ДІАГНОСТИЧНИЙ КОНТИНУУМ МАРКЕРІВ СОЦІАЛЬНО-ДЕЗАДАПТАЦІЙНОГО ПІСЛЯБОЙОВОГО СИНДРОМУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2663-0672-2023-2-1Ключові слова:
стрес, бойова психічна травма, психічні розлади, військовослужбовці, комбатанти, діагностика.Анотація
Анотація. Актуальність: Підвищена потреба у діагностиці психічних розладів, асоційованих із бойовими діями виникла в Україні з 2014 року у зв'язку з російською неспровокованою агресією. Під час Антитерористичної операції, а згодом – Операції об'єднаних сил комбатанти України стикнулися із широким спектром новітніх методів війни, які здатні накладати відбиток на психіку людини. Протягом більше ніж 7 років ми мали змогу спостерігали ряд специфічних континуумів психопатологічних феноменів, один з них – соціально-дезадаптаційний післябойовий синдром. Мета роботи – дослідити діагностичний континуум маркерів соціально дезадаптаційного післябойового синдрому у комбатантів України. Матеріали та методи: 382 комбатанти, які були залучені до Антитерористичної операції / Операції об'єднаних сил були обстежені на базі Запорізького військового госпіталю та Запорізького державного медичного університету у період з 2015 по 2021 роки. Ми порівняли виявлені маркери соціально-дезадаптаційного післябойового синдрому (СДПС) із МКБ-10-маркерами схожих психічних розладів: стійка зміна особистості після катастрофічного досвіду (F62.0), ПТСР (F43.1) та розлад адаптації (F43.2). Результати: Ми встановили континуум симптомів і виділили 23 маркери соціально-дезадаптаційного післябойового синдрому, з яких 9 є значущими в контексті диференційної діагностики. Провокуючі чинники та особливості дебюту соціально-дезадаптаційного післябойового синдрому, а також його наслідки також були нами описані. Ми визначили відмінності соціально-дезадаптаційного післябойового синдрому від подібних до нього розладів, на які хворіють комбатанти задля поліпшення своєчасної діагностики, прогнозу та розробки методів лікування. Висновки: Сьогодні ми звітуємо про ідентифікацію у комбатантів України чітко окресленого континууму симптомів – соціально-дезадаптаційного післябойового синдрому. Цей синдром має чіткі диференційні відмінності від спорідненої групи розладів та потребує подальшого уточнення тактики його лікування.
Посилання
Рациборинська-Полякова Н. В., Семененко К. М., Беляєва Н. М., Яворовенко О. Б., Куриленко І. В. Клінічні критерії непсихотичних психічних розладів у інвалідів-учасників антитерористичної операції. Методичні рекомендації. Вінниця, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пірогова, Науково-дослідний інститут реабілітації інвалідів. 2017. 36 с.
Юрценюк О. С., Ротар С. С. Непсихотичні психічні розлади в осіб, які брали участь в збройному протистоянні на сході України. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2016. № 24(4). С. 85–87. https://doi.org/10.11603/1811- 2471.2015.v24.i4.5818
Вєвєнєєв Д. В., Семенюк О. Г. Сутністні риси та функціональні компоненти сучасної неконвенційної (гібридної) конфліктності. Стратегічна панорама. 2021. № 1–2. С. 30–47. https://doi.org/10.53679/2616-9460.1-2.2021.02
Kinghorn W. Challenging the Hegemony of the Symptom: Reclaiming Context in PTSD and Moral Injury. The Journal of medicine and philosophy. 2020. № 45(6). С. 644–662. https://doi.org/10.1093/jmp/jhaa023
Bjørklund G., Pivina, L., Dadar, M., Semenova, Y., Rahman, M. M., Chirumbolo, S., & Aaseth, J. Depleted uranium and Gulf War Illness: Updates and comments on possible mechanisms behind the syndrome. Environmental research. 2020. № 181. С. 108927. https://doi.org/10.1016/j.envres.2019.108927
Askevold, F. War Sailor syndrome. Psychotherapy and psychosomatics. 1976. № 27(3-6). С. 133–138. https://doi. org/10.1159/000287009 7. Berger D. M. Recovery and regression in concentration camp survivors: a psychodynamic re-evaluation. Canadian journal of psychiatry. Revue canadienne de psychiatrie. 1985. № 30(1). С. 54–59. https://doi.org/10.1177/070674378403000110
Данілевська Н. В. Синдром відстроченого післябойового відреагування як один зі станів бойової психічної травми у військовослужбовців, які брали участь в АТО. Медична психологія. 2018. № 13(2). С. 49–52. http://www.mps. kh.ua/archive/2018/2/11 9. First M. B. DSM-5® Handbook of Differential Diagnosis. American Psychiatric Pub. 2013. p. 225.
Auxéméry Y. Post-traumatic psychiatric disorders: PTSD is not the only diagnosis. Presse medicale (Paris, France : 1983). 2018. № 47(5). С. 423–430. https://doi.org/10.1016/j.lpm.2017.12.006
Solomon Z., & Mikulincer, M. Combat stress reactions, posttraumatic stress disorder, and social adjustment. A study of Israeli veterans. The Journal of nervous and mental disease. 1987. № 175(5). С. 277–285. https://doi.org/10.1097/00005053- 198705000-00007
Adler A. B., & Gutierrez, I. A. Acute Stress Reaction in Combat: Emerging Evidence and Peer-Based Interventions. Current psychiatry reports. 2022. № 24(4). С. 277–284. https://doi.org/10.1007/s11920-022-01335-2
Minshall D. Gulf War Syndrome: a review of current knowledge and understanding. Journal of the Royal Naval Medical Service. 2014. № 100(3). С. 252–258.
Murphy F. M. Gulf war syndrome. BMJ (Clinical research ed.). 1999. № 318(7179). С. 274–275. https://doi.org/10.1136/ bmj.318.7179.274
