебіг військових операцій, ситуація на фронті, просторово-побутовий вимір фронтового життя, наступальні дії, моменти атак, наслідки збройного протистояння, філософія війни, постать людини на війні, воєнно-політичне спрямування, свідчення і підкорення, моральна стійкість і надія в умовах війни, етичне осмислення війни та моральна мотивація спротиву, стратегічна підтримка, трансформація зовнішньополітичного курсу, мовна ескалація дипломатичного конфлікту, знецінення людського життя на війні, політична непрозорість, просторово-психологічна напруга, психологічна уразливість. У процесі аналізу автор здійснила їх структурно-семантичну класифікацію, виокремила найрепрезентативніші моделі.Про наукову новизну свідчать, зокрема, такі положення: фразеологізми Першої світової війни акцентують увагу на наслідках збройного протистояння між державами, їм характерний низький рівень образності, що зумовлено суворими цензурними обмеженнями того часу. У фразеології періоду Другої світової війни домінує відображення гнітючої атмосфери фронту, зосібна, досвіду поневолення; рівень метафоричності значно зростає, особливо у промовах представників політичного істеблішменту.Фразеологізми російсько-української війни відображають вистраждану боротьбу України за незалежність у протистоянні з імперськими амбіціями Кремля. Мовні засоби демонструють стриману метафоричність, пов’язану з орієнтацією політичного класу на дотримання принципів політичної коректності. У дослідженні доведено, що найвища частотність фразеологізмів із компонентом «війна» – незалежно від експліцитної чи імпліцитної форми його реалізації – зафіксована в текстах усіх трьох історичних періодів, що засвідчує провідну роль цієї лексеми в концептуалізації досвіду війни. Автор виявила, що серед основних чинників, які впливають на динаміку лінгвополітичної взаємодії, фразеологізми слугують засоби мови війни, що відображають зміст таких процесів, як вербальна реконфігурація владного дискурсу, трансформація усталених мовних структур в умовах кризового стану, активне впровадження медійно-політичних фреймів, інтертекстуальна гра фразеологізмів у художньому обрамленні. Узагальнення результатів дозволило постулювати, що мова війни постає як своєрідна метамова – смисловий вимір лінгвополітичної взаємодії, у якому фразеологізми структурують політичні концепти спротиву агресії, захисту держави, виживання в умовах війни.

МОЖЛИВОСТІ ТА РИЗИКИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТА ОНЛАЙН-МЕДІА УКРАЇНИ

Олег ДЖОЛОС — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена тим що зараз медіа та журналісти працюють у світі, де контент створюється швидко за допомогою інструментів штучного інтелекту, а алгоритми замість редакторів визначають, що побачить аудиторія. Сучасна журналістика і професійні медіа стикається з низкою викликів. Медіа доводиться конкурувати з усіма, хто може створювати контент – а створювати аудіовізуальний контент зараз дуже просто будь кому, хто має навіть смартфон. Існують певні ризики в умовах коли швидкість створення контенту протиставляється відповідальності професійних медіа перед аудиторією. Штучний інтелект, який автоматизує багато речей, які раніше робили журналісти (переклад, субтитри, транскрипція аудіофайлів, тощо), все активніше використовується і у творчій складовій виробництва контент: монтує відео, озвучує аудіо, пише сценарії, навіть з’явилися «штучні» ведучи-аватари телевізійних новин. Постановка проблеми заснована на необхідності аналізу кейсів застосування штучного інтелекту у виробництві контенту українськими аудіовізуальними і онлайн медіа з метою визначення як переваг так і певних ризиків впровадження інструментів штучного інтелекту як для аудиторії так і для самих медіа і журналістів. Метою статті є аналіз прикладів застосування штучного інтелекту у виробництві контенту такими українськими медіа, як онлайн-медіа «Бабель», медіа-холдинг ТРК «Люкс» та державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України».Також виявлення певних загроз які можуть нести застосування штучного інтелекту професійній діяльності журналістів та репутації медіа. У висновках констатовано, що застосування штучного інтелекту в процесах обробки інформації і аналізу даних позитивно впливає на роботу медіа, бо дає змогу журналістам більше часу приділяти творчій роботі. Водночас, приклади застосування «штучних ведучих» або ведучих-аватарів на цифрових платформах українського державного іномовлення, ставлять під питання, чи вдасться залишити ШІ лише інструментом у виробництві контенту і залишити першість журналісту. Також зазначено певні ризики інструментів штучного інтелекту у морально-етичному аспекті журналістської професії та по відношенню до аудиторії.

