ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОФСПІЛОК У ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ

Анотація

Проблема визначення ролі профспілок в соціально – партнерських відносинах та при укладенні колективних договорів і угод у сучасних умовах ринкової економіки є малодослідженою і полягає быльшого вдосконалення. У діяльності профспілок України, обсязі і змісті їх прав щодо регулювання трудових відносин останнім часом відбулись істотні зміни, що пов’язані з переходом нашої держави до ринкової економіки з соціальною спрямованістю. Так, право на об’єднання у профспілки передбачає право громадян України на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу державних органів створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Це право знайшло закріплення у ст. 6 Закону України від 15 вересня 1999 року “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”[1]. Визначенню поняття “професійних спілок” приділяли увагу багато вчених. Наприклад, В. Прокопенко зазначає, що як об’єднання трудящих за професійною приналежністю професійні спілки є добровільними громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності, з метою представництва, здійснення та захисту їх трудових, соціально-економічних та інших прав і інтересів [2]. Профспілки, вказує О.І. Процевський, насамперед об’єднання, як правило, працюючих людей на підставі професійних інтересів, суть яких обумовлює виробництво і які виникають під час дії трудових правовідносин [3]. Право трудящих створювати профспілкові організації і вступати до них із метою захисту своїх інтересів було передбачене ще Конвенцією Міжнародної організації праці № 87 про свободу асоціацій і захист права на організацію, прийнятою у 1948 році. Воно дістало закріплення й у ст. 36 Конституції України, у ч. 3 якої зазначено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках із метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.