ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ КРИЗОВИХ ТА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У КОНТЕКСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-180-193

Ключові слова:

криза, конфлікти, кризові ситуації, надзвичайні ситуації, національна безпека, надзвичайний стан, публічне управління.

Анотація

У статті показано, що кризові ситуації є невід’ємним атрибутом соціальної системи, операціоналізуються через поняття «протиріччя», сприяють зміні якісно-кількісних характеристик буття соціальної системи у руслі формування нової соціальної реальності. Аналіз наукового доробку та законодавства дозволив дійти висновку, що кризова ситуація, критична ситуація, криза, надзвичайна ситуація, є визначальними властивостями вказаних систем та наслідком дії взаємопов’язаних факторів через що деякі поняття вживаються як синоніми, що свідчить про необхідність більш чіткого з’ясування їх співвідношення. Встановлено, що кризові ситуації соціального характеру розвиваються у часі та просторі, що дозволяє виділити їх певні стадії, у тому числі ті, на яких можуть виникнути надзвичайні ситуації. Їх характерною особливістю є те, що управління в таких ситуаціях не тотожне кризовому управлінню, оскільки, не кожна криза пов’язана із загрозами фізичній безпеці громадян чи втрати матеріальних ресурсів. Наслідки надзвичайних ситуацій завжди негативні, на відміну від кризових ситуацій, із амбівалентності властивостей яких ці наслідки можуть бути, як негативні, так і позитивні, незважаючи на те, що між кризовими та надзвичайними ситуації існує прямий і зворотній зв’язок. Виокремленні чотири стадії розвитку кризових ситуацій та розкрито їх зміст у контексті зростання небезпек людині (індивіду), суспільству та державним інститутам та з огляду на характер соціальних взаємодій цих суб’єктів: початкова, на якій виникають протиріччя між суб’єктами та відбувається накопичення певних викликів для їх життєдіяльності; статус-кво, на якій кризова ситуація набуває чітких обрисів з огляду на цілі (наміри) суб’єктів та завершується накопиченням потенційних загроз для їх життєдіяльності; критична ситуація – стрімко зростає напруженість у стосунках між суб’єктами, а потенційні загрози для них трансформуються у реальні, що свідчить про настання надзвичайної ситуації; трансформації – затухання протиріч між суб’єктами та формування нової соціальної реальності щодо механізмів соціальних взаємодій. Доведено, що ототожнення понять кризова ситуація та надзвичайна ситуація є методологічною помилкою.

Посилання

Andersen, N. B. Situational Analysis of Crisis Communication and Warnings. Abstract from the 17th ISA World Congress of Sociology. Göteborg, Sweden, 2010.

Porfiriev, B.N. Disaster and Crisis Management in Transitional Societies: Commonalities and Peculiarities // Rodriguez, H., Quarantelli, E.L., Dynes, R. Handbook of Disaster Research. New York: Springer, 2006. pp. 368-387.

Протасенко И.Н. Кризис, общество и государство // Социальный кризис и социальная катастрофа / Сборник материалов конференции Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. – C.151-156.

Закон України Про Раду національної безпеки і оборони України: прийнятий 5 березня 1998 року № 183/98 {зі змінами та доповненнями}// Відомості Верховної Ради України. –1998. – № 35. – Cт.237.

Дондюк А. Конфлікт. Філософський енциклопедичний словник: довід.видання / В.І.Шинкарук (гол. редкол.) та ін. – Київ: НАН-Інс-т філос.ім. Г.С.Сковороди; Абрис. – 2002. – 742 с.

Котигоренко В. Конфлікт політичний. Політична енциклопедія. Гол.ред.: Ю. Левенець та ін. – Київ: Парламентське ви- давництво, 2011. – 808 с.

Наказ Міністерства соціальної політики України від 01.07.2016 № 716 “Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги кризового та екстреного втручання” (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 р. за № 990/29120) [Електронний ресурс] https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-16

Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций): монография – Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 200 с.

Забеліна І. О. Поняття та сутність політичних криз: історико-бібліографічний аналіз // Актуальні проблеми політики. – Вип. 49. – 2013. – С.344-353

Ставченко С.В. Індикатори кризових явищ як інструмент діагностики політичної кризи // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» – № 3. – (30). – 2016. – С. 264-267

Антикризисное управление: Учеб. / под. ред. Э. М. Короткова. Москва: ИНФ- РА-М, 2001. – 432 с.

Указ Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”: [Електронний ресурс] // https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/555/2015

Терент’єва А.В. Управління надзвичайними ситуаціями з елементами кризового менеджменту // Державне управління: удосконалення та розвиток – 2015. – № 9. [Електронне видання] // http:// www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=881

Грызунова Е.А. Концепции кризиса социальной системы: сравнительный анализ // Вестник МГИМО. – № 4 (25). – 2012. – С. 270-276.

Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” прийнятий 16 бер. 2000 року № 1550-III {зі змінами та доповненнями}// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Cт.176.

Кодекс цивільного захисту України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 34-35. – Cт.458 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/5403-17.

Куриц С.Я. Болезни государства. Диагностика патологий системы государственного управления и права: монография / С.Я. Куриц, В.П. Воробьев. – Москва: МГИМО (У) МИД России, 2009. – 472 с.

Сурмін Ю. П. Методологічні аспекти реформування державного управління в Україні [Електронний ресурс] / Ю. П. Сурмін. // Державне управління: теорія та практика. Електронне наукове фахове видання – Режим доступу: http:// academy.gov.ua/ej/ej11/txts/10sypduu.pdf

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-04-08

Як цитувати

Ситник, Г. П. (2020). ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ КРИЗОВИХ ТА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У КОНТЕКСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління, (2(8), 180-193. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-180-193

Номер

Розділ

ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