КИЇВ ЯК ОБ’ЄКТ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПРАКТИК У НОВИХ МЕДІА

Віталій ЗАХАРОВ, Уляна ЛЕВКО, Наталія ЄНЧЕВА — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається ансамбль об’єктів міста Києва, які використовуються для створення аудіовізуального контенту нових медіа: соціальних мереж і YouTube. Йдеться як про відео, так і «замузичені» фото, що популярні в Instagram і TikTok. Аналіз, зіставлення та порівняння масиву даних як методи дослідження дали змогу окреслити локації, з якими пов’язані ті чи інші події, тренди, асоціації, стереотипи чи навіть певні традиції. Завдяки фокусу уваги на частотності того, як з’являються об’єкти у нових медіа, вдалося визначити певну динаміку змін у представленні «інстаграмного Києва». Так, різні точки Хрещатика витіснилися відео та «замузиченими» фото, де зображено власне ЦУМ, а бузок чи магнолії у цифровому медіапросторі замінили традиційний символ Києва – каштан. Також з’ясовано, що особливої ваги для творців аудіовізуального контенту набрали такі тренди, як зустріч світанку на Володимирській гірці чи прогулянки «мостом Кличка», який розташовано поруч, звідки відкриваються краєвиди, що часто потрапляють у кадр.Водночас доведено, що в YouTube українська столиця подекуди менш естетизована, але ширше представлена. Тут маємо справу також з гастрономічною, історичною, «крінжовою», дещо таємничою та подекуди демонізованою складовими образу міста та приватними історіями, що з ним пов›язані. Втім, кожна локація, зафіксована на відео чи світлинах, доповнює життєпис міста в Інтернет-сервісах. Окрім цього, звернено увагу на спільноти у Facebook, де Київ, зокрема, постає у ретроперспективі, та Telegram, у якому столиця здебільшого позбавлена естетизації. При цьому у статті наголошується, що, зважаючи на діалогічну природу нових медіа, за важливе мірило якості контенту у розумінні споживачів необхідно брати кількість переглядів та реакції як у форматі емодзі, так і словесних коментарів.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ В АНГЛОМОВНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Олена КОВАЛЕНКО — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті окреслені теоретико-прикладні аспекти застосування методу контент-аналізу для вивчення матеріалів мас-медіа в царині формування образу України в англомовних друкованих засобах масової інформації (ЗМІ) у 2022-2024 рр.Матеріали друкованих ЗМІ є багатогранним об’єктом лінгвістичних досліджень, який дозволяє виявляти не лише мовні особливості, а й механізми вибудовування суспільних уявлень. Лексичні, синтаксичні та стилістичні засоби в таких текстах сприяють створенню наративів і дискурсів, які впливають на сприйняття реальності та становлення громадської думки.У розвідці схарактеризовані сучасні практичні інструменти автоматизованої обробки мовнх даних (NVivo, Atlas.ti, WordStat, LIWC). Встановлено, що використання цих програмних засобів для виконання лінгвістичних досліджень в царині друкованих засобів масової інформації, зокрема англомовних, дозволяє автоматизувати процес обробки текстів, надаючи вченим більше часу для інтерпретації результатів.У статті зазначено, що метод контент-аналізу також уможливлює інтеграцію кількісного і якісного підходів для глибшого розуміння прихованих смислів і тенденцій у мовленні, дозволяє виявляти закономірності, приховані смисли, структури та тенденції в мовному матеріалі, зокрема в медійному дискурсі.Констатовано, що метод контент-аналізу доцільно застосовувати для визначення мовних стратегії політиків, прихованих смислів та ідеологічних установок, а відтак досліджувати вербалізацію образу України в англомовних друкованих засобах масової інформації та шляхи мовної репрезентації певних політичних подій або суспільних явищ. Вивчення матеріалів ЗМІ за допомогою інструментів контент аналізу є критично важливим для відстеження подій в інформаційному просторі, формування стратегій інформаційної політики та посилення комунікаційної стійкості України.

