РОЛЬ МЕДІАЦІЇ ЄС В АЗЕРБАЙДЖАНО-АРМ'ЯНСЬКОМУ КОНФЛІКТІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ КАРАБАХСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Друга Карабахська війна, що вибухнула 27 вересня 2020 року, сприймається як подія, яка змінила геополітичну арену на Південному Кавказі. Після війни стабільність у регіоні було поставлено під сумнів. Взаємна недовіра та тривалість воєнних дій для досягнення миру між Азербайджаном та Вірменією потребують медіації. Політичні сили Південного Кавказу ініціюють свої платформи для медіації у врегулюванні конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. Європейський Союз є одним із головних чинників, які беруть активну участь у мирному процесі. У статті розглядаються можливості ЄС виступати медіатором у відносинах між сторонами, що конфліктують. Для розуміння ролі ЄС ми досліджували теоретичні засади медіації на основі індикаторів. Враховуючи, що Брюссель не є єдиною дійовою особою, було проведено порівняльний аналіз потенціалу ЄС. Медіатор повинен мати мотив досягнення миру між сторонами. Росія зацікавлена у збереженні своєї військової присутності у регіоні, тобто продовження конфлікту вигідно для Москви. Проте Брюсселю потрібна стабільність на Південному Кавказі та виведення російського військового контингенту. Для досягнення цих цілей на користь Брюсселя потрібен мир. У цьому контексті діяльність ЄС на Південному Кавказі стикається з геополітичними викликами з боку Росії. Після того, як 2022 року розпочалася війна в Україні, Кремль зайняв жорстку позицію щодо ролі ЄС, яка розуміється не як медіатор, а як політичне домінування в Росії. Агресивна політика Кремля у Східній Європі змусила Брюссель зробити серйозні дії. Спектр діяльності не повинен обмежуватись Україною, але й іншими конфліктами у регіонах, що оточують Росію. З самого початку Карабахського конфлікту Брюссель залишався пасивним у цих процесах. Однак після Другої Карабахської війни ЄС змінив свою позицію на активну. Кількість зустрічей між Баку та Брюсселем зросла з 2021 року. ЄС видається активнішим гравцем у переговорному процесі.