Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління

ОКРЕМІ ВИДИ НЕБЕЗПЕКИ У ПРОЦЕСІ РОЗМІЩЕННЯ ВІДКРИТОЇ ІНФОРМАЦІЇ У РІЗНОМАНІТНИХ ДЖЕРЕЛАХ ТА І МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Богдан Юрійович Аганін — 2025-03-26

У науковій статті встановлено, що сучасний стан обміну і отримання інформації кардинально відрізняється від систем, які використовувалися два-три десятиліття раніше. Такі зміни пов’язані з швидким розвитком мережі Інтернет та інших засобів отримання інформації включно зі супутниковими системами. У статті обґрунтовано, що виокремлення технології OSINT має досить великий вплив на систему інформації в цілому, а також на розвиток наукових досліджень та технічних рішень в окремих галузях. Крім того використання відкритих джерел інформації дає можливість оцінки ризиків інвестицій та інших фінансових операцій, проте якщо так інформація є правдивою. Проте разом з позитивними аспектами використання відкритих джерел інформації у зазначеній системі є досить вагомі недоліки. Перш за все що відкрита інформація може змінюватися з метою ведення інформаційної війни, що широко використовується засобами масової інформації Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення в Україну. З іншого боку використання відкритих джерел та застосування технологій штучного інтелекту можуть сприяти отриманню повної інформації про ті чи інші об'єкти і зазначена інформація може використовуватися для нанесення ударів по таким об'єктам за допомогою дронів або ракет. Обґрунтовано, що з метою убезпечення форм і методів використання технології OSINT тобто інформації з відкритих джерел необхідно перш за все вдосконалювати систему правового регулювання і впливу на недобросовісних отримувачів відкритої інформації. З цією метою в Європейському Союзі вже прийняті окремі нормативні документи, які треба вивчити і в разі можливості використання в Україні підготувати відповідні пропозиції. Зроблено висновки, що основними напрямами підвищення рівня безпеки у сфері використання відкритої інформації є крім правового регулювання можливість зменшення обсягу відкритої інформації, особливо у сфері оборони та інших сферах, які стосуються військових об'єктів та інфраструктурних об'єктів.

ОКУПАНТИ – ЗЛОЧИНЦІ: ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО НИМИ ВЧИНЯЮТЬСЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

Олександр Бантишев — 2025-03-26

У статті застосовано науково-методологічний підхід до аналізу об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, що вчиняються окупантами в Україні в умовах повномасштабної війни. Визначено, що в умовах повномасштабної війни в Україні окупантами вчиняються дії, що за об’єктивною стороною кримінальних правопорушень підпадають під кримінальні злочини, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, що дозволяє дати їм правильну кваліфікацію при розгляді справ у судах. Мета роботи. Метою статті є комплексний аналіз та дослідження об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, що вчиняються окупантами в Україні в умовах повномасштабної війни. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу аспектів практичного застосування існуючих методів виявлення та документування злочинної діяльності окупантів, процесуальному закріпленню доказової бази фактів здійснення злочинної діяльності згідно законодавства України. Наукова новизна. Доведено, що в процесі повномасштабної війни росіїї проти України окупантами все більше використовується організована злочинність, вчиняється безліч загально-кримінальних правопорушень. Розкрито методику підготовки підстав для правильної кваліфікації кримінальних злочинів, вчинених по відношенню як до військових України так і цивільного населення, що сприятиме прийняттю правильних рішень судовими інстанціями. Висновки. Зазначається, що автори детально аналізують об’єктивну сторону здійснюваних окупантами кримінальних правопорушень та розмежовують їх від суміжних. Поряд з нормами КК України автори розглядають положення деяких міжнародних актів і конвенцій, що порушуються путінською росією. Слід мати на увазі, що будь – які кримінальні правопорушення, як правило, вчиняються у сукупності з іншими, коли особа вчиняє два або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті – Особливої частини КК України. По мірі розгляду матеріалу автори пропонують зміни та доповнення до КК України, що дозволить вдосконалити його зміст.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ЮРИСПРУДЕНЦІЇ: ЕФЕКТИВНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ І ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ПРАВОСУДДЯ

