ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-5(11)-131-145

Ключові слова:

реалізація прав людини. принцип, правова процедура, адміністративна процедура, адміністративний процес.

Анотація

На сучасному етапі розвитку українського суспільства потребують нової оцінки місце і роль держави. Зокрема, Конституція України проголошує головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України). Положеннями Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Україна повинна гарантувати кожній особі право на неупереджене, чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Це право повинно включати: право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються; зобов’язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення тощо. Зазначені права особи повинні бути закріплені на законодавчому рівні та стосуватися всіх органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб’єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції. Адміністративне законодавство України потребує радикального оновлення, результатом якого має стати запровадження нової ідеології функціонування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб’єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції. Отже, саме на реалізацію положень Конституції України та виконання завдань адміністративної реформи в Україні спрямований розроблений проект Закону, який має стати «загальним» нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб’єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою.

Посилання

Галіцина Н. В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н. В. Галіцина // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 163-177.

Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині : збірник матеріалів. – К.: Німецький фонд міжнародного правового співробітництва, 2006. – 180 с.

Школик А.М. Адміністративна процедура та її співвідношення з суміжними поняттями / А.М. Школик // Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». – 2014. – № 59. – С. 185–193.

Концепція адміністративної ре- форми в Україні. Затверджено Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/980 // Офіційний вісник України. – 1999. -- № 21. – с. 32.

Барциц И. Н. Административные процедуры: перспективы правовой регламентации и «чувство меры» / И. Н. Барциц // Вопросы государственного и муниципального управления. – 2008. – № 1. – С. 124-142.

A Short Etymological Dictionary of modern English // Eric Partridge / Taylor&FranciseLibrary – London and New York. – 2006. – 4218 р. 7. Мотрук Т. В. Поняття адміністративної процедури у співвідношенні до поняття адміністративного процесу / Т. В. Мотрук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2017. – Випуск 42. – С. 186-189. – (Серія : Право).

Адміністративний процес: основні підходи до розуміння / М. В. Лошицький, С. О. Короєд // Держава і право. – 2012. – Вип. 55. – С. 236-242.

Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та завдання систематики адміністративного права / Ебергард Шмідт-Ассманн; [пер. з нім. Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов]; відп. ред. О. Сироїд. – 2-ге вид., перероблене та доповнене. – К.: «К.І.С.», 2009. – 552 с.

Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів від 28.09.1977. URL: http://ruh.znaimo.com.ua/ index12807.html?page=57

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень від11.03.1980. URL:http://pravo.org.ua/files/zarub_zakon / Rec_1991. pdf

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(87) 16 щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб від 17.09.1987 / Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П.Тимощук. К.: Факт, 2003. 496 с.

Коломоєць Т.О., Гаджиєва Ш.Н. Кодекс як джерело адміністративно-процедурного права України: пріоритети розробки в умовах сучасних правотворчих процесів. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 74. С. 137–148.

Публічне адміністрування в умовах змін та перетворень: проблеми організації та правового забезпечення : зб. наук. пр. за матеріалами ІV Міжнар. наук.‑практ. конф. (м. Харків, 9–10 квіт. 2020 р.) / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого ; [відп. за вип.: Н. П. Матюхіна, Г. А. Гончаренко, М. С. Ковтун, С. А. Федчишин]. – Харків : Право, 2020. – 522 с.

Проект Закону про адміністративну процедуру. №3475 від 14.05.2020 Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=68834

Романенко Е.А. Жукова И.В. Генезис коммуникационного развития в условиях политическо-общественных трансформацій. – «Қазақстандағы PR және БАҚ. Ғылыми еңбеқтер жинағы», 2019. – № 18 2019. – С. 68-75.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-10-12

Як цитувати

Романенко, Є. О. (2020). ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління, (5(11), 131-145. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-5(11)-131-145

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають