НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ЗМІСТОВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2025-1(77)-19Ключові слова:
неурядові організації, політичний процес, політична суб’єктність, демократична трансформація, громадянське суспільствоАнотація
У статті розглядається роль неурядових організацій (НУО) як суб’єктів політичного процесу в умовах демократичної трансформації. Автор аналізує змістовно-функціональні аспекти діяльності НУО, зокрема їхню здатність формувати альтернативні політичні наративи, мобілізувати соціальні групи, впливати на політичний порядок денний та переосмислювати структури громадянської участі. У центрі уваги – теоретичні підходи до політичної суб’єктності НУО, виклики їхньої легітимності, підзвітності й ефективності. Спираючись на критичний аналіз сучасної політологічної літератури, дослідження висвітлює подвійний характер впливу НУО – як чинників демократизації та одночасно потенційних агентів інституційного напруження в політичному процесі. Стаття акцентує увагу на необхідності переосмислення НУО як активних акторів політичного процесу, здатних формувати не лише громадську думку, а й нові моделі демократичного представництва. Метою статті є теоретичне осмислення ролі неурядових організацій як активних суб’єктів сучасного політичного процесу, зокрема їхньої здатності формувати альтернативні наративи, мобілізувати соціальні групи, впливати на політичний порядок денний та змінювати структури політичної участі в умовах демократичної трансформації. Результати дослідження демонструють багатогранну роль неурядових організацій як активних суб’єктів політичного процесу. Неурядові організації виконують функції не лише постачальників соціальних послуг та захисників окремих інтересів, але й важливих акторів політичної сфери, здатних формувати громадську думку, впливати на політичний порядок денний та виступати посередниками між державою і суспільством.Аналіз типологій неурядових організації виявив еволюцію їхніх ідеологічних орієнтацій від благодійності до розширення прав і можливостей. Водночас, дослідження виявило певні обмеження в політологічному осмисленні ролі неурядові організації, зокрема недостатню увагу до їхньої інституційної природи та впливу на політичні процеси.
Посилання
Вахович І., Смолич Д. Неурядові організації: сутність поняття, ознаки, цілі та функції. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 46. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-46-31.
Вінцукевич К. В. Громадські організації у політичному процесі сучасної України: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2010. 20 с.
Дмитренко О. А. Інституційна спроможність неурядових організацій в Україні: фінансовий аспект. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2020. Вип. 28. С. 48–55.
Рябов С. Громадянське суспільство через тривимірність соціального простору. Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні: тези наук. конф. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. С. 14–15.
Boulding C. NGOs, mobilization, participation, and democracy. NGOs, political protest, and civil society. Cambridge: Cambridge University Press, 2014. P. 21–46.
Clarke G. Non-governmental organizations (NGOs) and politics in the developing world. Political Studies. 1998. Vol. 46, No. 1. P. 36–52. DOI: https://doi.org/10.1111/1467-9248.00128.
Cooley A., Ron J. The NGO scramble–organizational insecurity and the political economy of transnational action. International Security. 2002. Vol. 27, No. 1. P. 5–39.
Edwards M., Hulme D. NGOs and development: Performance and accountability in the “New World Order”. International Workshop on NGOs and Development: Performance and Accountability in the “New World Order”. University of Manchester, June 1994.
Elliot C. Some aspects of relations between the North and South in the NGO sector. World Development. 1987. Vol. 15. P. 1–6.
King B. G., Pearce N. A. The contentiousness of markets: Politics, social movements, and institutional change in markets. Annual Review of Sociology. 2010. Vol. 36. P. 249–267.
King J. The role of non-governmental organizations (NGOs) in advancing political change. International Journal of Political Science Studies. 2024. Vol. 1, No. 1. P. 46–55. URL: https://forthworthjournals.org/journals/index.php/IJPSS/article/view/20.
Korten D. C. Getting to the 21st century: Voluntary action and the global agenda. West Hartford: Kumarian, 1990. 242 p.
Lewis D., Opoku-Mensah P. Policy arena–Moving forward research agendas on international NGOs: Theory, agency and context. Journal of International Development. 2006. Vol. 18. P. 665–675.
March J. G., Olson J. P. Rediscovering institutions: The organizational basis of politics. New York : Free Press, 1989. 280 p.
Pospieszna P. Pomoc demokratyzacyjna polskich organizacji pozarządowych skierowana do Białorusi i Ukrainy: przesłanki oraz różne formy wsparcia. Środkowoeuropejskie Studia Polityczne. 2019. № 3. S. 235–266. DOI: https://doi.org/10.14746/ssp.2016.3.11.
Putnam R. D. Social capital and public affairs. Bulletin of the American Academy of Arts and Sciences. 1994. Vol. 47, No. 8. P. 5–19. DOI: https://doi.org/10.2307/3824796.
Raustiala K. States, NGOs, and international environmental institutions. International Studies Quarterly. 1997. Vol. 41. P. 719–740.
Reimann K. D. A view from the top: International politics, norms and the worldwide growth of NGOs. International Studies Quarterly. 2006. Vol. 50. P. 45–67.
Sethi H. Some notes on micro-struggles: NGOs and the state. Asian Exchange. 1993. May. P. 75.
Whaites A. Let’s get civil society straight: NGOs, the state, and political theory. In: Eade D. (Ed.). Development, NGOs and civil society. Oxford: Oxfam GB, 2000. P. 124–144.
Will M., Pies I. Discourse failures and the NGO sector: How campaigning can undermine advocacy. VOLUNTAS: International Journal of Voluntary and Nonprofit Organizations. 2016. Vol. 28. DOI: https://doi.org/10.1007/s11266-016-9770-8.
Zaidi S. A. NGO failure and the need to bring back the state. Journal of International Development. 1999. Vol. 11. P. 259–271.
