Публічне урядування

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Алла Володимирівна Андрушко — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Мета роботи. Дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і розробці практичних рекомендацій з удосконалення державного управління у сфері нагляду та контролю за охороною праці в Україні. У площині державного управління та адміністрування досліджуються напрямки та наслідки державного управління у сфері нагляду та контролю за охороною праці, пропонуються шляхи подолання складних процесів. Методологія державного управління у сфері нагляду та контролю за охороною праці характеризуються під призмою способів і засобів, які застосовують у своїй діяльності державні органи та уповноважені ними особи у цій сфері. У зв’язку з цим досліджується ефективність та дієвість заходів державного нагляду і контролю у формі інспекційних відвідувань, винесення приписів. Наукова новизна отриманих результатів у тому, що особливості державного управління у сфері нагляду та контролю за додержанням охорони праці характеризуються через правовий статус відповідних органів, вносяться пропозиції щодо підсилення їх прав та повноважень під час воєнного стану. У зв’язку з цим доведено, що для України є притаманними загальноправові засади здійснення державного управління у сфері нагляду і контролю за охороною праці. Зокрема, до них віднесено суспільну складову, дотримання законності та гарантування прав усіх суб’єктів у цій сфері, об’єктивні підстави для здійснення перевірок. Державна контрольно-наглядова функція за дотриманням законодавства в сфері охорони праці має розгалужений предмет регулювання та обмежену сферу управління. Висновки. Держава уповноважена контролювати як стан законодавства у цій сфері, так і гарантії його дотримання на практиці. Обґрунтовано необхідність функціонування контрольно-наглядової системи управління охороною праці в Україні на засадах відкритості, плановості та системності. Важливим є пошук балансу між законними діями державних органів та дотримання трудового законодавства суб’єктами господарювання.

РОЛЬ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У ДОКТРИНІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ І ПРОЗОРОСТІ РОБОТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ. МОДЕЛІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ

Андрій Володимирович Акімов — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Мета статті полягає у дослідженні ролі Служби безпеки України у забезпеченні безпеки та прозорості у роботі органів державної влади. Для досягненні зазначеної мети були поставлені наступні завдання перед дослідженням: – проаналізувати роль служби безпеки України у системі органів забезпечення безпеки України; – дослідити механізми впливу Служби безпеки України на контроль за дотриманням прозорості у роботі органів публічної адміністрації; дослідити механізми впливу на забезпечення безпеки у роботи органів державної влади. Методологія. Під час дослідження використовувались загальнонаукові методи дослідження, зокрема аналіз, синтез, індукція та дедукція. Наукова новизна. Головною функцією всього державно-владного механізму є захист територіальної цілісності та суверенітету України. З функціональної точки зору, велика частка від всіх органів державної влади, так чи інакше, бере участь у забезпеченні такої функції. В статті досліджується механізми участі органів державної влади в забезпеченні не тільки територіальної цілісності, а також й безпеки самої діяльності публічної адміністрації. Надважливим залишається питанням забезпечення не тільки зовнішньої безпеки, але й внутрішньої. Саме внутрішня безпека дає можливість нормально функціонувати всім державним органам. В статті досліджується процес трансформації застарілої системи забезпечення безпеки в державі, а також причини такої діяльності. Для того щоб органи державної влади були здатні безпечно та прозоро здійснювати покладенні на них функцій, створюються додаткові заходи щодо контролю за їх діяльністю. В дослідженні звертається увага на важливість оперативних та ефективних управлінських рішень щодо недопущення порушення системи державного управління в умовах воєнного стану. Провідним органом в системі забезпечення безпеки держави є Служба безпеки України. В статті досліджується роль Служби безпеки України в забезпеченні безпеки та прозорості в роботи органів державної влади. В системі забезпечення прозорості у діяльності органів державної влади залишається чимало недоліків. В статті пропонується ряд актуальних причин неефективної взаємодії Служби безпеки України з органами державної влади щодо забезпечення їх безпеки та прозорої діяльності. В статті досліджується питання забезпечення прозорості органами державної влади під час виконання покладених на них завдань. Робота Служби безпеки України щодо контролю за прозорою діяльністю органів державної влади має багато спільного із забезпеченням безпеки у їх діяльності. В статі досліджується у чому різниця між зазначеними категоріями, і як це впливає на забезпечення нормальної діяльності всього державно-владного механізму. Звертається увага на важливість забезпечення безпеки в державі, яка впливає на всю державну систему, у тому числі й на роботу органів публічної адміністрації. Висновки. На сьогоднішній день, питання забезпечення безпеки в діяльності органів державної влади залишається вкрай актуальним для України. Одним із ключових органів в системі державного управління у даному векторі діяльності залишається Служба безпеки України.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ СЕКТОРОМ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Ян Вишневський, Анатолій Олександрович Клочко — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Ефективне функціонування оборонно-промислового комплексу є запорукою забезпечення обороноздатності держави та національної безпеки. В умовах реформування оборонно-промислового комплексу ключовим питанням постає вдосконалення системи управління галуззю озброєнь. Мета статті – здійснити системний аналіз структури механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Зазначено, що Україна здійснила вражаючі кроки у напрямку реформування оборонно-промислового комплексу починаючи від сміливої модернізації технологій до створення ефективної системи управління, продемонструвавши визначену волю та рішучість у підвищенні власної обороноздатності та конкурентоспроможності на світовій арені. Показано, що оснащення Збройних сил України сучасним озброєнням та військовою технікою, їх матеріально-технічне забезпечення, запровадження нової системи логістики, розвиток та удосконалення інфраструктури Збройних сил України сприяли успішному виконанню завдань військовими частинами Збройних сил України в зоні бойових дій, набуттю військовими частинами та підрозділами спроможностей та досягненню взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу. Обґрунтовано, що заходи оборонної реформи дозволили зберегти рівень боєздатності збройних сил; розпочати створення Сил територіальної оборони і планується збільшити чисельність Збройних сил України; закупити сучасне озброєння і військову техніку для задоволення нагальних потреб збройних сил; запровадити оборонне планування, демократичний цивільний контроль, професіоналізацію збройних сил і створити військовий резерв.

ІНСТРУМЕНТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ

Анатолій Олександрович Клочко, Інна Андріївна Семенець-Орлова — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. В умовах реформування оборонно-промислового комплексу країни одним з ключових питань є визначення ефективних інструментів реалізації державної політики, які б враховували сучасні виклики та особливості функціонування оборонної промисловості. Мета роботи полягає в аналізі існуючих підходів до формування державної політики у сфері оборонної промисловості в умовах реформування та обґрунтування шляхів їх упровадження. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо структури та розвитку оборонно-промислового комплексу України в нових умовах. Підкреслено, що потенціал вітчизняного оборонно-промислового комплексу за деякими позиціями не може повністю задовольнити потреби сил безпеки і оборони України, зокрема через те, що бракує конструкторських розробок та серійного виробництва. З метою розвитку української оборонної промисловості та збільшення її експортного потенціалу необхідно визначити пріоритети розвитку оборонно-промислового комплексу України з урахуванням загроз і можливостей, що виникають в умовах дії воєнного стану. Здійснення реформування оборонно-промислового комплексу позитивно впливатиме на реалізацію національних інтересів України у зовнішньополітичній, економічній, військовій, науково-технологічній сферах та сприятиме забезпеченню сил безпеки і оборони України озброєння, військової і спеціальної техніки. Визначено, що необхідно розробити ефективну систему управління як для оборонної промисловості в цілому, так і для кожного окремого підприємства та відомства, оскільки за відсутності дієвих механізмів управління, за відсутності чітко формалізованих цілей і завдань неможливо забезпечити ефективне реформування оборонної промисловості і, тим більше, підвищити її конкурентоспроможність на світовому рівні. Трансформація підходів та механізмів управління має будуватися з урахуванням впливу підприємств на навколишнє середовище, що неминуче потребує зміни пріоритетів економічного розвитку і розбудови управління економічних систем на принципах сталого розвитку, які передбачають урахування економічних, соціальних і екологічних складових системи управління на всіх рівнях.