ПОНЯТТЯ КРАСИ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МЕНТАЛІТЕТУ

Єлизавета Козирь — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено категорію «краса» як невід›ємний компонент національного менталітету, досліджуючи її глибокий вплив на культурну ідентичність та суспільні цінності. За допомогою комплексного аналізу філософських, культурних та лінгвокогнітивних підходів дослідження аналізує, як краса концептуалізується та виявляється в різних контекстах. Ключовим фокусом є порівняльний аналіз між українською, англомовною (переважно охоплюючи англо-американські впливи) та ширшими європейськими системами, висвітлюючи водночас конвергенцію, так і розбіжності в естетичних інтерпретаціях.У статті – ставимо за мету розкрити, в який спосіб концепція краси слугує відображенням основних цінностей, історичного досвіду та загального світогляду нації.Методологійно дослідження використовує потужний інструментарій, що охоплює поглиблений аналіз текстів літературних та філософських творів, порівняльний аналіз для зіставлення культурних артефактів та суспільних норм, а також великий огляд літератури, що синтезує науковий внесок з естетики, антропології та когнітивної лінгвістики.Основні висновки підкреслюють подвійну природу краси як універсальної людської категорії, що викликає вроджені реакції на симетрію, баланс та емоційний резонанс, так і культурно специфічного конструкту, сформованого контекстуальними факторами. Вона охоплює кілька вимірів: естетичний (візуальна та сенсорна привабливість), моральний (пов›язує красу з чеснотою та етикою, як в арістотелівській евдемонії), соціально-культурний (відображає соціальні ієрархії, гендерні ролі та громадські стандарти) та комунікативний (служить засобом для міжособистісного та міжкультурного діалогу).Крім того, у науковій розвідці вказано, як національний менталітет глибоко формує та підтримує власні критерії краси, діючи як сховище колективної пам›яті та прагнень.Ці критерії не лише впливають на повсякденне життя – від моди та мистецтва до міжособистісних стосунків – але й розвиваються у відповідь на соціально-політичні зрушення, такі як міграції, технологічний прогрес та екологічні проблеми. У статті закцентовано увагу на тому, що розуміння краси крізь призму національного менталітету пропонує цінні знання про міжкультурну комунікацію, формування ідентичності та глобальні естетичні діалоги, що сприяє подальшим міждисциплінарним дослідженням для відстеження поточних еволюцій.

ОБРАЗНІСТЬ РОМАНУ ЕДІТ НЕСБІТ «ДІТИ ЗАЛІЗНИЦІ»

Вікторія КОЛІСНИК, Віктор ЛИТВИНЕНКО — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У своєму романі письменниця Едіт Несбіт розкриває чималу кількість яскравих персонажів, які варті особливої уваги дослідників. Мета статті – розкрити художні образи головних героїв роману Едіт Несбіт «Діти залізниці».Методологію роботи складають різні наукові методи, зокрема: емпіричні (порівняння та спостереження), емпірико-теоретичні (абстрагування, аналіз, синтез, логічний підхід) та теоретичні (узагальнюючий і частковий).Хоча творчість Едіт Несбіт стала предметом дослідження різних учених, однак відсутність образної характеристики персонажів її роману «Діти залізниці» спрямовує нас на ретельний аналіз цього аспекту твору, що і складає наукову новизну статті.В основі нашого дослідження – художні образи трьох дітей, котрі вчаться виживати в нових реаліях, що зовсім не звичні для випещених міських дітей. Зустрічаючи різноманітні перешкоди, дві сестрички і братик вигадують способи, як з ними справитися, не турбуючи маму. Твір не лише про щоденне життя дітей у сільській місцевості, а й про їхнє становлення як особистостей, коли доводиться ухвалювати важкі рішення та робити це дуже швидко.Окрім сімейної сюжетної лінії письменниця торкнулася складних і неоднозначних тем для суспільства: ув’язнення людей за наклепом, тяжкі умови утримання в’язнів, справедлива оплата праці працівників, дороговизна медичних послуг, самотність літніх людей.Хоча твір позиціонується як зразок дитячої літератури, однак він містить низку питань, що подекуди заводять в глухий кут і дорослих. Письменниця обрала велику кількість стилістичних засобів у описі дійових осіб. Читаючи твір, ми можемо легко уявити не лише зовнішність, а й характер дітей та їхніх дорослих друзів. Характерною особливістю твору є неймовірна здатність дітей перетворювати вчорашніх недоброзичливців на щирих друзів. Так сталося і з літньою пані, котра віддала свій найдорожчий скарб (дитячий візочок своєї померлої доньки), і з власником баржі, котрому вони врятували сина і собаку, і з наглядачем залізниці, котрий спочатку хотів відвести їх у поліцію.Висновки. Отже, ретельно продумані образи роману «Діти залізниці», відчуття залученості до сюжету та важливі соціальні питання суспільства, що підіймаються у творі, підтверджують високу художню цінність роману та наочно розкривають майстерність авторки.

