ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ СУСПІЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПЕРІОД НАСЛІДКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ ПАНДЕМІЇ COVID-19
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-1(61)-16Ключові слова:
соціально-економічна політика, суспільне благополуччя, карантин, пандемія COVID-19, громадське здоров’я, епідеміологічні впливи.Анотація
Сьогодні пандемія COVID-19 посилює соціальну нерівність, таким чином суттєво впливаючи на засади сталого розвитку, які спрямовані на суспільне благополуччя. Необхідно усвідомити, як пандемія COVID-19 та наслідки щодо неї впливають на здоров’я та добробут громадян, а також на соціальну нерівність. Пандемія COVID-19 загрожує прогресу, досягнутому у скороченні бідності та соціально-економічному розвитку за останні два десятиліття, а безробіття швидко зростає у всьому світі, але однозначно, після закінчення надання соціальної допомоги, де вона призначаються, кількість безробітних продовжуватиме збільшуватися. Внаслідок кризи COVID-19 глобальний суспільний розвиток вперше знизиться, а це означає, що мільйони людей зазнають крайньої бідності головним чином через втрату роботи, що спричинить глобальне зростання соціальної нерівності у світі. Хоча вірус COVID-19 впливає на спосіб життя всіх народів, у всіх суспільствах, у державній соціально- економічній політиці також посилюється існуюча нерівність у можливостях, доходах, здоров’ї та соціальному забезпеченні. Бідні верстви суспільства мають нерівний доступ до високоякісної медичної допомоги та інших основних послуг, ризикують захворіти, мають погане житло та переповненість, неадекватні умови праці, а також високий рівень забруднення повітря, недостатні санітарні умови та водопостачання, а також відсутність доступу до високоякісної освіти. Поширенню інфекції сприяє все більш поширений «глобальний транспорт», що пов’язано з економічною системою, яка ґрунтується на розвитку та спрямована на скорочення соціального захисту і охорони здоров’я. Гендерна нерівність робочої сили ставить мільйони жінок під загрозу інфікування, оскільки вони працюють продавцями, прибиральницями, нянями та лікарняним персоналом, часто за неадекватну мінімальну заробітну плату, у свою чергу, жінки одними з перших втрачають роботу внаслідок COVID-19. Органам державної влади сьогодні потрібно трансформувати соціально-економічну систему, щоб вона зосередилася на суспільному добробуті громадян, а також налагодити глобальне партнерство для сталого розвитку. Пріоритетність державної соціально-економічної політики та програм, які зміцнюють довіру громадян, означатиме впровадження універсальних системи гарантування права на основні послуги, такі як доступ до медичної допомоги та соціального захисту, життя у благополучному суспільстві, щоб кожен міг користуватися цим правом протягом усього життя. Необхідно забезпечити трансформацію короткострокових заходів в багатьох країнах на стабільності та забезпечити, щоб вони усували слабкі сторони, спровоковані пандемією COVID-19, особливо ті, що стосуються статі, віку, інвалідності, соціально-економічного статусу.
Посилання
Бутник О. О., Немирівська О. Я. Особливості публічного управління в умовах світової пандемії. Право та державне управління. 2020. № 2. С. 148.
Васечко Л. О. Місце сучасного медичного права у системі права України. Публічне право. 2016. № 3. С. 60–65.
Васильєв О. С. Концептуалізація поняття «державна політика»: сучасне розуміння. Державне будівництво. 2014. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2014_1_7 (дата звернення: 11.04.2022).
Великодна М. С. Моделі і методи надання психологічної допомоги під час пандемії COVID-19: зарубіжний досвід. Психологічний часопис. 2020. Т. 6. Вип. 4. С. 229–237. DOI: 10.31108/1.2020.6.4
Дєгтяр О. А. Державне регулювання розвитку соціальної сфери: концептуальні засади та практика : монографія. Харків : С. А. М., 2014. 508 с.
Долот В. Д. Система охорони здоров’я в Україні: вибір національної моделі розвитку. Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2013. № 2. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=658 (дата звернення: 11.04.2021).
Дубина М., Забаштанський М., Роговий А. Роль фінансово-кредитних установ у стратегічному розвитку сфери охорони здоров’я. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2020. № 4 (24). С. 64–73.
Куцин І. М. Проактивні методи держваного управілння та регулювання розвитку медичної галузі сфери охорони здоров’я УкраїниІ. Ефективність держваного управління : зб. наук. пр. 2011. Вип. 29. С. 279–289.
Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Конфлікт та солідарність інтересів в умовах пандемії КОВІД-19. Часопис цивілістики. 2021. № 40. С. 5–11. DOI: https://doi.org/10.32837/chc.v0i40.384
Chornyi O., Barzylovych A., Bubalo V., Nesterenko V., Rogachevskyi O. Mechanisms for Managing Medical Institutions In Times of Crisis. Systematic Reviews in Pharmacy. 2020. Vol. 11. Issue 9, Sep-Oct 2020. P. 562–568.