УМОВИ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ (НА ПРИКЛАДІ СФЕРИ СТРАХУВАННЯ)

Анотація

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що наразі в Україні склалися достатні передумови для легітимізації судового прецеденту. Щодо об’єктивних передумов, то від цього залежатиме і успішність судової реформи, і якість судочинства в країні, відповідність його європейським вимогам. А це і визнання Заходом результативності судового реформування, і вступ до ЄС, і інвестиції, і довіра громадян судовій гілці владі. Судовий прецедент не визнаний в Україні як джерело права. Водночас на практиці під час вирішення того чи іншого спору рішення вищих спеціалізованих судів беруться до уваги судами першої та другої інстанції. Саме тому питання щодо остаточної легітимізації судового прецеденту в рамках правової системи України є актуальними і заслуговують на розгляд та обговорення. У судовій практиці, особливо в Рішеннях Верховного Суду, у мотивувальній їх частині, нерідко зустрічаються такі притаманні європейським судам принципи правозастосування як заборона суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) або естопель (equitable estoppel); прояву найвищої добросовісності (uberrima fides); тлумачення слів договору проти того, хто їх написав (contra proferentem); заборони вчинення фраудаторних правочинів (fraus creditorum); реальності господарських операцій; належної правової процедури (fair procedure); зняття/підняття корпоративної вуалі (piercing/lifting the corporate veil); заборони використання «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) , безумовної повноти дій ліквідатора, презумція добросовісності поведінки керівника юридичної особи тощо. Ці доктринальні ідеї відправлення судочинства відсутні у законі, але аналітично «виведені» Верховним Судом із фактичних обставин справ, у яких вони застосовані або імплементовані із судових рішень англосаксонської системи права, Європейський суд з прав людини. З метою легітимізації механізму судового прецеденту у вітчизняне законодавство доцільно створити перелік судових прецедентів у аналогічних справах, запровадити певну судову звітність про використані прецеденти та їх опублікування, у процесуальних кодексах доцільно передбачити правила доказування наявності/ відсутності судових прецедентів, а також з метою єдності судової практики передбачити незастосування судового прецеденту у разі, коли він підлягає застосуванню – як підставу для скасування судового рішення.