АНТИНОМІЇ КОНСЕРВАТИВНОЇ ДОКТРИНИ П. КУЛІША ЯК ПОШУК ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ

Анотація

Досліджуються суспільно-політичні погляди історика, етнографа і публіциста П. Куліша. З’ясовано, що його творчість заснована на зіставленні (антитезах) духовно-культурних феноменів та політичних практик з метою концептуального осмислення соціальних реалій буття українського народу. Креативні візії П. Куліша є актуальними для пострадянської України. Вони дають можливість скорегувати сучасні алгоритми українського державотворення від меркантильно-споживацьких інстинктів корумпованого політичного режиму, який свідомо блокує соціальні ліфти розвитку суспільства з метою особистого збагачення та узурпації влади, до зміцнення демократичних цінностей. Після буремних подій Революції Гідності та повномасштабної війни з московією, сучасне покоління наших громадян переживає катарсис свідомості, у якій витісняються стереотипи рабської покори та патерналізму, міфологеми слов’янської дружби, пасивність і абсентеїзм. Щоб не схибити сьогодні у виборюванні національної держави, треба робити вірні висновки зі свого минулого. На внутрішньому кордоцентризмі можна побудувати ідею України, вважає П. Куліш, а все зовнішнє, вороже їй і шкідливе для неї, треба відкинути. Масштабні соціальні випробування, спричинені віроломним нападом путінської орди, задають новий модус буття української нації, який фіксує дистанціювання від російської автаркії до національної автентичності та європейської інтеграції. Ми переконані, що демократичні трансформації українського соціуму будуть реалізовані тоді, коли вдасться уникнути синдрому «Чорної ради», про яку пивав П. Куліш. Виходячи з цієї логіки, на порядку денному нинішнього вітчизняного державотворення стоїть питання про консенсус політичної еліти та солідарність суспільства як альтернативи новітньої Руїни українського етносу. Автор наголошує, що гібридна експансія кремля – це не стільки боротьба за території, скільки прагнення заповнити вакуум постмайданної ідентичності України неоімперськими смислами. Успішно протистояти путінській деспотії потрібно не тільки мілітарними засобами примусу, а й інтелектуальним потенціалом і креативними потугами вітчизняних мислителів. Творчість П. Куліша – це інтелектуальна зброя великого калібру. Його україноцентрична позиція сьогодні є не просто актуальною, вона задає альтернативну парадигму відцентровим тенденціям і сепаратистським рухам. Концептуальні ідеї П. Куліша, які висвітлюються в нашому дослідженні, спроможні надати нових імпульсів відродженню українського духу і забезпечувати тяглість державотворчого процесу як чинника самоствердження нації.