ПИТАННЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ НАБУТТЯ І ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ

Анотація

Анотація. Стаття присвячена розкриттю питання встановлення фактів набуття і посвідчення прав на земельні ділянки, яке є невід’ємною методичною складовою заходу державного контролю за використанням та охороною земель, що здійснюється шляхом проведення перевірки. Оскільки порушене питання ще не було предметом наукового дослідження, у цій статті на основі аналізу системних взаємозв’язків у площині правового регулювання відносин набуття і посвідчення прав на земельні ділянки, що розглядається через призму завдань державного контролю за використанням та охороною земель, подається детальний аналіз аспектів його структури. Так, у ході осмислення зазначеного питання визначено етапи інституційного становлення системи державної реєстрації прав в Україні. У рамках цього процесу надано характеристику видів прав на земельні ділянки, а також підстав набуття прав на них, що встановлювалися кодифікованими актами земельного законодавства. Окреслено коло суб’єктів земельних правовідносин, що могли набувати права на земельні ділянки з підстав, встановлених кодифікованими актами земельного законодавства. Ідентифіковано юридичні факти, з настанням яких кодифіковані акти земельного законодавства пов’язували виникнення прав на земельну ділянку. У частині аспекту посвідчення прав на земельні ділянки встановлено форми такого посвідчення/оформлення, типи документів, що посвідчували права на земельну ділянку, які підлягали обов’язковій державній реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення до 01.01.2013 р. та форми їх державної реєстрації. Для оптимізації пошуково-аналітичних операцій під час проведення перевірки, розроблено матрицю співвідношення типів документів, що посвідчували права на земельну ділянку із видами цільового призначення земель (земельних ділянок) за суб’єктами земельних правовідносин, що могли набувати землі (земельні ділянки) у власність/користування до 01.01.2013 р. Додатково висвітлено особливості трансформації механізму державної реєстрації прав після 01.01.2013 р. Ідея цієї статті полягає в тому, що за відсутності роз’яснювальної роботи зі сторони компетентного контролюючого державного органу, обране питання має істотне практичне значення: для власників землі та землекористувачів (особливо тих, що мають великий земельний банк) – як стимул щодо вжиття дій, спрямованих на дотримання законності у частині підтвердження прав на конкретну земельну ділянку; для уповноважених осіб компетентного контролюючого органу – як орієнтир щодо забезпечення уніфікованого підходу із всебічного вивчення і врахування юридичних фактів, що мали місце при набутті і посвідченні прав на земельні ділянки під час проведення заходів державного контролю.