Публічне урядування

АРКАДНА АРХІТЕКТУРА ЯК ІННОВАЦІЙНА ПАРАДИГМА ЛОГІКО-СТРУКТУРНОЇ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Людмила Дмитрівна Гусарчук — 2025-05-28

Метою дослідження є концептуалізація аркадної архітектури як інноваційної парадигми в логіко-структурній системі публічної політики трансформації та розвитку методичної служби в умовах децентралізації освіти. Запропоноване поняття вводиться вперше з огляду на потребу теоретичного оновлення підходів до інституційного дизайну системи професійного супроводу педагогічних кадрів. Методологія. Базою даного дослідження стали нормативно-правові акти у сфері освіти, аналітичні документи проєктів міжнародної технічної допомоги зокрема DECIDE, SURGe та U-LEAD, а також сучасні публікації в галузі публічного управління та освітньої політики. Теоретичною основою стали системний, інституційний і архітектонічний підходи. Застосовано методи структурно-функціонального аналізу (для визначення логіки взаємозв’язків між елементами методичної служби), методи порівняльного аналізу (щодо моделей протодецентралізаційного та постдецентралізаційного управління), а також моделювання (для побудови концептуальної схеми аркадної архітектури). Положення статті розроблено в межах апробації результатів дисертаційного дослідження «Публічна політика трансформації та розвитку методичної служби в умовах децентралізації освіти в Україні». Отримання результатів вибудовується на основоположних положеннях теорії публічного управління, системного аналізу освітньої політики та міждисциплінарних підходів до інституційного проєктування. Методологічне підґрунтя сформоване на зіставленні класичних та постструктуралістських моделей адміністрування в контексті мережевої взаємодії, а також сучасних підходів до архітектоніки інституцій у трансформаційних умовах. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній науковій площині введено поняття аркадної архітектури методичної служби як концептуальної моделі, що поєднує вертикальні та горизонтальні рівні управління у відкритій мережевій структурі з адаптивною функцією реагування на кризові умови. Доведено, що така архітектура забезпечує здатність методичної служби функціонувати як гнучка управлінська підсистема в умовах невизначеності. Аргументовано, що традиційні монолітні інституційні моделі породжують множинні конфліктогенні чинники та не відповідають трансформаційним імперативам методичної служби в умовах децентралізації. Висновки. Запропоновано типологію елементів аркадної архітектури методичної служби та описано логіку їх інтеграції в публічну політику освітньої трансформації. Сформульовано критерії архітектурної ефективності в умовах децентралізації. Розроблено блок-схему зв’язків між нормативною, стратегічною та операційною підсистемами методичної служби. Доведено, що імплементація аркадної моделі сприятиме підвищенню адаптивності методичної служби, її спроможності до стратегічного прогнозування, ефективного ресурсного планування та впливу на формування локальної політики розвитку освіти.

МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ ГРОМАД В УМОВАХ РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ

Геннадій Васильович Джегур — 2025-05-28

На сьогодні питання соціально-економічного розвитку громад вбачається надзвичайно актуальним та складним. Саме розвиток територій є основним рушієм щодо гарантування економічного піднесення і підвищення якості життя жителів територіальної громади. Соціально-економічний розвиток громад визначається нелегким процесом, що зачіпає значний масив питань, зокрема таких як економічна активність, охорона здоров’я і забезпечення соціальних потреб, розвиток інфраструктури, освіта й багато ін. Зважаючи на індивідуальні особливості й резерви кожної громади, необхідно провести діагностику сучасного стану й в подальшому розробити стратегічні напрями, що були б спроможні відповідали б її індивідуальним потребам та можливостям. Зазначене допоможе вдосконаленню механізмів публічного управління, а також буде сприяти сталому розвитку й підвищенню якості життя мешканців територіальних громад. Мета статті - здійснити аналіз реалізації механізмів публічного управління соціально-економічним розвитком громад в умовах режиму воєнного стану. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: нормативно-правові документи з питань дослідження соціально-економічного розвитку громад; наукові праці дослідників, у яких визначено підходи до розбудови механізмів соціально-економічного розвитку територіальних громад, напрями й ризики місцевого економічного розвитку в умовах війни, проаналізовано інструменти відновлення територій. Результати. Визначено, що умови воєнного стану зумовили присутність нових учасників процесу місцевого соціально-економічного розвитку громад – внутрішньо переміщених осіб та релокованого бізнесу, формування нових типів взаємодії та формування ефективної підприємницької інфраструктури враховуючи безпекову складову. Релокація бізнесу й внутрішньо переміщені особи змінили соціально-економічний розвиток громад, що обґрунтовано новими можливостями нарощування їх потенціалу на основі активізації ділової активності, створення нових робочих місць, можливість зменшити навантаження на місцевий бюджет та підтримати відповідний рівень споживчого попиту населення. Виокремлено низку проблем громад в умовах режиму воєнного стану та визначено пріоритетні заходи в цьому напрямі, які мають універсальний характер для всіх громад. Перспективи. Залежність місцевих бюджетів від цільових трансфертів із державного бюджету свідчить про недостатню автономність розпорядження коштами, які отримані від держави. Для визначення шляхів вирішення проблеми потребують дослідження проблемні питання удосконалення механізму місцевого фінансування (податкова реформа), що сприятиме повній фінансовій самостійності органів місцевого самоврядування.

РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ У СЕРЕДНЬОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Іван Володимирович Кудрявський — 2025-05-28

Застосування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору, як і будь-яке втручання в інформаційний простір, залежно від його характеру та спрямованості, матиме низку серйозних наслідків у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. Уряди держав зазвичай намагаються визначати стратегії розвитку в різних сферах. Переважно їх закріплюють у документах, і Україна не є в цьому винятком. Реагування або дії, зокрема й у сфері захисту безпеки інформаційного простору, які розраховані на короткотривалі наслідки і відповідають на щоденні проблеми та виклики, теж не можуть залишитися поза увагою, оскільки це основна частина роботи як безпосередніх виконавців, так і осіб, що приймають рішення у сфері державного управління. При цьому наслідки дій та ефекти у середньостроковій перспективі, які знаходяться між рівнем стратегічного планування й повсякденними завданнями, іноді бувають обділені увагою спеціалістів і потребують додаткового дослідження через особливості їх пропрацювання. Мета запропонованого дослідження – пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору через аналіз історичних та сучасних середньострокових ефектів від заходів контролю інформаційного простору державними інституціями. Завдання дослідження полягає в аналізі історичних джерел, наукових праць, офіційних повідомлень та публіцистичних матеріалів, що надають можливість вивчити проблематику функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення при інтенсивному застосуванні різними суб’єктами заходів контролю інформаційного простору в контексті оцінки середньострокових ефектів (незапланованих наслідків) від таких заходів. Наукова новизна дослідження і його результатів полягає в комплексному розгляді проблемних питань сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору України, пов’язаних з активним веденням учасниками наповнення інформаційного простору інформаційних дій з акцентом на наслідки таких дій у середньостроковій перспективі в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний. Висновки. Робота державних механізмів у сфері захисту безпеки інформаційного простору передбачає ефекти у середньостроковій перспективі у вигляді результатів сукупності синхронізованих інформаційних дій, а саме: стабільних змін оцінок, переконань, ставлень різноманітних, поєднаних між собою цільових аудиторій, на основі яких можна продовжувати подальшу реалізацію інформаційно-комунікаційної політики держави з метою поетапного наближення до досягнення стратегічного ефекту комунікаційної діяльності. Для успішного планування й організації інформаційних дій та роботи механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору недостатньо застосування доступних механізмів і систем автоматичного моніторингу інформаційного простору, належного кадрового відбору та якісної індивідуальної підготовки спеціалістів, що у своїй сукупності можуть забезпечити інформаційні дії тактичного рівня. Середньострокова перспектива (оперативний рівень інформаційно-комунікаційної діяльності) уже вимагає налагодженої роботи складних організаційних структур і їх колективів, детального аналізу та прогнозування дій учасників наповнення інформаційного простору й чіткої постійної координації як із державним керівництвом, що визначає стратегічні завдання, так і з безпосередніми виконавцями, що діють на тактичному рівні, за умов дотримання принципів якісного лідерства і наявності достатнього авторитету посадових осіб та інституцій інформаційно-комунікаційної діяльності оперативного рівня. Враховуючи інтенсивність та масштаб бойових дій, які ведуться в рамках відбиття Україною російського широкомасштабного вторгнення, що підтримується повним арсеналом засобів деструктивного інформаційно-психологічного впливу російської федерації, найбільш придатними для застосування можуть бути методики аналізу і сценарії інформаційних дій, які розроблялися й випробовувалися не у цивільних сферах (політичної, економічної чи іншої конкуренції), а саме для протидії (нівелювання, мінімізації ефектів) деструктивному інформаційно-психологічному впливу воєнного противника, який ставить за мету глобальний вплив на чисельні цільові аудиторії з різним характером та особливостями сприйняття з метою досягнення воєнних і воєнно-політичних цілей при мінімальних або відсутніх механізмах стримування такої агресивної діяльності. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні стратегічних ефектів роботи механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору (у довгостроковій перспективі).

