ОФЕРТА ТА АКЦЕПТ ЯК СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОБОДИ ВОЛІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Анотація

Мета статті полягає у визначенні оферти та акцепту як способів реалізації свободи волі в цивільному праві. Методи дослідження: загальнонаукові методи: логічний (дедукції та індукції, аналізу й синтезу, абстрагування і порівняння) та герменевтичний (щодо розуміння наукових текстів); спеціально-наукові методи: формально-догматичний та порівняльно-правовий. Результати дослідження: Диспозитивність цивільного права обумовлює специфіку та правила існування відповідних правовідносин, які ґрунтуються на вільному волевиявленні, принципах справедливості та свободи договору. Принципове значення для всіх підгалузей та інститутів цивільного права має розуміння способів та форм, за якими учасники правовідносин виявляють власну волю, направлену на створення прав та обов’язків. Одним з ключових способів реалізації свободи волі в цивільному праві є оферта та акцепт, як базис для виникнення договірних правовідносин. В дослідженні приділено увагу правовому розумінню оферти та акцепту, в результаті чого доведено, що вони є способом реалізації свободи волі учасників правовідносин. Наголошено, що оферта та акцепт є правомірними коли відповідають принципам договірного права, а саме принципу свободи договору та добросовісності, адже саме вони мають ключове значення на етапі укладання договору. Зазначено, що оферта та акцепт ґрунтуються на свободі волі, як можливості приймати та реалізовувати рішення. Також приділена увага значенню оферти та акцепту на різних етапах договірних правовідносин. В результаті цього зроблено висновок, що оферта і акцепт стають формою виразу свободи волі на етапі коли сторони визначають умови договору та укладають його. Висновки:1) договір є узгодженням свободи волі сторін та потребує поєднання внутрішньої волі (бажання, інтерес) та волевиявлення у формі оферти та акцепту. Договір може бути дійсним лише коли воля та волевиявлення співпадають; 2) коли сторони визначають умови договору (оферта) та укладають його (акцепт) відбувається здобуття консенсусу; 3) оферта та акцепт є правовою формою обіцянки. Оферент виражає власну свободу волі через пропозицію укласти договір, а акцептант, через її прийняття. Тобто, сторони обіцяють один одному, що візьмуть на себе певні обов’язки, які будуть виконувати належним чином; 4) свобода волі сторін узгоджується на етапі визначення умов договору та його укладання, адже акцепт та оферта відображають та підтверджують бажання сторін вступити у правовідносини на визначених ними умовах; 5) в основі оферти та акцепту знаходиться реалізація принципів свободи договору та добросовісності, адже саме вони мають ключове значення на етапі укладання правочину; 6) договори з вадами волі визнаються недійсними через те, що при укладанні договору в результаті омани або примусу воля контрагента зазнає негативного впливу, не виражає його бажання та не відповідає його інтересам. В цьому випадку оферта та акцепт не відповідають принципу добровільності.