Публічне урядування

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ: ПОЗИТИВНІ ПРИКЛАДИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ

2024-11-07T15:16:36+02:00

Анотація. Мета – розглянути стратегічне планування як ключовий інструмент для соціально-економічного розвитку територіальних громад. Методологія та дослідницький задум включали детальний аналіз та опис ключових елементів стратегічного плану, які містять визначені цілі, методи їх досягнення, розробку та реалізацію завдань, а також необхідні ресурси та заходи для їх виконання. Наголошено, що основна мета стратегічного планування полягає у розробці довгострокових планів для всебічного розвитку територій, встановленні цілей сталого розвитку та виборі ефективних стратегій, відповідних компетенціям місцевого самоврядування. Науковою новизною у публікації є реалізований авторський підхід до аналізу важливості адаптації стратегічного планування до мінливих умов економічного середовища. Акцент робиться на те, як глобальні та місцеві економічні трансформації, включаючи коливання від зростання до стагнації та спаду, впливають на розвиток інструментів стратегічного планування. Автори статті проводять структурний аналіз існуючих стратегій розвитку, включаючи оцінку різних документів стратегічного планування, аналіз законодавчих положень, що регламентують стратегічне планування, а також чисельні характеристики стратегій соціально-економічного розвитку. Змістовний аналіз дозволяє детально оцінити якість основних структурних компонентів стратегій, а також проводить порівняльний аналіз цих елементів. Висновки. Запропоновано критерії для змістовного аналізу, які охоплюють широкий спектр аспектів, включаючи стратегічний аналіз, визначення конкурентних переваг, роль у державі, формулювання основних стратегічних цілей, визначення сценаріїв розвитку, оцінку ризиків, просторовий розвиток, ресурсне забезпечення та цільові показники. Основний внесок статті полягає у розробці комплексної методології для регулювання та оцінки ефективності реалізації регіональних стратегій соціально-економічного розвитку, яка може бути використана як методологічна база для розробки, реалізації та моніторингу ефективності діяльності регіональних систем господарювання.

ІСТОРИКО-ГЕНЕЗИСНИЙ АСПЕКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ ТА ЗАСАД ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ТАКОГО УПРАВЛІННЯ

2024-11-07T15:25:31+02:00

Анотація. Серед достатньо широкої бази теоретичного наукового розгляду проблем державного управління в сучасній інформаційній сфері варто відмітити й ті праці, автори яких майже однозначно стверджують, що цілісної моделі такого управління, мовляв, взагалі бракує: є політичні, правові, певні організаційні засади (наявність певних державних, громадських та інших структур), але чітко сформульованої та дієвої моделі – бракує. Історико-генезисний аспект державного управління в інформаційній сфері нас цікавить з огляду на наступне: а) історична практика управління інформацією загалом, з огляду на її велике суспільне значення; б) формування державно-національних моделей управління в цій сфері, досвід якого, з поєднанням сучасного, найперше європейського досвіду, може бути використаний для формування більш досконалої сучасної моделі управління в інформаційній сфері. Зрозуміло, що окремо виділяються базові політичні, економічні, правові, організаційні та іншого характеру проблеми, які, при цьому належить розв’язати в Україні, аби система (модель) управління в інформаційній сфері була більш досконалою та ефективною.

