Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління

ПІДГОТОВКА МОЛОДОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ЯК ДІйоВИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО КОНСЕНСУСУ

2024-07-29T12:23:54+03:00

У політологічному аспекті проаналізовано стан сучасної української еліти, її вплив на процеси державотворення. В новітній Україні має місце болісний, довготривалий процес формування принципово нової еліти, якій ще бракує легітимності, національного характеру, більшої відповідальності перед народом.

ТЕРИТОРІЇ БАГАТОНАРОДНОЇ КРАЇНИ, ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ І ПОЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР: РОЗДУМИ “НА ПОЛЯХ” ЕЛІТОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ В’ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО

2024-07-29T12:31:39+03:00

Через призму елітологічної концепції В’ячеслава Липинського подана цілісна характеристика трьох типів еліти: охлократичної, демократичної і класократичної, визначене її місце у творенні української політичної нації.

ІЩЕ РАЗ ПРО ГЕНЕЗИСНО-ІСТОРІОЛОГІЧНИЙ ТА РОЛЕВО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОГЛЯДИ НА ФЕНОМЕН ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ У БАГАТОНАРОДНІЙ КРАЇНІ

2024-07-29T12:36:19+03:00

Політична нація розглядається у потрійному ракурсі: а) як динамічна, а не константна величина; б) як якісно-політичний, а не кількісно-демографічний феномен; в) як політологемна синтеза активних представників усіх народів-етносів країни, а не “зібрання посланців менших братів” при титульному народові поліетнічної країни. Виявлено історіологію класичної концепції політичної нації від часів Великої Французької революції кінця ХVІІІ ст. на терені “наполеонізованої Європи” і до початку ХХІ ст. суто на терені України. Докладно розглянуто питання про специфіку побудови і буття політичної нації у багатонародній країні.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У ФОКУСІ ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕГІТИМНОСТІ: Миследіяльнісна інтерпретація

2024-07-29T12:41:57+03:00

Миследіяльнісна інтерпретація державної політики здійснена у фокусі політичної легітимності. В Україні має місце латентна криза легітимності державної влади, політичної легітимності Конституції. Політична легітимність забезпечується такими основними засобами, як гроші, мова, інститут державної влади, державне управління, “дух держави”.

“УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ” НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1917–1918 рр.)

2024-07-29T12:47:12+03:00

Розглядається проблема недооцінки значення зовнішньої політики Центральною Радою та Директорією, особливо на початку її врядування. Підкреслюється, що уряди часто запізнювались з визначенням зовнішньополітичних пріоритетів і не мали чіткої концепції міжнародної політики.

ВПЛИВ ГЕОПОЛІТИКИ ЗАХОДУ Й РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ

2024-07-29T12:53:29+03:00

Головними зовнішніми геополітичними силами, що чинять вплив на внутрішньополітичну ситуацію в Україні, є Захід на чолі зі США та Росія. Імперська геополітика Росії та США спрямована на встановлення контролю над стратегічно важливою територією України. Відсутність в Україні повноцінної національної еліти призводить до нестабільності у внутрішній політиці, коливань її зовнішньополітичного курсу під впливом зовнішніх геополітичних сил.

ДО ГЕНЕЗИ І СУЧАСНОГО СТАНУ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ТЕХНОКРАТИЗМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛІТИЧНОЇ ЕТНОЛОГІЇ

2024-07-29T13:54:33+03:00

Технократизм трактується у потрійному сенсі: 1) як сукупність урядувальницьких функцій, покладених на технічних спеціалістів (технократів); 2) як ідейно-теоретичне обґрунтування політико-технократичної моделі врядування суспільними справами; 3) як тип політичного режиму, у рамках якого технократи “задають правлінсько-управлінський тон”. Генезис концепції політичного технократизму проведено від часів Англійської промислової революції рубежу ХVІІІ і ХІХ ст. до наших днів. Виявлено історіологію та специфіку радянського і сучасного українського типів технократичних мислення і дії у політичній сфері.

