АРХІТЕКТОНІКА КУЛЬТУРИ В АКСІОЛОГІЧНОМУ ВИМІРІ

Анотація

У статті розглянуто загальнонаукові положення щодо проблеми культури. Актуалізовано з точки зору філософії, психології, культурології, педагогічних джерел різноманітність підходів до визначення поняття «культура». Обґрунтовано архітектоніку культури, її понятійно-категоріальний апарат. Встановлено, що нині прийнято виділяти такі аспекти культури – генетичний, аксіологічний, гуманістичний, нормативний, соціологічний. Констатовано, що поняття «культура» – це неоднозначне, полісемантичне, багатозмістове поняття, яке характеризується як сукупність матеріальних і духовних надбань, що відбивають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються у результатах продуктивної діяльності; життя людей, яке виражається в найрізноманітніших моделях їхньої поведінки та засобах і продуктах їхньої діяльності: в ідеях, ідеалах, нормах та цінностях. Визначено, що комплексна багаторівнева система структури культури (загальнолюдська – елітарна, народна, масова) визначає її функціональне різноманіття. З’ясовано сутність та зміст духовної культури в контексті духовного зростання особистості. Охарактеризовано унікальність впливу духовної культури на особистість, активізацію її саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення, духовного росту, забезпечення соціокультурного розвитку соціуму. Відповідне місце у нашому дослідженні посідає спроба знайти відповіді на питання щодо поняття «матеріальна культура» як певної сфери культури, що відрізняється від «духовної», як її знакової оболонки, матеріальної форми вираження духовних змістів. Доведено, що «матеріальна культура» не є тотожною ані матеріальному життю суспільства чи виробництву, ані матеріально-перетворюючій діяльності і містить у собі артефакти, які є продуктом людської діяльності, штучно створеною річчю, предметом, а також ідеєю, способом діяльності.