ЕТИЧНІ ТА ЮРИДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

2024-11-07T15:34:06+02:00

Анотація. Чи не найбільш влучно та лаконічно описує процес наповнення інформаційного простору в ході сучасних конфліктів крилатий вислів, який найчастіше пов’язують з авторством відомого американського політика ХІХ – ХХ століть Джонсона Хайрама: «Першою жертвою війни стає правда». Головну ж ідею сучасних стратегічних комунікацій висловив 16-й президент США Авраам Лінкольн: «Скажіть людям правду, і країна буде в безпеці». На перший погляд, сама постановка питання етичного аспекту в інформаційному протистоянні виглядає нелогічною в умовах сьогодення, коли Сили оборони України відбивають широкомасштабне російське вторгнення, в ході якого у повній мірі застосовується максимальний спектр інструментарію дезінформації, пропаганди, інформаційно-психологічних операцій та усіх інших засобів обману. Але якщо заглибитися в тематику державного управління захистом інформаційного простору та інформаційного протистояння загалом, – стає зрозуміло, що від нормативно-правового врегулювання цієї сфери та етичних якостей персоналу, який реалізовує державну інформаційну політику, прямо залежать успіхи та невдачі у сфері, яку нерідко пафосно називають «інформаційним фронтом». Наслідками операцій обману чи навпаки – точного достовірного інформування аудиторій – у свою чергу нерідко стають зміни оборонної політики цілих держав, надання озброєння та дозволів на його застосування, деморалізація, або навпаки – активізація та успішні дії підрозділів і військових формувань не лише тактичного, але й оперативного рівня, суттєві зміни лінії фронту з переходом контролю над містами, а іноді – й цілими областями. Інформаційні дії створюють моральну перевагу чи деморалізуючі фактори, які негайно відображаються не лише у суспільній думці чи дипломатії, але й на полі бою, де нерідко тягнуть за собою наслідки геополітичного характеру. Мета запропонованого дослідження – пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору шляхом аналізу юридичних та етичних факторів, які впливають на просування державної інформаційної політики, становлення та функціонування системи державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору. Завдання дослідження полягає в аналізі наукових праць, офіційних повідомлень та публіцистичних матеріалів, нормативно-правових актів та інших джерел, що надають можливість вивчити проблематику юридичного та етичного характеру у питаннях становлення та функціонування системи стратегічних комунікацій в Україні в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Наукова новизна дослідження і його результатів полягає у комплексному розгляді проблемних питань юридичного та етичного характеру сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору України з акцентуацією уваги на український досвід розгортання системи стратегічних комунікацій, зокрема інформаційних дій, спрямованих на зниження ефективності деструктивного інформаційно-психологічного впливу противника, що реалізовувались в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний. У висновках викладені пропозиції щодо конкретних заходів, які могли б частково компенсувати проблеми і суперечності етичного та юридичного характеру функціонування стратегічних комунікацій в Україні та підвищити ефективність механізмів державного управління у сфері захисту інформаційного простору.

СУТНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ІНСТРУМЕНТІВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ

2024-11-07T15:42:50+02:00

Анотація. Мета роботи. Наукове обґрунтування сутності та змісту механізмів публічного управління та інструментів підвищення рівня економічної безпеки регіону. Методологія. Методологічну основу складають праці вчених у галузі економічної безпеки, регіональної економіки, а також положення класичної та неокласичної економічної теорії, теорії складності, системно-самоорганізаційної теорії, еволюційної та інституційної теорій. У процесі дослідження застосовувалися різні методи наукового пізнання: діалектичний, системний, індикативний та синергетичний підходи, аналіз та синтез, виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Наукова новизна. Удосконалено системно-самоорганізаційний підхід як методологічна основа формування механізмів публічного управління забезпеченням економічної безпеки регіону, що дозволяє якісно та безпечно розвиватися соціально-економічній системі регіону за рахунок існуючих внутрішніх особливостей економічної системи та способу взаємодії із зовнішнім середовищем, та враховує дію двох типів механізмів: само організаційного (проявляється як певний ефект локальних взаємодій між елементами системи, без будь-яких управляючих команд) та організаційного (якісні зміни є результатом впливу навколишнього середовища на керуючий центр). Висновки. Системно-самоорганізаційний підхід виступає як методологічна основа формування механізму забезпечення економічної безпеки регіону, що дозволяє якісно та безпечно розвиватися соціально-економічній системі регіону за рахунок існуючих внутрішніх особливостей економічної системи та способу взаємодії із зовнішнім середовищем.

АКСІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ КОНВЕРГЕНЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЄС У СФЕРІ ПОЛІТИКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

2024-11-07T15:48:06+02:00

Анотація. У статті розглядається проблематика створення та впровадження єдиної стратегії в сфері політики охорони здоров'я та медичного права в Європейському Союзі. Основна увага приділяється аналізу відмінностей між національними законодавствами, оцінці здатності інституцій країн-членів адаптувати європейські стандарти, а також дослідженню впливу єдиної стратегії на загальноєвропейську ефективність у сфері охорони здоров'я. Особлива увага приділяється ролі Європейського парламенту у формуванні політики охорони здоров'я та можливостям технологічних інновацій для покращення якості медичних послуг. Мета роботи. Метою роботи є визначення та узагальнення аксіологічних аспектів конвергенції діяльності Європейського Союзу у сфері політики охорони здоров'я. Методологія. Методологічною основою дослідження є аксіологічний аналіз національних та європейських законодавчих актів, порівняльний аналіз національних підходів до медичних стандартів та оцінка інституційної здатності країн-членів ЄС адаптувати європейські стандарти. Наукова новизна. Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі конвергенції політики охорони здоров'я в ЄС та дослідженні впливу єдиної стратегії на загальноєвропейську ефективність у сфері охорони здоров'я з акцентом на гармонізацію медичних стандартів і правил. Висновки. Ефективне впровадження стратегії конвергенції діяльності ЄС у сфері політики охорони здоров'я є ключовим фактором покращення громадського здоров'я, запобігання захворюванням та усунення загроз фізичному та психічному здоров'ю на загальноєвропейському рівні.

РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ПІДТРИМЦІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙ

2024-11-07T16:05:34+02:00

Анотація. Мета роботи полягає у визначенні основних аспектів державного регулювання, які сприяють підтримці аграрного сектору та стимулюють впровадження інноваційних рішень у сільському господарстві. Особлива увага приділена аналізу економічних інструментів, законодавчих ініціатив та програм, що спрямовані на підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора та впровадження інновацій у виробничі процеси. У статті розглянуто роль державного регулювання у підтримці аграрного сектору та стимулюванні інновацій у сфері сільського господарства. Дослідження актуалізує питання ефективного впливу державної політики на розвиток аграрного сектору в умовах глобальних економічних змін та технологічного прогресу. Аналізуються особливості підтримки аграрного сектору, а також способи стимулювання інноваційних технологій з боку держави через різні інструменти регулювання. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного підходу та теоретичного аналізу концепцій державного регулювання економіки. Використано інституційний підхід для вивчення ролі держави як регулятора та стимулятора інновацій в аграрному секторі. У роботі застосовано теорії державного втручання в економіку, інноваційної економіки та агроекономіки. Основою аналізу є теоретичне осмислення взаємодії між ринковими механізмами та державними регуляторними інструментами. Наукова новизна полягає у виявленні нових аспектів державного впливу на інноваційний розвиток аграрного сектора. Зокрема, визначено найбільш ефективні інструменти державної підтримки інновацій, такі як податкові пільги, дотації та гранти, спрямовані на стимулювання впровадження нових технологій у сільському господарстві. У висновках роботи підкреслено, що державне регулювання є важливим елементом підтримки аграрного сектора в умовах економічної нестабільності та глобальної конкуренції. Впровадження комплексних заходів державної підтримки сприяє розвитку інноваційної діяльності у сільському господарстві, що, зі свого боку, підвищує продуктивність та стійкість аграрного сектору в довгостроковій перспективі.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ОЦІНЮВАННЯ