КОНЦЕПЦІЯ ЕТНОМЕНШИНСЬКОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ ЯК КОМПОНЕНТА НАУКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕТНОЛОГІЇ: ІСТОРІОЛОГІЯ І ТЕОРІЯ ПРОБЛЕМИ

2024-07-29T14:01:23+03:00

Концепція етноменшинського лібералізму — як сукупності ідей про соціальнополітичні права і свободи етнолюдських меншин у складі багатонародних країн —виводиться із контекстів теоретичних доктрин великої групи мислителів з початку ХVІ ст. і аж до українських етноліберальних концептів суверенізаційної епохи рубежу ХХ і ХХІ ст. Сама ж концепція — як теоретичний феномен — базується на тріаді “ліберальних сенсибілій” Дж. С. Мілля — Б. Рассела: “вільна людська особа” — “плюралістичний багатонародний соціум” — “ліберально облаштовні етнолюдські меншини”. Міра праксеологізації цієї концепції в багатонародному соціумі є виразником міри його демократичної самооблаштованості.

ПОЛІТОЛОГО-ЕТНОЛОГІЧНІ КОНСТРУКТИ У ПОБУДОВІ ТА ЛОГІЦІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМ БАГАТОНАРОДНОЇ КРАЇНИ

2024-07-29T14:07:47+03:00

Центральною ідеєю статті є політолого-етнологічне облаштування дуалітету “політична система — соціальна система” у багатонародній країні. Виявлено специфіку етнопобудови політичної та соціальної систем у середньотиповій західноєвропейській країні (де всі народи-етноси одного національного рівня соціоцивілізаційної зрілості), з одного боку, і в сучасній Україні — з іншого (де живуть представники чотирьох соціоцивілізаційних стадій — родів, племен, народностей, націй). Окреслено логіку комплектації політичної і соціальної систем у середньомодельній багатонародній країні з урахуванням потенціалу не лише титульного народу-етносу, а й етноменшинських народів.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ГЕНЕРУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ НАРОДНОГО МЕНТАЛІТЕТУ У ПОЛІТОЛОГО-ЕТНОЛОГІЧНІЙ ПРИЗМІ

2024-07-29T14:14:27+03:00

Досліджується “народ” як подвійносенсовий феномен: як населення країни та як етноісторична спільність. Народний менталітет (ментальність) розглядається в єдності трьох своїх етносоціальних начал: історичної пам’яті народу; набутого ним соціального досвіду; виробленої ним суспільної свідомості. Специфіку формування “сучасної української ментальності” відкристалізовано історіологічним методом із арсеналу науки політичної етнології. Найефективнішими є дві його інтенції: виявлення конкретних “звивів” вітчизняного етнополітичного менталітету на тлі та у предметному зв’язку із загальноєвропейською політичною історією Нового та Новітнього часів.

ПОЛІТОЛОГО-ЕТНОЛОГІЧНІ СИНТЕЗИ З АНАЛІЗУ КОНКРЕТИКИ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ У ПОЛІТИЧНІЙ ІСТОРІЇ ВІД “ВЕСНИ НАРОДІВ” СЕРЕДИНИ ХХ ст. ДО ПОЧАТКУ ХХІ ст.

2024-07-29T14:35:35+03:00

У поліетнічних країнах кожний народ-етнос прагне реалізувати своє право на “політичну нострифікацію батьківщини”, і де й коли йому інший народ або держава чинять спротив, там і тоді неминучі різноманітні етнополітичні конфлікти. В них найчастіше йдеться про право усіх народів-співвітчизників бути джерелом політичної влади і носієм суверенітету країни. Ця політологема (зафіксована у ст. 5 Конституції України) прослідковується в етнополітичній історії понад десятка європейських, азійських, американських та африканських країн, з чого виводяться актуальні політолого-етнологічні висновки.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ І КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ВІД 3 ТРАВНЯ 1791 РОКУ

2024-07-29T14:53:11+03:00

Обґрунтовано, що прийняття Конституції Речі Посполитої від 3 травня 1791 р., яка мала розширити права людини і забезпечити перехід від конфедерації до федерації у складі Польщі і Великого князівства Литовського, постає важливим уроком щодо значення та ролі Конституції України у розбудові конституціоналізму як політико-правової сутності демократичної системи влади.

Теоретико-методологічні засади етнополітичного менеджменту

2024-07-29T14:57:31+03:00

Висвітлюються концептуальні засади теорії етнополітичного менеджменту як складової та невід’ємної частини державного управління. Показано, що цей різновид менеджменту має власну методологію, яка, з одного боку, містить систему найбільш загальних принципів, положень і методів, що складають пізнавальну основу наукових знань щодо управління етнонаціональною сферою, з іншого — сукупність
прийомів, способів і процедур, що застосовуються в осмисленні механізму здійснення етнополітичного менеджменту.