ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНА ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ТА СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті розглядається еволюція концепту «політична еліта» в контексті західної та української політичної науки. Підґрунтя теоретичної частини базується на працях Г. Москі, В. Парето та Р. Міхельса, що заклали підвалини класичного елітизму, включно з ідеями неминучості влади меншини, поділу суспільства на тих, ким керують, та тих, ким керують, а також формулюванням поняття «еліти» як групи з вищими показниками в соціальному та політичному житті. Сучасні підходи – від меритократії до демократичного елітизму та концепції владної еліти Міллза – демонструють плюралізацію поглядів на природу та функції еліти. Особливу увагу приділено українському досвіду, в якому поєднуються радянська номенклатурна спадщина, олігархічні впливи та регіональні особливості. Проаналізовано підходи українських дослідників, які акцентують увагу на закритості еліт, слабкості механізмів рекрутування та інституційній нестабільності. Також виявлено нові тенденції, що проявилися після 2014 року: зростання громадянського впливу, часткова ротація кадрів, виклики воєнного часу. У статті показано, що інституціоналізовані механізми рекрутування в Україні, через політичні партії, незалежні кадрові конкурси, прозорі кар’єрні сходи, залишаються слабко розвиненими, що створює ризики відтворення старих клієнтелістських моделей.Аналізуються аспекти української специфіки формування еліт. У статті розглянуто дифузійний простір формування еліт, показано вплив чинників, що детермінують цей процес: від об’єктивних до суб’єктивних причин і визнання легітимності еліти з боку суспільства. Робиться висновок, що політична еліта України формується на перетині історичних, інституціональних, економічних і культурних чинників, що потребує комплексного наукового аналізу та врахування в політичних реформах.