ПОНЯТТЯ НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗНИКНЕННЯ

Анотація

Проблема визнати насильницьке зникнення злочином проти людяності періодично порушувалася вченими та представниками правоохоронних органів нашої держави. В період війни насильницькі зникнення набувають масового характеру та значної поширеності. В міжнародному праві насильницьке зникнення передбачене як окремий злочин, проте Кримінальний кодекс України доповнений нормою відносно кримінальної відповідальності за насильницьке зникнення відносно недавно. Після початку збройного конфлікту насильницькі зникнення кваліфікували з позиції загальних кримінальних злочинів чи порушення законів та звичаїв війни, причому навіть зараз немає узагальненої практики правової кваліфікації насильницького зникнення. Потрібно провести аналіз поняття та кримінальної відповідальності за насильницьке зникнення в значенні злочину проти людяності відповідно до Кримінального кодексу України. В історії насильницькі зникнення відомі з часів французького абсолютизму та нацистської Німеччини, в якій відбувалися насильницькі зникнення осіб з окупованих територій, що загрожували державі. Визнання насильницького зникнення злочином проти людяності відбувається за умови вчинення широкомасштабного або систематичного свідомого нападу на цивільних осіб. Проведення кваліфікації насильницького зникнення достатньо ускладнене через можливе включення до нього декількох злочинів (наприклад, викрадення, катування, вбивства, приховування тіла). Враховуючи велику небезпеку насильницького зникнення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 9 жовтня 2024 р. Кримінальний кодекс України доповнений статтею 442-1 «Злочини проти людяності», в якій передбачений п. 6 ч. 1 насильницьке зникнення.