ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ДЕТЕРМІНАНТИ УСПІШНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗВО

Анотація

У статті розглянуто питання, котрі торкаються окремих особливостей підготовки курсантів військових ЗВО. Аргументовано надзвичайну актуальність дослідження даної проблематики в умовах ведення активних бойових дій на території нашої держави. Проаналізовано основні відмінності організації освітнього процесу у цивільних та військових закладах вищої освіти. Зауважено, що підготовка майбутніх офіцерів вимагає особливого підходу у зв'язку із необхідністю одночасного дотримання та виконання освітніх стандартів та специфічних вимог щодо підготовки військових фахівців, які містяться в керівних документах Збройних Сил України. У цьому контексті зосереджено увагу на особливостях трактування поняття «освітня діяльність» та його змістового наповнення. Запропоновано розглядати його з позиції особистісно зорієнтованого та студентоцентрованого підходу, який є засадничим у міждисциплінарній методологічній моделі модульно-розвивального навчання. Основна перевага останнього полягає у тому, що у відповідності до його засадничих положень, освітня діяльність трактується як безперервна взаємодія учасників освітнього процесу, під час якої вони не просто обмінюються знаннями, вміннями та навичками, а й власним досвідом вирішення особистісних та професійних задач і проблем, які вимагають складного морального чи етичного вибору. При цьому курсант має можливість не лише опанувати певні професійні компетентності, а й зробити їх особистісно значимими. Зважаючи на високі вимоги до особистості майбутнього офіцера, коли він має не просто виконувати свій фаховий обов’язок, а й бути відповідальним за збереження життя і здоров’я своїх підлеглих, така позиція є максимально прийнятною та відповідає основним вимогам військового ЗВО. Відтак визначено зовнішні та внутрішні детермінанти, які впливають на успішність освітньої діяльності курсантів. Серед перших пріоритетними визначаються спеціально створені психолого-педагогічні умови освітнього закладу, в основу яких покладений принцип проблемності та діалогічності, другі ж пов’язані із необхідністю належного рівня розвитку внутрішньоособистісних характеритик самих здобувачів освіти – мотивації до навчання, відповідальності, саморегуляції тощо.