ПІДХІД СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ, ЗОСЕРЕДЖЕНИЙ НА ГАЛУЗЕВИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ АСПЕКТАХ

Микола Іванович Ладан — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Автором досліджено стратегічні планування національної безпеки з підкресленням його галузевих та регіональних аспектів. Зроблений аналіз викликів, що постають перед країною в сучасному геополітичному та економічному середовищі. Стаття спрямована на визначення стратегічних підходів, сприяючи забезпеченню стійкої та ефективної національної безпеки в умовах швидко змінюваного світу. Автором аналізовано галузеві вектори, такі як військові технології, кібербезпека, енергетика та регіональні особливості стратегічного планування, зокрема в прибережних та внутрішніх регіонах. Висвітлюються питання підготовки військових кадрів та адаптації до нових форм загроз, зокрема кібервійни та інформаційних операцій. Виявлено визначення стратегій, що сприятимуть стійкості та безпеці країни в умовах глобальної динаміки. Окрема увага приділяється економічним та соціальним аспектам, таким як макроекономічне планування, соціальна стабільність та забезпечення основних потреб громадян. Дискутується важливість кібербезпеки в умовах цифрової трансформації та виокремлюється роль енергетичної безпеки у стратегічному забезпеченні стабільності та незалежності країни. З’ясовано необхідність регіонального підходу до стратегічного планування, з урахуванням специфічних умов та викликів різних регіонів. Проаналізовано можливості для підвищення гнучкості стратегічного планування, враховуючи постійні зміни у світовому ландшафті, технологічній сфері та міжнародних відносинах. Зазначається, що стратегічне планування національної безпеки вимагає постійного оновлення, реформ та інновацій для ефективного протистояння новим викликам і загрозам. Отже, стаття ставить за мету докладний розгляд і визначення стратегічних напрямків національної безпеки, зосереджуючись на галузевих та регіональних аспектах, та вказує на необхідність постійного аналізу та адаптації стратегій для забезпечення стабільності та безпеки в сучасному непередбачуваному світі.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ УНОРМУВАННЯ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН В УКРАЇНІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ПЕРІОДИ

Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Мета дослідження полягає у вдосконаленні інструментів державного регулювання нормування санітарно-захисних зон для промислових та виробничих об’єктів під час містобудівної діяльності на територіях, в тому числі постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Наукова новизна полягає в аналізі чинної вітчизняної та закордонної нормативно-правової бази з державного регулювання щодо нормування санітарно-захисних зон для промислових та виробничих об’єктів під час містобудівної діяльності. Висновки. Запропоновані першочергові невідкладні заходи з вдосконалення процедури нормування санітарно-захисних зон в умовах воєнного стану, що матиме економічний, санітарно-гігієнічний, екологічний, містобудівний, землевпорядний ефекти, а саме: створення базової Санітарної класифікації підприємств, виробництв та розмірів санітарно-захисних зон для них – на рівні містобудівного Закону України, що підвищить її юридичний статус та регулюватиме раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, сприятиме підвищенню ефективності забудови (відновлення постраждалих територій) та іншого використання земельних ділянок, формуванню повноцінного життєвого середовища, створенню сприятливих умов для діяльності всіх суб’єктів господарювання; створення колегіального органу – Комісії з розгляду обґрунтовуючих матеріалів щодо СЗЗ із представників відомств (МОЗ, Мінінфраструктури, Міндовкілля, НАМН (інститути гігієнічного профілю) та ін.); затвердження медико-санітарного нормативу СЗЗ для підприємств здійснювати на рівні МОЗ. Визначено вектор подальших досліджень, який спрямований на поглиблене вивчення: закордонного досвіду визначення гігієнічних критеріїв, які є основою для встановлення розмірів санітарно-захисних зон; визначення можливої диференціації (діапазону) зміни розмірів (зменшення чи збільшення) санітарно-захисних зон та впровадження у законодавство та практику вітчизняного містобудування.

АДАПТАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Кирило Дмитрович Ніколаєв — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Автор досліджує адаптацію глобальних цілей сталого розвитку до національних стратегій екологічної безпеки, визначаючи її як важливе завдання з метою забезпечення ефективності та пріоритетності дій для збереження довкілля та забезпечення сталого розвитку. В даній статті проводиться докладний аналіз цієї проблеми з урахуванням контексту української екологічної політики, глобальних трендів у сфері сталого розвитку та актуальних викликів у глобальному масштабі. Досліджено зв'язок між глобальними цілями сталого розвитку, які були визначені Організацією Об'єднаних Націй, та національними пріоритетами України в галузі екологічної безпеки. Здійснюється аналіз того, які з цих глобальних цілей найбільше відповідають національним стратегіям, та розглядаються можливі шляхи їх інтеграції у контексті українських умов та потреб. Обґрунтовані інтегровані стратегії, які поєднують глобальні цілі сталого розвитку з національними пріоритетами у сфері екологічної безпеки. Аналізовано можливість розробки законодавства, політик, програм та проєктів, спрямованих на досягнення цих цілей та забезпечення сталого розвитку. Виявлено залучення стейкхолдерів у процес адаптації глобальних цілей. Зазначено важливість залучення всіх зацікавлених сторін, таких як урядові органи, громадські організації, бізнес, академічні установи та громадянське суспільство, для ефективної реалізації стратегій та досягнення поставлених цілей. Підкреслено важливість моніторингу та звітності щодо досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність регулярного моніторингу прогресу та забезпечення прозорої звітності перед національною та міжнародною громадськістю. Зазначено, що система моніторингу та звітності є ключовим інструментом для успішної реалізації глобальних цілей. Крім того, автор розглядає важливість підтримки технологічного та фінансового переходу для досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Зазначається, що Україні може знадобитися підтримка у вигляді технологічного трансферу, фінансової допомоги та сприяння інвестиціям в екологічно чисті технології та інфраструктуру. В цілому, стаття докладно аналізує проблему адаптації глобальних цілей сталого розвитку до національної стратегії екологічної безпеки України, пропонуючи конкретні шляхи реалізації та вирішення цієї проблеми. Результати дослідження можуть бути корисними для урядових структур, громадських організацій, дослідницьких установ та інших зацікавлених сторін, які працюють у галузі сталого розвитку та охорони довкілля.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Олександр Олексійович Салюк-Кравченко — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. З огляду на порушення основних канонів міжнародного права, зневагу до вільного волевиявлення незалежних держав та невиконання резолюцій і уставів міжнародних організацій, сформованих за результатами Другої світової війни, окремими країнами-членами, які започаткували зазначені організації, і все це на тлі не стійкої фінансової кон’юнктури на міжнародних енергетичних ринках світу, було запропоновано дослідження адаптивного механізму публічного управління, шляхом реалізації його інструментів в умовах постійних змін та загроз енергетичній безпеці держави. Мета дослідження полягає у дослідженні інструментаріїв механізмів публічного управління, які направленні на формування динамічного та адаптаційного реагування на загрози й виклики енергетичної безпеки держави та наданні рекомендацій щодо диверсифікації видів енергетичної генерації України у балансовому співвідношенні в паливно-енергетичному комплексі у післявоєнний час. Методологія. У статті проведено аналіз нормативно-правових актів, направлених на фіксацію актів енергетичного тероризму через реалізацію інструментаріїв механізмів публічного управління в загальнодержавній площині та в енергетичній сфері вчасності. Наукова новизна полягає у розкритті терміна «державний енергетичний тероризм» (сукупність незаконних дій направлених ворожою стороною однієї зі сторін конфлікту проти цивільного комплексу паливно-енергетичної інфраструктури держави з метою знищення, блокування та заподіяння максимальної шкоди енергетичній безпеці держави, всіма доступними шляхами та методами) на основі дослідження ситуаційно-адаптаційних механізмів публічного управління у надскладних умовах, таких як військові бойові дії, та освітлення пропозиції запропонування стратегічного нормативно-правового акту як майбутнього інструментарію адаптації видів генерацій паливно-енергетичного комплексу України через його ефективне впровадження та довгострокову реалізацію. Висновки. Відмежовано сфери реалізації механізмів публічного управління, з метою забезпечення енергетичної безпеки України, в динамічному реагуванні воєнного часу, на військову та цивільну направленість. Проведено детальне виділення функцій (цивільного направлення) реалізації механізмів публічного управління в забезпеченні енергетичної безпеки держави, в умовах воєнного часу, на внутрішні, зовнішні (внутрішньодержавні), зовнішні (міжнародні) та перспективно-стратегічні (заплановані). Запропоновано формування новітнього нормативного проекту акту, який забезпечить формування та довгострокове збереження достатньо допустимого рівня енергетичної безпеки України й буде являти собою ключовий інструмент механізму публічного управління у сфері енергетики.