РОЛЬ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Олександр Олексійович Салюк-Кравченко — 2025-05-28

Галузь відновлювальної енергетики завжди викликала жвавий інтерес різних галузей науки, зазначене пов’язано у своїй природній інноваційності об’єкта дослідження. В наш час, в період функціонування паливно-енергетичного комплексу держави у воєнному режимі, це постає ще актуальнішим і навіть становить, в деякому розумінні вивчення, нагальним та необхідним з погляду подальшого нормованого та збалансованого функціонування об’єднаної енергетичної системи України. Відтак, постає необхідність у відповідному дослідженні згаданої проблематики, з погляду публічного управління, як науки яка наддасть можливість впровадження дієвих та негайних механізмів реалізації та впровадження інноваційної енергетичної генерації в енергетичному виробництві на державному рівні. Мета дослідження полягає у дослідженні місця та ролі відновлюваної енергетики в системі забезпечення енергетичної безпеки України через призму публічного управління як альтернативи до традиційних видів енергетичної генерації та як одного з ключових елементів енергетичної протидії у воєнний час. Методологія. У статті основними методами дослідження стали: аналіз, синтез, абстрактно-логічний, порівняльний, правовий та системно-структурний методи. Між тим, дослідження сфери відновлювальної енергетики паливно-енергетичного комплексу держави в кризових умовах функціонування було проведено через призму інструментів публічного управління у забезпечені енергетичної безпеки держави. Проведено аналіз останніх досліджень і публікацій з тематики дослідження відновлюваної енергетики в підході управлінських процесів публічного управління та розмежовано актуальні наукові погляди з відповідного дослідження. Досліджено нормативно-законодавчий базис забезпечення функціонування сфери відновлювальної енергетики України. Проілюстровано динаміку встановленої потужності сфери відновлювальної енергетики в період 2019-2021 років, як поріг розуміння об’єму потужностей за видами енергетичної генерації до повномасштабного вторгнення росією в 2022 році, та проаналізовано в експрес-форматі вплив військової агресії на сферу. Визначено показник дефіциту електроенергії в об’єднаній енергетичній системі України в пікові години споживання електроенергії станом на травень 2024 року. Акцентовано, що кризовий ситуаційний стан енергетичної галузі у воєнний час, який потребує швидкого впровадження дієвих механізмів публічного управління, направлених на децентралізацію енергетичного виробництва паливно-енергетичного комплексу на макрорівні, через енерго-виробничі інструменти мікровпливу відновлювальної генерації. Підкреслено необхідність в енергетичній незалежності приватних домогосподарств, як однієї з основних цілей майбутньої оновленої енергетичної стратегії держави. Наголошено на потребі залучення до процесів енергетичної децентралізації місцевих органів влади, які повинні зайняти одне з ключових місць в реалізації власних мікропроєктів енергетичної незалежності місцевих територіальних громад через управлінські інструменти впровадження публічного управління у вигляді відповідних національних програм та регіональних проєктів. Висновки. Узагальнено, що механізми енергетичної децентралізації енергетичної системи держави потребують негайного впровадження, та разом з тим, можливі лише через новітньо-технічні інструменти зеленої енергетики, насамперед це пов’язано через кризову ситуацією, яка склалася з маневровою-генеруючою енергетикою України, що суттєво звужує інші технічні можливості енергетичної системи, і не останнім чином це пов’язано з зобов’язаннями, взятими державою в процесі переходу країни на зелені види енергетики, що закріплено на дипломатичному рівні в рамках міжнародних домовленостей та регламентовано у відповідних документах про означену співпрацю. Подано пропозицію у дослідженні інструменту публічного управління нормативно-правого значення у прояві механізму енергетичної децентралізації, як основи для створення стратегії енергетичної незалежності держави, та як основи забезпечення системи енергетичної безпеки держави.

СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ БЕЗБАР’ЄРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Світлана Станіславівна Сидоренко — 2025-05-28

У статті розглянуто концептуальні підходи до розробки та впровадження механізмів публічного управління у розвитку безбар’єрної сфери в освітньому просторі, акцентуючи на актуальних суспільних викликах і трансформаційних процесах в Україні. Стаття висвітлює необхідність формування інклюзивного освітнього простору для дітей з особливими освітніми потребами, які часто залишаються ізольованими у суспільстві, обґрунтовуючи важливість рівного доступу до якісної освіти. Означено перспективи інтеграції осіб з особливими потребами в освітніх процес, зокрема, з акцентом на впровадженні безбар’єрної сфери в освітніх закладах, що сприяє реалізації їхніх здібностей і таланту.

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВИХ У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ: ІНСТРУМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ

Олексій Анатолійович Толмачов — 2025-05-28

У сучасних умовах військових конфліктів, що характеризуються високою інтенсивністю бойових дій та складними морально-психологічними навантаженнями, забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців є надзвичайно актуальним завданням. Військові, що перебувають у зоні бойових дій, стикаються з безпрецедентними викликами, які вимагають не лише фізичної, але й психологічної витривалості. Метою статті є визначення та обґрунтування ефективних стратегій розвитку психологічної підтримки військовослужбовців у зоні бойових дій, зокрема через використання інструментів публічного управління. Методологія та дослідницький задум передбачали аналіз проблематики психологічної підтримки військових як ключового фактору у забезпеченні їхньої бойової готовності, оперативної ефективності та загальної стійкості Збройних сил України. Методологія. Аналіз сучасних досліджень українських та зарубіжних фахівців показує, що розвиток індивідуальної стресостійкості військових та застосування системних підходів для підвищення їхнього психологічного благополуччя є важливими складовими психологічної підтримки. Особлива увага у статті приділяється розробці інструментів публічного управління, які можуть забезпечити належний рівень психологічної підтримки на всіх рівнях військової структури. В роботах дослідників розглядаються різні аспекти психологічної стійкості, такі як врівноваженість, стабільність, опірність, адаптаційні процеси та саморегуляція, що є ключовими для збереження ефективності військових під час бойових дій. Наукова новизна. Визначено, що використання ефективних інструментів публічного управління дозволяє забезпечити системний підхід до формування та реалізації програм психологічної допомоги, спрямованих на збереження та відновлення морально-психологічного стану військових. Публічне управління, як система організації та координації державних заходів, відіграє важливу роль у розробці та впровадженні стратегій психологічної підтримки військовослужбовців. У статті розглядаються основні аспекти психологічної стійкості, зокрема її компоненти, та пропонуються рекомендації щодо впровадження інноваційних програм психологічної підтримки. Окрім цього, аналізуються існуючі державні стратегії, спрямовані на розвиток психологічної підтримки військових в Україні, і надаються пропозиції щодо їхнього розширення та вдосконалення. Висновки: забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців є критично важливим завданням, яке потребує системного підходу та використання сучасних інструментів публічного управління для створення умов, що сприятимуть їхньому психологічному благополуччю та бойовій готовності.

