ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЙНО-ДЕРЕАЛІЗАЦІЙНИЙ РОЗЛАД З ГОСТРИМ І ПРОГРЕДІЄНТИМ ПОЧАТКОМ: ПОРІВНЯННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2663-0672-2022-1-3Ключові слова:
психіатрія, медична психологія, психотравма, деперсоналізація, дереалізація, дисоціація.Анотація
Анотація. Вступ. Поширеність деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу (ДДР) серед психіатричних пацієнтів обумовлює актуальність теми дослідження. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Патофізіологічний механізм деперсоналізації досі залишається нез’ясованим. Пусковими механізмом розвитку деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу можуть бути: психотравмуючі події, дія психоактивних речовин, дія медикаментозних препаратів, розвиток іншого психічного захворювання тощо. В деяких випадках хвороба починається гостро, в інших – симптоми прогредієнтно наростають. Ппацієнти з ДДР схильні до надцінної саморефлексії з компульсивним скануванням своїх відчуттів. В якості психологічних захисних механізмів їм притаманні такі стрес-копінгові стратегії як соціальна ізоляція, самозвинувачення і румінації . Постановка проблеми. Феномен деперсоналізації – це «негативний» симптом», тому для пацієнта він складно піддається вербалізації та поясненню, що ускладнює його своєчасного виявлення у пацієнтів та проведенню якісної диференційної діагностики. Формулювання мети дослідження. Мета – ретельне вивчення випадків ДДР у окремих пацієнтів задля удосконалення діагностики та терапевтичних підходів при цих порушеннях. Матеріали та методи дослідження. В дослідженні були використані аналітичний, клінічний, клініко-психопатологічний, патопсихологічний, психодіагностичний, порівняльний методи. Для психометричної оцінки стану пацієнтів використовувався блок психометричних шкал: шкала Гамільтона для оцінки тривоги (HAM-A), шкала безнадійності Бека (BHI), шкала самооцінки тривоги Шихана (SPRAS), Кембріджський Деперсоналізаційний опитувальник (CDS), Шкала Дисоціації (DES), тест сенсо-життєвих орієнтацій в адаптації Леонтьєва (СЖО), тест Велика П’ятірка (Big Five Inventory). Результати дослідження. Незважаючи на відмінності в етіологічних факторах, патогенетичний механізм розвитку ДДР був спільний в обох клінічних випадках. Застосування комбінації есциталопрама та ламотриджину дало значне покращення для обох пацієнтів, але без повної редукції симптоматики. Висновки та перспективи подальших досліджень. Виявлено відмінності в етіологічних факторах розвитку ДДР, але схожість патогенетичного механізму розвитку, що має враховуватися при визначенні стратегії комплексного лікування пацієнтів із застосуванням психофармакотерапії та психотерапевтичного втручання для підвищення його ефективності. Відсутність однозначного погляду на нейробіологічні та нейрохімічні процеси, що лежать в основі ДДР, потребує подальшого вивчення патогенетичних механізмів цих розладів.
Посилання
American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders (5th ed.). 2013. doi: 10. 1176/appi. books.9780890425596
Baker D, Hunter E, Lawrence E, et al: Depersonalisation disorder: clinical features of 204 cases. Br J Psychiatry 2003; 182: 428–433.
Bout A, Berhili N, Benbrahim M, Aalouane R & Rammouz I. Trouble de dépersonnalisation/déréalisation résistant et lamotrigine: à propos d’un cas. L’Encéphale. 2018. 44(1). 85–87. doi:10.1016/j.encep.2017.04.003
Choi KR, Seng JS, Briggs EC, Munro-Kramer ML, Graham-Bermann SA, Lee RC, Ford JD. The Dissociative Subtype of Posttraumatic Stress Disorder (PTSD) Among Adolescents: Co-Occurring PTSD, Depersonalization/Derealization, and Other Dissociation Symptoms. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2017. 56(12). 1062–1072. doi: 10.1016/j.jaac.2017.09.425
Ciaunica A, Roepstorff A, Fotopoulou AK, Petreca B. Whatever Next and Close to My Self-The Transparent Senses and the “Second Skin”: Implications for the Case of Depersonalization. Front Psychol. 2021 May 31. 12. 613587. doi: 10.3389/ fpsyg.2021.613587
Cohen PR. Medication associated depersonalization symptoms: a report of transient depersonalization symptoms induced by minocycline. South Med J. 2004. 97. 70–73.
Foote B, Smolin Y, Kaplan M, Legatt ME, Lipschitz D. Prevalence of dissociative disorders in psychiatric outpatients. Am J Psychiatry. 2006. 356:623-9. doi: 10.1176/ajp.2006.163.4.623
French NJ, Eberle JW, Teachman BA. Anxiety sensitivity, distress intolerance, and negative interpretation bias strengthen the relationship between trait anxiety and depersonalization. Anxiety Stress Coping. 2021. 1–14. doi: 10.1080/10615806.2021.1977797
Hunter EC, Sierra M, David AS. The epidemiology of depersonalisation and derealisation. A systematic review. Soc Psychiatry Psychiatr Epidemiol. 2004. 3. 9–18.