ВИКОРИСТАННЯ РАЦІОНАЛІЗАТОРСТВА В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО СЕКТОРУ

Любов Петрівна Червінська, Тетяна Михайлівна Червінська — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Мета роботи полягає у виявленні існуючих перешкод і недоліків використання раціоналізаторства в системі публічного управління, а також розробленні підходів із заохочення працівників до участі у винахідницькій, раціоналізаторській діяльності. У вітчизняній практиці існує певна недосконалість правового регулювання раціоналізаторської діяльності в системі публічного управління, зокрема це стосується такого об’єкта інтелектуальної власності як раціоналізаторські пропозиції. Означене свідчить про необхідність розробки нових підходів на основі урахування інноваційних практик. Виявлено основні перешкоди і проблемні моменти реалізації раціоналізаторства в механізмі публічного управління. Запропоновано підходи щодо можливостей активізації новаторської, раціоналізаторської діяльності в Україні, на основі урахування зарубіжного досвіду, використання найбільш сучасних, інноваційних практик, стимулів і мотивів для розробників новацій. Розглянуто сутність і роль раціоналізаторства та винахідництва в системі публічного управління. Виявлено основні перешкоди в реалізації раціоналізаторства, (зокрема, тривалий термін розгляду заявок на видачу патентів, несплата мита за продовження патентів, значні збори на винаходи і корисні моделі, невикористання багатьох моделей і зразків на практиці тощо). Запропоновано нові підходи щодо заохочення раціоналізаторства на основі використання зарубіжного досвіду, інноваційних практик –«недорогих патентних законів США», статусу «мікропідприємства», швидкої експертизи патентних заявок. Задля активізації раціоналізаторства і винахідництва рекомендовано використовувати спеціальний режим оподаткування доходів від суб’єктів інтелектуальної власності (режим ІР-Бох), також передбачено необхідність внесення відповідних змін до вітчизняного законодавства. Задля заохочення авторів до раціоналізаторства визначено доцільним використання у вітчизняній практиці досвіду групової раціоналізації, а також необхідність поліпшення стимулів і винагород винахідникам, поліпшення етики новаторства через систему надання відповідних звань і свідоцтв тощо.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: КЕЙС ПОЛЬЩІ

Юрій Володимирович Шевчук — Wed, 29 Nov 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Стаття присвячена дослідженню польського досвіду управління національною безпекою та захистом державних інтересів. Автор аналізує ключові аспекти організації системи національної безпеки в Польщі, стратегічного планування та впровадження інноваційних підходів у сфері безпеки. Стаття висвітлює сучасні виклики, з якими стикається Польща в контексті європейської безпекової політики та геополітичного середовища. Через призму польського досвіду автор розглядає ефективні стратегії та практичні підходи до забезпечення безпеки, які можуть бути використані і в інших країнах. Ця стаття є важливим додатковим джерелом для дослідників, експертів з питань національної та міжнародної безпеки, а також для політичних діячів, що цікавляться розвитком стратегій управління національною безпекою в умовах сучасного геополітичного середовища. Мета статті полягає у дослідженні та аналізі європейського досвіду управління у сфері національної безпеки, зосередженому на досвіді Польщі. Наукова новизна цієї статті полягає в систематичному аналізі та узагальненні європейського досвіду управління національною безпекою, з фокусом на досвіді Польщі. В статті детально розглядаються інституційні аспекти системи національної безпеки, стратегічне планування та реалізація заходів у цій галузі. Автор проводить аналіз ефективності польських підходів до управління національною безпекою, а також виокремлюють ключові виклики та тенденції, що впливають на цю сферу. Такий комплексний підхід дозволяє визначити нові можливості та шляхи подальшого розвитку управління національною безпекою для українського досвіду. Матеріали і методи: аналіз теоретичних джерел, порівняння, індукції виокремлених даних. Основні висновки такі: важливою складовою системи є роль воєвод та повітів у забезпеченні безпеки на локальному рівні. Вони відповідають за координацію та контроль за діяльністю на місцевому рівні, а також за реагування на надзвичайні ситуації. Уряд Польщі визнає національну безпеку як вищий пріоритет, виключаючи її з політичної боротьби. Це свідчить про серйозне ставлення до захисту країни в умовах складної міжнародної ситуації. Отже, система національної безпеки в Польщі є комплексною та добре структурованою, спрямованою на ефективний захист країни від різноманітних загроз, включаючи як традиційні, так і кібернетичні.