РЕТРОСПЕКТИВА ТРАНСФОРМАЦІЇ МУЗИЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ БАГАТОГОЛОССЯ

Анотація

У статті зазначено, що ще у стародавній Греції термінологічне усвідомлення поняття гармонії визначало закономірність взаємодії тонів у ладу, як системне співвідношення і поєднання різноманітних структур тетрахордів. Інакше кажучи цей термін охоплював звучання горизонтально-лінеарних об’єктів в часі на рівні сформованих звукорядів. З’ясовано, що в процесі розвитку багатоголосся починаючи з епохи середньовіччя, розуміння терміну гармонія почали пов’язувати з вертикаллю, що сприймалося як узгодженість тонів різних голосів у одночасному звучанні поступеневої організації одномоментних побудов багатоголосної фактури. Подано, що складна система правил використання інтервалів, яка сформувалася у теорії суто вокального поліфонічного «строго стилю», підкреслює те велике значення, яке надавалося одночасній взаємодії голосів. У той же час мало місце і підпорядковане значення виникаючих по вертикалі інтервалів по відношенню до горизонтального руху, тобто мелодичним лініям голосів, підкорених складній системі контрапунктів та імітацій. Вертикаль оцінювалася за результатом фіксації створеного у даний момент співзвуччя, а інтервально за рахунок ступеневої і тонової величини інтервалів, їх консонантності або дисонантності та музично-естетичного сприйняття звучання. Окреслено, що у результаті, практика багатоголосся в першу чергу сформувала теоретичне сприйняття гармонії, як музично-естетичну характеристику звучання інтервалів, посуваючи на друге місце ладо-динамічний фактор, у відповідності до реального значення вертикальних співвідношень в контексті конкретизації композиторських технік. Наступні етапи розуміння гармонії визначали її не тільки як узгодження тонів у даний фіксований момент, але і як узгодження співзвуч у їх послідовності на рівні кристалізації визначених стандартів багатоголосного комплексу, як самостійної цілісної конструкції формації акордових структур з самостійними ознаками становлення гомофонності і усвідомленням закономірностей послідовності комплексів. У даній ситуації на першому плані акцентується значення гармонічних елементів – акордів – у їх визначених співвідношеннях, де лад визначає свої властивості через логічну диференціацію акордів і сприймається як їх співвідношення. В умовах музикознавства сьогодення знову проявилася тенденція послаблення доктрини диференціації понять гармонії і ладу, що підтверджує теоретичну концепцію безперервності еволюційних процесів пов’язаних з технологічними питаннями організації музичного матеріалу в історично-ретроспективному аспекті.