НОВІ ПІДХОДИ ТА ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ЗАСОБИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ ТЕХНОГЕННО-НАВАНТАЖЕНИХ ТЕРИТОРІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.it.2021.1.3Ключові слова:
стійкий розвиток, атмосферне повітря, геоінформаційні системи, екологічні ризи- ки, підготовка фахівцівАнотація
Для виконання зобов’язань України перед світовою спільнотою стосовно запобігання зміни клімату необхідно дотримуватися підписаних документів щодо розвитку відновлювальної енергетики, модернізації під- приємств паливно-енергетичного сектору, поводження з різними відходами та ін. Тому актуальним є розробка програмного забезпечення, що дозволяє вирішувати задачі візуального аналізу динаміки екологічного стану те- риторіальних систем та визначення меж стійкості окремих територій. Важливим є також підвищення кваліфі- кації фахівців, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рі- шень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовка майбутніх фахівців у цьому напрямі. Метою статті є дослідження особливостей застосування програмних засобів для задач стійкого розвитку та окреслен- ня напрямів підвищення кваліфікації фахівців відповідальних за прийняття управлінських рішень в енергетичній, екологічній та суміжних галузях. Наукова новизна. Авторами обґрунтовано структурний підхід до оцінювання екологічного стану техногенно-навантажених територій та запропоновано нові форми представлення даних мо- ніторингу техногенних навантажень та ризиків, що відображують динаміку екологічної ситуації в просторі ін- формативних ознак. Як висновок, у статті наголошується, що важливим є впровадження програмних засобів для підтримки прийняття управлінських рішень у процес підвищення кваліфікації фахівців в енергетичній, екологічній та суміжних галузях. Це відповідає сучасним світовим вимогам до підготовки фахівців нової технологічної ери та сприятиме реалізації концепції сталого розвитку суспільства. Опанувавши такі програмні засоби фахівці змо- жуть: визначати та ідентифікувати раніше невідомі взаємозв’язки між екологічними параметрами і факторами впливу; визначати й прогнозувати приховані тенденції і закономірності розвитку екологічних процесів (виявляти та розпізнавати приховані чинники впливу, в тому числі, фактори загрози; систематизувати та інтегрувати дані про стан навколишнього природного середовища; розробляти оптимізаційні рекомендації в енергетичній, екологічній та суміжних галузях; візуалізувати результати аналізу, здійснювати підготовку попередніх звітів і проектів допустимих рішень та ін.
Посилання
Brundtland G.H., Khalid M., Agnelli S., Al-Athel S., Chidzero B. Our common future. New York, 1987.
Згуровський М.З. Аналіз сталого розвитку: глобальний і регіональний контексти : монографія. К. : НТУУ «КПІ», 2012. 312 c.
Report On Aggregation Indicators for Sustainable Development. New York : UN Division on Sustainable Development, 2001.
Yıldız-Geyhan E., Yılan G., Altun-Çiftçioğlu G.A., Kadırgan M.A.N. Environmental and social life cycle sustainability assessment of different packaging waste collection systems. Resources, Conservation and Recycling. 2019. Vol. 143. P. 119–132.
Niemmanee T., Kaveeta R., Potchanasin C. Assessing the Economic, Social, and Environmental Condition for the Sustainable Agricultural System Planning in Ban Phaeo District, Samut Sakhonn Province, Thailand. Procedia – Social and Behavioral Sciences. 2015. Vol. 197. P. 2554–2560.
Про схвалення Концепції створення загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля». Розпорядження Кабінету Міністрів України. Концепція від 07.11.2018 № 825-р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/825-2018-%D1%80.
Zhao L., Zha Y., Zhuang Y., Liang L. Data envelopment analysis for sustainability evaluation in China: Tackling the economic, environmental, and social dimensions. European Journal of Operational Research. 2019. Vol. 275(3). P. 1083–1095.
González-García S., Rama M., Cortés A., et al. Embedding environmental, economic and social indicators in the evaluation of the sustainability of the municipalities of Galicia (northwest of Spain). Journal of Cleaner Production. 2019. Vol. 234. P. 27–42.
Baleta J., Mikulčić H., Klemeš J.J., Urbaniec K., Duić N. Integration of energy, water and environmental systems for a sustainable development. Journal of Cleaner Production. 2019. Vol. 215. P. 1424–1436.
Mikulčić H., Wang X., Duić N., Dewil R. Environmental problems arising from the sustainable development of energy, water and environment system. Journal of Environmental Management. 2020. Vol. 259. 109666.
Reid J., Rout M. Developing sustainability indicators – The need for radical transparency. Ecological Indicators. 2020. Vol. 110. 105941.
Chowdhury T., Chowdhury H., Chowdhury P., Sait S.M., Paul A., Ahamed J. Uddin, Saidur R. A case study to application of exergy-based indicators to address the sustainability of Bangladesh residential sector. Sustainable Energy Technologies and Assessments. 2020. Vol. 37. 100615.
Popov O.O., Іatsyshyn A.V., Kovach V.O. et al. Risk Assessment for the Population of Kyiv, Ukraine as a Result of Atmospheric Air Pollution. Journal of Health and Pollution. 2020. Vol. 10(25). 200303.
Іatsyshyn A.V., Іatsyshyn Anna V., Artemchuk V.O. et al. Software tools for tasks of sustainable development of environmental problems: peculiarities of programming and implementation in the specialists’ preparation. E3S Web of Conferences. 2020. Vol. 166. 01001.
Suo C., Li Y.P., Sun J., Yin S. An air quality index-based multistage type-2-fuzzy interval-stochastic programming model for energy and environmental systems management under multiple uncertainties. Environ. Res. 2018. Vol. 167. P. 98–114.
Rönkkö M., Heikkinen J., Kotovirta V., Chandrasekar V. Automated preprocessing of environmental data. Future Generation Computer Systems. 2015. Vol. 45. P. 13–24.
Vergara A., Rubio M.P., Lorenzo M. On the Design of Virtual Reality Learning Environments in Engineering. Multimodal Technologies and Interactions. 2017. Vol. 1. 11 p.
Grodotzki J., Ortelt T.R., Tekkaya A.E. Remote and Virtual Labs for Engineering Education 4.0. Procedia Manufacturing. 2018. Vol. 26. P. 1349–1360.
Демидович Б.П. Лекции по математической теории устойчивости. Москва : Изд. «Наука», 1967. 472 с.
Щомісячний бюлетень забруднення атмосферного повітря в Києві та містах Київської області. К. : Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського, 2005–2018 рр.
Алымов В.Т., Тарасова Н.П. Техногенный риск: Анализ и оценка: Учебное пособие для вузов. М. : ИКЦ «Академкнига», 2004. 118 с.