РОЛЬ ЗВʼЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ У ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ У ЗМІЦНЕННІ ДОВІРИ ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Радана КОПЧА — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є визначення ролі зв’язків із громадськістю у військово-цивільних комунікаціях та оцінка їхнього впливу на формування довіри до Збройних Сил України. У статті інтерпретуються сучасні комунікаційні практики військових частин, зокрема організація діяльності пресслужб, створення інформаційних агентств, використання цифрових платформ і соціальних мереж для взаємодії з громадськістю. Дослідження базується на таких методах, як контент-аналіз, порівняльний аналіз офіційних акаунтів Збройних Сил України в соціальних мережах (Facebook, Instagram, Twitter, Telegram), спостереження за інформаційною активністю військових пресслужб, а також аналіз відкритих джерел офіційної інформації.Результати показали, що інтегровані системи комунікації дають змогу інформувати громадськість про діяльність Збройних Сил України і формувати позитивний імідж військових частин. Активне використання цифрових каналів сприяє підвищенню залученості громадськості, оперативному реагуванню на критичні ситуації та формуванню стійкої довіри до Збройних Сил України. З’ясовано, що головними інструментами впливу є регулярне оновлення контенту, використання відео- та фотоматеріалів, інфографіки, тематичних дайджестів, а також лідерська комунікація офіцерів і речників частин.Результати дослідження свідчать про те, що ефективна військово-цивільна комунікація є ключовим елементом інформаційної оборони та сприяє встановленню міцніших зв’язків між армією та суспільством у період кризи.У статті окреслено напрями подальшого вдосконалення системи військового зв’язку, зокрема збільшення кадрового потенціалу фахівців зі зв’язків із громадськістю, поглиблення інтеграції соціальних платформ і гармонізацію повідомлень із політичним та оперативним порядком денним країни. Отримані результати можуть бути підґрунтям для розроблення стратегій інформаційного забезпечення, спрямованих на формування довгострокової довіри до Збройних Сил України і підвищення ефективності військово-цивільних комунікацій у сучасних умовах.

ТЕМАТИЧНІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПОЛЯ ТІЛЕСНОСТІ, ІЗОЛЯЦІЇ ТА АБСУРДУ: ЛЕКСИЧНІ ЕКСПЛІКАНТИ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «СИН ТІНІ» ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА)

Христина КУХАРУК — Thu, 04 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено лінгвостилістичні маркери, які конструюють тематичні лексико-семантичні поля. Виявлено, що лексичні експліканти формують тематичні семантичні поля на позначення людської тілесності і хвороби, соціальної ізоляції та маргінесу, гротеску та абсурду, медичного та патологічного, дітей і покоління, тваринного та зооморфного. На прикладі роману Олеся Ульяненка «Син тіні» проілюстровано поєднання тематичних семантичних полів з обсценною лексикою, що в сумі конструює емоційний дисонанс і продукує в мовленнєвій діяльності лінгвістичного суб’єкта стан відчуття загрози та дегуманізації як себе, так і інших. За допомогою інфографіки репрезентовано систематизацію лексичних маркерів та стилістичних компонентів. Описано функціювання цих засобів, як емоційного виявлення і конструювання водночас. Окреслено та проаналізовано функціонально-прагматичний рівень, у межах якого розроблена типологізація (експресивність, критика суспільства, психологічний вплив). Виявлено, що експресивність експлікується лексичними компонентами, що утворюють тематичні поля на позначення деструкції в різноманітних її видах і проявах, критика суспільства оприявлюється в мовленні лінгвістичного суб’єкта тексту нівелюванням гуманізації людини – поєднання медичних метафор з тваринними образами, психологічний вплив маркується нагромадженням лексичних компонентів на окреслення дискомфорту, психологічного відторгнення тощо. У ході аналізу підтверджено, що тематичні семантичні поля тілесності, хвороби, ізоляції та інші деструктивні прояви в поєднанні з обсценною лексикою конструюють лінгвостилістичний механізм для репрезентації емоційного дисонансу, а також слугують інструментом авторської рефлексії над межею людяності. Методологічним підґрунтям для виявлення та опису тематичних семантичних полів є розроблена типологізація, візуалізована за допомогою інфографіки, що ілюструє комунікативну стратегію, яка поєднує шок та іронію у тексті.