НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА В УМОВАХ ДРУГОГО МОДЕРНУ: МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ
Анотація
Національна держава в контексті сучасної реальності відчуває на собі низку викликів (особливо ті країни, які традиційно такого історично сталого
утворення не мають). Ці процеси загострює глобалізація, яка є іманентною ознакою сучасного буття. Другий Модерн, що поступово замінює Перший,
ставить під загрозу доцільність існування феномену національної держави. Такий факт знищення останньої незмінно призводить до відходу від самої ідеї свободи вибору (зокрема, чи існувати тому або іншому народу у просторі обособленої держави, чи перейти в інтернаціональну площину). Таким чином, деактуалізація ідеї національної держави Другим Модерном зумовлює прецедент його самознищення — адже за відсутності свободи вибору не можна говорити про функціонування суспільства постмодерних реалій.
Посилання
Головатий М. Ф. Суспільство і держава: концептуальні засади взаємодії у процесі суспільно-політичних трансформацій та модернізації політичної системи України // Зб. наук. пр. / Становлення і розвиток української державності. — МАУП. — К.: ДП “Видавничий дім “Персонал”. — Вип. 7. — 2012. — С. 7–17.
Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия / Пер. с нем.А. Б. Григорьева, В. Д. Седельника; послесл. В. Г. Федотовой, Н. Н. Федотовой. — М.: Прогресс-Традиция;
Издат. дом “Территория будущего”, 2007. — 464 с.(Сер. “Университетская библиотека Александра Погорельского”).
Робертсон Р. “Возвращение” религии и конфликтная ситуация мироустройства. — [Электроннный ресурс]. — Режим доступа: http://www.socionauki.ru/journal/articles/127585/.
Бжезинский З. Вне контроля. Глобальный беспорядок накануне ХХІ века // США: ЭПИ. — 1994. —№ 4. — С. 112–121.
Инглхарт Р. Постмодерн: Меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Политич. исслед. —1997. — № 4. — С. 6–32.17
Штомпка П. Теории модернизации, старые и новые. Последние “воплощения” эволюционизма: Пер. с англ.; под ред. В. А. Ядова / Социол. социальных изменений. — М.: Аспект Пресс, 1996. — С. 170–186.
Цапф В. Теория модернизации и различие путей общественного развития // Социол. исследования. — 1998. — № 8. — С. 14–26.
Козловець М. А. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації: Монографія. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — 558 с.
Арістотель. Політика. — К.: Основи, 2005. — 239 с.
Голосов Г. В. Сравнительная политология: Учеб. —3-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Изд-во Европ. ун-та, 2001. — 368 с.
Трофименко М. В. Глобалізація: підходи, школи, визначення. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://istfak.org.ua/tendentsii-rozvytku-suchasnoi-systemy- mizhnarodnykh-vidnosyn-ta-svitovoho-politychnohoprotsesu/183-protsesy-rehionalizatsii/407-hlobalizatsiya-
pidkhody-shkoly-vyznachennya.
Єнін М. Н. Еліта і маси в суспільстві другого модерну // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. —2010. — № 891. — С. 50–56.
Доклад о развитии человека 2004: Культурна свобода в современном многообразном мире: Пер. с англ. — М.: Изд-во “Весь Мир”, 2004. — 328 с.
World Commission on Culture and Development1995; UN 2000a.
Козловець М. А. Глобалізований світ як супермаркет нестабільних ідентичностей. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/kultura/2009_4/26.pdf.
Панарин А. С. Политология: Учеб. пособие. — М.: Гардарики, 2002. — 480 с.