Karris BC, Capobianco M, Wei X, Ross L. Treatment of Depersonalization Disorder With Repetitive Transcranial Magnetic Stimulation. J Psychiatr Pract. 2017. 23(2). 141–144. doi: 10.1097/PRA.0000000000000215
Mancini-Marïe A, Fahim C, Potvin S, Beauregard M & Stip E. Quetiapine: focus on emotional numbing in depersonalization disorder: an fMRI case report. European Psychiatry. 2006. 21(8). 574–577. doi:10.1016/j.eurpsy.2005.05.014
Rosagro-Escámez M, Koechel A, Canterino M, Adler J, Reiner I, Vossel G, Beutel ME, Gamer M. Depersonalization disorder: disconnection of cognitive evaluation from autonomic responses to emotional stimuli. PLoS One. 2013 Sep 13. 8(9). e74331. doi: 10.1371/journal.pone.0074331 ; PMID: 24058547 ; PMCID: PMC3772934
Michal M, Wiltink J, Subic-Wrana C, Zwerenz R, Tuin I, Lichy M, Beutel ME. Prevalence, Correlates, and Predictors of Depersonalization Experiences in the German General Population. J Nerv Ment Dis. 2009. 197(7). 499–506. doi: 10.1097/ nmd.0b013e3181aacd94
Michal M, Adler J, Wiltink J, Reiner I, Tschan R, Wölfling K, Weimert S, Tuin I, Subic-Wrana C, Beutel ME and Zwerenz R. BMC Psychiatry. 2016. 16:203. doi:10.1186/s12888-016-0908-4
Owens AP, David AS, Low DA, Mathias CJ, Sierra-Siegert M. Abnormal cardiovascular sympathetic and parasympathetic responses to physical and emotional stimuli in depersonalization disorder. Front Neurosci. 2015 Mar 26; 9. 89. doi: 10.3389/ fnins.2015.00089 ; PMID: 25859177 ; PMCID: PMC4374468
Pikwer A. Depersonalization disorder may be related to glutamate receptor activation imbalance. Med Hypotheses. 2011. 77(4). 593–4. doi: 10.1016/j.mehy.2011.06.041
Preve M, Mula M, Cassano GB & Pini S. Venlafaxine in somatopsychic and autopsychic depersonalization. Neuro- Psychopharmacol. Biol. Psychiatry. 2011. 35(8). 1808–1809. doi:10.1016/j.pnpbp.2011.06.011
Rachid F. Treatment of a Patient With Depersonalization Disorder With Low Frequency Repetitive Transcranial Magnetic Stimulation of the Right Temporo-Parietal Junction in a Private Practice Setting. J Psychiatr Pract. 2017. 23(2). 145–147. doi:10.1097/PRA.0000000000000214
Rosagro-Escámez F, Gutiérrez-Fernández N, Gómez-Merino P, de la Vega I, Carrasco JL. The efficacy of lamotrigine in a resistant case of depersonalization disorder. Actas Esp Psiquiatr. 2011. 39(4). 263–6.
Sachdev P.Citalopram-Clonazepam combination for primary depersonalizationdisorder: a case report. Aust NZ J Psychiat. 2002. 36(3). 424–425. doi:10.1046/j.1440-1614.2001.t01-1-01030.x
Salgado A, Oliveira L, Sierra-Siegert M & Salgado JV. Depersonalization and Derealization Syndrome: Report on a Case Study and Pharmacological Management. Revista Brasileira de Psiquiatria. 2012. 34(4). 505–508. doi:10.1016/j.rbp.2012.04.006
Shamout Y, Sigal A & Litvinov IV Minocycline-induced transient depersonalization: A case report. SAGE Open Medical Case Reports. 2019. 7. 2050313X1882382. doi:10.1177/2050313x18823827
Sierra M, Baker D, Medford N & David AS. Unpacking the depersonalization syndrome: An exploratory factor analysis on the Cambridge Depersonalization Scale. Psychol. Med. 2005. 35. 1523–1532. doi:10.1017/S0033291705005235
Sierra M, Baker D, Medford N, Lawrence E, Patel M, Phillips ML, David AS. Lamotrigine as an add-on treatment for depersonalization disorder: a retrospective study of 32 cases. Clin Neuropharmacol. 2006. 29(5). 253–8. doi: 10.1097/01. WNF.0000228368.17970.DA
Sierra M, Berrios GE. Depersonalization: neurobiological perspectives. Biol. Psychiatry. 1998. Vol 44(9). 898–908. DOI: 10.1016/S0006-3223(98)00015-8
Sierra M, Phillips ML, Ivin G, Krystal J, David AS. A placebo-controlled, Crossover trial of lamotrigine in depersonalization disorder. J Psychopharmacol. 2003. 17. 103–5.
Simeon D, Knutelska M. The role of fearful attachment in depersonalization disorder. Eur. J. Trauma, 2022. doi: 10.1016/j. ejtd.2022.100266.
Simeon D, Knutelska M, Nelson D, Guralnik O. Feeling unreal: a depersonalization disorder update of 117 cases. J Clin Psychiatry. 2003. 64. 990–997.
Stein DJ., Koenen KC, Friedman MJ, Hill E, McLaughlin KA., Petukhova M, Kessler RC. Dissociation in Posttraumatic Stress Disorder: Evidence from the World Mental Health Surveys. Biol. Psychiatry. 2013. 73(4). 302–312. doi:10.1016/j.biopsych.2012.08.02
Tanaka S. What is it Like to Be Disconnected from the Body?: A Phenomenological Account of Disembodiment in Depersonalization/ Derealization Disorder. J. Conscious. Stud. 2018. 25(5–6). 239–262.
Weber JV, Frizzell W, Bullard KA & Chien J. Resolution of Acute-Onset Depersonalization/Derealization With Clonazepam and Inpatient Hospitalization. J. Clin. Psychopharmacol. 2018. 38(3). 272–273. doi:10.1097/jcp.0000000000000869
Wolfradt U & Engelmann S. Depersonalization, fantasies, and coping behavior in clinical context. J. Clin. Psychol. 2003. 59. 1117–1124. doi: 10.1002/jclp.10204
World Health Organization. International classification of diseases for mortality and morbidity statistics (11th revision). 2018. https://icd.who.int/browse11/l-m/en