2024-11-07T16:20:19+02:00

Анотація. Мета роботи полягає у дослідженні основних методик оцінки ефективності та результативності публічного управління в Україні з метою актуалізації стратегічних напрямків управління державою. Методологія дослідження включає аналіз сучасних наукових публікацій та концепцій, таких як «GOOD GOVERNANCE», а також методики оцінки ефективності, такі як цільовий метод і метод «держава – сервіс». Для підтримки дослідження були використані дані з міжнародних досліджень та публікацій відомих вчених з України і світу. У статті розглянуті основні міжнародні критерії оцінки ефективності публічного управління, такі як Індекс сприйняття корупції Transparency International, Індекс конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index), SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management), GPP (Government Performance Project) тощо. Наукова новизна роботи полягає в комплексному підході до оцінки ефективності публічного управління через призму розглянутих методологій. Дослідження показало, що кожна методика (цільова та за критеріями) має свої переваги та недоліки в контексті оцінки ефективності публічного управління. Також розглянуто роль та вплив електронного урядування на підвищення ефективності державного управління. Висновки. На основі отриманих результатів можна зробити висновок про необхідність впровадження комплексної системи оцінки ефективності публічного управління в Україні, яка враховує сучасні тенденції в управлінській практиці та міжнародний досвід. Результати дослідження можуть бути корисними для формулювання стратегій управління на державному рівні з метою досягнення сталого розвитку та підвищення якості життя громадян.

УПРАВЛІНСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА БІЗНЕСУ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2024-11-07T16:29:51+02:00

Анотація. Мета роботи. Висвітлення управлінського механізму забезпечення взаємодії між державою та бізнесом в умовах невизначеності. Методологія. Дослідження засноване на положеннях основ теорії державного управління, досягненнях сучасної наукової думки та нормативно-правових документах. Методологічний інструментарій передбачає використання як загальнонаукових методів пізнання, так і спеціальних. Методологічний базис дослідження становить діалектичний метод, завдяки чому було з’ясовано сутність управлінського механізму, окреслено особливості в аспекті досліджуваного явища. Метод систематизації надав можливість згрупувати наукові підходи до основних напрямів взаємодії держави та бізнесу в контексті сучасних викликів. Застосування методів аналізу й синтезу дозволило розмежувати відповідні поняття й явища, здійснити порівняльні характеристики різних наукових підходів щодо взаємодії між державою та підприємництвом. Метод моделювання було застосовано для визначення подальших напрямів удосконалення у досліджуваній сфері. Наукова новизна. Дістало подальшого розвитку узагальнення щодо основної форми взаємодії – регіональної програма взаємодії, узгодженої з повноважними представниками обох сторін та прийнятої у вигляді регіонального правового акта, обов’язкового для виконання всіма господарюючими суб’єктами регіону та виконавчими органами влади місцевого самоврядування; розроблена стратегія повинна коригуватися при змінах, що відбуваються або прогнозуються на ринках, або у зовнішньому середовищі, причому за умов жорсткої конкуренції. Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження шляхом тлумачення сутності взаємодії держави та бізнесу як двостороннього спрямованого процесу спільної діяльності влади та підприємництва, орієнтованої на розвиток соціально-економічної сфери в цілому, а також її окремих елементів із огляду на їх економічні інтереси та ресурси. Висновки. Процес реформування влади повинен виявлятися не стільки в структурно-організаційній перебудові, скільки в удосконаленні практичної діяльності та механізму реалізації цілей та завдань, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіонів та держави загалом. Розуміння необхідності взаємодії влади та бізнесу, суспільної згоди полягають в мобілізації потенціалу всієї спільноти для відновлення/відбудови й розвитку країни, зростання економіки, конкурентоспроможності та підвищення рівня життя громадян держави. Управління повинно на початкових стадіях сприяти виявлення кризових ситуацій та встановленню комплексу запобіжних заходів (дій) антикризового управління економічною системою. Бізнес-спільнота як частина громадянського суспільства повинна спільно з владою всіх рівнів брати участь у виробленні, коригуванні й реалізації економічної стратегії держави, розробці нормативно-правових актів, проходженні державних, регіональних і місцевих програм, соціальних реформ, обговоренні й впливу на ухвалення рішень з питань відбудови як на державному, так й на місцевому рівнях шляхом різних інструментів взаємодії. Підтримувати стимулювання економічного зростання можливо шляхом запровадження комплексних програм фінансової підтримки, надання податкових стимулів, а також розробка спеціальних програм для малих і середніх підприємств і залучення інвестицій в нові галузі та інноваційні проєкти. Необхідно виробити у межах діючого законодавчого поля загальний цілепрограмний підхід і сформулювати завдання, що будуть задовольняти інтереси обох сторін.