ПРОКСІ-НАЦІЇ ЯК ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ

Вячеслав Іванович Тупіков — 2025-05-28

У статті здійснено комплексний аналіз феномену проксі-націй як інструменту впливу у сфері міжнародної політики та чинника трансформації державного управління в умовах збройних конфліктів і глобальних загроз. Розкрито сутність поняття «проксі-нація» як артифіційного утворення з ознаками квазідержавності, що формується або підтримується зовнішніми акторами з метою реалізації політичних, економічних чи воєнних цілей. Досліджено типологію проксі-націй, класифікованих за характером підтримки, функціональним призначенням та ступенем інституційної автономії. Проаналізовано вплив таких утворень на системи публічного управління країн, у яких вони діють, зокрема в контексті порушення територіальної цілісності, фрагментації державної влади, делегітимації інститутів і посилення політичної нестабільності. Особливу увагу приділено трансформаційним процесам у сфері державного управління, які відбуваються під впливом діяльності проксі-націй. На основі порівняльного аналізу конфліктів у Косово, Сирії, Палестині, Курдистані, Нагірному Карабаху, Лівії та Україні висвітлено механізми, через які проксі-нації змінюють баланс політичної влади, структуру владних відносин і соціальну мобілізацію. Теоретичне підґрунтя дослідження базується на засадах реалізму, конструктивізму, глобалізаційних теорій та критичної геополітики, що дозволяє комплексно осмислити феномен проксі-націй у сучасній системі міжнародної безпеки. У заключній частині статті окреслено стратегічні виклики для державної політики та міжнародного врядування в умовах зростання ролі проксі-націй. Сформульовано низку рекомендацій щодо вдосконалення механізмів інституційного реагування на діяльність таких утворень у системі публічного управління, а також визначено напрями подальших досліджень у цій сфері.

АНАЛІЗ АСПЕКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКОВОЮ СФЕРОЮ

Олег Валентинович Яцино — 2025-05-28

Мета – проаналізувати спроби реформування війська гетьманом Павлом Скоропадським у контексті проблематики публічного управління військовою сферою. Його значний досвід як військового, знайомство з вищими державними структурами росії та дипломатичними колами під час перебування при царському дворі були надзвичайно важливими досягненнями, які гетьман застосовував у роботі свого уряду. Методологія, обрана для виконання дослідження, обумовлена характером поставлених цілей і завдань; було застосовано, як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання. У роботі були застосовані такі загальнонаукові методи дослідження: синтез, узагальнення інформації, індукції (вивчалися окремі елементи військового управління, а потім узагальнювались у цілому) та дедукції (досліджували стан об’єкту в цілому, а потім його складових елементів), логіко-аналітичні (ґрунтуються на застосуванні прийомів логіки у процесі дослідження проблеми). Наукова новизна. Проаналізована спроба гетьмана створити Збройні Сили України, зокрема, козацькі полки. Відзначено, що мож¬ливості для військового будівництва обмежувалися німецькою владою в Україні. Охарактеризовано прорахунки гетьманського управління у формуванні військової сфери з проєктуванням досвіду на сучасність. Висновки. Реформи, ініційовані гетьманом Павлом Скоропадським, стали однією з ключових спроб модернізації військової сфери в Україні під час доби Гетьманату. Його політика була спрямована на створення боєздатної армії, здатної ефективно захищати незалежність та територіальну цілісність держави. Важливим аспектом цих реформ було підвищення професіоналізму військових кадрів, запровадження нових стандартів підготовки, а також налагодження більш ефективної системи публічного управління в сфері оборони.