ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ПРИ ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Об’єктом дослідження є саморегулювання – позитивне явище для демократичного суспільства та розвитку сфер господарювання. Держави, які його ввели його поступово, врахувавши особливості, мали потім значний розвиток у економіці та зручний для суб’єктів господарювання та споживачів ринок. Тому для запровадження саморегулювання в державі важливо вивчити особливості, ризики саморегулювання в різних державах, зокрема й в Україні що й було предметом дослідження, та розробити рекомендації, що й було метою дослідження. У статті розглянуто поняття «саморегулювання», з’ясовано, як така діяльність впливає на державу та її економіку. Детально досліджено форми саморегулювання (делеговане, добровільне, змішане). Проаналізовано, чому важко розрізняти ці форми та як і чому їх треба відокремлювати. Досліджено, як поступово змінюються форми відповідно до етапів розвитку саморегулювання в державі та чому й як іноді повертається в ту чи іншу форму (наприклад, коли держава повертає собі більшість делегованих повноважень). Також у статті обґрунтовано підстави запровадження саморегулювання в державах. Детально досліджено ризики, які можуть виникати у процесі створення та існування саморегулювання, обґрунтовано причини, обставини їх появи. Зазначено, як їх оминути під час створення відповідної нормативної бази. Всі вказані дослідження й допомогли досягнути головної мети роботи – створити рекомендації для оптимізації ризиків у сфері саморегулювання господарської діяльності в процесі формування державної політики, що є науковою новизною у дослідженні феномену саморегулювання в Україні. Саморегулювання зараз активно розвивається, але с помилками та не в повному обсязі, якій необхідний суспільству й економіці. Тому рекомендації для змін нормативно-правової бази, що виникли в результаті дослідження варто негайно запровадити в законодавстві, задля правильного впровадження феномену саморегулювання. Таким чином, зроблений висновок має практичну значущість для сфери саморегулювання в Україні. Висновок має рекомендації прописати загальний закон про саморегулювання (в ньому прописати єдиний для всього саморегулювання в Україні категорійно-понятійний апарат) та окремі спеціальні закони для саморегулювання в певних сферах господарювання.