Марія Іванівна Граб — 2025-03-26

Стаття присвячена аналізу актуальних питань інтеграції штучного інтелекту (ШІ) у юриспруденцію. У роботі розглядаються сучасні досягнення у використанні ШІ для автоматизації рутинних юридичних завдань, аналізу великих обсягів даних та створення чат-ботів для забезпечення доступу до правової допомоги. Особлива увага приділена практичним кейсам, що демонструють ефективність ШІ у прогнозуванні результатів судових справ, оптимізації юридичних процесів та демократизації правосуддя. Крім того, стаття висвітлює етичні аспекти, які виникають у зв'язку з впровадженням ШІ, зокрема питання конфіденційності, обмежень алгоритмів та етичної відповідальності за прийняття рішень. Робота також містить аналіз перспектив розвитку технологій, таких як інтеграція блокчейну для підвищення безпеки юридичних документів та автоматизації виконання контрактів. Окремо обговорюється можливість створення персоналізованих правових послуг завдяки використанню ШІ, а також значення підготовки кадрів у сфері права для ефективної роботи з цими інноваціями. Розглянуто потенціал цих технологій у зміні традиційних підходів до правозастосування, що відкриває нові можливості для підвищення доступності правосуддя та ефективності юридичної роботи. Впровадження відповідних навчальних курсів із штучного інтелекту у освітні програми для юридичних факультетів дасть можливість забезпечити потребуючий та вимогливий ринок праці фахівцями, готовими працювати з інноваційними технологіями. Такий міждисциплінарний підхід сприятиме розвитку правової системи в умовах цифрової трансформації. Належне введення ШІ у юридичну сферу залежить від комплексного підходу, що включає і розроблення відповідних законодавчих ініціатив, впровадження інноваційних технологій для формування нового покоління спеціалістів. Це дозволить Україні стати на шлях створення ефективної, справедливої та прозорої правової системи.

ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОХОРОНИ ОБ'ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Андрій Андрійович Зуб — 2025-03-26

У статті детально розглядаються перспективи та сучасні можливості застосування безпілотних технологій для охорони об'єктів критичної інфраструктури, що є одним із найбільш актуальних напрямків у сфері забезпечення національної безпеки. Безпілотні технології, такі як безпілотні літальні апарати (дрони) та безпілотні наземні транспортні засоби (БНТЗ), надають значний потенціал для модернізації та підвищення ефективності системи охорони важливих об'єктів, таких як енергетичні станції, водосховища, транспортні вузли, нафтогазові об'єкти, а також інші стратегічно важливі інфраструктурні об'єкти. Стаття акцентує увагу на ключових перевагах використання безпілотних систем, зокрема їхній високій мобільності, автономії та здатності оперативно реагувати на надзвичайні ситуації. Особливу увагу в статті приділено питанням інтеграції безпілотних систем у загальну систему безпеки, що включає в себе інтеграцію з іншими охоронними технологіями, такими як відеоспостереження, датчики руху, хімічний та радіаційний моніторинг, а також автоматизовані системи управління та кіберзахисту. Інтеграція безпілотних апаратів в єдину охоронну мережу дозволяє здійснювати комплексний моніторинг об'єктів, аналізувати ситуації в реальному часі, виявляти загрози та оперативно нейтралізувати їх без залучення людських ресурсів. Завдяки використанню сучасних технологій штучного інтелекту та машинного навчання, безпілотні системи можуть працювати автономно, здійснюючи аналіз інформації та приймаючи рішення без втручання оператора, що забезпечує високий рівень ефективності і зменшує людський фактор. Крім того, стаття також розглядає важливість використання безпілотних систем для виявлення та нейтралізації різноманітних загроз, таких як вибухові пристрої, хімічні або біологічні небезпеки, а також кіберзагрози. Безпілотні наземні транспортні засоби (БНТЗ) можуть бути оснащені спеціальними сенсорами для виявлення вибухових речовин або токсичних газів, що дає змогу виявляти потенційні загрози без необхідності піддавати ризику людей, що працюють на об'єктах. БНТЗ також здатні виконувати функції з нейтралізації загроз, наприклад, за допомогою маніпуляторів для знешкодження вибухових пристроїв. Особлива увага в статті приділяється економічним аспектам використання безпілотних технологій. Враховуючи високий рівень автономії безпілотних систем, знижується потреба в великій кількості людських ресурсів для патрулювання та моніторингу охоронюваних об'єктів, що дозволяє значно зменшити витрати на забезпечення безпеки. Безпілотні системи можуть працювати цілодобово, виконуючи завдання без перерви, що забезпечує постійний контроль за об'єктами, а також дозволяє швидко реагувати на можливі загрози. Загалом, використання безпілотних технологій для охорони об'єктів критичної інфраструктури не тільки підвищує рівень безпеки, але й забезпечує значну економічну вигоду, зменшуючи витрати на фізичну охорону, знижуючи ризики для персоналу і дозволяючи оперативно реагувати на загрози. Стаття висвітлює основні переваги таких систем, а також показує їхній потенціал для подальшого розвитку та впровадження в практику охорони критичних об'єктів. Визначено, що безпілотні технології є важливим елементом для забезпечення стійкості об'єктів до різноманітних загроз та можливостей для збереження національної безпеки.

КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТНО-ГЕМОЛОГІЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Роман Станіславович Кірін — 2025-03-26

У науковій статті представлено сучасну авторську класифікацію суб’єктів експертно-гемологічних правовідносин, яка у загальному вигляді є наступною: 1) суб’єкти загального регулювання відносин гемологічної експертизи – Верховна Рада України, Президент України; 2) суб’єкти спеціального регулювання та загального управління відносинами гемологічної експертизи – КМУ, місцеві державні адміністрації; 3) суб’єкти спеціального управління відносинами гемологічної експертизи – Мінюст, МВС, СБУ, Мінфін, МКСК; 4) суб’єкти локальної організації та управління відносинами гемологічної експертизи – територіальні філії ДСУ, ДГЦУ, регіональні КППК, експертні установи комунальної форми власності, акредитовані гемологічні лабораторії, їх посадові особи; 5) суб’єкти безпосереднього виконання гемологічної експертизи – судові експерти, судові експерти, які не є працівниками ДСУ, штатні експерти-гемологи ДГЦУ, акредитовані ДГЦУ експерти-гемологи, інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених законом про СЕ, експертна комісія (комісійна або комплексна експертиза); 6) суб’єкти ініціювання (призначення або замовлення) проведення гемологічної експертизи – суди, правоохоронні органи, державні або приватні виконавці, музейні заклади, суб’єкти господарювання, юридичні або фізичні особи: 7) постійно та тимчасово діючі суб’єкти консультативно-дорадчих гемологічних відносин – Координаційна рада з проблем судової експертизи, Міжвідомча робоча група з врегулювання питань експертної оцінки щебеню з природного каміння при його експорті з України; 8) суб’єкти допоміжних гемологічних відносин – уповноважений орган на здійснення імпорту, орган експорту, одержувач (імпортер), відправник (експортер), мистецтвознавці, фондово-закупівельні комісії музеїв. Запропоновано підхід до диференціації суб’єктів експертно-гемологічних відносин, визначений гемологічним і судово-експертним законодавством, за критерієм їх основного та додаткового функціонального призначення. Виявлено дискусійний характер вживання термінів «незалежний експерт, «незалежна експертиза», «гарантії правильності висновку експерта».

