ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СЕРЦЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КРІОЕКСТРАКТУ ПЛАЦЕНТИ ТА КРІОЕКСТРАКТУ СЕЛЕЗІНКИ НА МОДЕЛІ АУТОІМУННОГО МІОКАРДИТУ ЗА ДАНИМИ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Аутоімунні захворювання (АІЗ) вражають приблизно 10% населення світу. Оскільки АІЗ є системними розладами, із них, ураження серця є поширеним явищем. Неодмінну роль у розвитку міокардиту відіграють складні та аномальні аутоімунні механізми. Незважаючи на високу смертність та інвалідізацію, в даний час для лікування міокардиту доступне лише симптоматичне лікування. Нашу увагу привернуло вивчення ефективності застосування біотехнологічних препаратів, які не містять клітин, що піддаються дії низьких температур при їх отриманні (кріоекстракти) або при тривалому зберігання. Мета роботи – охарактеризувати морфологічний стан серця при застосуванні кріоекстракту плаценти та кріоекстракту селезінки на моделі аутоімунного міокардиту (АІМ) за даними ультразвукового дослідження. Матеріали та методи дослідження. Дослідження ефективності кріоекстракту плаценти (КЕП) та кріоекстракту селезінки (КЕС) при АІМ проведені на 35 шурах-самцях масою 200–220 г, рандомізованих на 5 груп. Сонографічне дослідження серця проводили а допомогою ультразвукового ехотомоскопу «Сономед 500» («Полі-Спектр», Україна) у В- та М-режимах з використанням лінійного датчика 7,5L38 з частотою 7,5 МГц на 28 день експерименту. Результати та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що на тлі розвитку АІМ у щурів відмічено статистично вірогідне збільшення (р<0,001) на 47,0% кінцево-систолічного діаметра лівого шлуночка (КСД) до 5,5±0,17 мм, що вказувало на виражену дилатацію серця. Товщина міжшлуночкової перегородки в діастолу (ТМПД) збільшилася на 30,0% порівняно з інтактними тваринами (р<0,001), що свідчить про гіпертрофію серцевого м’яза в результаті запалення при АІМ. Також спостерігалося зниження відносної товщини стінки лівого шлуночка на 12,0% (р=0,04), що вказує на структурні зміни в серцевому м’язі. Об’ємні показники, такі як кінцево-діастолічний об’єм та кінцево-систолічний об’єм (КСО), показали тенденцію до збільшення (р>0,05), що свідчить про дилатацію лівого шлуночка при АІМ без лікування. Введення КЕП призвело до зниження товщини міжшлуночкової перегородки (ТМПД) на 18,7% порівняно з контролем (р=0,001), що свідчить про ефективність у відновленні структурних змін серця при АІМ. При застосуванні КЕС спостерігалося зменшення КСО на 31,7% (р=0,016), що свідчить про значне покращення функції лівого шлуночка. Висновки. Введення КЕП знизило ТМПД на 18,7% (р=0,001) відносно групи нелікованих тварин, що свідчить про ефективність у відновленні структурних змін серця при АІМ, перевищуючи ефект кордарону (зменшення ТМПД на 9,9%, р=0,01). КЕС також знизив ТМПД на 12,1% (р=0,006), що підтверджує його потенціал як альтернативного препарату. Лікування КЕП зменшило КСО на 62,0% (р<0,001), що підкреслює його кардіопротекторний ефект. КЕС знизив КСО на 31,7% (р=0,016), підтверджуючи терапевтичний ефект, хоча менш виражений, ніж у КЕП.