ЛІКВІДАТОР І СТАЛКЕР У ХУДОЖНЬОМУ ЛАНДШАФТІ ЧОРНОБИЛЯ

Анотація

У сучасній українській прозі тема Чорнобильської катастрофи все більше привертає увагу авторським наближенням до місця, де сталися апокаліптичні зміни. На основі художнього матеріалу вимальовується проблема ландшафту Зони відчуження – як території і як пам’яти. У статті досліджено образотворення місця колективної травми в концепціях письменників, по-різному причетних до Зони. Ідеться про дві позиції нараторів, які працюють з пам’яттю про Чорнобиль. Це позиція ліквідатора – очевидця аварії, безпосереднього учасника з ліквідації її наслідків та сталкера – дослідника-подорожника. Відповідно визначено мету статті – охарактеризувати модель ландшафту Чорнобильської зони в автобіографічних повістях Володимира Шовкошитного «Чорнобиль: я бачив» та Маркіяна Камиша «Оформляндія».Для дослідження використано біографічний, культурно-історичний, порівняльний і текстуальний методи.У статті описано специфіку образотворення одних і тих самих об’єктів ландшафту обома авторами: постраждалого четвертого блоку АЕС, міста Прип’ять, поліських сіл. Виявлено зовнішні і внутрішні характеристики цих об’єктів, вказано на специфіку розміщення в них художніх деталей: річки, лісу, дороги, будівель, побутових речей, що символізують життя і загибель. Пояснено засоби естетичного та емоційного наповнення образів, зокрема вміння передавати їхню смислову й візуальну трансформацію. Сутнісним в обох творах є змалювання пустки, що сигналізує про трагедію або ж здатна наповнюватися новими значеннями. Вказано на влучне використання відповідних мовних засобів та лексики. Це літературознавче дослідження важливе для осягнення цінностей українців, які пам’ятають травми минулого, які люблять і захищають свою територію від ворога зараз. Проблеми, порушені в статті, мають перспективи подальших наукових досліджень.