РОЗБУДОВА ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ: ЗАГРОЗИ ТА ВИКЛИКИ

2024-11-07T16:40:36+02:00

Анотація. Метою роботи є визначення основних загроз та викликів, з якими стикаються ініціативи електронного урядування в сучасному контексті та формулювання пропозицій щодо пом’якшення наслідків виявлених загроз і викликів. Методологія. Розглянуто теоретичні підходи у працях науковців щодо виявлення сучасних викликів та загроз у системі електронного урядування, застосовано сучасні методологічні підходи до визначення рівня розвитку електронного врядування та кіберзагроз на основі світових рейтингів (Індекс розвитку електронного урядування, Національний індекс кібербезпеки). В аналізі показників використано графічні методи порівняння. Наукова новизна. Встановлено ключову проблематику, що пов’язана з розвитком електронного урядування (гарантування кібербезпеки, захист конфіденційності, опір змінам, організаційна динаміка, корупційні зловживання). Визначено основні шляхи подолання перешкод на шляху упровадження електронного урядування в Україні: регулярний технологічний аудит, постійний моніторинг технологічних тенденцій, створення інноваційних хабів, розвиток технологічних навичок, управління змінами та подолання опору, комунікації та розвиток лідерства. Висновки. Електронне урядування потребує адаптивності та стратегічного прогнозування через динамічний характер вказаної сфери. За умови ефективного впровадження, воно здатне зробити систему державного управління прозорішою та орієнтованою на громадян. Водночас існують виклики – ризики кібербезпеки, проблеми конфіденційності даних, опір змінам. Очікувані тенденції технологічного розвитку (блокчейн, штучний інтелект) визначатимуть майбутнє електронного урядування, створюючи нові можливості та очікуючи появу загроз. Тому держава має передбачати майбутні тренди та використовувати інновації для побудови стійких систем електронного урядування, долаючи окремі труднощі розвитку.

ЗАКОНОДАВЧІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

2024-11-07T16:46:20+02:00

Анотація. Мета роботи полягала у вивченні нових стратегічних документів, положень, правових норм, які слугують підґрунтям для нормативно-правового забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів та міжвідомчих органів, що здійснюють управління фінансовою безпекою за різними її напрямками. Методологія дослідження побудована на аналізі нормативно-правових актів як законодавчого забезпечення публічного управління у сфері фінансової безпеки (стратегій, концепцій, законів та положень, які врегульовують діяльність суб’єктів управління в цій сфері). Наукова новизна роботи полягає у виділенні різновидів законодавчих механізмів публічного управління за статусом суб’єктів управління (центральні органи виконавчої влади або державні колегіальні органи) та їх функціями. Висновки. В умовах євроінтеграції України впроваджено ряд законодавчих змін та ініціатив, що стосуються управлінської діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення фінансової безпеки. Затверджено положення їх функціонування, перелік завдань та повноважень відповідно вимогам та викликам, які існують у фінансовій сфері. Відповідно це позитивно позначається на розмежуванні повноважень суб’єктів управління для більш дієвого виконання їх функцій. З початку 2014 року розроблені та прийняті положення та законодавство, що регламентують принципи, завдання, повноваження роботи основних суб’єктів державного управління, відповідальних за різні напрямки забезпечення фінансової безпеки, протидії наявним ризикам, загрозам. Крім цього, нові правові норми забезпечили вдосконалення законодавчого механізму управління фінансовою стабільністю, інституційну розбудову відповідальних суб’єктів за стан фінансової системи, її розвиток. Утворення Ради з фінансової стабільності як міжвідомчого органу за зразком провідних країн ЄС демонструє посилення інституційної спроможності як підгрунтя для забезпечення дієвого державного врядування у досліджуваній області. Подальші дослідження варто спрямувати на вивчення міжнародних стандартів забезпечення фінансової безпеки та можливості їх імплементації в Україні.