ЦИФРОВІ ГРОШІ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА: РЕГУЛЮВАННЯ, ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ

Алла Нестеренко — 2025-03-26

У сучасному світі цифрові гроші стають невід’ємною частиною фінансових систем, і процес їх впровадження активно розвивається. Комерційні цифрові валюти вже давно функціонують на ринку, а їх переваги та недоліки обговорюються понад десять років. Водночас усе більше держав замислюються над цифровізацією національних валют, що вимагає глибших досліджень та практичного тестування. Хоча цифрові гроші мають значні переваги, їх впровадження супроводжується низкою викликів, які потребують глибшого аналізу. Серед основних недоліків можна виділити такі: 1. Ризики кібербезпеки. Цифрові активи піддаються загрозам хакерських атак, фішингу та витоку даних. Навіть централізовані цифрові валюти (CBDC), такі як е-гривня, можуть бути вразливими до зовнішніх атак або внутрішніх порушень безпеки. 2. Питання конфіденційності. Використання цифрових грошей може призвести до надмірного контролю з боку держави, що ставить під загрозу фінансову анонімність громадян. Потрібно знайти баланс між безпекою та захистом персональних даних. 3. Нестабільність криптовалют. Якщо цифрові гроші базуються на блокчейні або криптовалютних технологіях, вони можуть мати значну волатильність. Це створює труднощі для їх використання в щоденних транзакціях. 4. Регуляторна невизначеність. Законодавство щодо цифрових активів у багатьох країнах (зокрема, в Україні) ще перебуває в стадії розробки. Невизначеність у правовому регулюванні може уповільнити інтеграцію цифрових валют у фінансову систему. 5. Вплив на банківську систему. Якщо центральні банки активно впроваджуватимуть власні цифрові валюти, це може призвести до відтоку коштів із традиційних банків, що вплине на їхню ліквідність та здатність кредитувати економіку. Для розв’язання цих проблем необхідні додаткові дослідження у таких напрямках: pозробка ефективних механізмів кібербезпеки для захисту цифрових грошей від атак; вивчення підходів до регулювання та створення законодавчих норм, що забезпечують баланс між безпекою та конфіденційністю; дослідження економічного впливу цифрових валют на банки, кредитування та макроекономічну стабільність; оцінка довіри суспільства до цифрових грошей та можливих наслідків їх впровадження. Таким чином, хоча цифрові гроші мають великий потенціал, їх впровадження потребує обережного підходу та подальших досліджень для мінімізації ризиків і створення ефективної фінансової системи.

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МІГРАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Олег Олександрович Пилипченко — 2025-03-26

У статті проаналізовано проблему забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб у перспективному розрізі. Автори розглядають конституційно-правове регулювання та особливості міграційних процесів в Україні. Здійснено огляд проблеми реалізації окремих положень Конституції України, Законів України, підзаконних нормативно-правових актів. Досліджується міграційний рух населення в Україні. Наголошено, що у короткостроковій перспективі (2025–2026 роки) кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні може знизитися. Перспективи розв’язання проблеми ВПО, зокрема і в царині усього спектру забезпечення прав людини і громадянина, залежить від ефективності державних програм з підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб за місцем їхнього тимчасового проживання. Внутрішнє переміщене населення залишається одним із найсерйозніших соціально-демографічних викликів для України, який для свого вирішення потребує значних зусиль як з боку держави, так і міжнародних партнерів. В іншому випадку багато хто з ВПО, які вже перебувають за межею бідності, будуть змушені безповоротно покинути країну. Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що міграційна ситуація в Україні демонструє стійко негативні тенденції, пов’язані з масовою еміграцією, зростанням кількості біженців і внутрішньо переміщених осіб. Основна, фундаментальна причина таких процесів лежить у триваючому військовому конфлікті, який системно знищує в країні енергетичний сектор, житловий сектор, транспортний сектор, охорону здоров’я, освіту та багато іншого. Незважаючи на окремі періоди міграційного приросту, загальне міграційне сальдо залишається від’ємним, що посилює демографічну кризу і послаблює соціально-економічний потенціал країни. Ба більше, проблеми працевлаштування, брак житла і слабка державна підтримка змушують багатьох громадян залишати країну в пошуках кращого життя, а тих, хто виїхав, – приймати рішення про неповернення на Батьківщину навіть у повоєнний час. Для стабілізації ситуації необхідне запровадження комплексу дій. По-перше, необхідне реформування міграційної політики, яка в останнє десятиліття формувалася під впливом здебільшого політичних чинників і мала стихійний характер. Міграційна політика має бути спрямована на компенсацію дефіциту робочої сили, а також на створення довгострокових механізмів управління міграційними потоками. По-друге, слід розробити і впровадити програми зі стимулювання громадян, які виїхали за кордон, повертатися додому. Йдеться як про біженців, так і про емігрантів. По-третє, необхідне ефективне адміністрування ринку праці, важливо створювати не тільки робочі місця, а й стимули для економічної активності громадян. По-четверте, держава має активно співпрацювати з міжнародними партнерами для залучення інвестицій (для фінансування програм із повернення українців, які виїхали за кордон, реінтеграції внутрішньо переміщених осіб тощо). Без комплексного підходу Україна ризикує зіткнутися з довгостроковими демографічними проблемами, що загрожують національній безпеці та сталому розвитку країни. Водночас ми розуміємо, що представлені кроки матимуть найбільшу ефективність тільки у випадку припинення на території України бойових дій.

ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Іван Васильович Сервецький — 2025-03-26

У статті здійснено комплексний аналіз діяльності Національно-визвольної боротьби козацтва на теренах України. Розглянуто,окремі питання діяльності гетьманської держави та особливості формування взаємовідносин між козацькою старшиною і козаками. З’ясовано вразливість нового державного утворення, що формувалось під керівництвом Гетьманату і яке це мало значення на формування демократичного устрою Української держави. Основний акцент зроблено на багатогранності діяльності козацької старшини, що не обмежувалася зовнішніми але й внутрішніми проблемами. У дослідженні наведено конкретні приклади, коли козаки суворо розправлялись на своїми керманичами, коли ті зловживали владою та своїми посадовими обов’язками. Виявлено низку проблем у діяльності та формуванні козацької старшини, дотримання принципів справедливості при оплаті за службу тощо. У статті також наголошено на ролі та відповідальності козацької старшини у протидії будь-яким корупційними діям Гетьмана та його оточення. Зроблено важливий висновок про надзвичайно важливу роль і місце відповідальності Гетьмана перед козаками в тому числі за будь – які корупційні дії. Усе це негативно впливало на становлення і формування Гетьманщини на теренах України.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАГРОЗАМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Сергій Суслін — 2025-03-26

Збройна агресія проти України спричинила виникнення нових інформаційних загроз, що в свою чергу розширило перелік загроз національній безпеці України та введення спеціального правового режиму на її території. В умовах воєнного стану важливого значення набувають питання протидії інформаційним загрозам, внаслідок деструктивного впливу в інформаційній сфері. З огляду на те особливо важливо розробити та впровадити заходи, які дозволять ефективно захищати інформацію, забезпечувати безперервність інформаційних процесів та уберегти критичну інфраструктуру від потенційних та реальних інформаційних загроз. В окресленій ситуації особливо важливу роль відіграє міжнародне співробітництво України з державами – партнерами та провідними міжнародними міжурядовими організаціями, що зумовлює необхідність пошуку спільних рішень у межах такої співпраці щодо протидії інформаційним загрозам, створення спільної стратегії забезпечення інформаційної безпеки. Саме тому, автор ставить за мету дослідити правові аспекти співробітництва України у сфері протидії інформаційним загрозам в умовах воєнного стану на міждержавному рівні. Питання протидії інформаційним загрозам досліджувалися вітчизняними та зарубіжними науковцями, зокрема: І. В. Арістовою, І. Р. Березовською, О. В. Бойченком, В. Д. Гавловським, В. І. Гурковським, М. В. Гуцалюком, Р. А. Калюжним, Б. А. Кормичем, В. А. Ліпканом, О. В. Логіновим, Ю .Є. Максименко, Ю. Ю. Орловим, В. Г. Хахановським, Д. Беллом, У. Дайзардом, Е. Тоффлером, Т. Стоуньєром та іншими. Питання міжнародного співробітництва у сфері протидії інформаційним загрозам перебували в центрі уваги: Г. В. Грабіна, М. В. Гребенюка, С. В. Демедюка, Є. А. Макаренко, О. М. Фролова та інших науковців. Водночас, питання міжнародного співробітництва у сфері протидії інформаційним загрозам в умовах воєнного стану залишається не вирішеним.