МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ЯК КОМПОНЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА РІЗНИХ РІВНЯХ УПРАВЛІННЯ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню питання щодо розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України як компонента державного регулювання на різних рівнях управління. Під час якого з’ясовано, що кадровий потенціал Національної гвардії України є складною багатогранною, врегульованою нормами військового та адміністративного права категорією, що ґрунтується і змінюється у залежності від адміністративно-правових режимів, та включає у себе інтегральну сукупність кількісних і якісних показників (можливостей) особового складу Національної гвардії України щодо виявлення, відвернення, знищення та зменшення негативного впливу з боку агресора (виконання службово-бойових завдань за призначенням в умовах мирного та воєнного часу). За результатами дослідження сформульовано авторське бачення моделі розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України як компонента державного регулювання на різних рівнях управління, а також визначено фактори, що впливають на її формування. Крім цього, удосконалено науковий підхід до розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України шляхом виділення трьох рівнів реалізації управління: мікрорівень/тактичний, середній рівень/оперативний і макрорівень/ стратегічний. Мікрорівень/тактичний включає у себе: історичні передумови, «родинні установки», базові знання кадрового потенціалу (отримані під час навчання у школі, вищих навчальних закладах, вищих військових навчальних закладах); умови безпеки при виконанні службово-бойових завдань (норми діючого законодавства); соціально-культурний розвиток (ступінь розвитку кадрового потенціалу в усіх сферах людської діяльності під впливом зміни панівної системи цінностей). Середній рівень – професійне середовище/самореалізація (реалізація кадрового потенціалу через кар’єрні досягнення); кваліфікація кадрового потенціалу ((особового складу/керівництва) формується шляхом особистого ставлення колективу/начальника до правових норм діючого законодавства та реалізується шляхом їх дотримання). Макрорівень – менталітет суспільства (спосіб мислення, загальна духовна налаштованість суспільства); державна політика України (реакція держави на конкретні проблеми суспільства (або груп у цьому суспільстві), є принциповим керівництвом до дій для органів державної влади відповідно до законів і соціальних звичаїв). У свою чергу, рівні взаємодії між кадровим потенціалом, суспільством та державою в рамках Моделі мають формальний і неформальний характер. На своєму рівні кадровий потенціал (особовий склад/ керівництво) є спеціалістом вищої кваліфікації, займає активну чи пасивну позицію до подальшого свого розвитку. В той же час, на рівень кваліфікації кадрового потенціалу НГУ впливають такі фактори впливу, як: організація робочого місця, ресурси робочого часу, професіоналізм (компетенція), освіта, темпи плинності кадрового потенціалу, вислуга років, середній вік, стан здоров’я тощо. Такий підхід до моделювання розвитку кадрового потенціалу є корисним, особливо для оцінки ризиків і аналізу вразливості системи підбору персоналу (особового складу/керівництва). З метою підвищення ефективності функціонування моделі розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України як компонента державного регулювання на різних рівнях управління доцільно на макрорівні/стратегічному – керівництву держави посилити роботу щодо реалізації соціальних гарантій кадрового потенціалу (особового складу/керівництва), особливо під час дії правового режиму воєнного стану; в рамках середнього рівня/оперативного – керівництву НГУ посилити роботу в напрямку професійної самореалізації підлеглого особового складу, виходячи зі специфіки завдань за призначенням; в рамках мікрорівня/тактичного – під час «родинних установок», індивідуального навчання посилити пропаганду «людини у формі». Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які постають на сучасному етапі розвитку держави.